Справа № 420/8953/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Грекової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області генерал-майора служби цивільного захисту Дениса Платонова від 24.02.2026 №113-НК/60 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області та застосуванням відносно останнього дисциплінарного стягнення у виді зауваження.
Ухвалою суду від 16.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 15.05.2026 ухвалено перейти до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що позивач не погоджується із прийняттям наказу начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області генерал-майора служби цивільного захисту Дениса Платонова від 24.02.2026 №113-НК/60 та просить суд його скасувати. Як зазначив представник, оскаржуваний наказ №113-НК/60 базується на твердженні відповідача про нібито допущене позивачем у 2025 році порушення вимог законодавства в частині надання відпусток підлеглим, що виразилося у накопиченні невикористаних днів та відповідно відповідач визначив склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення норм законодавства, що на період дії військового стану не застосовується, а отже, вказані норми права не можуть бути порушені, що свідчить про безпідставність оскаржуваного наказу. Як вказав представник позивача, докази, покладені в основу оскаржуваного наказу, характеризуються неповнотою та однобічністю, враховуючи відсутність відомостей щодо проведення службового розслідування у спосіб, передбачений законодавством (Постановою КМУ №593), зокрема через опитування або анкетування особового складу 3 ДПРЗ. Окрім того, як вказав представник, відсутні результати з`ясування об`єктивних причин, що могли перешкоджати використанню відпусток, як-от виконання бойових або службових завдань, критична нестача персоналу або режим підвищеної готовності та задокументовані факти відмови позивача у наданні відпусток в ході службового розслідування встановлено не було. Представник позивача, вказавши, що відпустка є правом, а не обов`язком працівника, примусовий характер надання останньої з боку керівника не передбачено, а будь-яка можливість вчинення позивачем односторонніх дій щодо відправлення підлеглих у відпустку без попереднього погодження з ними виключається чинним законодавством, зважаючи на пріоритетність принципу вільного розпорядження суб`єктом своїми соціально-економічними правами та гарантіями, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представник позивача підтримав позовні вимоги позивача у судовому засіданні та просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 06.05.2026, наголосивши, що притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за недотримання графіків відпусток у 2025 році за обставин, коли законодавство прямо дозволяло відмовляти у їх наданні задля інтересів служби та національної безпеки, свідчить про відсутність об`єктивної сторони дисциплінарного проступку.
Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 04.05.2026 та запереченнях від 11.05.2026, вказавши, що згідно Доручення № ОД-145/60, відповідно до протоколів нарад при начальнику Головного управління від 07.01.2025 №1-П/60 (пункт 4), від 31.05.2025 №2-П/60 (пункт 7.1.3), керівникам підрозділів ДСНС доручено забезпечити виконання вимог законодавства про відпустки та недопущення накопичення невикористаних відпусток, звернувши особливу увагу на використання додаткових відпусток особовим складом - учасниками бойових дій протягом календарного року. Разом з тим, за результатами моніторингу використання відпусток особами рядового і начальницького складу та працівниками (далі - особовим складом) районних управлінь (відділів), ДПРЗ та АРЗ СП Головного управління встановлено факти порушення керівниками вище зазначених підрозділів вимог законодавства про відпустки та невиконання доручень ДСНС України. Унаслідок систематичного ненадання відпусток (порушення затвердженого графіку відпусток), має місце накопичення у особового складу невикористаних щорічних основних відпусток за попередні 2024-2025 роки у районних управліннях та 1, 2, 3, 4 ДПРЗ та АРЗ СП Головного управління. Зазначене, як вказав представник, свідчить про відсутність належної планової роботи та контролю за використанням відпусток (перенесення), неефективний підхід до управління персоналом, що, у свою чергу, впливає на рівень готовності підрозділів до виконання завдань за призначенням; така ситуація призводить до морального та психологічного виснаження особового складу, зростання соціальної напруги в колективах, а також до збільшення фінансових витрат при звільнені.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом Головного управління ДСНС України в Одеській області від 24.02.2026 №113-НК/60 притягнуто до дисциплінарної відповідальності начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області ОСОБА_1 , застосувавши дисциплінарне стягнення у виді зауваження.
Позивач, не погоджуючись із прийняттям вказаного наказу, звернувся до суду із цим позовом.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулює Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 р. № 5403-VI (далі - КЦЗ України), який визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Згідно ст.4 КЦЗ України цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Відповідно до вимог ч.1 ст.101 КЦЗ України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Приписи Закону України "Про Національну безпеку" визначають, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій належить до сектору безпеки і оборони (ст.12); Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних робіт, пожежогасіння, пожежної та техногенної безпеки, роботи рятувальних служб під час аварій, а також гідрометеорологічної діяльності (ст.18).
Частиною 3 статті 101 КЦЗ України передбачено, що на рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. №593 затверджене Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, яке визначає порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов`язані з перебуванням громадян України (далі - громадяни) у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту (далі - Положення № 593).
Пунктом 27 Положення № 593 керівники (начальники) органів і підрозділів цивільного захисту несуть персональну відповідальність за невиконання вимог цього Положення та інших нормативно-правових актів з питань проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.
Особи рядового і начальницького складу користуються правами і виконують службові обов`язки відповідно до законодавства та цього Положення (п 28 Положення № 593).
Відповідно до п.29 Положення № 593 особи рядового і начальницького складу можуть бути заохочені або притягнуті до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту.
Особи рядового і начальницького складу зобов`язані: чесно і сумлінно додержуватися Присяги служби цивільного захисту, виконувати закони України; добросовісно і в повному обсязі виконувати покладені на них згідно із займаною посадою службові обов`язки, доповідати своєму безпосередньому керівникові (начальникові) про події та обставини, що стосуються виконання службових обов`язків, а також про зроблені їм іншими керівниками (начальниками) зауваження тощо (п.31 Положення № 593).
Пунктом 32 Положення № 593 визначено, що за протиправні дії чи бездіяльність під час виконання службових обов`язків особи рядового і начальницького складу несуть відповідальність згідно із законом.
Законом України "Про дисциплінарний статут служби цивільного захисту" від 05.03.2009 р. № 1068-VI затверджений Дисциплінарний статут служби цивільного захисту (далі - Статут), який визначає сутність службової дисципліни, права та обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, в тому числі слухачів і курсантів навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), щодо її додержання, види заохочення та дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування.
Відповідно до п.1 Статуту службова дисципліна - бездоганне та неухильне виконання особами рядового і начальницького складу службових обов`язків, установлених Кодексом цивільного захисту України, цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами та контрактом про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту (далі - контракт).
Службова дисципліна ґрунтується на усвідомленні особами рядового і начальницького складу своїх службових обов`язків та вірності Присязі, що складається особами рядового і начальницького складу відповідно до закону (п.2 Дисциплінарного статуту).
Пунктом 3 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна в органах і підрозділах цивільного захисту зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу під час проходження служби: виконувати вимоги Присяги, контракту, накази начальників, додержуватися цього Статуту та інших нормативно-правових актів; захищати життя, здоров`я, права та власність громадян, територію, інтереси суспільства і держави у разі виникнення надзвичайних ситуацій; бути чесним, сумлінним і дисциплінованим; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані із службою, не шкодувати сил під час виконання поставлених завдань; постійно вдосконалювати професійну майстерність, підвищувати свій професійний рівень; додержуватися норм професійної та службової етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до неналежного виконання службових обов`язків, бути вільним від впливу політичних партій і громадських організацій; поважати людську гідність і бути готовим у будь-який час надати допомогу людям; сприяти зміцненню службової дисципліни, виявляти повагу до начальників та старших за званням, бути ввічливим, додержуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; зберігати державну таємницю та іншу охоронювану законом інформацію; берегти та підтримувати в належному стані передані їй у користування майно і техніку.
Відповідно до п.5 Дисциплінарного статуту належний рівень службової дисципліни в органах і підрозділах цивільного захисту досягається шляхом: виховання високих професійних і морально-психологічних якостей в осіб рядового і начальницького складу на національно-історичних традиціях, засадах патріотизму, свідомого ставлення до виконання службових обов`язків, вірності Присязі; встановлення особистої відповідальності кожної особи рядового і начальницького складу за додержання вимог Присяги, цього Статуту, інших нормативно-правових актів, виконання службових обов`язків і наказів начальників; формування правової культури в осіб рядового і начальницького складу; поєднання вимогливості начальників до підлеглих із забезпеченням додержання їхніх прав і свобод та турботою про них; поєднання методів переконання і заохочення із застосуванням заходів дисциплінарного стягнення; особистого прикладу зразкового виконання начальниками своїх службових обов`язків, справедливого ставлення до підлеглих; створення в органах і підрозділах цивільного захисту належних матеріально-побутових умов, забезпечення додержання внутрішнього порядку; своєчасного і повного надання особам рядового і начальницького складу встановлених видів забезпечення; залучення всіх осіб рядового і начальницького складу до службової підготовки.
Згідно п.6 Статуту порушення службової дисципліни є дисциплінарним правопорушенням.
Відповідно до п.8 Статуту порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння або бездіяльність особи рядового чи начальницького складу, спрямоване на недодержання вимог Присяги, зокрема на невиконання або неналежне виконання службових обов`язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника служби цивільного захисту.
Згідно п.24, 25 Статуту начальник зобов`язаний підтримувати високий рівень службової дисципліни в органах і підрозділах цивільного захисту, вимагати від підлеглих її додержання, не залишати поза увагою жодного факту вчинення дисциплінарного правопорушення, у повному обсязі використовувати надані йому права, правильно застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
Начальник зобов`язаний бути прикладом у бездоганному виконанні вимог Присяги, наказів та розпоряджень, у дотриманні законності, службової дисципліни, професійної та службової етики, а також виховувати і підтримувати у підлеглих сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, виявлення честі та гідності, заохочувати ініціативність, самостійність і старанність на службі.
За приписами п.27-29 Статуту діяльність начальника щодо підтримання високого рівня службової дисципліни оцінюється повнотою виконання службових обов`язків підлеглими, відсутністю порушень ними законодавства.
Прямий начальник зобов`язаний не рідше ніж один раз на півроку контролювати стан службової дисципліни серед підлеглих та вживати заходів із запобігання вчиненню дисциплінарних правопорушень. Начальник, який не забезпечив додержання підлеглими належного рівня службової дисципліни та не вжив для цього відповідних заходів, несе встановлену цим Статутом відповідальність.
Правом начальника є віддання (видання) наказів чи розпоряджень, а обов`язком підлеглого - їх виконання.
Згідно п.57 Статуту дисциплінарні стягнення накладаються на осіб рядового і начальницького складу за порушення ними службової дисципліни.
Відповідно до п.59 Статуту до діянь, що є порушеннями службової дисципліни, також належать: порушення вимог законодавства з питань діяльності органів і підрозділів цивільного захисту; брутальне або зневажливе ставлення до громадян, приниження їх честі та гідності під час виконання службових обов`язків; порушення етичних норм, стандартів етичної поведінки та доброчесності, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, що призвело до підриву авторитету служби цивільного захисту; вчинення дискримінації, в тому числі за ознакою статі, сексуальних домагань, насильства за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; приховування або недостовірне надання відомостей про себе, що мають значення для проходження служби (зміна місця проживання, притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності); інші діяння, визнані порушеннями службової дисципліни законом та цим Статутом.
Пунктом 68 Статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність;
Згідно п.81 Статуту накладенню дисциплінарного стягнення передує отримання від порушника дисципліни письмового пояснення. У разі відмови порушника дати письмове пояснення безпосередній начальник такої особи складає про це акт.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу №113-НК/60, підставою його прийняття стало те, що відповідно до інформації, викладеної у Доповідній записці начальника Управління персоналу ОСОБА_3 , за результатами аналізу пояснень, наданих керівниками районних управлінь (відділів) цивільного захисту та превентивної діяльності, начальниками ДПРЗ та АРЗ СП на виконання доручення від 09.02.2026 № ОД-145/60 підтверджено порушення законодавства про відпустки та пунктів 4 Протоколу апаратної наради №1-П/60 від 07.01.2025 року, 7.1.3. Протоколу апаратної наради №2-П/60 від 31.05.2025 року. Так, у 2025 році в порушення частини 5 статті 11 Закону України «Про відпустки» та пункту 140 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу мають місце випадки ненадання упродовж двох років поспіль особовому складу щорічних основних відпусток в повному обсязі, що в свою чергу призводить до морального та психологічного виснаження особового складу, зростання соціальної напруги в колективах та до накопичення невикористаних щорічних основних відпусток особовим складом більше ніж 60 календарних днів - у Березівському Ізмаїльському, Подільському РУ; Болградському, Роздільнянському РВ; 1, 2, 3 ДПРЗ та АРЗ СП. Всупереч Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не забезпечено використання підпорядкованим особовим складом додаткових відпусток, який має статус учасника бойових дій, а саме: 2 ДПРЗ - 6 осіб, 3 ДПРЗ - 4 особи. Даний вид відпусток відповідно до нормативних документів що регламентують діяльність ДСНС України не підлягає компенсації при звільнені, що в свою чергу збільшує кількості судових позовів. У Подільському РУ, Роздільнянському РВ та 2, 3 ДПРЗ затвердженні графіки відпусток ведуться з порушенням вимог (відсутні рапорти на перенесення відпусток, не вносяться відомості їх перенесення із зазначенням термінів використання). Зазначений стан справ склався внаслідок неналежного виконання службових обов`язків керівниками підрозділів та особами відповідальними за планування і використання відпусток персоналом, що є порушенням службової дисципліни.
Щодо зазначених в наказі наслідків не забезпечення використання підпорядкованим особовим складом додаткових відпусток, який має статус учасника бойових дій, - не підлягає компенсації при звільнені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 25 статті 129 КЦЗ України , у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР.
Статтею 4 Закону № 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).
Згідно зі статтею 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Згідно зі ст. 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
За змістом п. 19 ч. 1 статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Тобто, вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.
З урахуванням викладеного, посилання відповідача у оскаржуваному наказі на те, що додаткова відпустка учасника бойових дій не підлягає компенсації при звільненні, спростовується вищенаведеними положеннями.
Щодо посилання в оскаржуваному наказі саме на незабезпечення позивачем використання підпорядкованим особовим складом додаткових відпусток, який має статус учасника бойових дій, суд наголошує, що наданню відпусток передує рапорт особи про надання такої відпустки.
Жодних доказів звернення до позивача підлеглих із рапортами про надання додаткових відпусток та відмови у задоволенні таких рапортів, матеріали справи не містять, як і не містять докази порушення ч.5 ст.11 Закону України «Про відпустки» (забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці).
Пунктами 7, 8 Дисциплінарного статуту встановлено, що за зразкове виконання службових обов`язків особи рядового і начальницького складу підлягають заохоченню, а за порушення службової дисципліни - несуть дисциплінарну відповідальність згідно із цим Статутом, а також цивільну, матеріальну, адміністративну, кримінальну відповідальність згідно із законом.
Порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння або бездіяльність особи рядового чи начальницького складу, спрямоване на недодержання вимог Присяги, зокрема на невиконання або неналежне виконання службових обов`язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника служби цивільного захисту.
В той же час, з наказу, який є єдиною підставою накладення на позивача дисциплінарного стягнення, не вбачається вина та протиправна дія ОСОБА_1 , у встановлених відповідачем правопорушеннях.
При цьому, загальне посилання у наказі на те, що у Подільському РУ, Роздільнянському РВ та 2, 3 ДПРЗ затвердженні графіки відпусток ведуться з порушенням вимог (відсутні рапорти на перенесення відпусток, не вносяться відомості їх перенесення із зазначенням термінів використання), без деталізації встановленого порушення та визначення кола відповідальних осіб, з`ясування об`єктивних причин, що могли перешкоджати використанню відпусток, не може бути підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
Під час судового розгляду справи представником позивача надано до суду додаткові пояснення та копії графіків відпусток управлінь ДСНС та рапортами працівників, однак вказані документи не були покладенні в основу оскаржуваного наказу.
В той же час, суд наголошує, що оскаржуваний наказ відповідача є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року № З-рп/2016 зазначив, що принцип юридичної визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. В даному конкретному випадку, наведений механізм полягає в обов`язку податкового органу визначити, чому подана платником податку інформація не прийнята, яка конкретно інформація, зазначена позивачем в таблиці даних платника податку є, на думку відповідача, недостовірною.
Відповідачем, в оскаржуваному наказі не зазначено, яка саме інформація стала підставою для висновку «затвердженні графіки відпусток ведуться з порушенням вимог».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованими, не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування.
Враховуючи викладене, недоведеність відповідачем порушення службової дисципліни начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області ОСОБА_1 , суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДСНС України в Одеській області від 24.02.2026 №113-НК/60 про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області ОСОБА_1 та застосування дисциплінарного стягнення у виді зауваження.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та те, що оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за похідні вимоги позивача не стягувався, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1331,20 грн. сплаченого ним судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДСНС України в Одеській області від 24.02.2026 №113-НК/60 про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області ОСОБА_1 та застосування дисциплінарного стягнення у виді зауваження.
Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (код ЄДРПОУ38643633, вул. Прохоровська 6, м.Одеса) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра