ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/312/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Станіславчук М.А., дов. № 420/302-д від 17.09.2025;
від відповідача: не з`явився,
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Антонов" на рішення господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/312/26 (суддя - Балац С.В.)
за позовом акціонерного товариства "Антонов"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ФДІ Едванс Технолоджи"
про стягнення 772 680,00 грн,-
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство (далі - АТ) "Антонов" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ФДІ Едванс Технолоджи" про стягнення 772 680,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2025 між АТ "Антонов", як покупцем, та ТОВ "ФДІ Едванс Технолоджи", як постачальником, укладено договір поставки № 10.9159.2025 (далі - договір), проте постачальником не було виконано зобов`язання з поставки товару на суму 5 640 000,00 грн, у зв`язку з чим на підставі п. 7.4 договору позивачем нараховані до стягнення з відповідача 716 280,00 грн пені за прострочення виконання негрошового зобов`язання з 08.09.2025 до 12.01.2026 та 56 400,00 грн штрафу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/312/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ФДІ Едванс Технолоджи" на користь АТ "Антонов" 200 000,00 грн штрафних санкцій та 9 272,16 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено повністю.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання постачальником зобов`язання з поставки товару за договором на суму 5 640 000,00 грн, що є підставою для застосування до відповідача передбаченої п. 7.4 договору відповідальності, однак судом встановлено наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 200 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням АТ "Антонов" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що АТ "Антонов" є підприємством 100 % акцій якого належать державі та яке входить до складу оборонно-промислового комплексу України, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015), здійснює свою діяльність на комерційній основі, несе ризики від такої діяльності нарівні з іншими суб`єктами господарювання та не утримується за рахунок державного (бюджетного) забезпечення, однак судом першої інстанції не було надано оцінки вказаному, як і тому, що відповідач уклав договір із контрагентом, який виконує завдання стратегічного, оборонно-промислового значення, розуміючи, що виконувана ним на власний ризик господарська діяльність є компенсаційного характеру, при цьому неустойка у розмірі 772 680,00 грн, яка є незначною порівняно із ціною договору, була передбачуваною для відповідача, оскільки укладаючи договір відповідач прийняв на себе зобов`язання за договором та погодився із передбаченою ним відповідальністю за невиконання взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки поставки товару, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій за договором майже на 75 %.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 у справі № 910/312/26, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Ткаченко Б.О., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 14.07.2026.
17.06.2026 до апеляційного суду надійшов відзив відповідача, в якому представник, зокрема, зазначав, що зменшення штрафних санкцій до 200 000,00 грн є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є способом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
14.07.2026 справу знято з розгляду, в зв`язку з перебуванням судді з колегії у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі № 910/312/26, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу та справу призначено до розгляду на 22.09.2026.
04.09.2026 до апеляційного суду надійшла заява відповідача про припинення повноважень представника.
У судовому засіданні, що відбулось 22.09.2026, скаржник просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та за висновками апеляційного суду неявка його представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.
Заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, між АТ "Антонов", як покупцем, та ТОВ "ФДІ Едванс Технолоджи", як постачальником, укладено договір поставки № 10.9159.2025 від 03.07.2025 (далі - договір; а.с. 6-9 том 1), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві комплектуючі вироби (код за ДК 021:2015 34740000-6) (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену договором грошову суму.
Згідно п. 2.1 договору ціна на товар, поставки якого здійснюються згідно з умовами цього договору, встановлюється в національній валюті України і визначається у додатку (специфікації) до цього договору.
Відповідно до п. 2.4. договору загальна сума договору згідно зі специфікацією (додатку) складає 5 640 000,00 грн з ПДВ.
Додатком № 1 до договору є специфікація (а.с. 10 том 1), якою передбачено, що постачальник поставляє покупцю пульти ПУИ А821-4901М у кількості 2 шт., на загальну суму 5 640 000,00 грн з ПДВ, терміном поставки - 60 календарних днів (вісім тижнів) з дати підписання договору.
У п. 3.3 договору визначено, що датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю в зазначеному в цьому договорі місці, що підтверджується відповідною відміткою уповноваженої особи покупця в первинних документах (видатковій накладній).
Зі змісту п. 6.2 договору вбачається, що постачальник зобов`язаний поставити (передати) покупцю якісний товар відповідної кількості та комплектності, а також необхідну документацію в місці та у встановлений цим договором строк; скласти та підписати видаткову накладну, а також оформити всі інші необхідні документи по цьому договору.
Положеннями п. 7.4 договору передбачено, що за непостачання, несвоєчасне постачання товару, або за прострочення заміни товару неналежної якості постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості невчасно поставленого, неякісного товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30-ть календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 1 % від вказаної вартості товару.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується 31.12.2025. Закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 10.1, 10.2, 10.3 договору).
Договір підписаний та скріплений печатками, - 09.07.2025 зі сторони постачальника та 08.07.2025 зі сторони покупця (а.с. 9 том 1).
Листом № 250/2 від 21.08.2025 (а.с. 11 том 1) постачальник звернувся до покупця про готовність відвантаження пульту іншої модифікації, оскільки пульт ПУИ А821-4901М був виготовлений в єдиному екземплярі та його постачання неможливе.
У відповідь покупець листом № 169/13399-25 від 29.08.2025 (а.с. 12 том 1) повідомив постачальника про те, що договором передбачено постачання пультів ПУИ А821-4901М, а в пультах іншої модифікації потреби не має.
Листом № 257/2 від 02.09.2025 (а.с. 246 том 1) постачальник повідомив покупця, що не має можливості здійснити поставку ПУИ А821-4901М, у зв`язку з чим просив оформити відповідне рішення в установленому порядку шляхом анулювання зазначеного договору.
У відповідь листом № 169/13575-25 від 03.09.2025 (а.с. 247 том 1) покупець повідомив постачальника, що кінцева дата поставки товару за договором - 09.09.2025, у зв`язку з чим просив постачальника виконати зобов`язання з поставки товару у визначений договором строк.
Листом № 264/2 від 04.09.2025 (а.с. 248 том 1) постачальник, зокрема, пропонував покупцю укласти додаткову угоду про розірвання договору за згодою сторін в строк до 09.09.2025.
Оскільки відповідачем не здійснено поставку товару за договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 126/14444-25 від 18.09.2025 про сплату пені за порушення строку поставки товару (а.с. 13-15 том 1).
У відповідь постачальник листом № 291/2 від 25.09.2025 (а.с. 16 том 1) пропонував покупцю розглянути можливість врегулювання розбіжностей за договором шляхом укладення угоди про його розірвання, в якій, поміж іншого, врегулювати питання припинення зобов`язань сторін за ним та не застосовувати до постачальника відповідальність, яка передбачена розділом 7 договору.
Відповідачем не здійснено оплату штрафних санкцій за договором, що призвело до звернення позивача до господарського суду з даним позовом щодо стягнення з відповідача 716 280,00 грн пені за прострочення виконання негрошового зобов`язання з 08.09.2025 до 12.01.2026 та 56 400,00 грн штрафу.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання постачальником зобов`язання з поставки товару за договором на суму 5 640 000,00 грн, що є підставою для застосування до відповідача передбаченої п. 7.4 договору відповідальності, однак судом встановлено наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 200 000,00 грн.
Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України вбачається, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
За ч.ч. 1, 2 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За умовами додатка № 1 до договору, яким є специфікація № 1 (а.с. 10 том 1), сторонами погоджено термін поставки товару протягом 60-ти календарних днів (вісім тижнів) з дати підписання договору, який був підписаний 09.07.2025 зі сторони постачальника та 08.07.2025 зі сторони покупця (а.с. 9 том 1), проте товар у сумі 5 640 000,00 грн не був поставлений постачальником до 07.09.2025 покупцю.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
У п. 7.4 договору сторони погодили, що за непостачання/несвоєчасне постачання товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30-ть календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 1 % від вказаної вартості товару.
Зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару на суму 5 640 000,00 грн, то є правомірним застосування покупцем до постачальника передбачених п. 7.4 договору штрафних санкцій, які складають 716 280,00 грн пені за період прострочення виконання негрошового зобов`язання з 08.09.2025 до 12.01.2026 та 56 400,00 грн штрафу.
05.02.2026 відповідачем до суду першої інстанції подано клопотання про зменшення штрафу на 90 % та пені на 95 % (а.с. 61-68 том 1), в якому заявник зазначав, що після укладення договору виявив неможливість як поставку товару за договором, так і модернізацію наявного на ринку товару, у зв`язку з чим постачальник намагався врегулювати з покупцем взаємовідносини за договором, проте вирішити спірні питання не вдалось. Разом з цим відповідач взяв на себе більшу частину ризиків погодившись на поставку товару за власний кошт на умовах післяоплати товару покупцем і при цьому для укладання вказаного договору підтвердив позивачу свою репутацію. На переконання заявника, внаслідок не поставки товару за договором покупцю не було заподіяно матеріальної шкоди та у нього відсутні прямі збитки, також відсутні грошові зобов`язання з боку постачальника перед покупцем, а отже неустойка у заявленому позивачем розмірі є способом збагачення та не є справедливою, у зв`язку з чим підлягає зменшенню.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду правової позиції, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень.
За загальним правилом, у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суд, зокрема, бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій.
З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що:
- договір № 10.9159.2025 від 03.07.2025 укладений сторонами під час дії правового режиму воєнного стану в країні, тож сторони усвідомлювали ризики, пов`язані з військовою агресією, та свідомо взяли на себе відповідні зобов`язання;
- підписуючи додаток № 1 до договору, яким є специфікація № 1 (а.с. 10 том 1), постачальник був обізнаний з товаром, який необхідний був покупцю, при цьому посилання відповідача про виявлення неможливості поставки та модернізації товару до уваги не приймається, як і збитки товариства згідно звіту про фінансові результати за 2025 рік (а.с. 253 том 1), оскільки юридичні особи самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями та несуть господарський ризик, при цьому недодержання своїх обов`язків контрагентом(-ами) боржника та відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, у відповідності до положень ст. 617 ЦК України, не є підставою для звільнення його від відповідальності зі сплати неустойки;
- покупець є підприємством 100 % акцій якого належать державі, а також є підприємством, яке входить до складу оборонно-промислового комплексу України, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015);
- договір постачальником був підписаний 09.07.2025, а лише листом № 250/2 від 21.08.2025 (а.с. 11 том 1) він повідомив покупця про неможливість поставки товару;
- ціна договору складає 5 640 000,00 грн, тож сума штрафних санкцій від його ціни становить 13,7 % (772 680,00 грн) і такі санкції не є способом отримання покупцем доходів, не направлені на його збагачення та мають компенсаційний, а не каральний характер, і при цьому постачальником не було поставлено товар за договором у повному обсязі;
- за нормами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Враховуючи обізнаність відповідача про запровадження воєнного стану на території України та розуміння пов`язаних з цим всіх негативних ризиків, слід дійти висновку, що застосування заявленої позивачем відповідальності за порушення відповідачем негрошового зобов`язання відповідає умовам договору та чинному законодавству України, а отже колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем штрафні санкції у сумі 772 680,00 грн, а саме: 716 280,00 грн пені та 56 400,00 грн штрафу, є обґрунтованими та цілком відповідають принципу верховенства права, у зв`язку з чим відсутні підстави для зменшення розміру неустойки та, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неправомірного зменшення розміру штрафних санкцій на ~ 75 % знайшли своє підтвердження при розгляді справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків щодо часткового задоволення позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Антонов" на рішення господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/312/26 задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/312/26 скасувати та прийняти нове рішення.
Позов акціонерного товариства "Антонов" задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФДІ Едванс Технолоджи" (03186, м. Київ, вул. Берегового Сергія, буд. 16/14; ідентифікаційний код 44922255) на користь акціонерного товариства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1; ідентифікаційний код 14307529) 716 280 грн 00 коп. пені, 56 400 грн 00 коп. штрафу, 9 272 грн 16 коп. судового збору за подання позову та 10 308 грн 24 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи № 910/312/26 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.10.2026.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.Г. Сітайло
Є.Ю. Пономаренко