Судові рішення

Постанова № 140745929 у справі № 907/761/25 від 14.10.2026

Постанова від 14.10.2026 у господарській справі № 907/761/25 (категорія «Справи у спорах, що виникають із земельних відносин»). Суд: Західний апеляційний господарський суд, суддя Іванчук Світлана Володимирівна.

Справа№ 907/761/25
СудЗахідний апеляційний господарський суд
СуддяІванчук Світлана Володимирівна
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із земельних відносин
Дата ухвалення14.10.2026
Надійшло до реєстру20.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140745929

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 907/761/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іванчук С.В., судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О., за участю секретаря судового засідання Пишної Р.А. розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «Колос» б/н від 28.03.2026 (вх. №01-05/937/26 від 30.03.2026)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 (суддя Сисин С.В., повне рішення складено 11.03.2026)

у справі №907/761/25

за позовом Виноградівської міської ради, м. Виноградів

до відповідача: Фермерського господарства «Колос», м. Виноградів

про: витребування майна з чужого незаконного володіння.

За участю представників сторін:

від відповідача (скаржника): Терек Ярослав Тамерланович (в режимі відеоконференції);

від позивача: Суязова Галина Василівна (в режимі відеоконференції);

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Виноградівська міська рада Закарпатської області звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фермерського господарства «Колос» про витребування з чужого незаконного володіння Фермерського господарства «Колос» земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093, площею 1,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в місті Виноградів контур №215 (далі земельна ділянка), на користь територіальної громади міста Виноградів в особі Виноградівської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що міська рада, здійснюючи представництво інтересів територіальної громади, вживаючи заходів для захисту права комунальної власності, стверджує, що Фермерське господарство «Колос» не є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства « 8 березня» (далі КСГП « 8 березня»), якому Виноградівською районною радою народних депутатів 29.11.1996 було видано державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК №000054 (далі державний акт).

З посиланням на такі обставини, зазначаючи, що спірна земельна ділянка із 01.01.2019 належить до комунальної власності на підставі рішення 16-ої сесії 23-го скликання Виноградівської міської ради від 21.03.2001 «Про інвентаризацію земель КСГП « 8 березня» та відповідно до п. 21 Розділу X «Перехідні положення Земельного кодексу України» (в редакції Закону України від 10.07.2018 № 2498-VII, що набрав чинності з 01.01.2019); стверджуючи, що ФГ «Колос» є недобросовісним набувачем права власності на земельну ділянку; позивач вказує, що 23.12.2021 за відповідачем незаконно зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку і така реєстрація неправомірно здійснена на підставі наступних документів, що вбачається із долученої до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.07.2025 №434169880: державного акту на право колективної власності КСГП « 8 Березня» на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996; рішення Верховного Суду України від 06.11.2019 та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10.07.2017 у справі №299/3439/16-ц; протоколу №7 зборів уповноважених колективного сільськогосподарського підприємства « 8 березня» від 30.12.1998 і статуту ФГ «Колос».

Відповідач не погоджується повністю з позовними вимогами та мотивами позовної заяви міської ради про витребування земельної ділянки, вважає доводи позивача безпідставними та такими що мають на меті повторний безпідставний перегляд судового рішення по справі №299/3439/16, що вже вступило в законну силу та було переглянуто неодноразово Верховним Судом, в рамках нової справи шляхом подачі нового позову.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 позов задоволено повністю. Витребувано з чужого незаконного володіння Фермерського господарства «Колос» на користь територіальної громади міста Виноградів в особі Виноградівської міської ради земельну ділянку: з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093; площею 1,000 га; цільове призначення для: ведення особистого селянського господарства; контур: №215; розташована в місті Виноградів Берегівського району Закарпатської області; стягнуто з Фермерського господарства «Колос» на користь Виноградівської міської ради Закарпатської області 9666,64 грн (дев`ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 64 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

- застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим;

- ФГ «Колос», будучи недобросовісним набувачем спірної земельної ділянки, тобто не будучи правонаступником КСГП « 8 Березня», незаконно, без відповідної правової підстави заволодів такою земельною ділянкою, так як підставою реєстрації за відповідачем 23.12.2021 права власності на спірну земельну ділянку були зазначені документи (державний акт на право колективної власності КСГП « 8 Березня» на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996; судові рішення у справі №299/3439/16-ц, протокол №7 зборів уповноважених колективного сільськогосподарського підприємства « 8 Березня» від 30.12.1998 і статут ФГ «Колос»), які не підтверджують законність набуття ФГ «Колос» права власності на таку земельну ділянку на підставі, що не заборонена законом, відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України;

- КСГП « 8-Березня» або КСГП « 8 Березня» (так як назва цього колективного сільськогосподарського підприємства в наведених в рішенні суду документах зазначена по-різному) та його члени не були засновниками ФГ «Колос», а з первинної редакції статуту відповідача встановлено, що фермерське господарство створене за рішенням фізичної особи;

- суд зазначив, що протокол №7 зборів уповноважених КСГП « 8 Березня» від 30.12.1998 не містить положень щодо зміни організаційно-правової форми КСГП « 8 березня» на ФГ «Колос», а, навпаки, такий протокол містить вказівку зняти з реєстрації КСГП « 8 березня»;

- рішення про реорганізацію КСГП « 8 березня» мало прийматись не зборами уповноважених, а всіма членами КСГП; з наведеного вбачається, що рішення, прийняті цими зборами і оформлені протоколом № 7 від 30.12.1998, є неправомірними;

- ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається; водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва;

- при створенні ФГ «Колос» виникла юридична особа з новою організаційно-правовою формою (фермерське господарство), а також із новим складом його учасників, ніж було у КСГП « 8 березня», так як відповідно до статуту ФГ «Колос» єдиним засновником господарства є ОСОБА_1 ;

- перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно - правової форми, а не складу її учасників; тобто, в такому випадку, колишні члени КСГП « 8 березня» автоматично повинні були б стати ФГ «Колос» (аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верхового Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19);

- реорганізація КСГП « 8 Березня» шляхом перетворення у ФГ «Колос» не відбувалася, оскільки 26.06.2000 було проведено реєстрацію нового підприємства - ФГ «Колос»; ФГ «Колос» не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірної земельної ділянки КСГП « 8 Березня», що є предметом спору;

- реєстрація за відповідачем права власності на земельну ділянку є протиправною, так як з наданих 23.12.2021 для реєстрації за ФГ «Колос» права власності на земельну ділянку документів, зокрема статуту ФГ «Колос» не вбачалося прийняття КСГП « 8 Березня» рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення у ФГ «Колос», а протокол №7 від 30.12.1998 зборів уповноважених не підтверджував передачу ФГ «Колос» як правонаступнику КСГП « 8 Березня» земельних ділянок, у тому числі спірної земельної ділянки;

- за результатом розгляду справи №299/3439/16-ц за позовом ФГ «Колос» до Виноградівської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 і визнання права власності на спірну земельну ділянку за ФГ «Колос», Верховний Суд зазначив, що позовні вимоги ФГ «Колос» в частині визнання за ним права власності на земельну ділянку є передчасними та задоволенню не підлягають;

- оскільки станом на 01.01.2019 спірна земельна ділянка не перебувала у приватній власності, ФГ «Колос» не було правонаступником КСГП « 8 березня», спірна земельна ділянка в межах державного акту на право колективної власності КСГП « 8 березня» на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996, з 01.01.2019 в силу положень п.21 Розділу Перехідні положення Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 10.07.2018 №2498-VII, що набрав чинності з 01.01.2019) перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Виноградів в особі Виноградівської міської ради та на підставі рішення 16-ої сесії 23-го скликання Виноградівської міської ради від 21.03.2001 року «Про інвентаризацію земель КСГП « 8 березня» така земельна ділянка перейшла до земель запасу міської ради;

- надані для реєстрації за ФГ «Колос» документи (як кожен документ окремо, так і усі документи в сукупності) не підтверджували законність набуття ФГ «Колос» права власності на спірну земельну ділянку на день державної реєстрації за відповідачем 23.12.2021 права власності на земельну ділянку, а, отже, ФГ «Колос» як недобросовісний набувач заволоділо такою земельною ділянкою незаконно, без відповідної правової підстави;

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Фермерське господарство «Колос» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у справі 907/761/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позовної заяви Виноградівської міської ради повністю; прийняти рішення щодо понесених судових витрат ФГ «Колос».

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач покликається на такі доводи:

- суд застосовував норми матеріального права тільки на користь Виноградівської міської ради;

- розглядаючи цей ж спір у справі 299/3439/16-ц суди апеляційної та касаційної інстанції встановили наявність права власності у ФГ «Колос» на спірну земельну ділянку на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК №000054;

- зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю;

- Верховний Суд в своїй постанові від 06.11.2019 у справі 299/3439/16-ц, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ФГ «Колос» про визнання права власності на цю ділянку за ФГ «Колос» зазначив, що : «Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що КСГП « 8 Березня», а в подальшому його правонаступник - ФГ «Колос», мали належним чином оформлений державний акт про право колективної власності на земельну ділянку, який ніким не скасований, є чинним і після змін у законодавстві;

- суд першої інстанції не взяв до уваги рішення судів, що вступили в законну силу та ухвалив рішення, яке спотворює раніше встановлені обставини справи, робить протилежні висновки і визнає право власності на спірну земельну ділянку за Виноградівською міською радою;

- суд не надав юридичну оцінку рішенню 16-ої сесії 23-го скликання Виноградівської міської ради від 21.03.2001 «Про інвентаризацію земель КСГП « 8 березня», щодо його законності дотримання вимог земельного законодавства діючого на момент прийняття, обґрунтованості наданих ФГ «Колос» доказів пов`язаних з незаконністю цього рішення міської ради;

- підставою передачі землі, яка не підлягала розпаюванню в КСГП « 8 Березня» могло бути тільки рішення загальних зборів, зборів уповноважених КСГП «8 Березня»; тільки після такого рішення керівництво КСГП « 8 Березня» могло проводити передачу землі іншим підприємствам в тому числі Виноградівській міській раді; в тексті рішення Виноградівської міської ради від 21.03.2001 зазначено, що підставою прийняття такого рішення є матеріали розпаювання земель КСГП « 8 Березня» та інвентаризації земель з посиланням на статі 10, 80 Земельного кодексу України; на запит ФГ «Колос» до архівного відділу Виноградівської РДА, Держгеокадастр Виноградівського району, де на даний час зберігається оригінал даного рішення і де повинні були б зберігатися матеріали, які були підставою прийняття даного рішення, ФГ «Колос» отримало відповідь, що документи та матеріали на підставі яких було прийнято дане рішення в матеріалах 16-ої сесії 23-го скликання Виноградівської міської ради від 21.03.2001 - відсутні; також в Держгеокадастрі відсутні матеріали інвентаризації земель КСГП « 8 Березня», оскільки така інвентаризація ніколи не проводилася;

- принцип res judicata (остаточності рішень суду) передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків; цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова Об`єднаної палати від 18.08.2023 у справі №927/211/22);

- обставини встановлені судами в справах №299/3439/16 та №299/1811/23 є преюдиційними при розгляді справи №907/761/25, оскільки склад сторін, предмет спору та обставини справи є ідентичними;

- відповідно до вимог Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, КСГП « 8 Березня» при перетворенні у ФГ «Колос» дотрималося всіх вимог передбачених цим порядком, зокрема пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 13, 17, 19;

- ФГ «Колос» створене шляхом перетворення КСГП « 8 Березня» у ФГ «Колос», а відтак є правонаступником з 26.06.2000 року;

- ФГ «Колос» звертає увагу , що в жодній нормі законодавства України чинного станом на момент реформування КСГП « 8 Березня» і перетворення його у ФГ «Колос» в період з 1998 року по 2000 рік відсутня норма закону, яка б забороняла перетворення КСГП у Фермерське господарство;

- надані на розгляд суду в якості доказів Державний акт колективної власності на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996року та акти прийому-передачі майна та земельних ресурсів від КСГП « 8 Березня» до ФГ «Колос» складені в процесі перетворення КСГП « 8 Березня» у ФГ «Колос» є належними доказами на підтвердження переходу права на майно та землю до ФГ «Колос»; позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту ліквідації юридичної особи КСГП « 8 Березня»;

- ФГ «Колос» є добросовісним правонабувачем та власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093; висновок суду про перехід спірної земельної ділянки до комунальної власності на підставі пункту 21 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України є помилковим, оскільки КСГП « 8 Березня» не було припинене шляхом ліквідації, а реорганізоване шляхом перетворення, а тому відсутні правові підстави вважати спірну земельну ділянку такою, що перейшла у комунальну власність територіальної громади в силу закону.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- жодним із судових рішень, які містяться в матеріалах справи, не визнавалось право власності на об`єкт спору за ФГ «Колос»; під час розгляду інших справ, які були ініційовані до змін в Земельному кодексі, дійсно надавалась правова оцінка правовідносинам між Виноградівською міською радою, ФГ «Колос» та третьою особою щодо власності спірною земельною ділянкою; як вірно зазначив сам відповідач в апеляційній скарзі - правова оцінка не є преюдиційними обставинами;

- протягом більше 20 років відповідач не вчиняв жодних дій для приведення правовстановлюючих документів у відповідність до вимог законодавства, не виконав вимоги Земельного Кодексу України в частині переоформлення права власності, а відтак, в даному випаду не зміна законодавства призвела до нечинності державного акта, а бездіяльність самого відповідача;

- рішення Виноградівської міської ради від 21.03.2001 було безпосереднім предметом спору та судового розгляду у справі №907/525/18, яким у задоволенні вимог ФГ «Колос» було відмовлено; саме цим рішенням суду встановлюється законність рішення Виноградівської міської ради (копії судових рішень наявні в матеріалах справи);

- процедура перетворення КСГП « 8 Березня» у ФГ «Колос» не підтверджується матеріалами справи, а навпаки спростовується; КСГП «8 Березня» є ліквідованим;

- земельна ділянка, яка є об`єктом спору дійсно зареєстрована за ФГ «Колос» що юридично презюмує право власності, однак така земельна ділянка належить до земель комунальної власності, саме тому позивач і звернувся з даним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння;

- щодо застосування принципу «все що не заборонене - дозволене» можна було б припустити про застосовність такого підходу до цивільних правовідносин, однак лише в тому випадку, якщо законом не регулюються відповідні правовідносини. Натомість чинним законодавством на момент 1998 року та 2000 року було чітко прописано процедуру створення фермерського господарства, і така процедура не передбачала права на створення фермерського господарства кимось іншим, окрім членів родини;

- позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, які відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи про неправомірність реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ФГ «Колос».

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 апеляційну скаргу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Іванчук С.В., члени колегії судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Колос» б/н від 28.03.2026 (вх. №01-05/937/26 від 30.03.2026) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у справі №907/761/25.

21.04.2026 позивач подав відзив (вх.01-04/3328/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 розгляд справи призначено на 18.05.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про витребування матеріалів цивільної справи №299/3439/16; оголошено перерву в судовому засіданні до 16.06.2026. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги на 25.06.2026. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Міліціанова Р. В., судове засідання 25.06.2026 у вищезазначеній справі не відбулось, про що було опубліковано повідомлення на сайті Судової влади України (https://wag.court.gov.ua/). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 призначено розгляд справи на 07.07.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Міліціанова Р. В, від 06.07.2026 апеляційну скаргу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Іванчук С.В., члени колегії судді Зварич О.В., Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкладено розгляд справи на 08.09.2026, з підстав зазначених у ній.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Зварич О.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.10.2026.

Ухвали суду доставлено учасникам справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів учасників справи.

У судовому засіданні 14.10.2026 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 14.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

З листа Виноградівського районного управління юстиції в Закарпатській області від 01.08.2015 № 09-11/583 та листа Виноградівської районної державної адміністрації від 06.02.2012 № 01-09/248 (долучених до відзиву на позовну заяву) встановлено, що на підставі договору безоплатної передачі державного майна радгоспу «8 Березня» від 15.10.1996 представництво Фонду державного майна у Виноградівському районі передало товариству покупців радгоспу « 8 Березня» цілісний майновий комплекс. (Том 1, а.с. 170, 168)

Відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, серія ІІ-ЗК №000054, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 та виданого 29 листопада 1996 року Виноградівською районною Радою народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області КСГП « 8 Березня» у колективну власність було передано 1338,2 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення сільського господарства. (Том 1, а.с. 19, 141)

Фермерське господарство «Колос» відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі ЄДР) є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03747509 (за яким раніше було зареєстровано КСГП « 8 Березня»), яке було створене 26 червня 2000 року. (Том 1, а.с. 71)

Відповідно до пункту 1.1 статуту ФГ «Колос», затвердженого його головою та зареєстрованого розпорядженням голови Виноградівської райдержадміністрації від 26 червня 2000 року № 331, господарство є самостійним господарюючим суб`єктом, який створений у відповідності із Законом України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (далі - Закон № 2009-XII) і є правонаступником КСГП « 8 Березня». Водночас у п.3.1 статуту вказано, що засновником фермерського господарства є громадянин України ОСОБА_1 . (Том 1, а.с. 49)

За даними ЄДР у ньому відсутні відомості, про те що ФГ «Колос» є правонаступником КСГП « 8 березня».

Поряд з цим, у листі Виноградівського районного управління юстиції в Закарпатській області від 14.05.2015 № 01-09/24 зазначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запроваджений з 01.07.2004. На момент припинення діяльності КСГП « 8 Березня», внесення до реєстру відповідних відомостей не було передбачено чинним законодавством України. Отже в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомості про дату державної реєстрації припинення діяльності КСГП « 8 березня» відсутні. (Том 1, а.с. 170)

У інформаційній довідці від 04.07.2025 №434169880 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093, площею 1,000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, контур №215, яка розташована в місті Виноградів Берегівського району Закарпатської області, зазначено про реєстрацію 23.12.2021 права власності на земельну ділянку Фермерського господарства «Колос». В інформаційній довідці зазначені такі документи, які були подані для державної реєстрації за відповідачем права власності на земельну ділянку: державний акт на право колективної власності КСГП « 8 Березня» на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996; рішення Верховного Суду України від 06.11.2019 та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10.07.2017 у справі №299/3439/16-ц; протокол №7 зборів уповноважених колективного сільськогосподарського підприємства « 8 Березня» від 30.12.1998 і статут ФГ «Колос». Одночасно в інформаційній довідці від 04.07.2025 №434169880 вказані додаткові відомості щодо реєстрації за відповідачем 23.12.2021 права власності на спірну земельну ділянку, а саме: зазначено, що рішенням суду визнано за Фермерським господарством «Колос» право власності на вказану земельну ділянку відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК № 000054 від 29.11.1996. (Том 1, а.с. 16, 18)

Стверджуючи, що спірна земельна ділянка із 01.01.2019 належить до комунальної власності відповідно до п. 21 Розділу X «Перехідні положення Земельного кодексу України» (в редакції Закону України від 10.07.2018 № 2498-VII, що набрав чинності з 01.01.2019) і на підставі рішення 16-ої сесії 23-го скликання Виноградівської міської ради від 21.03.2001 «Про інвентаризацію земель КСГП « 8 березня»; стверджуючи, що відповідач не є правонаступником КСГП « 8 березня», якому Виноградівською районною радою народних депутатів 29.11.1996 було видано державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК № 000054 та неправомірно 23.12.2021 здійснив реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, Виноградівська міська рада Закарпатської області згідно позовної заяви просить витребувати з чужого незаконного володіння Фермерського господарства «Колос» (як недобросовісного набувача) земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093, площею 1,000 га, яка належить територіальній громаді Виноградівської міської ради та є комунальною власністю. (Том 1, а.с. 19)

Заперечуючи проти позовних вимог у справі, фермерське господарство вказує, що на підставі ст. 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», статуту КСГП « 8 Березня» (Том 1, а.с. 53), рішення загальних зборів КСГП Березня», які оформлені протоколом №5 від 10.03.1998 та протоколом №7 від 30.12.1998, згідно акта прийому передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП « 8 Березня» ФГ «Колос» від 26 червня 2000 року, відповідачу було передано земельні ділянки, які належали на праві колективної власності на землю КСГП « 8 Березня», посвідчені державним актом на право колективної власності на землю від 29.11.1996 серії ІІ-ЗК №000054 і не були розпайовані. Отже, на переконання ФГ «Колос», воно є правонаступником КСГП « 8 Березня» та є відповідно добросовісним набувачем, що також підтверджується погашенням відповідачем як правонаступником КСГП всієї заборгованості, яка була у КСГП « 8 Березня» і була передана, як підприємству правонаступнику ФГ «Колос».

Відповідач зокрема зазначив, що відповідно до акта приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП « 8 Березня» та ФГ «Колос» від 26 червня 2000 року, складеного на підставі рішення загальних зборів КСГП « 8 Березня» (протокол від 30 грудня 1998 року № 7), проведено приймання-передачу залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) з балансу КСГП « 8 Березня» на баланс ФГ «Колос» включно зі спірною земельною ділянкою, яка згідно пояснень представника відповідача у судовому засіданні під час дослідження письмових матеріалів справи зазначена у акті як «господарський двір огородної бригади площею 3га». (Том 1, а.с. 22)

На підставі вказаного протоколу було затверджено розподільчий (передаточний) баланс КСГП « 8-го Березня» від 30 грудня 1998 року (копія якого долучена до відзиву на позовну заяву). (Том 1, а.с. 161)

Водночас, у довідці від 07 червня 2001 року за № 01-7/134, виданій управлінням сільського господарства та продовольства Виноградівської районної державної адміністрації (копія долучена до позовної заяви), зазначено, що у зв`язку із закінченням розпаювання КСГП « 8 березня» в 1998 році 30 грудня, при організації ФГ «Колос» в червні 2000 року передаточного балансу не складали. (Том 1, а.с. 65)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №195793826 від 09.01.2020, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093 з 20.01.2016 перебувала у приватній власності ОСОБА_2 на підставі рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області №33 від 24.12.2015.

За результатами розгляду справи №299/3439/16-ц за зверненням ФГ «Колос» до суду із позовними вимогами до Виноградівської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_2 і визнання права власності на земельну ділянку за ФГ «Колос», рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу ФГ «Колос» задоволено, рішення суду першої інстанції від 06 березня 2017 року про відмову в задоволенні позову скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову; визнано недійсним пп. 1 п. 1 рішення Виноградівської міської ради другої сесії сьомого скликання від 24 грудня 2015 року № 33, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га (кадастровий номер [номер приховано]:07:011:0093) ОСОБА_2 ; визнано за ФГ «Колос» право власності на вказану земельну ділянку відповідно до державного акту на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК № 000054. (Том 1, а.с. 30)

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №299/3439/16-ц задоволено частково касаційні скарги Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області та ОСОБА_2 ; рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог про визнання недійсним пп. 1 п. 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області залишено без змін: рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог фермерського господарства «Колос» про визнання за ним права власності на земельну ділянку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову фермерського господарства «Колос» до Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку. (Том 1, а.с. 34)

Рішення 16-ої сесії 23-го скликання Виноградівської міської ради від 21.03.2001 року «Про інвентаризацію земель КСГП « 8 березня» було предметом судового розгляду у справі №907/525/18 за позовом ФГ «Колос» до Виноградівської міської ради, за результатом розгляду якої рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, позов задоволено повністю та визнано незаконним і скасовано рішення міськради від 21.03.2001 "Про інвентаризацію земель КСГП « 8 березня». (Том 1, а.с. 44)

Згідно з постановою Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 907/525/18 задоволено касаційну скаргу Виноградівської міської ради; скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 907/525/18 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При ухваленні постанови від 13.10.2020 у справі № 907/525/18 Верховним Судом було враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, так як ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2020 касаційне провадження у справі № 907/525/18 зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 907/29/19. (Том 1, а.с. 45)

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом позову є витребування земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:07:011:0093 площею 1,000 га з чужого незаконного володіння ФГ «Колос» на користь Виноградівської міської ради як власника земельної ділянки.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позов - це звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права. В свою чергу, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 04.09.2023 у справі № 143/192/21 виснував, що за загальними підходами до розуміння сутнісного змісту елементів права власності, які склалися в усталеній судовій практиці, право володіння - це забезпечена законом можливість мати в себе певну річ, фактично панувати над нею, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні; право користування - юридична забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб (можливість отримувати плоди і доходи); право розпорядження - це юридичне закріплена можливість власника самостійно вирішувати долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану та призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Суб`єктів права власності на землю визначає ст. 80 Земельного кодексу України, відповідно до якої ними є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі № 910/21682/15 (910/12376/21) зазначив, що згідно з положеннями ст. ст. 78, 80, 83, 84 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, це право набувається і реалізується державною через органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень. Водночас комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам, що реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема передачі їм земель державної власності.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до частини п`ятої статті 60 вказаного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

За ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України метою господарського судочинства є ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З матеріалів справи встановлено, що 23.12.2021 зареєстровано право власності ФГ «Колос» на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093.

Підставою реєстрації за відповідачем права власності на спірну земельну ділянку були, зокрема: - державний акт на право колективної власності КСГП « 8 березня» на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996; судове рішення у справі №299/3439/16-ц; протокол №7 зборів уповноважених колективного сільськогосподарського підприємства « 8 березня» від 30.12.1998; - статут ФГ «Колос».

Підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду є захист права комунальної власності шляхом витребування від відповідача як недобросовісного набувача спірної земельної ділянки у порядку ст. 387 ЦК України, так як майно територіальної громади вибуло до ФГ «Колос» незаконно, без правової підстави.

Частина 1 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Позивач обґрунтовує порушення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку, покликаючись на п. 21 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 № 2498-VII), що набрав чинності з 01.01.2019.

Пунктом 21 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України у вказаній редакції встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відтак, відповідно до змісту положень пункту 21 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України належить зокрема дослідити комплекс обставин, які підтверджують перехід права власності до територіальної громади та законність вимог до поточного володільця, таких зокрема як: правовий статус колективного сільськогосподарського підприємства (КСП), факт припинення КСП, належність до земель колективної власності, чи входила спірна земельна ділянка до меж земельної ділянки наданої на праві постійного користування згідно державного акта на право колективної власності на землю, виданого колишньому КСП, встановити статус земельної ділянки станом на 01.01.2019, та чи на день набрання чинності Законом спірна земельна ділянка не перебувала у приватній власності, чи сформована ділянка як об`єкт цивільних прав (чи присвоєно їй кадастровий номер, чи визначено межі та цільове призначення), чи земельна ділянка розташована в межах території відповідної територіальної громади (ради), яка звернулася з позовом.

Щодо обставин правового статусу колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) та факту припинення КСП, належить зазначити, що КСГП " 8 Березня", було зареєстровано розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації 12.11.1996 за №679 та було створено на базі майна колишнього радгоспу " 8 Березня".

Відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, серія ІІ-ЗК №000054, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 та виданого 29 листопада 1996 року Виноградівською районною Радою народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області КСГП " 8 Березня" у колективну власність було передано 1338,2 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення сільського господарства.

Фермерське господарство "Колос" відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03747509 (за яким раніше було зареєстровано КСГП " 8 Березня"), яке було створене 26 червня 2000 року.

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 299/3439/16-ц, суд зокрема зазначив:

« У частині першій статті 141 ЗК України наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у пункті «в» цієї частини (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21 лютого 2011 року у справі № 21-3а11. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ФГ «Колос» є правонаступник КСГП « 8 Березня», що підтверджується статутом цього товариства, який є чинним.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Тобто з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державні акти на право власності на землю видані до внесення змін у земельне законодавство є чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Вказані норми законодавства не передбачають визнання повторного права власності на такі земельні ділянки на підставі судового рішення.

Частинами десятою, одинадцятою статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

ФГ «Колос» звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серія ІІ-ЗК № 000054 не надало до суду належних та допустимих доказів того, що воно зверталося у встановленому законом порядку до органів державної влади або місцевого самоврядування з заявою про заміну вказаного державного акта про право комунальної власності, а йому в задоволенні такої заяви було відмовлено.

Таким чином позовні вимоги ФГ «Колос» в частині визнання за ним права власності земельну ділянку є передчасними та задоволенню не підлягають.»

Водночас наведені у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 висновки щодо правонаступництва ФГ «Колос» після КСГП « 8 Березня» підлягають оцінці з урахуванням подальших висновків Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи такого правонаступництва.

При цьому, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у справі №907/29/19 дійшла до наступних правових висновків:

« 7.10. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

7.11. Таким чином, висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення. Відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

7.12. Велика Палата Верховного Суду також відхиляє довід про те, що ФГ «Колос» є правонаступником КСП « 8 Березня», оскільки це підтверджується підпунктом 1.1 пункту 1 статуту ФГ «Колос». Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

7.13. Отже, суди не встановили обставин, які б засвідчували прийняття КСП « 8 Березня» рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення.

7.35. Посилання ж позивача на прийняття 30 грудня 1998 року зборами уповноважених КСП « 8 Березня» рішення про зняття з реєстрації цього підприємства у всіх реєстраційних органах з метою ліквідації заборгованості останнього (пункт 5 протоколу № 7) визнається Великою Палатою Верховного Суду необґрунтованим, оскільки таке рішення є рішенням не про реорганізацію, а про припинення юридичної особи способом, який не відповідав чинному на той час законодавству.

7.36. Отже, реорганізація КСП « 8 Березня» шляхом перетворення у ФГ «Колос» не відбувалася, оскільки 26 червня 2000 року було проведено реєстрацію нового підприємства - ФГ «Колос».

7.43. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, наведеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справі № 299/3439/16-ц, про можливість перетворення колективного сільськогосподарського підприємства на фермерське господарство за подібних обставин справи».

Разом з тим встановлена відсутність правонаступництва ФГ «Колос» після КСГП « 8 Березня» та недоведеність законності набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку не є достатніми підставами для висновку про належність цієї земельної ділянки територіальній громаді, оскільки право позивача на предмет віндикації підлягає самостійному доказуванню.

За змістом статті 387 ЦК України саме позивач, який звертається з вимогою про витребування майна як його власник, повинен довести наявність у нього права на конкретне майно, що є предметом віндикації.

У постанові від 30.07.2020 у справі № 752/13695/18 Верховний Суд зазначив, що аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого не власника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Умовами для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна обставин того: 1) чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким; 2) чи перебуває спірне майно у володінні іншої особи (відповідача) та чи підтверджене таке володіння фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку; 3) чи знаходиться спірне майно у чужому володінні незаконно; 4) чи є об`єкт віндикаційного позову індивідуально-визначеним майном, що існує в натурі станом на час звернення з позовом.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 1 ЗК України).

Складовою реформування земельних відносин, що триває в Україні, є роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної, комунальної чи колективної форм власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами.

Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також паювання земель, які були передані колективним сільськогосподарським підприємствам, є елементом земельної реформи і так званого роздержавлення земель.

Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від 03 квітня 2003 року № 675-IV пункт 8 розділу X «Перехідні положення» ЗК України доповнено абзацом, яким передбачено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Порядок паювання земель сільськогосподарського призначення унормовано також Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95).

Пунктом 1 Указу № 720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (пункт 5 Указу № 720/95).

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку (пункт 6 Указу № 720/95).

Отже, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується зі змістом пункту 8 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (див. пункт 7.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17).

Особливості організаційних та правових засад виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), регламентовано Законом № 899-IV.

Статтями 1 та 2 Закону № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

За змістом частини третьої статті 13 Закону № 899-IV невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Правовий режим нерозподілених земельних ділянок та невитребуваних земельних часток (паїв) є різним. Так, нерозподілена земельна ділянка входить до складу земель, що підлягали паюванню, але в процесі розподілу не була закріплена за жодним власником. У свою чергу, невитребувана частка (пай) - це право особи на земельну частку, яке виникло в процесі паювання земель, але не було реалізоване шляхом виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) або щодо якого власник чи спадкоємець належно не оформив свої права.

Подібне правове регулювання обігу нерозподілених земельних ділянок та невитребуваних земельних часток (паїв) обумовлене спільністю механізму їх тимчасового використання до моменту остаточного визначення суб`єкта права на відповідний об`єкт. Метою такого регулювання є забезпечення ефективного використання земель сільськогосподарського призначення та недопущення їх вилучення з господарського обороту.

Обом цим об`єктам притаманний специфічний (окремий, особливий) правовий режим, який не дозволяє ототожнювати зазначені об`єкти із землями комунальної чи державної власності.

Незважаючи на те, що органи місцевого самоврядування наділені певними повноваженнями щодо розпорядження такими землями, про що детальніше буде зазначено далі у цій постанові, такі органи не набувають права власності на відповідні земельні ділянки та не можуть розглядатися як власники цих об`єктів.

Обсяг повноважень органу місцевого самоврядування щодо зазначених об`єктів є істотно вужчим порівняно з обсягом повноважень власника земельної ділянки (відповідна рада виконує функції тимчасового управління такими об`єктами, які характеризуються тимчасовим характером).

Такий підхід став усталеним у практиці суду касаційної інстанції, за змістом якого нерозподілені земельні ділянки та невитребувані земельні частки (паї) визначаються не як землі державної чи комунальної власності, а як землі, які лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку (див. пункт 7.66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нерозподілені земельні ділянки, які на праві колективної власності належали колективним сільськогосподарським підприємствам чи кооперативам, та невитребувані частки (паї) фактично залишаються в режимі земель колективної власності, яка була різновидом права власності юридичної особи.

Такий правовий режим зберігається до моменту визначення їхнього приватного власника або до переходу у власність територіальної громади відповідно до закону.

Це підтверджує висновок по те, що у таких правовідносинах органи місцевого самоврядування діють не як власники земельних ділянок, а як їхні тимчасові розпорядники, а тому процедури, передбачені для розпорядження землями державної чи комунальної власності, не можна вважати обов`язковими у разі розпорядження цими об`єктами земельних прав, якщо це прямо не перебачено законом.

Виноградівською міською радою Рішенням 16 сесії 23 скликання від 21.03.2001 «Про інвентаризацію земель» КСГП « 8 Березня» міськрада вирішила всі землі, що не увійшли в схему паювання КСГП "8 Березня", перевести до земель запасу. Згідно змісту рішення , останнє було прийнято на підставі схеми розпаювання земель КСГП "8 Березня", матеріалів інвентаризації, та з огляду на положення статей 10, 80 Земельного кодексу України. Рішенням 16 сесії 23 скликання від 21.03.2001 "Про інвентаризацію земель КСГП "8 Березня" оспорене, однак не скасоване та є чинним.

Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) передбачено право саме членів колективних сільськогосподарських підприємств на земельну частку (пай). При цьому передбачено, що цей пай виділяється із земель колективної власності. Разом з тим підлягали розпаюванню не всі землі колективної власності, про що зазначено у самому Указі № 720/95. Так, указом № 720/95 передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

Пунктом 7 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації. Установити, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 та постановою Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №907/525/18, зокрема, встановлено, що відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК №000054 КСГП « 8 Березня» у колективну власність було передано 1338,2 гектара землі в межах згідно з планом. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 та видано 29.11.1996.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, постановою Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №907/525/18, зокрема встановлено, що відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, серія ІІ-ЗК № 000054, виданого на підставі рішення Виноградівської районної ради народних депутатів Закарпатської області від 29 серпня 1997 року «Про розпорядження, прийняті головою районної ради» (розпорядження Виноградівської районної ради народних депутатів Закарпатської області № 9 від 02 червня 1997 року «Про видачу колективному сільськогосподарському підприємству « 8 Березня» державного акта на право колективної власності на землю»), затвердженого розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 703 від 07 листопада 1996 року «Про видачу колективному сільськогосподарському підприємству « 8 Березня» державного акта на право колективної власності на землю» спірні земельні ділянки передані КСГП « 8 Березня» у колективну власність. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 та видано 29 листопада 1996 року Виноградівською районною радою народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області. КСГП « 8 Березня» у колективну власність було передано 1338,2 гектара землі в межах згідно з планом.

Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.07.2026 у справі №911/1138/25, відповідно до яких нерозподілені земельні ділянки та невитребувані земельні частки (паї), які належали на праві колективної власності колективним сільськогосподарським підприємствам чи кооперативам, не перебувають ані у державній, ані у комунальній власності, а залишаються у режимі земель колективної власності до визначення їх приватного власника або переходу у власність територіальної громади відповідно до закону.

Наведений висновок підтверджує необхідність встановлення правового режиму земель, за рахунок яких у подальшому сформовано спірну земельну ділянку, на кожному етапі їх існування. Факт припинення КСГП « 8 Березня» або відсутності правонаступництва ФГ «Колос» не дає підстав для висновку про автоматичне набуття територіальною громадою права власності на будь-яку земельну ділянку, яка раніше могла входити до складу земель цього підприємства. Для застосування пункту 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України необхідно встановити, що межі земельної ділянки, з якої сформована земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093, на момент набрання чинності зазначеною нормою належала до земель припиненого колективного сільськогосподарського підприємства та не мала іншого правового режиму, сформованого внаслідок паювання, виділення земельної частки (паю), приватизації чи інших передбачених законом дій.

При цьому, позивачем не обґрунтовані обставини та не надані докази в підтвердження того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093 належала до земель колективного сільськогосподарського підприємства « 8 Березня».

Водночас колегія суддів звертає увагу, що державним актом на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996 посвідчувалося право КСГП « 8 Березня» на землі загальною площею 1338,2 га в межах згідно з планом. Натомість предметом спору у цій справі є індивідуально визначена земельна ділянка площею 1,000 га з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093. Отже, для висновку про поширення на спірну земельну ділянку правового режиму земель, посвідчених державним актом серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996 необхідним є доведення просторового зв`язку між межами земель, відображених у плані, що є складовою зазначеного державного акта, та межами земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка як самостійний об`єкт із визначеними межами, площею та кадастровим номером була сформована значно пізніше, ніж видано державний акт на право колективної власності, належність цієї ділянки до земель КСГП « 8 Березня» повинна підтверджуватися відповідною земельно-кадастровою та землевпорядною документацією, яка надала б можливість встановити місце розташування та межі новосформованої земельної ділянки з межами земель, переданих у колективну власність у 1996 році. Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження даних обставин.

При цьому саме по собі зазначення спірної земельної ділянки як такої, що розташована у контурі №215, без зіставлення такого контуру з планом земель, який є складовою державного акта серії ІІ-ЗК №000054, матеріалами паювання, інвентаризації земель та іншою землевпорядною документацією не дозволяє достовірно встановити, що земельна ділянка площею 1,000 га з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093 була сформована саме за рахунок земель КСГП « 8 Березня».

Таким чином, встановлений судами факт належності КСГП « 8 Березня» земель загальною площею 1338,2 га не є тотожним встановленню факту належності до складу цих земель конкретної земельної ділянки, яка є предметом цього спору. Для застосування до неї правових наслідків, встановлених пунктом 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, такий зв`язок має бути встановлений на підставі належних і допустимих доказів. При цьому обов`язок доказування і подання доказів відповідно до вимог ст. 74 ГПК України покладено на сторони.

Щодо того що спірна земельна ділянка не була розпайована чи приватизована до 2019 року. У цьому контексті колегія суддів враховує порядок паювання земель колективної власності, який діяв у період проведення відповідних земельних перетворень КСГП « 8 Березня».

Як уже зазначалося, Указом Президента України від 08.08.1995 №720/95 було визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам. Водночас безпосередній порядок здійснення відповідних робіт був деталізований Методичними рекомендаціями щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затвердженими наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 20.02.1996 №11.

Відповідно до зазначених Методичних рекомендацій паювання здійснювалося після передачі земель у колективну власність на підставі матеріалів щодо видачі державних актів на право колективної власності та матеріалів грошової оцінки сільськогосподарських угідь. Організацію робіт щодо паювання забезпечував відповідний районний (міський) відділ земельних ресурсів, а підготовчі роботи передбачали аналіз документів щодо видачі державного акта та відповідної землевпорядної документації. До переліку документів щодо паювання входили, зокрема, рішення про утворення комісії з паювання, список членів підприємства, матеріали грошової оцінки сільськогосподарських угідь та затверджений розрахунок вартості і розміру земельної частки (паю); такі матеріали підлягали постійному зберіганню у відповідному відділі земельних ресурсів.

Окремо Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій від 04.06.1996 №47/172/48 було передбачено, що передача земельної частки в натурі здійснюється після складання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї). Така схема складалася землевпорядною організацією, затверджувалася загальними зборами (зборами уповноважених) членів відповідного підприємства та погоджувалася районною (міською) державною адміністрацією. Саме на цій схемі визначалися земельні масиви, що підлягали поділу на земельні частки, їх місце розташування, а також відповідні особливості поділу земель у натурі.

Доказів складання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) сторонами не представлено.

Отже, для встановлення правового режиму конкретної частини земельного масиву КСГП « 8 Березня» недостатньо лише констатувати факт проведення паювання; необхідно дослідити первинну землевпорядну документацію та встановити, чи входила територія, на якій у подальшому сформовано спірну земельну ділянку, до земель, що підлягали паюванню, чи залишалася у складі нерозподілених земель колективної власності.

При цьому колегія суддів враховує, що Указ №720/95 передбачав паювання саме сільськогосподарських угідь, а Земельний кодекс України 1990 року розрізняв у складі земель, переданих сільськогосподарським підприємствам у колективну власність, землі сільськогосподарського використання та землі загального несільськогосподарського використання. Саме тому для вирішення цього спору істотне значення має також встановлення виду угідь, до яких у відповідний період належала земельна ділянка, на якій у подальшому сформовано спірну земельну ділянку.

Однак, доказів в підтвердження належності спірної земельної ділянки сільськогосподарському підприємству колективної власності, як землі сільськогосподарського використання чи землі загального несільськогосподарського використання не долучено.

Зазначення певної території у документах як «господарський двір огородної бригади» не дає достатніх підстав для висновку про її віднесення до сільськогосподарських угідь, що підлягали паюванню, або, навпаки, до земель, які такому паюванню не підлягали. Така обставина має встановлюватися за експлікацією земель, матеріалами землевпорядкування, схемою паювання та іншими первинними земельно-кадастровими документами.

Рішенням Виноградівської міської ради від 21.02.2001 про інвентаризацію земель КСГП « 8-го березня» вирішено, що усі землі , що не ввійшли в схему паювання КСГП « 8-го березня» перевести в землі запасу міської ради.

Матеріалів на підставі яких дане рішення Виноградівської міської ради від 21.02.2001 про інвентаризацію земель КСГП « 8-го березня» було прийняте до матеріалів справи не долучено. Водночас наведене рішення Виноградівської міської ради не підтверджує належність спірної земельної ділянки до земель, які не увійшли до схеми паювання КСГП « 8 Березня». Дане рішення не містить покликань зокрема на спірну земельну ділянку, та не підтверджує віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу на виконання цього рішення.

Із змісту такого рішення встановлено, що юридичним фактом, з яким міська рада пов`язувала віднесення земель до земель запасу, була саме їх невключеність до схеми паювання. Отже, встановлення того, чи поширювалося зазначене рішення на територію, на якій у подальшому сформовано земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093, потребує дослідження самої схеми паювання та матеріалів інвентаризації, на підставі яких відповідне рішення приймалося, яку сторонами до матеріалів справи не долучено.

При цьому, матеріали справи не містять належних доказів, які б у сукупності дозволяли встановити, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093 сформована саме за рахунок земель, переданих КСГП « 8 Березня» у колективну власність відповідно до державного акта серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996. Зокрема, відсутня землевпорядна та земельно-кадастрова документація, яка б дозволяла співвіднести межі спірної земельної ділянки з межами земельного масиву, посвідченого зазначеним державним актом, а також встановити правовий режим відповідної частини цього масиву після проведення паювання.

Так само матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли достовірно встановити, що частина земельної ділянки, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, не була розподілена між власниками земельних часток (паїв) чи в інший передбачений законом спосіб вибула зі складу земель колективної власності до 01.01.2019.

За відсутності таких доказів державний акт на право колективної власності на земельний ділянку загальною площею 1338,2 га та рішення Виноградівської міської ради щодо земель, які не увійшли до схеми паювання, не дають можливості встановити належність земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093 до земель КСГП « 8 Березня», які станом на 01.01.2019 зберігали відповідний правовий режим та в силу пункту 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України могли перейти у комунальну власність територіальної громади.

Водночас застосування пункту 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України до конкретної земельної ділянки передбачає необхідність встановлення фактичних обставин, з якими закон пов`язує відповідний перехід права власності. Зокрема, має бути доведено, що саме земельна ділянка, яка є предметом спору, була сформована за рахунок земель колективного сільськогосподарського підприємства, що припинилося, та що станом на 01.01.2019 її правовий режим не був змінений у спосіб, який виключав би її належність до земель такого підприємства.

У цій справі встановлення факту передачі у 1996 році КСГП « 8 Березня» земель загальною площею 1338,2 га не дає достатніх підстав для автоматичного висновку, що земельна ділянка площею 1,000 га з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093 є частиною саме тих земель, які залишалися у складі земель КСГП « 8 Березня» на момент, визначений пунктом 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Сторонами не доведено та долучені докази до матеріалів даної справи не підтверджують безперервного юридичного та просторового зв`язку між землями, посвідченими державним актом серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996, та спірною земельною ділянкою. Матеріали справи не містять схеми поділу земель колективної власності КСГП « 8 Березня», матеріалів паювання в сукупності, матеріалів інвентаризації та іншої землевпорядної документації, яка б дозволила встановити, до якої саме частини земельного масиву належала земельна ділянка, на якій у подальшому сформовано земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093, а також який правовий режим мала ця земельна ділянка після проведення паювання.

Посилання на рішення Виноградівської міської ради про переведення до земель запасу земель, які не увійшли до схеми паювання, не усуває наведеної невизначеності, оскільки за відсутності відповідної схеми та документів, які дозволяють ідентифікувати такі землі, неможливо встановити, що саме територія спірної земельної ділянки належала до земель, на які поширювалося зазначене рішення.

Відтак висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у ФГ «Колос» правонаступництва КСГП « 8 Березня», є достатньою підставою для висновку про її автоматичний перехід у комунальну власність, є передчасним.

Для задоволення віндикаційного позову позивач повинен довести не лише відсутність належного речового права у відповідача, а насамперед наявність власного права на індивідуально визначене майно, що витребовується.

Конституційний принцип змагальності (ст. 129 Конституції України та ст. 13 ГПК України) передбачає, що кожна сторона самостійно обирає тактику та стратегію свого захисту. Обов`язок доказування є інструментом реалізації цієї змагальності. Принцип диспозитивності (ст. 14 ГПК України) визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками.

Оскільки Виноградівською міською радою не доведено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093 була сформована саме з тієї частини земель КСГП « 8 Березня», яка станом на 01.01.2019 зберігала правовий режим земель припиненого колективного сільськогосподарського підприємства та відповідно перейшла у комунальну власність на підставі пункту 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, позивачем за даних умов не доведено наявності у територіальної громади права власності на предмет спору.

За таких обставин відсутні правові підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093 з володіння ФГ «Колос» на користь Виноградівської міської ради.

Окрім цього, належить зазначити, що на виконання п. 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України спірна земельна ділянка на праві власності за Виноградівською міською радою в Єдиному державному реєстрі речових прав не була зареєстрована, як і не формувалась органом місцевого самоврядування як об`єкт речових прав.

Відповідно до положень ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Станом на момент набрання чинності положень п. 21 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 № 2498-VII), що набрав чинності з 01.01.2019, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:07:011:0093 перебувала у приватній власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №195793826 від 09.01.20р. згідно із змісту якого дана земельна ділянка була зареєстрована 20.01.2016р на праві приватної власності та право власності скасовано про що до реєстру внесені відомості 09.01.20р.

Однак, як вбачається із змісту положень п.21. Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, надані докази в їх сукупності, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для витребування спірної земельної ділянки є передчасними, а позовні вимоги не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, тому задоволенню не підлягають.

Критерії оцінки правомірності втручання держави у право власності закріплені у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та сформовані у практиці Європейського суду з прав людини.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ ця стаття містить три окремі норми: перша, виражена у першому реченні першого абзацу, - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном. Друга, закладена у другому реченні того ж абзацу, - охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя, закріплена у другому абзаці, - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Отже, оцінка відповідності втручання у право власності повинна відбуватись із застосуванням таких критеріїв, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність втручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря).

Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.

Найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу ЄСПЛ визначає законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля [рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v. Ukraine)].

ЄСПЛ також зауважив, що обмеження прав має безпосередньо передбачатись національним законом, який повинен існувати на момент введення такого обмеження, бути доведеним до відома громадянам та відповідати певним критеріям якості, оскільки обмеження прав повинні бути зрозумілими для кожного. Такі обмеження також мають відповідати легітимній меті, яка зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи. Втручання має відповідати і вимогам співмірності, яка передбачає, що характер і обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага, який є безальтернативним і достатнім, проте не надмірним.

Стаття 1 Першого протоколу захищає лише наявне майно або «легітимні очікування» (legitimate expectations) на його отримання. Втручання суду на користь особи, яка не довела свої права, саме по собі стало б свавільним втручанням у права інших володільців майна.

Висновки апеляційного господарського суду.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства «Колос» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у справі №907/761/25 - скасуванню.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Колос» б/н від 28.03.2026 (вх. №01-05/937/26 від 30.03.2026) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у справі №907/761/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишити за позивачем.

4. Стягнути з Виноградівської міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04053677, місцезнаходження 90300, Закарпатська область, Берегівський район, місто Виноградів, площа Миру, будинок 5) на користь Фермерського господарства «Колос» (код ЄДРПОУ - 03747509, місцезнаходження 90300, Закарпатська область, Берегівський район, місто Виноградів, вулиця Тюльпанів, будинок 48, квартира 1) 14 499,96 грн (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 96 копійок) у повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 19.10.26р

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Міліціанов Р.В.

суддя Ржепецький В.О.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
08.09.2026 Ухвала № 139549696 Західний апеляційний господарський суд
07.07.2026 Ухвала № 137993330 Західний апеляційний господарський суд
29.06.2026 Ухвала № 137759283 Західний апеляційний господарський суд
16.06.2026 Ухвала № 137414167 Західний апеляційний господарський суд
18.05.2026 Ухвала № 136622568 без тексту Західний апеляційний господарський суд
13.05.2026 Ухвала № 136468170 без тексту Західний апеляційний господарський суд
22.04.2026 Ухвала № 135886131 без тексту Західний апеляційний господарський суд
21.04.2026 Ухвала № 135841187 без тексту Західний апеляційний господарський суд
10.04.2026 Ухвала № 135588497 без тексту Господарський суд Закарпатської області
06.04.2026 Ухвала № 135441241 без тексту Західний апеляційний господарський суд
30.03.2026 Ухвала № 135232916 без тексту Господарський суд Закарпатської області
27.02.2026 Рішення № 134764815 без тексту Господарський суд Закарпатської області
27.02.2026 Рішення № 134422297 без тексту Господарський суд Закарпатської області
21.01.2026 Ухвала № 133485995 без тексту Господарський суд Закарпатської області
17.11.2025 Ухвала № 131849636 без тексту Господарський суд Закарпатської області
13.10.2025 Ухвала № 130954564 без тексту Господарський суд Закарпатської області
26.09.2025 Ухвала № 130546407 без тексту Господарський суд Закарпатської області
26.09.2025 Ухвала № 130546406 без тексту Господарський суд Закарпатської області
19.08.2025 Ухвала № 129603703 без тексту Господарський суд Закарпатської області
23.07.2025 Ухвала № 129054991 без тексту Господарський суд Закарпатської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 03747509. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг