Судові рішення

Постанова № 140746230 у справі № 910/20940/21 від 07.10.2026

Постанова від 07.10.2026 у господарській справі № 910/20940/21 (категорія «Банкрутство юридичної особи»). Суд: Північний апеляційний господарський суд, суддя Доманська М.Л.

Справа№ 910/20940/21
СудПівнічний апеляційний господарський суд
СуддяДоманська М.Л.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяБанкрутство юридичної особи
Дата ухвалення07.10.2026
Надійшло до реєстру20.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140746230

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа№ 910/20940/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 07.10.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міжгірської селищної ради

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026

у справі №910/20940/21 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Комерц"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Горизонт"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/20940/21 відмовлено Міжгірській селищній раді Хустського району Закарпатської області у визнанні кредитором боржника на суму 105 322,66 грн. Відкладено розгляд справи у підсумковому судовому засіданні на 27.07.2026 о 12:30 год.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, Міжгірська селищна рада звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу; поновити Міжгірській селищній раді строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/20940/21; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/20940/21 в частині відмови щодо визнання Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (ідентифікаційний код: 04350910) кредитором боржника на суму 105 322,66 грн, та ухвалити нове рішення, яким визнати Міжгірську селищну раду Хустського району Закарпатської області (місце знаходження: 90000, Закарпатська область, Хустський район, селище Міжгір`я, вул. Шевченка, буд. 97, код ЄДРПОУ 04350910) кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" (місце знаходження: 01033, Україна, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 44 офіс 104, код ЄДРПОУ 39013897) на суму 105322,66 грн. (сто п`ять тисяч триста двадцять дві гривні 66 коп.). з них: 88533,19 грн основної заборгованості; 2597,78 грн. 3 % річних; 8866,89 інфляційних втрат; 5324,8 грн. судового збору та включити їх до Реєстру вимог кредиторів; вирішити питання про розподіл судових витрат між учасниками справи.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20940/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Комерц" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Горизонт" про банкрутство; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Міжгірської селищної ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі №910/20940/21 до надходження матеріалів справи №910/20940/21 до Північного апеляційного господарського суду.

13.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/20940/21 у 15-ти томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 апеляційну скаргу Міжгірської селищної ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі №910/20940/21 залишено без руху; зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (7987,20 грн) та докази направлення листом з описом вкладення копії апеляційної скарги з додатками Товариству з обмеженою відповідальністю "Рент Комерц", Товариству з обмеженою відповідальністю "Яра Груп", Товариству з обмеженою відповідальністю "Стиль Плюс 2", Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оратанія" та розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Галічевій Валентині Олександрівні.

28.07.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Міжгірської селищної ради надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжна інструкція від 29.06.2026 № 1570 на суму 3328,00 грн. та платіжна інструкція від 22.07.2026 № 665 на суму 4659,20 грн. та докази направлення листом з описом вкладення копії апеляційної скарги з додатками Товариству з обмеженою відповідальністю "Рент Комерц", Товариству з обмеженою відповідальністю "Яра Груп", Товариству з обмеженою відповідальністю "Стиль Плюс 2", Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оратанія" та розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Галічевій Валентині Олександрівні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 у задоволенні клопотання Міжгірської селищної ради про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі №910/20940/21 відмовлено.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міжгірської селищної ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі №910/20940/21 Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.10.2026 о 10 год. 00 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 15.09.2026. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.09.2026.

У судове засідання 07.10.2026 з`яивився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Горизонт" та в режимі відеоконференції представник скаржника. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Горизонт" просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/20940/21 в частині відмови щодо визнання Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (ідентифікаційний код: 04350910) кредитором боржника на суму 105 322,66 грн, та прийняти нове судове рішення, яким визнати Міжгірську селищну раду Хустського району Закарпатської області кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" на суму 105322,66 грн. та включити їх до Реєстру вимог кредиторів.

Оскільки вказана ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині, якою суд першої інстанції відмовив Міжгірській селищній раді Хустського району Закарпатської області у визнанні кредитором боржника на суму 105 322,66 грн, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваної ухвали лише в тій частині, що оскаржується.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відповідно до положень законодавства у ТОВ "ФК Горизонт" виник обов`язок оформити правовстановлюючі документи (договір оренди) на земельні ділянки в селі Сойми Закарпатської області [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216 га, які перебувають в його фактичному користуванні. Однак, після реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - санаторно-оздоровчого комплексу «Верховина» на 500 місць, який знаходяться на вказаних земельних ділянках, ТОВ "ФК Горизонт" не було вжито заходів, спрямованих на оформлення у встановленому порядку права користування земельною ділянкою, що призвело до неправомірного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом тривалого часу. На думку скаржника, бездіяльність ТОВ "ФК Горизонт" щодо не вжиття передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельними ділянками призвела до неодержання Міжгірською селищною радою доходів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216 га. в період з 02.02.2021 по 24.01.2022. На думку апелянта, є достатні підстави стверджувати, що у період з 02.02.2021 по 24.01.2022 Боржник користувався земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216, на яких, зокрема, розташоване майно, належне ТОВ"ФК Горизонт", без оформлення (укладення) договору оренди та, відповідно, без сплати на користь Міжгірської селищної ради, як власника цієї земельної ділянки, орендної плати. Як наслідок, протягом цього періоду Боржник без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, та зобов`язаний повернути ці кошти Міжгірській селищній раді на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Апелянт також зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що листом від 12.01.2026 №6-28-0.221-353/2-26 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2025» Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила, що за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2025 становить 108,0 %. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2025 становить 1,08 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996- 1,703; 1997 - 1,059; 1998- 1,006; 1999 - 1,127; 2000 - 1,182; 2001 - 1,02; 2005 - 1,035; 2007 - 1,028; 2008 - 1,152; 2009 - 1,059; 2010- 1,0; 2011 - 1,0; 2012 - 1,0; 2013- 1,0; 2014 - 1,249; 2015 - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 - 1,0; 2018 - 1,0; 2019 - 1,0; 2020- 1,0; 2021 - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023- 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Згідно з витягом № НВ-210[телефон приховано] із технічної документації з НГО: нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0160 станом на 2025 складає 3234193, 68 грн. Отже, з урахуванням коефіцієнтів, нормативно грошова оцінка земельної ділянки в селі Сойми Хустського району Закарпатської області, кадастровий [номер приховано]:02:001:0160, у розрізі років становила: 2021 - 2389172,19 грн, 2022 - 2389172,16 грн., 2023 - 2747547,98 грн., 2024 - 2887672,93 грн. Відповідно до абзацу 1 пункту 288.5.1 ПКУ: Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Відтак, орендна плата за користування земельною ділянкою площею 4,0774 га за ставкою 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, за період з 02.02.2021 по 31.12.2021 становила 65 702,23 грн. Орендна плата за користування земельною ділянкою площею 4,0774 га за ставкою 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, у за період з 01.01.2022 до 24.01.2022 становила 5972,93 грн. Згідно з витягом № НВ-210[телефон приховано] із технічної документації з НГО: нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0161 станом на 2025 складає 760683,36 грн. Отже, з урахуванням коефіцієнтів, нормативно грошова оцінка земельної ділянки в селі Сойми Хустського району Закарпатської області, кадастровий [номер приховано]:02:001:0161, у розрізі років становила: 2021 - 561934,03 грн., 2022 - 561934,03 грн., 2023 - 646224,14 грн., 2024 - 679181,57 грн. Відповідно до абзацу 1 пункту 288.5.1 ПКУ: Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Відтак, орендна плата за користування земельною ділянкою площею 1,0216 га за ставкою 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, у за період з 02.02.2021 по 31.12.2021 становила 15453,19 грн. Орендна плата за користування земельною ділянкою площею 1,0216 га за ставкою 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, у за період з 01.01.2022 до 24.01.2022 становила 1404,84 грн. За період з 02.02.2021 по 24.01.2022 загальна сума неотриманої орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власностіз кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216 га складає 88533,19 грн. Таким чином, з ТОВ"ФК Горизонт" на користь Міжгірської селищної ради підлягає стягненню сума коштів у розмірі 105322,66 грн. (сто п`ять тисяч триста двадцять дві гривні 66 коп.). з них: 88533,19 грн основної заборгованості; 2597,78 грн. 3 % річних; 8866,89 інфляційних втрат; 5324,8 грн. судового збору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Міжгірської селищної ради слід залишити без задоволення. Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі №910/20940/21 в частині відмови Міжгірській селищній раді Хустського району Закарпатської області у визнанні кредитором боржника на суму 105 322,66 грн, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 було відкрито провадження у справі №910/20940/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Горизонт" (ідентифікаційний код: 39013897); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Комерц" (ідентифікаційний код: 42498171) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Горизонт" (ідентифікаційний код: 39013897) у розмірі 11 299 239,97 грн, у іншій частині - відмовлено; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Горизонт" (ідентифікаційний код: 39013897); введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Горизонт" (ідентифікаційний код: 39013897); призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Горизонт" (ідентифікаційний код: 39013897) арбітражну керуючу Галічеву Валентину Олександрівну.

16.02.2026 від Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (ідентифікаційний код : 04350910) надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 105 322,66 грн, з них: 88 533,19 грн основної заборгованості; 2 597,78 грн. 3 % річних; 8 866,89 інфляційних втрат; 5 324,8 грн судового збору.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ФК Горизонт" з 04.02.2021 є власником об`єкту незавершеного будівництва - санаторно-оздоровчого комплексу "Верховина" на 500 місць у с. Сойми, який розташований на земельних ділянках комунальної власності Міжгірської селищної ради з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216 га. Кредитор стверджує, що боржник повинен був сплачувати за користування земельними ділянками комунальної власності з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216 га без належних правовстановлюючих документів в період з 02.02.2021 по 24.01.2022, однак свій обов`язок як землекористувача не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Ухвалою суду від 26.02.2026 прийнято заяву Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (ідентифікаційний код: 04350910) з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Горизонт" (ідентифікаційний код: 39013897) у розмірі 105 322,66 грн, розгляд якої призначено у судовому засіданні 30.03.2026 о 10:45 год.

Боржник ТОВ "ФК Горизонт" не визнав заявлені кредиторські вимоги та надав свої заперечення проти цих вимог, обґрунтовуючи їх тим, що вказані земельні ділянки сформовані та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України лише з 22.07.2025, що позбавляє Міжгірську селищну раду права стягувати орендну плату з ТОВ "ФК "Горизонт" за період з 02.02.2021 по 24.01.2022.

Арбітражна керуюча Галічева В.О. не визнала заявлені кредитором вимоги до боржника, оскільки Міжгірською селищною радою не доведено своє право володіння земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216 га у період з 02.02.2021 по 24.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/20940/21 відмовлено Міжгірській селищній раді Хустського району Закарпатської області у визнанні кредитором боржника на суму 105 322,66 грн. Відкладено розгляд справи у підсумковому судовому засіданні на 27.07.2026 о 12:30 год.

Оскільки вказана ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови Міжгірській селищній раді Хустського району Закарпатської області у визнанні кредитором боржника на суму 105 322,66 грн, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваної ухвали лише в тій частині, що оскаржується.

Колегія суддів погоджується з вказаною ухвалою суду першої інстанції у вказаній частині, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ):

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова колегія враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина друга статті 2 ЗК України).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 ЗК України).

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України (частина третя статті 124 цього кодексу).

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою є (пункт «ґ» частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій»).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України «Про землеустрій»).

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт «г» частини другої статті 28 Закону України «Про землеустрій»).

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Згідно з приписами статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом приписів ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Щодо правової підстави для стягнення недоотриманої орендної плати

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи заявлені грошові вимоги, Міжгірська селищна рада посилається на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216 га є землями комунальної власності, а тому кошти, які, на думку заявника, боржник мав сплачувати за користування ними, підлягають стягненню на користь ради як особи, яка є власником відповідного майна.

Суд першої інстанції встановив, що будь-яких договорів між ТОВ "ФК Горизонт" та Міжгірською селищною радою стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216 га в період з 02.02.2021 по 24.01.2022 не укладалося.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.02.2026 № НВ-000[телефон приховано] та № НВ-000[телефон приховано], наданих Міжгірською селищною радою до заяви з грошовими вимогами вбачається, що державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216 га проведена 22.07.2025 відділом № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09.07.2025.

За висновком суду першої інстанції, вказані вище земельні ділянки сформовані та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України лише з 22.07.2025.

Як зауважив суд першої інстанції, з вищевказаних витягів вбачається, що право постійного користування вказаними земельними ділянками має Фонд комунального майна Міжгірського району на підставі Державного акту від 17.09.2003 І-ЗК № 001271.

Суд першої інстанції також врахував обставини, які встановлено у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2008 у справі № 2/67, а саме: «Згідно з Установчим договором та протоколом зборів засновників від 16.09.2003 № 1 Фонд комунального майна Міжгірського району є засновником Закритого акціонерного товариства "Джерела Міжгір`я", код ЄДРПОУ 32672559. У відповідності до умов цього Установчого договору про створення Товариства його засновником на підставі відповідного рішення Міжгірської районної ради від 13.09.2003 № 103, за актом приймання-передачі від 16.09.2003, як внесок до статутного фонду новоствореного підприємства, було передано незавершений будівництвом санаторно-оздоровчий комплекс „Верховина" у с. Сойми Міжгірського району загальною вартістю 1502662,20 грн та земельну ділянку, відведену для його будівництва та обслуговування площею 5,397 га. Внаслідок передачі до статутного фонду Товариства свого внеску відповідач отримав в обмін на зазначені інвестиції, зокрема - земельну ділянку, корпоративні права, що посвідчуються акціями у кількості 5797 штук номінальною вартістю 579 700 грн. Пунктом 2 Установчого договору та пунктом 2.1 Статуту Товариства також визначено мету його створення, яка направлена на об`єднання майна засновників та їх підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. З метою належного виконання взятих на себе зобов`язань учасниками в порядку, визначеному чинним законодавством, до статутного фонду новоствореного Товариства було внесено, зокрема, від Фонду комунального майна Міжгірського району: об`єкт незавершеного будівництвом санаторно-оздоровчого комплексу „Верховина" у с. Сойми Міжгірського району; у постійне користування земельну ділянку площею 5,397 га для обслуговування санаторно-оздоровчого комплексу „Верховина" у с. Сойми Міжгірського району».

Суд першої інстанції, пославшись на норму ст. 75 ГПК України врахував, що право на користування земельною ділянкою площею 5,397 га для обслуговування санаторно-оздоровчого комплексу „Верховина" у с. Сойми Міжгірського району внесено Фондом комунального майна Міжгірського району до статутного фонду ЗАТ „Джерела Міжгір`я", що визнано вищевказаним рішенням від 10.06.2008 Господарського суду Закарпатської області у справі № 2/67.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

З урахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області не доведено своє право стягувати з боржника ТОВ "ФК Горизонт" орендну плату за користування земельними ділянками за період з 02.02.2021 по 24.01.2022 у заявленій сумі.

Відтак, з огляду на необґрунтованість заявлених грошових вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову Міжгірській селищній раді Хустського району Закарпатської області (ідентифікаційний код: 04350910) у визнанні кредитором боржника на суму 105 322,66 грн.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та надавши оцінку доводам скаржника, зокрема, поясненням, наданим у судовому засіданні, дійшла висновку, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували виникнення та наявність у Міжгірської селищної ради кредиторських вимог до боржника за неотримання орендної плати за користування спірними земельними ділянками у заявлений період з 02.02.2021 по 24.01.2022 у заявленій сумі на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.02.2026 № НВ-000[телефон приховано] та № НВ-000[телефон приховано], наданих Міжгірською селищною радою до заяви з грошовими вимогами вбачається, що державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0160 площею 4,0774 га та [номер приховано]:02:001:0161 площею 1,0216 га проведена 22.07.2025 відділом № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09.07.2025.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2026 № 6-28-0.221-353/2-26 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2025», оскільки наведена в ньому інформація сама по собі не спростовує висновків суду першої інстанції та не підтверджує обґрунтованості заявлених грошових вимог.

Так, зазначений лист містить інформацію щодо індексу споживчих цін за 2025 і відповідного коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, а також відомості про коефіцієнти індексації за попередні роки. Водночас, наведені відомості мають загальний та інформаційний характер і самі по собі не підтверджують правильності визначення нормативної грошової оцінки саме спірних земельних ділянок у період, за який заявлено вимоги. Здійснення апелянтом зворотного розрахунку вартості нормативної грошової оцінки за попередні роки не звільняло його від обов`язку надати належні докази, які б підтверджували вихідні показники такого розрахунку, правомірність застосування відповідних коефіцієнтів і достовірність визначеної в такий спосіб нормативної грошової оцінки за період з 02.02.2021 по 24.01.2022. Саме по собі арифметичне відтворення показників за попередні роки на підставі даних про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок станом на 2025 не є достатнім доказом їх застосовності до спірних правовідносин.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (статті 5 Закону України «Про оцінку земель»).

Статтею 13 цього ж закону передбачено випадки, в яких нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться обов`язково, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

В силу вимог статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до статті 23 цього ж закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В судовому засіданні 07.10.2026 на запитання суду: «Чи проводилась до 2025 року нормативна грошова оцінка спірних земельних ділянок? Якщо проводилась, то в якому році?, в якому розмірі визначена? і чи надавались докази (довідка/витяг) до суду першої інстанції на підтвердження проведення такої нормативної грошової оцінки щодо спірних зесельних ділянок ?», представник скаржника відповів, що станом на 2021 рік - початок 2022 спірна земельна ділянка у державному кадастрі не була сформована, тому нормативна грошова оцінка не могла бути проведена.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що матеріалами справи не підтверджено та апелянтом не спростовано відсутність доказів проведення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок за період, за який заявлено кредиторські вимоги - з 02.02.2021 по 24.01.2022, та, відповідно, належних вихідних даних для визначення розміру неодержаної орендної плати у заявленій сумі. За таких обставин, здійснений скаржником розрахунок на підставі показників нормативної грошової оцінки станом на 2025 рік та їх зворотного перерахунку із застосуванням коефіцієнтів індексації не підтверджує достовірності визначеного розміру неодержаної орендної плати за спірний період.

Отже, Міжгірська селищна рада не довела належними та достатніми доказами розмір неодержаних доходів за користування спірними земельними ділянками у період з 02.02.2021 по 24.01.2022, а відтак і обґрунтованість заявлених грошових вимог у сумі 105 322,66 грн.

Доводи, викладені Міжгірською селищною радою у апеляційній скарзі, не спростували правомірність оскаржуваної ухвали (в тій частині, в якій вона оскаржується), норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині відмови Міжгірській селищній раді Хустського району Закарпатської області у визнанні кредитором боржника на суму 105 322,66 грн, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін в оскаржуваній частині.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міжгірської селищної ради залишити без задоволення.

Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі №910/20940/21 в частині відмови Міжгірській селищній раді Хустського району Закарпатської області у визнанні кредитором боржника на суму 105 322,66 грн.

Матеріали справи № 910/20940/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 19.10.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Т.П. Козир

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
21.09.2026 Ухвала № 140063141 Господарський суд міста Києва
01.09.2026 Ухвала № 139436380 Північний апеляційний господарський суд
22.07.2026 Ухвала № 139286922 Господарський суд міста Києва
20.07.2026 Ухвала № 138360795 Північний апеляційний господарський суд
09.07.2026 Ухвала № 138074443 Господарський суд міста Києва
06.07.2026 Ухвала № 137955224 Північний апеляційний господарський суд
16.06.2026 Ухвала № 137415484 Господарський суд міста Києва
16.06.2026 Ухвала № 137415444 Господарський суд міста Києва
16.06.2026 Ухвала № 137415443 Господарський суд міста Києва
15.06.2026 Ухвала № 137635246 Господарський суд міста Києва
26.05.2026 Постанова № 137111079 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
22.05.2026 Ухвала № 136739191 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
27.04.2026 Ухвала № 136077513 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
06.04.2026 Ухвала № 135479009 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
30.03.2026 Ухвала № 135513705 без тексту Господарський суд міста Києва
27.03.2026 Ухвала № 135188797 без тексту Господарський суд міста Києва
17.03.2026 Ухвала № 134877075 без тексту Господарський суд міста Києва
06.03.2026 Ухвала № 134615507 без тексту Господарський суд міста Києва
26.02.2026 Ухвала № 134383003 без тексту Господарський суд міста Києва
12.02.2026 Ухвала № 134016836 без тексту Господарський суд міста Києва

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 39013897. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг