Судові рішення

Постанова № 140746648 у справі № 904/4486/22 від 14.10.2026

Постанова від 14.10.2026 у господарській справі № 904/4486/22 (категорія «Справи у спорах, що виникають із земельних відносин»). Суд: Центральний апеляційний господарський суд, суддя Левшина Ганна Валеріївна.

Справа№ 904/4486/22
СудЦентральний апеляційний господарський суд
СуддяЛевшина Ганна Валеріївна
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із земельних відносин
Дата ухвалення14.10.2026
Надійшло до реєстру20.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140746648

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 м.Дніпро Справа №904/4486/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Поршик М.В.

від відповідача: Ясир С.А.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 (суддя Васильєв О.Ю., повний текст рішення складено 27.07.2026) у справі №904/4486/22

за позовом Кам`янської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про стягнення 28749393,16 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Кам`янська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД" про стягнення 28749393,16 грн збитків у вигляді безпідставно збережених коштів за безоплатне користування двома земельними ділянками, розташованими за адресою : м. Кам`янське , вул. Широка, 351, площею 79,0291 га та 4,0000 га, без оформлення документів на землекористування в період з 17.07.2015 по 16.07.2018.

Позовну заяву обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо плати за фактичне користування земельними ділянками у спірний період.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та результат апеляційного перегляду (під час первісного розгляду), висновки Верховного Суду після касаційного перегляду, рішення суду першої інстанції після нового розгляду справи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 у справі №904/4486/22 у задоволенні позову Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про стягнення 28749393,16 грн. відмовлено.

Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 апеляційні скарги Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 у справі №904/4486/22 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 у справі №904/4486/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.03.2026 касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 у справі №904/4486/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 у справі №904/4486/22 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 21884358,30 грн - безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави, 328265,37 грн - витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог рішенням суду відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано доведеністю позовних вимог щодо наявності обов`язку у відповідача сплатити кошти за користування земельними ділянками за спірний період. Разом з тим, судом першої інстанції було надано оцінку наявним у справі даним, що містяться у витягах про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок, та здійснено розрахунок суми коштів, які мають бути сплачені позивачу. Так, враховуючи, що загальна площа земельної ділянки, яку відповідач використовує без оформлення договору оренди становить 83,029 га (та умовно складається з двох суміжних земельних ділянок площею 79,0291 га та 4,0 га, які мають аналогічні показники/коефіцієнти, що їх характеризують), суд вважав можливим застосувати під час розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 4 га коефіцієнти, що її характеризують, на підставі відповідних рішень Дніпродзержинської (Кам`янської) міскради, "Порядку нормативної грошової оцінки земель сільського господарського призначення та населених пунктів" та "Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів".

На підставі проведених судом розрахунків належною до стягнення з відповідача на користь позивача була встановлена сума безпідставно збережених коштів в розмірі 21884358,30 грн.

В задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності місцевим господарським судом було відмовлено.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 у справі №904/4486/22 у частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Ключові аргументи скаржника зводяться до наступного:

- суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування та не встановив належним чином площу фактичного землекористування;

- суд безпідставно розповсюдив відомості щодо земельної ділянки площею 79,0140 га на земельну ділянку площею 4,0000 га;

- суд самостійно вирішив питання, що потребує спеціальних знань, після відмови у призначенні експертизи;

- суд неправильно застосував стандарт доказування та фактично переклав тягар доказування на відповідача;

- НГО земельної ділянки площею 79,0140 га також не може автоматично визначати НГО земельної ділянки площею 4,0000 га;

- суд безпідставно відмовив у застосуванні позовної давності, хоча відповідач заявляв про її сплив, а Верховний Суд прямо зобов`язав дослідити це питання.

Відтак, за твердженням апелянта, оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки суд не встановив належними доказами НГО земельної ділянки 4,0000 га та замінив відсутні докази пропорційним перенесенням показників іншої земельної ділянки. Внаслідок цього судом не доведено один із ключових елементів розміру безпідставно збережених коштів. При цьому, скаржник наполягає на тому, що означено помилка має істотний характер, оскільки саме розрахунок НГО сформував значну частину суми, стягнутої з відповідача.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2026 для розгляду справи №904/4486/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрите провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "БЛОК ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 у справі №904/4486/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.10.2026 о 14:30 год.

У судове засідання 13.10.2026 з`явились уповноважені представники позивача та відповідача, надали суду доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Протокольною ухвалою апеляційного суду було оголошено перерву в судовому засіданні до 14.10.2026 до 12:30 год.

В засідання суду 14.10.2026 прибули представники позивача та відповідача. Третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 14.10.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розгляд заяв / клопотань учасників справи.

Колегія суддів встановила, шо згідно пункту 4 резолютивної частини апеляційної скарги відповідачем було заявлене клопотання про призначення судової експертизи в апеляційному провадженні.

Так, з метою усунення невизначеності щодо обставин, які мають істотне значення для справи, апелянт наполягав на доцільності призначення комплексної судової оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

На вирішення експерта, за думкою апелянта, доцільно поставити, зокрема, таке питання:

- яким є розмір нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок за адресою м. Кам`янське, вул. Широка 351 станом на 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017, 01.01.2018?

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 236, статті 227 Господарського процесуального кодексу України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Положеннями частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

За приписами статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Згідно зі статтею 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Як встановлено, при ухваленні первісного судового рішення у даній справі, суди першої та другої інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено розміру заявленої до стягнення недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем за спірний період, оскільки в основу розрахунку позивачем застосовано нормативну грошову оцінку згідно з листом відділу у м. Кам?янське міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам?янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.05.2018 № 4-0192-211/122-18. Зокрема, за висновками судів, лист хоч і виданий компетентним органом, однак він не є ані витягом, ані довідкою із Державного земельного кадастру та не може підтверджувати відомості щодо нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земель міста Кам?янське Дніпропетровської області з урахуванням категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки.

В свою чергу, Верховним Судом у постанові від 25.03.2026 зазначено, що враховуючи положення статті 86 ГПК України судам належало надати оцінку змісту листа, дослідити, чи містяться у ньому відомості про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, чи можуть наведені у ньому відомості бути використані для цілей повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції у рішенні зазначено, що жодних нових (додаткових) доказів, які не надавалися під час первинного розгляду справи, представниками сторін надано не було; ними лише надавалися додаткові пояснення стосовно фактичних обставин справи та висловлювалися свої правові позиції відносно питань, що виникали під час нового розгляду справи. Ухвалою від 30.06.2026 судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ Фірма "БЛОК ЛТД" про призначення комплексної судової оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою внаслідок відсутності достатніх правових підстав для задоволення цього клопотання. При цьому, суд враховував наявний у справі висновок експерта № 3644-23 від 24.05.24р. Дніпропетровського НДІСЕ, який був складений внаслідок призначення судової експертизи у справі та за змістом якого

- враховуючи перелік документів, наданих для дослідження, неможливо визначити чи дотриманий порядок та методологія розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, при визначенні нормативної грошової оцінки 1 кв. м. земельних ділянок за адресою: м. Кам`янське, вул. Широка, 351, дані про яку (які) викладені у листі № 4-0.192-211/122-18 від 18.05.2018, та згідно затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки міста Кам`янське, що діяла у відповідний період часу, та чи застосовані при здійсненні вказаного розрахунку відповідні коефіцієнти, що характеризують конкретну спірну земельну ділянку, а також чи враховані зональні фактори розташування конкретної спірної земельної ділянки у зв`язку з відсутністю у зазначеному листі від 18.05.2018 інформації щодо середньої вартості земельної ділянки, (грн./кв. м.), застосування зонального локального, функціонального коефіцієнта.

Як наслідок, враховуючи ту обставину, що сторонами не надано жодних нових доказів на підтвердження чи спростування вказаної у позовній заяві нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок під час нового розгляду справи, суд вважав недоцільним повторно призначати по справі судову експертизу з метою визначення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок.

Розглянувши заявлені апелянтом доводи з вказаного питання, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що в силу принципу диспозитивності дослідження доказів, саме місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Оцінивши доводи учасників справи та застосувавши власні дискреційні повноваження, суд першої інстанції відмовив у задоволенні відповідного клопотання. Звідси можна зробити висновок про відсутність у місцевого господарського суду потреби в застосуванні спеціальних знань при розгляді даного спору.

Апеляційний суд погоджується з вказаною позицією суду першої інстанції.

Так, за висновками колегії суддів, матеріали цієї справи містять у собі достатні докази, внаслідок оцінки яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, на які посилаються учасники справи.

Відтак, оскільки апеляційний суд не встановив законодавчо обґрунтованих підстав для призначення судової експертизи, то клопотання відповідача є таким, що не підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та встановлені апеляційним господарським судом.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.05.2003 Приватним акціонерним товариством "Компанія з іноземними інвестиціями "ДЕМОС" (орендар) та Дніпродзержинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки № 0856 (далі - договір № 0856), строком до 25.03.2028, відповідно до умов якого орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 80,8657 га, що знаходиться за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351, згідно з планами земельних ділянок (кадастрові номери: [номер приховано]:03:035:0034; [номер приховано]:03:035:0035; 210400000:03:035:0036), що додаються (додатки №№ 1, 2, 3) та відповідно з координатами, показниками, планами, актом, що містяться у затвердженому управлінням земельних ресурсів м.Дніпродзержинська у 2003 році технічному звіті № 66 (4) по інвентаризації меж земельних ділянок акціонерної компанії "ДЕМОС".

22.10.2003 Приватним акціонерним товариством "Компанія з іноземними інвестиціями "ДЕМОС" (орендар) та Дніпродзержинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки № 01078 (далі - договір № 01078), відповідно до умов якого орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 4,0000 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351, згідно з планом земельної ділянки (кадастровий номер: [номер приховано]:03:035:0068) додаток № 1 до цього договору).

Згідно з пункту 1.5 договору № 01078, земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для переробки і розміщення шлакових відвалів, вилучення корисних компонентів і проведення технологічних процесів, що забезпечують таке вилучення.

Відповідно до пункту 2.1 договору № 01078, з урахуванням протоколу розбіжностей, договір укладається на термін до 01.10.2013, з умовами продовження в встановленому порядку терміну дії до 01.10.2028 згідно з рішенням сесії міської ради Дніпродзержинська від 01.10.2003 № 244-08/ХХІ та договором оренди земельної ділянки від 20.05.2003, зареєстрованим за № 0856 від 28.05.2003.

15.06.2005 у зв`язку зі зменшенням площі земельної ділянки та на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.04.2005 № 531-18/VІ, укладено додаткову угоду до договору № 01078, за умовами якої орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 79,0291 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ (теперішня назва міста - Кам`янське) вулиця Широка, 351, згідно з планами земельних ділянок, що додаються.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 додаткової угоди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 12 899 336,60 грн. Земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для переробки і розміщення шлакових відвалів, вилучення корисних компонентів і проведення технологічних процесів, що забезпечують таке вилучення - 79,0140 га; для розміщення будівлі сторожки - 0,0151 га.

18.10.2013 Приватним акціонерним товариством "Компанія з іноземними інвестиціями "ДЕМОС" (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 13093/5 (далі - договір купівлі - продажу), відповідно до умов якого покупець прийняв належні продавцю відвальні мартенівські шлаки і щебенево-піщану суміш, після їх переробки у кількості, згідно специфікації № 1 даного договору (далі - товар).

За змістом пункту 4.1 договору купівлі-продажу місце знаходження товару визначено на схемах, які є додатками до даного договору: кадастровий план земельної ділянки площею 79 га до договору оренди від 28.05.2003 № 0856 (додаток 2) та кадастровий план земельної ділянки площею 4 га до договору оренди від 29.10.2003 № 01078 (додаток 3).

Умовами пункту 4.4 договору купівлі - продажу передбачено, що покупець зобов`язується переоформити на протязі 180 календарних днів право оренди на земельні ділянки, які знаходяться під шлаками, або компенсувати їх вартість оренди продавцю.

15.04.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Блок ЛТД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Землеустрій" (виконавець) укладено договір № 15/04/0002 щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, згідно з яким виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства роботи щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи.

22.04.2014 Приватне акціонерне товариство "Компанія з іноземними інвестиціями "ДЕМОС" звернулось до Дніпродзержинської міської ради з листом № 64 від 07.04.2014, в якому у зв`язку з продажем шлакових відвалів за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351, просило розірвати договори № 0856, № 01078.

22.04.2014 відповідач звернувся до Дніпродзержинської міської ради з клопотаннями № 91, № 134, в яких просив надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої по вул. Широка, 351 та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на право користування земельною ділянкою, на підставі договору купівлі - продажу.

30.05.2014 Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення № 1058-50/VI 23 "Про набуття (припинення) прав на землю" (далі - Рішення), яким надано дозволи на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості): Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Блок ЛТД" за адресою: вул.Широка, 351 площами 79,0291 га та 4,0 га для розміщення шлакових відвалів, у зв`язку з чим, вирішено розірвати договори оренди з Приватним акціонерним товариством "Компанія з іноземними інвестиціями "ДЕМОС".

16.07.2014 Приватним акціонерним товариством "Компанія з іноземними інвестиціями "ДЕМОС" та Дніпродзержинською міською радою укладені угоди № 6236, № 6237 про розірвання договорів № 0856, № 01078 та повернення земельних ділянок за актами приймання-передачі, які є невід`ємними додатками до цих угод, з метою їх подальшої передачі власнику нерухомого майна ТОВ Фірма "Блок ЛТД".

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.08.2014 № 1092-54/VI "Про набуття (припинення) прав на землю" відповідачу надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Дніпродзержинськ вулиця Широка, 351 орієнтовною площею 83,0 га для розміщення шлакових відвалів.

Рішенням Кам`янської міської ради від 23.06.2017 № 722-17VII визнано таким, що втратив чинність пункт 11.17 Рішення в частині надання відповідачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: м. Кам`янське, вул. Широка, 351, площею 79,0291 га та 4,0000 га для розміщення шлакових відвалів.

Рішенням Кам`янської міської ради від 21.07.2017 № 777-18/VIІ "Про набуття (припинення) прав на землю", вирішено внести зміни в документи на землекористування: визнати таким, що втратив чинність, пункт 12.12 рішення міської ради від 29.08.2014 № 1092-54/VI про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, 351.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.05.2018 у адміністративній справі № 208/5023/17, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано пункт 14.3 рішення Кам`янської міської ради № 777-18/VII від 21.07.2017, яким визнано таким, що втратив чинність пункт 12.12 рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.08.2014 № 1092-54/VI про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу.

Представниками Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно позивача проведено обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки за результатами якого складено акти від 20.07.2016, 15.08.2017, 12.06.2018 та 28.09.2018, в яких встановлено, що відповідач користується земельними ділянками площею 79,0291 га та 4,0000 га за адресою вул. Широка, 351, під розміщення шлакових відвалів з 18.10.2013. Договори оренди земельних ділянок на момент обстеження не оформлено. Обстеженнями також встановлено, що на земельних ділянках розміщено у великій кількості шлакові відвали, а також виробничі стаціонарні споруди та працююче спеціальне обладнання, яке використовується підприємством для переробки шлакових відвалів. Крім того, під`їзна дорога до вказаних земельних ділянок, в двох місцях перегороджена шлагбаумами та вантажними автомобілями відповідача, що практично унеможливило вільний доступ до земельних ділянок, які фактично є власністю територіальної громади м. Кам`янське. Дана дорога у користуванні відповідача не перебуває, тому перешкоди створені ним самовільно, без будь-якого на те дозволу. Документи на користування вказаними вище земельними ділянками на момент обстеження не оформлено, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Комісією з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам складений акт про визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам м. Кам`янське, який затверджено виконавчим комітетом Кам`янської міської ради від 22.08.2018 № 247, яким визначений розмір збитків заподіяних позивачу. Згідно з розрахунками за період 2015 - 2018 роки відповідачем заподіяно збитків у розмірі 28 749 393,16 грн за користування земельною ділянкою по вул. Широка, 351, площа 83,0291 га.

Постановою Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 0440/6834/18 залишено без змін постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021, якою закрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" до виконавчого комітету Кам`янської міської ради, треті особи: Кам`янська міська рада, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Камянської міської ради від 22.08.2018 № 247.

Позивачем здійснений розрахунок збитків у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем за адресою: м. Кам`янське, вул. Широка, 351 за період з 17.07.2015 по 16.07.2018 у розмірі 28749393,16 грн (за користування земельними ділянками площею 79,0140 га та площею 4,0000 га), проти чого заперечує відповідач.

Також встановлено, що відповідно до висновку експерта № 3644-23 від 24.05.2024 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, враховуючи перелік документів, наданих для дослідження та викладені обґрунтування, неможливо визначити чи дотриманий порядок та методологія розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, при визначенні нормативної грошової оцінки 1 кв. м. земельних ділянок за адресою: м. Кам`янське, вул. Широка, 351, дані про яку (які) викладені у листі наданому відділом у м. Кам`янське міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-0.192-211/122-18 від 18.05.2018, та згідно затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки міста Кам`янське, що діяла у відповідний період часу, та чи застосовані при здійсненні вказаного розрахунку відповідні коефіцієнти, що характеризують конкретну спірну земельну ділянку, а також чи враховані зональні фактори розташування конкретної спірної земельної ділянки у зв`язку з відсутністю у зазначеному листі від 18.05.2018 інформації щодо середньої вартості земельної ділянки, (грн./кв. м.), застосування зонального локального, функціонального коефіцієнта.

Окремо судом акцентовано увагу на тому, що в матеріалах справи містяться витяг № 1569 від 09.04.2014 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 79,0140 га за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351 (кадастровий номер відсутній) та витяг № 163 від 29.04.2013 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 4,0000 га за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351 (кадастровий номер ділянки: [номер приховано]:03:035:0068). Замовником вказаних витягів та землекористувачем земельної ділянки вказана Акціонерна компанія з іноземними інвестиціями "Демос".

Утім, рішенням Дніпродзержинської міської ради № 842-28/VI від 12.07.2013 затверджена нова нормативна грошова оцінка земель міста Дніпродзержинськ та введена в дію з 01.01.2014. Таким чином, дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 4,0000 га, що містяться у витягу від 29.04.2013 не можуть бути застосовані.

Щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0151 га (як зазначено позивачем вказана земельна ділянка використовується для розміщення будівлі сторожки) до матеріалів справи не надано.

Крім того, відповідач заявляв про застосування наслідків спливу позовної давності.

Оцінивши доводи сторін та представлені на їх підтвердження докази, місцевий господарський суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 21884358,30 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є виключно платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Так, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно із частиною першою статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За змістом частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, згідно наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу № 13093/5 від 18.10.2013, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Компанія з іноземними інвестиціями "ДЕМОС" та відповідачем, останній став власником відвалів мартенівських шлаків і щебенево-піщаної суміші, після їх переробки у кількості, згідно специфікації № 1 даного договору (далі - товар). За змістом пункту 4.1 договору купівлі-продажу місце знаходження товару визначено на схемах, які є додатками до даного договору: кадастровий план земельної ділянки площею 79 га до договору оренди від 28.05.2003 № 0856 (додаток 2) та кадастровий план земельної ділянки площею 4 га до договору оренди від 29.10.2003 № 01078 (додаток 3).

Представниками Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно позивача проведено обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки за результатами якого складено акти від 20.07.2016, 15.08.2017, 12.06.2018 та 28.09.2018, в яких встановлено, що відповідач користується земельними ділянками площею 79,0291 га та 4,0000 га за адресою вул. Широка, 351, під розміщення шлакових відвалів з 18.10.2013. Обстеженнями встановлено, що на земельних ділянках розміщено у великій кількості шлакові відвали, а також виробничі стаціонарні споруди та працююче спеціальне обладнання, яке використовується підприємством для переробки шлакових відвалів. Крім того, під`їзна дорога до вказаних земельних ділянок, в двох місцях перегороджена шлагбаумами та вантажними автомобілями відповідача, що практично унеможливило вільний доступ до земельних ділянок, які фактично є власністю територіальної громади м. Кам`янське. Дана дорога у користуванні відповідача не перебуває, тому перешкоди створені ним самовільно, без будь-якого на те дозволу. Документи на користування вказаними вище земельними ділянками на момент обстеження не оформлено, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Доказів, які б підтверджували право власності іншої юридичної особи на зазначене вище майно, що знаходиться за адресою: вул. Широка, 315, в період з 17.07.2015 по 16.07.2018 матеріали справи не містять.

Наведені вище законодавчі приписи та висновки сталої судової практики свідчать про те, що встановлений факт користування відповідачем протягом спірного періоду земельними ділянками комунальної власності без належного оформлення речового права на них є достатньою підставою для нарахування та стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Щодо тверджень апеляційної скарги про неправильне визначення площі фактичного землекористування судова колегія враховує таке.

Так, апелянт стверджує, що висновок суду про те, що відповідач використовував загалом 83,029 га є передчасним, оскільки Акти самоврядного обстеження самі по собі не замінюють належного геодезичного встановлення фактичних меж землекористування.

З цих підстав, колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно з ч. 1-5 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч. 6 - 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

В даному випадку матеріалами справи достеменно підтверджується, що відповідач право користування спірними земельними ділянками не оформив та не виготовив проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З цього слідує висновок, що відповідач протягом тривалого часу обізнаний про необхідність належного оформлення земельних ділянок, однак відповідних дій не вчинив.

В контексті наведених обставин колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

В даному випадку, відповідачем жодних доказів, які б спростовували викладені в актах обстеження відомості позивача, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи факт тривалої бездіяльності відповідача, відсутність належної ініціативи у вирішенні питання щодо виготовлення проектів землеустрою, які б визначали дійсні, на думку самого товариства, межі його землекористування, свідчить про доказову перевагу позиції міської ради щодо безпідставного використання відповідачем земельних ділянок площею 79,0291 га та 4,0000 га.

Формуючи наведений вище висновок, колегія суддів також спиралась на правову позицію, згідно якої учасник суспільних відносин, який фізично використовує корисні властивості конкретної ділянки земної поверхні (у тому числі і за рахунок розміщення належних на праві приватної власності об`єктів нерухомого майна чи об`єктів незавершеного будівництва, не прийнятих в експлуатацію) комунальної або державної форми власності, зважаючи на ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) не може набути розумних очікувань чи легітимних сподівань на звільнення від виконання публічного обов`язку з плати за землю (або у формі земельного податку, або у формі орендної плати), позаяк, згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 25.04.2024 у справі №820/4560/18.

Щодо розміру коштів, які підлягають стягненню, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Статтею 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. При цьому, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (у разі передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки), втрат лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

За приписом ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою (ст. 20 Закону України "Про оцінку земель").

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Як вбачається з матеріалів справи, однім із основних спірних питань у даній справі є визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки окремо за кожен рік. При цьому, позивачем при розрахунку суми позову застосовувалась одна й та сама нормативна грошова оцінка за 1 кв.м. до всіх земельних ділянок окремо по кожному року. Відповідач, в свою чергу, стверджував про неправильність такого розрахунку внаслідок існування різного коефіцієнту функціонального до спірних земельних ділянок, у зв`язку з чим нормативна грошова оцінка кожної земельної ділянки не може бути однаковою.

Проаналізувавши наведені доводи учасників справи, колегія суддів першочергово виходить з того, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Подібні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, від 07.04.2026 у справі №910/809/25.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.28 постанови від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 виснувала, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Так, згідно доданого до матеріалів справи листа від 19.05.2026 (а.с.9 том 8) Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було повідомлено коефіцієнти, які були застосовані для розрахунку нормативної грошової оцінки за 1 кв.м. земельної ділянки за період 2015-2017 років, розташованої за адресою: м.Кам`янське, вул.Широка, 351. Зокрема, рішенням Дніпродзержинської міської ради № 842-28/VI від 12.07.2013 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» затверджена нова нормативна грошова оцінка земель міста Дніпродзержинськ із застосуванням базової вартості 1 кв.м. - 199,64 грн та введена в дію з 01.01.2014.

Відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ та враховуючи місце розташування земельної ділянки за адресою: м.Кам`янське, вул. Широка, 351, запитувана земельна ділянка розташована в 156 економіко-планувальній зоні, відповідно до цього зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівна цінність території в межах населеного пункту дорівнює 0,90.

Згідно розділу 5 «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ вирішено за доцільне в правобережній частині міста застосувати по локальним факторам №21 «Місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні» та №23 «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря коефіцієнти « 0,8», оскільки в правобережній частині міста заходиться найбільша частина промислових підприємств, які є основними забруднювачами екології Дніпродзержинського регіону. Тобто, Км3 дорівнює 0,64.

Відповідно до примітки 1, 2 додатку 1 Порядку №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 25.11.2016 у разі якщо інформація про земельну ділянку не внесена до відомостей Державного земельного кадастру або у відомостях кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, застосовується зі значенням 2,0.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з наведеного вбачається, що середня вартість квадратного метру земельної ділянки становить 199,64 грн; коефіцієнт Кф - землі промисловості 1,2; грошова оцінка земельної ділянки - 109 031 418,60 грн.

Як зазначив суд першої інстанції, для визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою за календарний рік слід застосовувати наступні показники:

1) площа земельної ділянки - 83,029га (79,0291га + 4,0га) - рішення Дніпродзержинської міськради 50 сесія VI скликання від 30.05.2014 № 1058-50/ VI "Про набуття (припинення)прав на землю", акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 20.07.2016;

2) базова вартість 1 кв.м. землі в м. Кам`янське станом на 01.01.2014 - 199,64 грн. (рішення Дніпродзержинської міськради від 12.07.2013 № 842-38/ VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська", Витяг № 1569 від 09.04.2014 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки );

3) зональний коефіцієнт Км2 для економіко-планувальної зони 156 - 0,90 (технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Дніпродзержинська, затверджена рішенням Дніпродзержинської міськради від 12.07.2013 № 842-38/ VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська", Витяг № 1569 від 09.04.2014 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки);

4) локальний коефіцієнт Км3 - 0,64 (рішення Дніпродзержинської міськради від 12.07.2013 № 842-38/ VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська", Витяг № 1569 від 09.04.2014 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки);

5) функціональний коефіцієнт Кф - в період з 17.07.2015 по 31.12.2016 - Кф-1,2 ("Порядок нормативної грошової оцінки земель сільського господарського призначення та населених пунктів", затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 27.01.2006 № 18/15/21/11; Витяг № 1569 від 09.04.2014 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; в період з 01.01.2017 по 16.07.2018 - Кф-2,0 (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 було затверджено новий "Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів";

6) коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель (кумулятивно починаючи з 2014 - лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022).

Крім того, враховуючи, що загальна площа земельної ділянки, яку відповідач використовує без оформлення договору оренди становить 83,029га (та умовно складається з двох суміжних земельних ділянок площею 79,0291га та 4,0000га , які мають аналогічні показники /коефіцієнти, що їх характеризують), місцевий господарський суд вважав за можливе застосувати під час розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 4 га коефіцієнти, що її характеризують, на підставі вищенаведених відповідних рішень Дніпродзержинської (Кам`янської) міскради, "Порядку нормативної грошової оцінки земель сільського господарського призначення та населених пунктів" та "Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів".

Розмір безпідставно збережених коштів судом встановлено шляхом множення нормативної грошової оцінки земельної ділянки на ставку орендної плати, встановлену рішеннями Дніпродзержинської (Кам`янської) міскради. В період з 17.07.2015 по 31.10.2016 ставка орендної плати за землю визначена в розмірі 3% (рішення Дніпродзержинської міськради № 1168-58/VI від 26.12.2014); в період з 01.11.2016 по 30.09.2017 - в розмірі 3,5 % (рішення Дніпродзержинської міськради № 349-10/VIІ від 30.09.2016); в період з 01.10.2017 по 16.07.2018 - 4% (рішення Дніпродзержинської міськради № 816-19/VIІ від 29.09.2017).

З наведеного вбачається, що суд ухвалюючи рішення частково врахував посилання відповідача на помилкове застосування позивачем коефіцієнту функціональності у розмірі 2,0 замість 1,2 при визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, здійснивши аналіз проведених судом розрахунків, судова колегія вкотре наголошує на тому, що відповідачем не було представлено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним використовуються земельні ділянки з іншою площею аніж 79,0291 га та 4,0000 га. За наведеного, на думку апеляційного суду, застосований судом першої інстанції підхід щодо визначення НГО земельної ділянки площею 4,0000 га на підставі аналогічних показників суміжної ділянки площею 79,0291 га є виправданим. Доводи та заперечення апелянта наведеного не спростовують.

Ретельно перевіривши здійснений судом перерахунок розміру орендної плати за користування спірними земельними ділянками на підставі визначеної НГО по роках, колегія суддів дійшла висновку про те, що проведені судом розрахунки є законодавчо та методологічно безпомилковими. При цьому, судова колегія врахувала усну заяву позивача, зроблену в судовому засіданні 14.10.2026, щодо наявності аріфметичної помилки у рішенні суду при переведенні 4 гектарів у квадратні метри. Проте, оскільки фактично відповідна помилка призвела до зменшення розміру заборгованості, враховуючи, що суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в межах її доводів і вимог, а відповідної скарги в цій частині позивачем не заявлено, судова колегія погоджується з рішенням місцевого господарського суду щодо визначення розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за безоплатне користування двома земельними ділянками, розташованими за адресою : м. Кам`янське , вул. Широка, 351, площею 79,0291 га та 4,0000 га, без оформлення документів на землекористування в період з 17.07.2015 по 16.07.2018 на рівні 27942924,68 грн.

Щодо врахування суми самостійно задекларованих відповідачем та сплачених за користування вищезазначеними земельними ділянками грошових коштів в сумі 6058566,38 грн, то апеляційний суд виходить з того, що дії ТОВ Фірма "БЛОК ЛТД" щодо подання щорічних податкових декларацій є по суті його добровільною ініціативою.

Разом з тим, в постанові від 06.05.2026 у справі № 908/1619/25 Верховний Суд зазначив, що: «враховуючи неможливість одночасного стягнення як земельного податку так і орендної плати, суди попередніх інстанцій під час перевірки розрахунку орендної плати частково відмовили у стягненні заявленої позивачем суми, а саме в розмірі вже сплаченого відповідачем земельного податку як форми плати за земельні ділянки, оскільки такі кошти мають однакову правову природу та сплачувалися саме за користування спірною земельною ділянкою у спірний період.

5.16. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що таке зменшення заявленої до стягнення суми не тотожне взаємозарахуванню фактично сплаченого податку за землю у рахунок несплаченої (заборгованої) орендної плати (плати за фактичне користування в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України). Про це зазначено у оскаржуваних судових рішеннях у справі та не заперечується учасниками справи.

5.17. Водночас заявлену до стягнення суму зменшено на розмір сплаченого земельного податку з огляду на принцип справедливості, який є основоположною правовою та моральною категорією, що вимагає неупередженого ставлення, домірності між вкладеними зусиллями та отриманим результатом, а також відповідності прав і обов`язків. Він базується на рівності, моралі, правомірності та індивідуалізації, виступаючи критерієм правосуддя та балансом інтересів у суспільстві.

5.18. Верховний Суд погоджується з такими мотивами судів попередніх інстанцій та додатково зазначає, що відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків та зараховується до місцевого бюджету. Крім того суди за наявними у справі матеріалами встановили, що податок на землю сплачувався Відповідачем саме до бюджету Запорізької міської територіальної громади, і за таких обставин Позивач фактично просить стягнути вказану суму повторно, та зазначили, що таке (повторне) покладення на Відповідача зобов`язань щодо оплати спірної суми до місцевого бюджету суперечитиме принципу справедливості та може бути розцінено як втручання в його право на мирне володіння своїм майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Аналогічні правові висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 02.09.2026 у справі №908/378/25.

Враховуючи вищенаведені правові позиції, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим зменшення суми загальної заборгованості відповідача на 6058566,38 грн, внаслідок чого до стягнення на користь позивача підлягає 21884358,30 грн збитків у вигляді безпідставно збережених коштів за безоплатне користування спірними земельними ділянками.

Щодо тверджень апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції положень закону про позовну давність.

Так, за змістом поданої апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що висновок про неодноразове переривання позовної давності є недоведеним та недостатньо мотивованим, оскільки сам по собі факт здійснення відповідачем певних платежів не дає підстав автоматично вважати визнаними всі вимоги позивача за весь спірний період 17.07.2015 - 16.07.2018.

Дослідивши представлені апелянтом заперечення, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 цієї Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (п. п. 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахованих за період з 17.07.2015 по 16.07.2018, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що ТОВ Фірма "БЛОК ЛТД" було самостійно задекларовано та сплачено за користування вищезазначеними земельними ділянками наступні грошові кошти: за 2015 - 653952,75 грн, за 2016 - 2050626,54 грн, за 2017 - 2173664,13 грн, за 2018 - 1180322,96 грн, всього - 6058566,38 грн. Вказану суму сплати було враховано судом під час розрахунку стягуваної суми. Апеляційний суд вже дослідив це питання та навів мотиви прийняття такого розрахунку.

Щодо впливу наведених вище обставин на перебіг строку позовної даності, то колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду по справі № 924/1263/19, викладеної у постанові від 11.01.2022 року: «Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахованих за період з 01.06.2014 по 01.12.2016, суд першої інстанції виходив з того, що факт сплати ФОП Антонюком С.О. орендної плати упродовж 2014 -2016 рр. підтверджується листами Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 23.12.2016, від 28.10.2019 та не заперечується самим Підприємцем з посиланням на долучені ним до справи первинні платіжні документи, як наслідок, суд дійшов правильного висновку, що сплата відповідних коштів є тими діями відповідача, які (дії) в розумінні частини 1 статті 264 ЦК України свідчать про визнання боржником свого боргу, що, в свою чергу, зумовлює переривання перебігу позовної давності щодо зазначених позовних вимог.

Такий висновок судів попередніх інстанцій узгоджується з викладеним у пункті 162 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15 висновком, згідно з яким до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій...».

Отже, в контексті спірних правовідносин, судом було встановлено, що відповідачем сплачувались певні платежі у вигляді податку на землю, тому у відповідності до вище приведених позицій Верховного Суду, відповідач тим самим визнав наявність боргу перед позивачем - Кам`янською міською радою, а тому має місце перериванням перебігу позовної давності щодо зазначених позовних вимог.

Крім того, розглядаючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, судом першої інстанції було обґрунтовано враховано і те, що під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVD-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функції, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

На території України дію карантину було продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 до 30.04.2023, після чого дію карантину вкотре продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

Таким чином, перебіг позовної давності з 02.04.2020 до 30.06.2023 зупинявся на період введення на території України карантину.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинявся.

Позовну заяву у справі було подано представником Кам`янської міської ради 29.11.2022, з урахуванням чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про те, позивачем не було пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування спірними земельними ділянками за період з 17.07.2015 по 16.07.2018.

Інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції враховані, проте, не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Узагальнюючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди скаржника з правовою оцінкою доказів та висновками суду першої інстанції, однак не спростовують встановлених обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені безпомилково.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 у справі №904/4486/22 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 у справі №904/4486/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 у справі №904/4486/22 залишити без змін.

Справу №904/4486/22 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.10.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.11.2026 Ухвала № 141458298 Господарський суд Дніпропетровської області
13.11.2026 Судовий наказ № 141458172 Господарський суд Дніпропетровської області
17.08.2026 Ухвала № 139050570 Центральний апеляційний господарський суд
27.07.2026 Ухвала № 138499880 Господарський суд Дніпропетровської області
27.07.2026 Рішення № 138499853 Господарський суд Дніпропетровської області
27.07.2026 Рішення № 138499852 Господарський суд Дніпропетровської області
24.07.2026 Ухвала № 138463404 Господарський суд Дніпропетровської області
14.07.2026 Ухвала № 138220939 Господарський суд Дніпропетровської області
14.07.2026 Ухвала № 138183402 Господарський суд Дніпропетровської області
30.06.2026 Ухвала № 137800706 Господарський суд Дніпропетровської області
16.06.2026 Ухвала № 137414803 Господарський суд Дніпропетровської області
28.05.2026 Ухвала № 136898610 без тексту Господарський суд Дніпропетровської області
14.05.2026 Ухвала № 136503764 без тексту Господарський суд Дніпропетровської області
28.04.2026 Ухвала № 136043633 без тексту Господарський суд Дніпропетровської області
21.04.2026 Ухвала № 135888569 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
13.04.2026 Ухвала № 135622575 без тексту Господарський суд Дніпропетровської області
25.03.2026 Постанова № 135309306 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
09.03.2026 Ухвала № 134801769 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
26.02.2026 Ухвала № 134383945 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду
24.02.2026 Судовий наказ № 134304314 без тексту Господарський суд Дніпропетровської області