ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року Луцьк Справа № 140/7799/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України (далі також -відповідач 1) про визнання протиправними дій щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 9, 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн, 2270 грн), встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років за щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2020-2022 роки, для перерахунку пенсії з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року; зобов`язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020, 01.01.2021 року у відповідності до вимог ст. 9. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн, 2270 грн) встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою, та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2020, 2021 рік, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та з 06.08.2009 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач зазначає, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для перерахунку складових його грошового забезпечення, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зокрема, позивач посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким було внесено зміни до пункту 4 постанови №704.
Вважаючи, що має право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 та 01.01.2021, позивач через свого представника звернувся до відповідача 1 із відповідною заявою, однак отримав відмову, яку вважає протиправною.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.
Заперечуючи проти позову, відповідач 1 зазначив, що Комісія з реорганізації Державної фіскальної служби України є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки позивач проходив службу в територіальному органі податкової міліції у Волинській області.
Посилаючись на пункт 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, відповідач 1 вказав, що повноваження щодо підготовки та видачі довідок про розмір грошового забезпечення позивача належать Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області, оскільки зазначений територіальний орган перебуває у стані припинення, однак не припинений як юридична особа.
Крім того, відповідач 1 зазначив, що підвищення грошового забезпечення відповідних категорій осіб рядового і начальницького складу податкової міліції, яке могло б бути підставою для видачі нових довідок, не відбулося.
Також відповідач 1 послався на відсутність у 2022-2026 роках бюджетних призначень для Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, у зв`язку із чим, на його думку, відсутні правові підстави для виготовлення відповідних довідок.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 витребувано у позивача належним чином засвідчену копію наказу (витягу з наказу) про його звільнення зі служби в податкових (фіскальних) органах, а у разі відсутності такого документа - інші документи, які містять відомості про орган, з якого його було звільнено, та посаду, яку він займав на момент звільнення.
На виконання вимог зазначеної ухвали представник позивача 14.09.2026 подав до суду копії трудової книжки, грошового атестата та подання про призначення пенсії.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 залучено до участі у справі як другого відповідача Комісію з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач 2). Судовий розгляд справи постановлено здійснювати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Як підтверджується повідомленням про вручення документів від 22.09.2026, відповідач 2 отримав 21.09.2026 копію ухвали суду від 15.09.2026 разом із копією позовної заяви та доданими документами.
Однак відповідач 2 у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву та будь-які письмові пояснення щодо обставин справи не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та пояснення учасників справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області.
Зокрема, із трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що він проходив службу в Управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області та 05.08.2009 був звільнений зі служби на підставі наказу Державної податкової адміністрації у Волинській області від 04.08.2009 №361-о.
Вказані відомості підтверджуються також грошовим атестатом №7 та поданням про призначення пенсії, оформленими Державною податковою адміністрацією у Волинській області.
Відповідно до грошового атестата №7 на момент звільнення позивач мав спеціальне звання старшого прапорщика податкової міліції.
Згідно з поданням про призначення пенсії Державна податкова адміністрація у Волинській області подала документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв`язку зі звільненням зі служби з 05.08.2009.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №2262-XII.
26.04.2026 представник позивача - адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна звернулася до Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України із заявою про підготовку та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 та 01.01.2021 для перерахунку пенсії.
У заяві представник позивача просила визначити посадовий оклад та оклад за спеціальним званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідні календарні роки, із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію.
До заяви було додано, зокрема, копію трудової книжки позивача, яка містила відомості про його службу в Управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області.
Листом від 29.04.2026 №26000-01/294 Комісія з реорганізації Державної фіскальної служби України повідомила представника позивача про відсутність підстав для оформлення та надання відповідних довідок.
У листі відповідач послався на положення статті 63 Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та Порядку №45.
Зокрема, зазначив, що підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу податкової міліції не відбулося, а тому підстави для видачі оновлених довідок відсутні.
Крім того, відповідач послався на відсутність бюджетного фінансування Державної фіскальної служби України та її територіальних органів у 2022-2026 роках, у зв`язку із чим не здійснювалося нарахування грошового забезпечення.
Водночас суд звертає увагу, що у зазначеному листі відповідач навів іншу дату звернення та інші дати, станом на які запитувалися довідки, ніж ті, що зазначені у поданій до матеріалів справи заяві представника позивача від 26.04.2026.
Однак наведена розбіжність сама по собі не спростовує того, що відповідач розглянув питання про видачу позивачу оновлених довідок про розмір грошового забезпечення та повідомив про відсутність правових підстав для їх оформлення. Доказів існування іншого звернення, на яке була надана зазначена відповідь, матеріали справи не містять.
При цьому зі змісту листа від 29.04.2026 №26000-01/294 вбачається, що відповідач 1 не обмежився повідомленням про відсутність у нього компетенції щодо вирішення порушеного питання, а фактично розглянув заяву по суті та відмовив у видачі довідок.
Доказів направлення зазначеної заяви з доданими документами до Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області або іншого уповноваженого органу матеріали справи не містять.
Саме зазначені дії відповідача 1 стали підставою для звернення позивача до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які проходили службу, зокрема, в органах податкової міліції, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).
Статтею 43 Закону №2262-XII визначено складові грошового забезпечення, які враховуються під час обчислення пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону.
Частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII передбачено перерахунок усіх призначених за цим Законом пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-XII, перераховуються у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку №45 передбачено підготовку уповноваженими органами довідок про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, та подання їх до відповідних головних управлінь Пенсійного фонду України.
Цим же пунктом установлено, що довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено зазначеним Порядком.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2025 №1498 "Про внесення змін до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"" пункт 3 Порядку №45 доповнено положенням, відповідно до якого довідки особам, звільненим зі служби в контролюючих органах, у складі яких діяли підрозділи податкової міліції, видаються комісіями з реорганізації ДФС/територіальних органів ДФС.
Зазначені зміни набрали чинності 22.11.2025, тобто до звернення позивача із заявою про підготовку та видачу оновлених довідок.
Отже, станом на час звернення представника позивача із заявою від 26.04.2026 законодавством було визначено спеціальний порядок оформлення довідок про розмір грошового забезпечення осіб, звільнених зі служби в органах податкової міліції, із покладенням відповідних повноважень на комісії з реорганізації ДФС та її територіальних органів.
При цьому визначальне значення для встановлення органу, уповноваженого на підготовку відповідної довідки, має орган, з якого особу було звільнено зі служби.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області та 05.08.2009 був звільнений зі служби на підставі наказу Державної податкової адміністрації у Волинській області від 04.08.2009 №361-о.
Відтак належним органом, уповноваженим на вирішення питання щодо підготовки та видачі позивачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, є Комісія з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області.
Такий висновок узгоджується і з позицією відповідача 1, викладеною у відзиві на позовну заяву, в якому останній прямо зазначив, що відповідні повноваження належать саме Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області, а не Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України.
Водночас суд звертає увагу, що відсутність у відповідача 1 повноважень щодо безпосереднього оформлення та видачі позивачу довідок про розмір грошового забезпечення не звільняла його від обов`язку належним чином розглянути отриману заяву та забезпечити її направлення до компетентного органу.
Правовідносини щодо порядку розгляду заяв фізичних осіб адміністративними органами врегульовані Законом України від 17.02.2022 №2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон №2073-IX).
Відповідно до преамбули Закону №2073-IX цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону №2073-IX адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.
За визначенням пункту 3 частини першої статті 2 Закону №2073-IX адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).
Суд зауважує, що звернення позивача стосується забезпечення реалізації його права на перерахунок раніше призначеної пенсії шляхом отримання від уповноваженого державного органу довідок про розмір грошового забезпечення.
Такі довідки мають індивідуальний характер, оформлюються уповноваженим органом відповідно до встановленої процедури та використовуються для реалізації пенсійних прав особи.
При цьому передбачений пунктом 3 частини другої статті 1 Закону №2073-IX виняток щодо відносин, які виникають під час проходження публічної служби, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби ще 05.08.2009, а його звернення стосується реалізації права на перерахунок призначеної пенсії, а не проходження служби чи вирішення пов`язаних із нею службових питань.
Отже, суд дійшов висновку, що правовідносини щодо розгляду заяви представника позивача від 26.04.2026 належать до сфери регулювання Закону №2073-IX.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону №2073-IX заява подається до адміністративного органу, до компетенції якого належить вирішення порушеного в ній питання.
Разом із тим порядок дій адміністративного органу в разі отримання заяви, вирішення якої не належить до його компетенції, спеціально врегульований статтею 44 Закону №2073-IX.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону №2073-IX у разі якщо вирішення порушених у заяві питань не належить до компетенції адміністративного органу, що її отримав, заява невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше п`яти робочих днів, надсилається за належністю до іншого адміністративного органу для розгляду по суті, про що в той самий день письмово повідомляється заявник. У такому разі днем подання заяви вважається день отримання заяви компетентним адміністративним органом.
Отже, наведеною нормою встановлено обов`язок адміністративного органу, який отримав заяву, вирішення якої не належить до його компетенції, направити таку заяву за належністю до іншого адміністративного органу для розгляду по суті та письмово повідомити про це заявника.
При цьому зазначений обов`язок не поставлений у залежність від подання заявником окремого прохання про направлення його заяви іншому органу.
Аналогічний підхід до забезпечення належного розгляду звернень громадян закріплений у Законі України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР).
Зокрема, частиною третьою статті 7 Закону №393/96-ВР передбачено:
"Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями".
Водночас відповідно до статті 12 Закону №393/96-ВР, якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України "Про адміністративну процедуру", вони розглядаються в порядку, встановленому зазначеним Законом України.
Таким чином, до спірних правовідносин щодо розгляду заяви представника позивача підлягають безпосередньому застосуванню положення Закону №2073-IX, зокрема його статті 44, а наведені положення Закону №393/96-ВР підтверджують загальний законодавчий підхід, відповідно до якого звернення, вирішення якого не належить до повноважень органу, що його отримав, має бути направлене за належністю.
Застосовуючи наведені норми права до встановлених обставин справи, суд зазначає таке.
Комісія з реорганізації Державної фіскальної служби України, отримавши заяву представника ОСОБА_1 від 26.04.2026, мала можливість визначити орган, уповноважений на підготовку та видачу позивачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Зокрема, до зазначеної заяви було додано копію трудової книжки позивача, з якої вбачається, що він проходив службу в Управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області та був звільнений зі служби на підставі наказу Державної податкової адміністрації у Волинській області від 04.08.2009 №361-о.
Отже, вже на момент отримання заяви у відповідача 1 були відомості, необхідні для встановлення територіального органу, з якого позивача було звільнено зі служби.
Натомість відповідач 1, не будучи уповноваженим на вирішення питання щодо підготовки та видачі позивачу довідок про розмір грошового забезпечення, не направив заяву за належністю до Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області, а самостійно розглянув її по суті та листом від 29.04.2026 №26000-01/294 повідомив про відсутність підстав для оформлення відповідних довідок.
Більше того, у зазначеному листі відповідач не повідомив позивача про відсутність у нього компетенції щодо вирішення порушеного питання та не зазначив про необхідність звернення до іншого уповноваженого органу.
Лише у відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказав, що повноваження щодо підготовки та видачі позивачу відповідних довідок належать Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області.
Суд вважає, що зазначені обставини свідчать про порушення відповідачем 1 установленого законом порядку розгляду заяви представника позивача.
При цьому посилання відповідача 1 на відсутність підстав для перерахунку пенсії, непідвищення грошового забезпечення відповідної категорії осіб та відсутність бюджетного фінансування не спростовують допущеного порушення.
Такі доводи стосуються вирішення заяви по суті, тоді як першочерговим обов`язком відповідача, який не мав відповідної компетенції, було направлення заяви до уповноваженого органу.
Суд звертає увагу, що дотримання встановленого законом порядку розгляду заяви є самостійною гарантією реалізації прав особи у відносинах із суб`єктами владних повноважень.
Надання заявнику відповіді органом, який не уповноважений на вирішення порушеного питання, не може вважатися належним виконанням обов`язку щодо розгляду заяви, якщо законом передбачено її направлення за належністю до компетентного органу.
Водночас ненаправлення заяви за належністю призвело до того, що порушене позивачем питання не було розглянуте органом, до компетенції якого належить його вирішення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що дії Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України щодо відмови позивачу в підготовці та наданні довідок про розмір грошового забезпечення, викладеної у листі від 29.04.2026 №26000-01/294, без направлення відповідної заяви за належністю до компетентного органу не відповідають вимогам статті 44 Закону №2073-IX, а тому є протиправними.
Разом із тим суд зауважує, що встановлення протиправності зазначених дій відповідача 1 не є тотожним встановленню обов`язку цього органу безпосередньо підготувати та видати запитувані позивачем довідки.
Як встановлено судом, відповідні повноваження щодо позивача належать Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області.
Водночас матеріали справи не містять доказів звернення позивача або його представника безпосередньо до зазначеної Комісії із заявою про підготовку та надання довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 та 01.01.2021.
Також відсутні докази прийняття відповідачем 2 будь-якого рішення за результатами розгляду такої заяви або вчинення ним дій щодо відмови у видачі відповідних довідок.
Сам по собі факт залучення Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області до участі у цій справі як другого відповідача та неподання нею відзиву на позовну заяву не свідчить про допущення зазначеним органом протиправних дій або бездіяльності стосовно позивача.
Суд ураховує, що предметом заявлених позовних вимог є оскарження відмови у видачі довідок, а тому покладення на відповідача 2 обов`язку безпосередньо підготувати та надати такі довідки за відсутності доказів попереднього звернення до нього та розгляду відповідного питання означало б вирішення судом питання, яке ще не було предметом розгляду компетентного органу.
Крім того, матеріали справи не містять усіх необхідних відомостей для безпосереднього визначення складових грошового забезпечення позивача за відповідною або аналогічною посадою станом на 29.01.2020 та 01.01.2021.
Отже, наявні у справі докази не дають підстав для покладення на відповідача 2 обов`язку безпосередньо підготувати та направити запитувані довідки.
Разом із тим суд зазначає, що відсутність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачем, не звільняє суд від обов`язку забезпечити ефективний захист порушеного права.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів особи.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що вихід за межі позовних вимог допускається у виняткових випадках, коли обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для відновлення порушеного права, за умови що такий вихід пов`язаний із захистом саме тих прав та інтересів, щодо яких подано позов.
У цій справі позивач звернувся до суду з метою захисту права на отримання від уповноваженого державного органу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Однак встановленими обставинами підтверджено, що порушення права позивача полягає насамперед у неналежному розгляді його заяви відповідачем 1, який, не маючи відповідної компетенції, не забезпечив направлення заяви за належністю.
З огляду на наведене суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України направити заяву представника ОСОБА_1 від 26.04.2026 з доданими до неї документами до Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області для розгляду по суті відповідно до компетенції, про що письмово повідомити позивача.
Такий спосіб захисту відповідає змісту статті 44 Закону №2073-IX, спрямований на усунення встановленого судом порушення та забезпечує реалізацію права позивача на розгляд його заяви компетентним державним органом.
При цьому зазначений спосіб захисту не передбачає втручання суду у повноваження відповідача 2 щодо вирішення заяви по суті та не визначає наперед результату її розгляду.
Суд також зауважує, що питання наявності у позивача права на отримання довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 та 01.01.2021 із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 має бути вирішене компетентним органом з урахуванням відповідного законодавства та встановлених обставин.
Зокрема, при розгляді такої заяви підлягають оцінці правові наслідки набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, а також правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Проте суд не надає остаточної оцінки праву позивача на отримання довідок із конкретними складовими грошового забезпечення, оскільки зазначене питання ще не було предметом розгляду компетентного органу, а встановлене судом порушення має процедурний характер.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача 2 щодо відмови у підготовці та наданні довідок про розмір грошового забезпечення без направлення заяви за належністю та зобов`язання останнього направити таку заяву до компетентного органу для розгляду по суті.
У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 1 щодо неналежного розгляду заяви представника позивача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 04.06.2026, за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України, яка є юридичною особою та від імені якої діє Комісія з реорганізації Державної фіскальної служби України.
Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29 січня 2020 року та 01 січня 2021 року для перерахунку пенсії, викладеної у листі від 29 квітня 2026 року №26000-01/294.
Зобов`язати Комісію з реорганізації Державної фіскальної служби України надіслати заяву представника ОСОБА_1 від 26 квітня 2026 року з доданими до неї документами за належністю до Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області для розгляду по суті, про що письмово повідомити позивача.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: Комісія з реорганізації Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 39292197).
Відповідач 2: Комісія з реорганізації Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4; код ЄДРПОУ 39400859).
Суддя Н. В. Стецик