Рішення № 140761381 у справі № 520/31063/26 від 20.10.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

20 жовтня 2026 року №520/31063/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31063/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного університету оборони України (03049, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28, ЄДРПОУ 07834530) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету оборони України, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Національного університету оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації та грошового забезпечення, виплачених 26.03.2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року у справі № 520/32880/24;

- зобов`язати відповідача Національний університет оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації та грошового забезпечення виплачених 26.03.2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року у справі № 520/32880/24.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що зі списків особового складу Національного університету оборони України його виключено 18 червня 2024 року, а належні йому суми грошового забезпечення та індексації, нараховані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 520/32880/24, фактично виплачено лише 26 березня 2026 року, тобто із затримкою більш як на один календарний місяць. Компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідач не нарахував і не виплатив, хоча, на переконання позивача, право на таку компенсацію не залежить ні від того, чи були відповідні суми попередньо нараховані, ні від того, у добровільному чи в судовому порядку вони виплачені.

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/31063/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією самою ухвалою відповідача зобов`язано надати копії всіх наявних доказів, що стосуються предмета спору, а також відомості про суми індексації та грошового забезпечення, нараховані позивачу на виконання рішення суду у справі № 520/32880/24, із зазначенням періоду, за який нараховано кожну суму, та дати фактичної виплати кожної суми, з копіями платіжних документів, і відомості про нарахування або ненарахування позивачу компенсації втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III. Цією самою ухвалою встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки заявлені у справі вимоги стосуються компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних позивачу сум грошового забезпечення за час служби, а така компенсація є складовою належних йому виплат за час служби.

Відзиву на позовну заяву, заяви про визнання позову та витребуваних судом доказів відповідач до суду не подав, про поважність причин неподання суд не повідомив. Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Національному університеті оборони України та був виключений зі списків особового складу 18 червня 2024 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 520/32880/24 позов ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено та зобов`язано Національний університет оборони України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 05.09.2022 по 18.06.2024, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

На виконання цього судового рішення 26 березня 2026 року на картковий рахунок позивача зараховано 95 869,35 гривень, що підтверджується випискою по картці, сформованою акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» 26 березня 2026 року за № 1CU7ON815UT482QV, у якій призначенням платежу зазначено цільове зарахування від Національного університету оборони України з перерахунку грошової компенсації (індексації грошового забезпечення) військовослужбовця ОСОБА_1 згідно з судовим рішенням у справі № 520/32880/24. Факт виплати цієї суми саме 26 березня 2026 року відповідач не спростував.

Доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати зазначених сум відповідач суду не надав, витребуваних судом відомостей про нарахування або ненарахування такої компенсації не подав.

Стверджуючи про протиправність бездіяльності Національного університету оборони України щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації та грошового забезпечення, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 цього Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтею 3 Закону № 2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). За статтею 6 цього Закону підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету, виплачують компенсацію за рахунок коштів відповідного бюджету.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, визначено, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. За приписами пункту 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зі змісту наведених норм вбачається, що умовами виплати компенсації втрати частини грошових доходів є: належність громадянину доходів, які не мають разового характеру; порушення встановлених строків їх виплати на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у період невиплати доходу; фактична виплата заборгованості. Дія цих норм поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.

Приріст індексу споживчих цін за період невиплати доходу визначається на підставі офіційних даних Державної служби статистики України, які є загальнодоступними і додаткового доказування не потребують, та враховується при обчисленні суми компенсації за правилами статті 3 Закону № 2050-III і пункту 4 Порядку № 159. Той факт, що протягом періоду невиплати належних позивачу сум ціни на споживчі товари і тарифи на послуги зростали, учасниками справи не заперечується.

Грошове забезпечення військовослужбовця та сума індексації грошових доходів прямо названі у статті 2 Закону № 2050-III серед доходів, втрата частини яких підлягає компенсації, і за своїм характером разовими виплатами не є.

Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання «сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць» означає, що обов`язковою складовою обчислення компенсації є невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа відносин, урегульованих статтями 1-3 цього Закону, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Закон № 2050-III і Порядок № 159 не ставлять право на компенсацію втрати частини доходів у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід особи своєчасно не нараховувався і не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України, а виконання судового рішення не позбавляє особу права на компенсацію втрати частини доходу за час, протягом якого належні їй суми не виплачувалися.

У цій справі суми грошового забезпечення та індексації за період з 05 вересня 2022 року по 18 червня 2024 року мали бути нараховані та виплачені позивачу своєчасно, однак були нараховані лише на виконання судового рішення і фактично виплачені 26 березня 2026 року. Таким чином, усі визначені Законом № 2050-III умови для виплати компенсації наявні: позивачу належали доходи, які не мають разового характеру; строки їх виплати порушено більш як на один календарний місяць; заборгованість фактично виплачено.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності власної бездіяльності, доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів не надав, як не надав і будь-яких заперечень проти позову. За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації та грошового забезпечення, виплачених 26 березня 2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 520/32880/24, є протиправною.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 та від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення, і такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію є ефективним, оскільки відповідає змісту порушеного права і забезпечує його реальне поновлення: обчислення конкретного розміру компенсації за правилами статті 3 Закону № 2050-III та пункту 4 Порядку № 159 належить до повноважень відповідача, який володіє відомостями про суми нарахованого доходу за кожний місяць і про дати їх фактичної виплати.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і судовий збір у цій справі не сплачувався.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного університету оборони України (03049, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28, ЄДРПОУ 07834530) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації та грошового забезпечення у сумі 95 869,35 гривень, виплачених 26 березня 2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 520/32880/24.

Зобов`язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації та грошового забезпечення у сумі 95 869,35 гривень, виплачених 26 березня 2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 520/32880/24.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар