ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року Справа № 902/286/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" про ухвалення додаткового рішення по справі №902/286/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27 липня 2026 року по справі №902/286/26
за позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА"
про стягнення 81 283 грн 98 коп.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" (надалі - Відповідач) про стягнення 36 301 грн 54 коп. вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ та 44982 грн 44 коп. витрат на проведення експертизи.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27 липня 2026 року в справі № 902/286/26 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просив рішення місцевого господарського суду від 27 липня 2026 року в справі № 902/286/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Постановою апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2026 року, з підстав вказаних у даній постанові, апеляційну скаргу Позивача на рішення суду першої інстанції від 27 липня 2026 року по справі №902/286/26 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 27 липня 2026 року по справі №902/286/26 - залишено без змін.
7 жовтня 2026 року через систему "Електронний суд" від предстаника Відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №902/286/26, у якій заявник просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з Позивача на користь Відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 15 000 грн.
У відповідності до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 13 жовтняя 2026 року прийнято до розгляду заяву Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Повідомлено сторін, що у зв`язку із розглядом справи №902/286/26 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи додаткова постанова по даній справі буде виготовлена до 23 жовтня 2026 року включно включно.
8 жовтня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від Позивача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій Позивач вказав, що правова позиція як Відповідача, так і Позивача у даній справі фактично ґрунтується лише на двох нормативно-правових актах - Правилах роздрібного ринку електричної енергії та Кодексі комерційного обліку електричної енергії. Вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Позивач також зазначив, що справа не є складною, і що результат вирішення спору не може вплинути на репутацію сторін та не викликає публічного інтересу, а обсяг поданих Відповідачем матеріалів у справі є незначним. Позивач висвітлив бачення, що достатнім є розмір витрат на правничу допомгу в розмірі 3000 грн.
Відтак, дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву представника Відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, заперечення про зменшення розміру витрат на правничу допомогу Відповдача, колегія суддів вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції констатує, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься й у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи
Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий висновок міститься і в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в пункті 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18.
Із системного аналізу описани вище правових норм слідує, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).
При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.
Як вбачається із матеріалів справи, 5 листопада 2024 року між адвокатом Довгань Олегом Олексійовичем та Відповідачем укладено Договір про надання правничої допомоги.
У відповідності до пункту 1.1 Договору про надання правничої допомоги, Відповідач доручив адвокату надання правничої допомоги у справі щодо оспорення рішення комісії СО «Гайсинські ЕМ» АТ «Вінницяобленерго» про порушення ПРРЕЕ та представництво інтересів клієнта як відповідача у справі про стягнення донарахованої вартості електроенергії.
Пунктом 2.2 Договору про надання правничої допомоги передбачено представництво інтересів клієнта в судах усіх інстанцій, зокрема в апеляційних судах.
Додатковою угодою № 2 від 9 вересня 2026 року до Договору сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги у справі № 902/286/26 у суді апеляційної інстанції визначається у фіксованому розмірі незалежно від обсягу роботи та тривалості розгляду справи і становить 15000,00 грн. Цей гонорар є окремим від гонорару за надання правничої допомоги в суді першої інстанції. Гонорар підлягає сплаті протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Відповідач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги від 5 листопада 2024 року; копію ордеру про правничої (правової) допомоги; копію додаткової угоди від 9 вересня 2026 року до договору про надання правничої допомоги; копію акту здачі-приймання виконаних робіт.
Дослідивши акт здачі-приймання виконаних робіт від 7 жовтня 2026 року вбачається, що адвокат надав, а Відповідач отримав наступний зміст виконаних робіт:
· ознайомлення з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, узгодження правової позиції у суді апеляційної інстанції, вивчення актуально судової практики;
· складення та подання відзиву на апеляційну скаргу;
· представництво інтересів Відповідача в суді апеляційної інстанції;
Колегія апеляційного господарського суду вказує, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 904/1907/15, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року в справі № 910/996/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року по справі 910/16357/21.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Госпордарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Схожа правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічний висновок наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В той же час, такі послуги як попередня консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судових рішень в межах даної справи, вивчення судової практики по даній категорії справи включає в себе складання відзиву.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/1929/19 від 1 червня 2022 року.
Водночас, дослідивши зміст відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що він фактично дублює зміст позовної заяви та відзиву на позовну заяву, що подавалися місцевому господарському, а також зміст оспорюваного рішення місцевого господарського суду.
При цьому, колегією суддів враховується, що в суді апеляційної інстанції проведено лише одне судове засідання за участю представника Відповідача: 29 вересня 2026 року - яке тривало 20 хв, і на якому представником Відповідача підтримано позицію, наведену ним у відзиві на апеляційну скаргу. Відтак, колегія суду вважає доведеними та підставними послуги щодо участі в судовому заіданні.
Що ж стосується таких видів робіт як ознайомлення з апеляційною скаргою, вивчення актуальної судової практики, узгодження правової позиції, то всі вони зводяться до такого виду робіт як написання відзиву на апеляційну скаргу. Відтак колегія суду вважає доведеною та обгрунтованою таку послугу з правничої допомоги як написання відзиву на апеляційну скаргу.
Саме тому, такі види послуг як: ознайомлення з апеляційною скаргою, вивчення судової практики, узгодження правової позиції поглинаються єдиною послугою такою як написання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки кінцевим результатом описаних послуг є саме написання відзиву на апеляційну скаргу.
В той же час, аналізуючи розмір, заявленої суми за надання послуги з написання відзиву на апеляційну скаргу, який дублює доводи відзиву на позов, а також розгляд справи фактично за одне судове засідання, то на переконання колегї суду це свідчить про завищення у даному разі розміру судових витрат за надані адвокатом послуги.
З огляду на що колегія суддів звертається до правовї позиції наведеної, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2023 року в справі № 911/3586/21, від 25 липня 2023 року в справі № 914/4092/21, від 7 лютого 2023 року в справі № 922/4022/20 щодо застосування статтей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 Господарського процесуального кодексу України повинно застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частиною 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2022 року в справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір таких витрат є завищенними та по-суті, порушують критерій розумності їх розміру, що є підставою для їх зменшення.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, їх обсягом та значенням справи для сторони), констатує, що відсутні підстави для присудження Відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 грудня 2021 року в справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року в справі № 927/153/22).
З огляду на викладене, вирішуючи питання, чи є розмір витрат Відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, суд апеляційної інстанції враховує, що під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції позиція Відповідача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом і адвокатським об`єднанням.
Відтак, правова позиція Відповідача вже була сформована під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного розгляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не є співмірними з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції.
Підсумовуючи усе вищевказане колегія суду наголошує, що ураховуючи заперечення Позивача щодо обсягу робіт, їх неспівмірністю та за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи обсяг виконаних робіт та те, що в суді апеляційної інстанції представником Відповідача відстоювалася позиція сформована ним в суді першої інстанції та підтверджувалося законність та обгрунтваність оскаржуваного рішення, що і знайшло своє відображення в поданому відзиві на апеляційні скарги, беручи до уваги кількість і тривалість засідань у даній справі, в яких брав участь представник Відповідача в суді апеляційної інстанції (20 хв.), факт того, що в суді апеляційної інстанції не збиралися та не подавалися додаткові докази, недоведеність заявником обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, недоведення негативної поведінки сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи, з огляду на малозначимість справи з огляду на суму позову, а також враховуючи заперечення Позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що такий розмір у сумі 15 000 грн є значно завищеним заявником, з огляду на що колегія суддів, дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде покладення на Позивача витрат на правничу допомогу, понесених у суду апеляційної інстанції у розмірі по 8000 грн, а саме: за написання відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічні висновки викладені й у пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
При цьому, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 912/1025/20.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Отже суд апеляційної інстанції доходить висновку про підставність і обрунтованість покладення на Позивача в розмірі 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адже саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також такий, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат. В задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовляє.
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" про ухвалення додаткового рішення по справі №902/286/26 - задоволити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21050; код ЄДРПОУ 00130694) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАВІКА» (вул. Аграрна, буд. 1, с. Ілляшівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24330; код ЄДРПОУ 34004920) 8000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
4. Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Додаткову постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
7. Справу №902/286/26 повернути Господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.