Судові рішення

Ухвала № 140741509 у справі № 591/11153/26 від 15.10.2026

Ухвала від 15.10.2026 у цивільній справі № 591/11153/26 (категорія «Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів»). Суд: Ковпаківський районний суд м. Суми, суддя Бичков І. Г.

Справа№ 591/11153/26
СудКовпаківський районний суд м. Суми
СуддяБичков І. Г.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяЗаява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів
Дата ухвалення15.10.2026
Надійшло до реєстру20.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140741509

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 591/11153/26

Провадження № 2-з/592/41/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Бичков І. Г. , розглянувши заяву представниці товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" адвоката Фідірко Яни Сергіївни про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

18.09.2026 представниця товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" адвокат Федірко Яна Сергіївна звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, із змісту якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" є виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії в межах території обслуговування, у тому числі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішень виконавчого комітету Сумської міської ради та розпоряджень Сумської міської військової адміністрації щодо визначення виробників і виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії. Позивачем з листопада 2021 року надаються послуги з постачання теплової енергії для потреб нежитлового приміщення, власником якого є ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа приміщення на першому та другому поверхах згідно з актами обстеження становить 123 м ? ) . Право власності відповідача на вказане нежитлове приміщення підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зазначеному приміщенні здійснюється комерційна діяльність - функціонує ресторан "М10 Lounge Ваr" . Між сторонами діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (публічний договір приєднання) , текст якого опубліковано на офіційному сайті ТОВ "КППВ" (https://kppv.sumy.ua) 06.11.2021. Договір є публічним договором приєднання відповідно до ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" . Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за вказаною адресою протягом 30 днів не прийняли іншого рішення щодо вибору моделі договірних відносин, договір набув чинності для відповідача з 01.12.2021. 09.09.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір реструктуризації заборгованості до індивідуального договору № ТІР481/001, згідно з яким сторони визнали наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у загальній сумі 443113,75 грн. , у тому числі: - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період листопад 2021 - квітень 2022 - 85586,58 грн. ; - за період листопад 2022 - квітень 2023 - 175799,42 грн. ; - за період листопад 2023 - березень 2024 - 110516,43 грн. ; - плата за абонентське обслуговування липень-серпень 2024 - 39,70 грн. ; - інфляційні витрати - 44253,78 грн. ; - 3 % річних - 14903,01 грн. ; - пеня - 12014,83 грн. . Основна сума заборгованості (371942,13 грн. ) згідно з п. 2.1. договору підлягала погашенню за узгодженим графіком розстрочки строком на 24 місяці (з жовтня 2024 року по вересень 2026 року включно) щомісячними платежами по 15497,59 грн. , що підлягали сплаті не пізніше останнього дня кожного місяця. П. п. 2.2. , 3 договору реструктуризації було встановлено відкладальну умову (ст. ст. 212, 605 ЦК України) , згідно з якою зобов`язання зі сплати штрафних санкцій у сумі 71171,62 грн. (інфляційні втрати 44253,78 грн. , 3 % річних 14903,01 грн. , пеня 12014,83 грн. ) прощалися виключно за умови належного та своєчасного виконання графіка розстрочки. П. 5 договору реструктуризації сторони погодили: у разі невиконання або несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; а у випадку порушення строку оплати кожного з платежів більш ніж на 30 календарних днів - також штраф у розмірі 10000,00 грн. за кожне з порушень графіка. Відповідач ОСОБА_1 умов договору реструктуризації не виконав і не здійснив жодного платежу за погодженим графіком, починаючи з першого платежу зі строком оплати до 31.10.2024 і по теперішній час. Оскільки обов`язкову відкладальну умову належного виконання графіка розстрочення боржником було порушено, передбачене ст. 605 ЦК України прощення боргу не відбулося, а сума штрафних санкцій у розмірі 71171,62 грн. підлягає примусовому стягненню у повному обсязі разом із договірною неустойкою за п. 5 договору реструктуризації. Зведений підсумок усіх штрафних вимог за договором реструктуризації: 1. Відновлені санкції (інфляційні втрати 44253,78 грн. + 3 % річних 14903,01 грн. + пеня 12 014,83 грн. ) складають 71171,62 грн. . 2. Договірна пеня 1 % на добу за порушення строків сплати траншів складає 1254839,86 грн. . 3. Фіксовані штрафи по 10000 грн. за прострочення щомісячних платежів понад 30 днів (22 платежі) : 220000,00 грн. . Крім того, відповідач не здійснював оплату поточного споживання теплової енергії та абонентської плати за наступні періоди після укладення договору реструктуризації. Згідно з виставленими щомісячними рахунками та актами прийому-передачі послуги за період з вересня 2024 року по липень 2026 року включно, сума основної заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та абонентське обслуговування збільшилася з 371942,13 грн. до 693008,12 грн. (що підтверджується останнім рахунком № ПР481/001 та актом від 31.07.2026) . За цей період відповідачу додатково було нараховано послуг на суму 321065,99 грн. , оплату яких здійснено не було. Фактичне підключення приміщення відповідача до централізованої системи опалення, наявність опалювальних приладів та споживання теплоносія підтверджується актом, згідно якого встановлено, що приміщення ресторану "М10 Lounge Ваr" обладнане внутрішньобудинковою системою опалення з опалювальними приладами, система опалення перебуває в робочому стані, придатна до використання, і в опалювальний період до приміщення безперервно подавався теплоносій. Позивачем неодноразово направлялися відповідачу вимоги про сплату заборгованості, рахунки та акти прийому-передачі послуги. Відповідач зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати не виконав. Станом на дату подання позову у відповідача наявна заборгованість за спожиту теплову енергію (з урахуванням загальнобудинкових потреб та транзитних мереж відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315) , відновлені штрафні санкції за договором реструктуризації та договірна неустойка. Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) , з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії ТОВ "Котельня північного промислового вузла" був опублікований 06.11.2021 на офіційному сайті ТОВ "Котельня північного промислового вузла" (https://kppv.sumy.ua) . У відповідності до п. 5 договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Згідно п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" , тариф на послуги постачання теплової енергії є регульованим. П. 31 договору встановлює, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розрахунок вартості наданих послуг по нежитловому приміщенню за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний позивачем відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, з урахуванням опалювальної площі приміщення, діючого тарифу, що підтверджується довідками про розподіл теплової енергії у будинку з листопада 2021 по квітень 2026 року. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам. Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги" . До комунальних послуг належать, в тому числі послуги постачання теплової енергії (ст. 5 Закону) . Відповідно до ст. 12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно ч. 1 ст. 13 Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. За приписами ст. 7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Ст. 9 Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Згідно п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) . П. 30 договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. Згідно п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. П. 33 договору встановлено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору) . Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п. 38 договору) . Відповідно до п. 41 договору споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. п. 51, 52 договору) . Згідно ст. ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами. Ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) . За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) . Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України) . Притягнення до відповідальності сторони за договором є наслідком порушення нею покладених договірних зобов`язань (прострочення їх виконання) . Ст. 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим рахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. П. 45 договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Так, враховуючи п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуг віл 06.11.2021 та ст. 625 ЦК України, за невиконання зобов`язання щодо сплати послуг відповідачу було нараховано штрафні санкції за період з вересня 2024 року по липень 2026 року: 11652, 28 грн. (розмір пені, зазначений у договорі) , 9577,14 грн. (3 % річних) , 24073,45 грн. (інфляційне збільшення) . Враховуючи викладене, наявний факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо повної оплати наданих послуг та невиконання договору реструктуризації від 09.09.2024 заборгованості, що є підставою для стягнення основної заборгованості в сумі 693008,12 грн. , відновлених штрафних санкцій у розмірі 71171,62 грн. , а також договірної пені та штрафів, передбачених п. 5 договору реструктуризації від 09.09.2024 у розмірі 1474839,86 грн. , та штрафних санкцій за основним договором за період з жовтня 2024 року по липень 2026 року у розмірі 45302,87 грн. . Загальний борг складає 2284322,47 грн. . Щодо судових витрат. Ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Згідно п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить: судовий збір у розмірі 27411,87 грн. , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. 00 коп. . Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Доказами понесених витрат є договір про надання правничої допомоги від 04.09.2026, рахунок № 34 від 07.09.2026, акт здачі-приймання робіт № 25 від 07.09.2026, платіжна інструкція № 4337 від 08.09.2026. За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Тому, при зверненні з позовною заявою позивачем було сплачено 27411,87 грн. судового збору. Платіжний документ на сплату судового збору додається до позову. На виконання вимог ст. 175 ЦПК України вона повідомляє про те, що заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводились. Заява про забезпечення позову додається до позовної заяви. Вона повідомляє про те, що позивачем не було подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 136, 175, 177 ЦПК України, вона просила: 1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" (код ЄДРПОУ 44360724) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 2284322,47 грн. , з них основного боргу в розмірі 693008,12 грн. , штрафних санкцій у розмірі 1591314,35 грн. . 2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" понесені судові витрати (вхідний № 40127/26 від 18.09.2026) (а. с. 1-5) .

18.09.2026 представниця товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" адвокат Федірко Яна Сергіївна надала до канцелярії Зарічного районного суду м. Суми заяву про забезпечення позову, із змісту якої вбачається, що позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за Типовим індивідуальним договором від 06.11.2021 та договором реструктуризації № ТІР481/001 від 09.09.2024. Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" є виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії в межах території обслуговування, у тому числі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішень виконавчого комітету Сумської міської ради та розпоряджень Сумської міської військової адміністрації щодо визначення виробників і виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії. Позивачем з листопада 2021 року надаються послуги з постачання теплової енергії для потреб нежитлового приміщення, власником якого є ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа приміщення на першому та другому поверхах згідно з актами обстеження становить 123,0 м ? ) . Право власності відповідача на вказане нежитлове приміщення підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зазначеному приміщенні здійснюється комерційна діяльність - функціонує ресторан "М10 Lounge Ваr" . Між сторонами діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (публічний договір приєднання), текст якого опубліковано на офіційному сайті ТОВ "КППВ" (https://kppv.sumy.ua) 06.11.2021. Договір є публічним договором приєднання відповідно до ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" . Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за вказаною адресою протягом 30 днів не прийняли іншого рішення щодо вибору моделі договірних відносин, договір набув чинності для відповідача з 01.12.2021. У вересні 2024 року (09.09.2024) між позивачем та відповідачем було укладено договір реструктуризації заборгованості до індивідуального договору № ТІР481/001, згідно з яким сторони визнали наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у загальній сумі 443113,75 грн. . Основну суму (371942,13 грн. ) було розстрочено на 24 місяці (жовтень 2024 - вересень 2026) щомісячними платежами по 15497,59 грн. ; штрафні санкції у розмірі 71171,62 грн. прощалися лише за умови належного виконання графіка. Відповідач не сплатив жодного платежу за графіком (починаючи з жовтня 2024 року) . Через порушення відкладальної умови прощення боргу не настало, і сума 71171,62 грн. підлягає стягненню в повному обсязі. Крім того, за п. 5 Договору реструктуризації було нараховано договірну пеню (1 % за кожен день прострочення) та фіксовані штрафи (10000 грн. за кожне прострочення понад 30 днів) . Паралельно відповідач не оплачував поточне споживання теплової енергії та абонентську плату. Основна заборгованість зросла з 371942,13 грн. до 693 008,12 грн. (станом на 31.07.2026) . На даний час, наявний факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо повної оплати наданих послуг та невиконання договору реструктуризації від 09.09.2024 заборгованості, що є підставою для стягнення основної заборгованості в сумі 693008,12 грн. , відновлених штрафних санкцій у розмірі 71171,62 грн. , а також договірної пені та штрафів, передбачених п. 5 договору реструктуризації від 09.09.2024 у розмірі 1474839,86 грн. , та штрафних санкцій за Типовим договором за період з жовтня 2024 року по липень 2026 року у розмірі 45302,87 грн. . Загальний борг складає 2284322,47 грн. . Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжиті передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтереси позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) . Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України) . Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Існує прямий зв`язок між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози відчуження даного майна відповідача, зокрема, безоплатного, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21) . Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективне поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звертається до суду, істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. На підставі вказаного вище, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, вона просила накласти арешт на майно, а саме: на нежитлове приміщення загальною площею 123 м ? за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 97063559101, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) , у межах суми позову 2284322,47 грн. (вхідний № 40137/26 від 18.09.2026) (а. с. 127, 128) .

Розглянувши заяву представниці товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" адвоката Федірко Яни Сергіївни про забезпечення позову, ознайомившись із доданими до неї копіями документів, враховуючи наявність судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, прихожу до наступного висновку.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21.09.2026 у справі № 591/11153/26, провадження № 2/591/4278/26 було передано матеріали цивільної справи № 591/11153/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги до Ковпаківського районного суду м. Суми для розгляду за підсудністю. Після спливу строку на апеляційне оскарження копію ухвали разом з матеріалами справи направити до Ковпаківського районного суду м. Суми. Ухвалу суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Ухвала набрала законної сили 07.10.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/139908996) (а. с. 140) .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21.09.2026 у справі № 591/11153/26, провадження № 2-з/591/47/26 заяву представниці позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" адвоката Фідірко Яни Сергіївни про забезпечення позову, подану одночасно з пред`явленням позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, було передано за підсудністю на розгляд до Ковпаківського районного суду м. Суми. Після спливу строку на апеляційне оскарження копію ухвали разом з матеріалами заяви направити до Ковпаківського районного суду м. Суми. Ухвалу суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Ухвала набрала законної сили 07.10.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/139908997) (а. с. 141) .

Згідно ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) , крім випадків, передбачених ч. 5 цієї статті (ч. 1 ст. 153 із змінами, внесеними згідно із Законом № 263-IX від 31.10.2019) . Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу. Суд може прийняти рішення про накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, із забороною користування у виняткових випадках з метою забезпечення збереження таких активів та їх економічної вартості. Активи, вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і на які накладено арешт із забороною користування, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - судом Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення визначених законом заходів з управління ними. Суд зобов`язаний розглянути зазначене питання у судовому засіданні з повідомленням відповідача (ст. 153 доповнено новою частиною згідно із Законом № 263-IX від 31.10.2019) . Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, яка подала заяву про арешт морського судна, зобов`язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч. 10 ст. 153 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) . Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Оскільки ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.10.2026 у справі № 591/11153/26, провадження № 2/592/4856/26 було відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відтак прихожу до висновку про те, що у задоволенні заяви представниці товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" адвоката Фідірко Яни Сергіївни про забезпечення позову, слід відмовити.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З приводу цього прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001, в яких зазначено про те, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 153, 186, 187, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви представниці товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" адвоката Фідірко Яни Сергіївни про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Суддя: Ігор БИЧКОВ

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
10.11.2026 Ухвала № 141394016 Ковпаківський районний суд м. Суми
15.10.2026 Ухвала № 140741507 Ковпаківський районний суд м. Суми
21.09.2026 Ухвала № 139908997 Зарічний районний суд м. Сум
21.09.2026 Ухвала № 139908996 Зарічний районний суд м. Сум

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 44360724. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг