ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 р. Справа № 520/9096/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь", Головного управління ДПС у Харкіській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 15.06.26 по справі № 520/9096/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , Державної податкової служби України третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський»
про визнання протиправними та скасування рішень комісії, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" (далі по тексту - ТОВ «Витязь», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, перший відповідач, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі по тексту - ДПС України, другий відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський" (далі по тексту - ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський", третя особа), в якому, з урахуванням ухвали про роз`єднання позовних вимог, просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області № 13554402/24472488 від 07.01.2026 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.10.2025 №56;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 11.10.2025 №56 днем її фактичної подачі.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та невмотивованість оскаржуваного рішення ГУ ДПС у Харківській області № 13554402/24472488 від 07.01.2026 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.10.2025 № 56 (далі - ПН), складеної на виконання умов договору поставки від 03.10.2025 № П-6540, за фактом поставки товару (кукурудзи), оскільки платником податку на адресу контролюючого органу було надано всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують вчинення господарської операції та настання обставин, з якими закон пов`язує виникнення податкових зобов`язань та права виписки спірної податкової накладної.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 по справі №520/9096/26 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" (вул. Центральна, буд. 5, с. Піщанка, Берестинський р-н, Харківська обл., 63333, ЄДРПОУ 24472488) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495), Державної податкової служби України (площа Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393), третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський" (село Першотравневе, вул. Центральна, буд. 15, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл., 53264, ЄДРПОУ 36020648) про визнання протиправними та скасування рішень комісії, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області № 13554402/24472488 від 07.01.2026 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.10.2025 №56.
Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 11.10.2025 №56 днем її фактичної подачі.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 250,00 (двісті п`ятдесят гривень).
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 250,00 (двісті п`ятдесят гривень).
Перший відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі № 520/9096/26, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на невірне застосування судом першої інстанції приписів пункту 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та не взяття до уваги положень Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі по тексту - Порядок № 1165), Порядку прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі по тексту - Порядок № 520), внаслідок чого помилково визначено предмет доказування по даній справі, яким є не дослідження господарських операцій, а відповідність наданих платником документів вичерпному переліку, визначеному у Порядку № 1165 та Порядку № 520, чого в даному випадку не відбулось. Відтак, рішення комісії ГУ ДПС в Харківській області про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН є таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства, а позивачем у зв`язку з невиконанням вимоги контролюючого органу не підтверджено належним чином відсутність ризику за спірною податковою накладною.
Позовні вимоги в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки повноваження ДПС України щодо реєстрації податкових накладних є дискреційними, а тому суд не може перебирати на себе такі функції суб`єкта владних повноважень.
Заперечував проти стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, адже у даному випадку представником позивача жодним чином не доведено обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу та не надано доказів сплати за послуги адвоката.
Позивач також не погодився із рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу та подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року у справі №520/9096/26 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким стягнути на користь ТОВ «Витязь» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, формально посилаючись на практику Верховного Суду, фактично без будь якого належного мотивування зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу із 5000 грн до 500 грн, що не може вважатись обґрунтованим. При цьому першим відповідачем не було надано жодного розрахунку співмірного розміру витрат, не наведено жодного аналізу критеріїв, передбачених ч.5 ст.134 КАС України, не зазначено, який саме розмір витрат, на думку відповідача, є співмірним, не надано жодного доказу щодо ринкової вартості аналогічних правничих послуг, а також не доведено надмірність чи необґрунтованість заявленого позивачем гонорару.
Звернув увагу, що обґрунтовуючи зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції окремо зазначив, що після роз`єднання позовних вимог загальний розмір погодженого сторонами гонорару фактично збільшився з 12 500 грн до 75 000 грн. Разом з тим, такий висновок не відповідає положенням ст.ст.134, 139 КАС України, оскільки питання співмірності витрат повинно оцінюватися у межах конкретної адміністративної справи, а не шляхом арифметичного множення розміру витрат у даній справі на кількість інших адміністративних справ. Фактично суд першої інстанції оцінив не витрати у даній справі, а загальну суму витрат у всіх справах, які виникли після роз`єднання позовних вимог. При цьому сам факт того, що після роз`єднання позовних вимог окремі процесуальні документи містять схожу правову позицію, не свідчить про відсутність правничої допомоги та не виключає необхідності окремого процесуального супроводу кожної адміністративної справи. Судом не враховано, що після роз`єднання позовних вимог на 15 окремих адміністративних справ обсяг правничої допомоги об`єктивно збільшився, оскільки кожна справа потребує окремого процесуального супроводу. Зокрема, у кожній із 15 справ підлягають підготовці та поданню окремі процесуальні документи, здійснюється аналіз окремих судових рішень, обчислюються та контролюються окремі процесуальні строки, а також вчиняються окремі дії, пов`язані з виконанням судових рішень.
Більше того, з урахуванням сталої практики оскарження контролюючими органами судових рішень у спорах щодо реєстрації податкових накладних, роз`єднання позовних вимог фактично означає необхідність підготовки не одного, а 15 відзивів на апеляційні скарги, а також здійснення інших процесуальних дій у кожній окремій справі.
Аналогічно, після набрання судовими рішеннями законної сили виникає необхідність окремого вчинення дій щодо повернення судового збору та виконання кожного судового рішення, у тому числі шляхом підготовки та подання відповідних заяв і звернень до компетентних органів.
Таким чином, вважав, що унаслідок роз`єднання позовних вимог виникла необхідність здійснення процесуальних дій не в одній, а у 15 окремих адміністративних справах, а тому висновок суду про те, що роз`єднання позовних вимог не призвело до збільшення обсягу правничої допомоги, є помилковим.
До того ж, суд першої інстанції не зазначив, які саме роботи адвоката не підлягають компенсації, який саме обсяг часу є обґрунтованим, а також чому саме 500 грн, а не будь-яка інша сума, є співмірною компенсацією витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, зазначив, що саме рішення Головного управління ДПС у Харківській області були предметом судового оскарження та саме їх протиправність була встановлена судом. Державна податкова служба України була залучена до участі у справі у зв`язку з покладенням на неї обов`язку реєстрації податкової накладної після скасування протиправного рішення контролюючого органу. За таких обставин апелянт вважає, що більш послідовним та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин, є покладення судових витрат саме на Головне управління ДПС у Харківській області як орган, протиправні рішення якого стали причиною виникнення даного спору.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу першого відповідача позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Наголошував, що податкова накладна № 56 від 11.10.2025 складена за операцією з постачання конкретного товару - кукурудзи врожаю 2025 року. Натомість у межах процедури розгляду питання про реєстрацію цієї податкової накладної від платника вимагалося надання документів, що стосуються не лише безпосередньо операції з постачання товару, а й придбання та використання ТМЦ, наявності та використання земельних ділянок, складського обліку, інвентаризації, розрахунків із постачальниками, транспортування та інших обставин, пов`язаних із формуванням і використанням ресурсів підприємства. Таким чином, контролюючий орган фактично поставив під сумнів не лише документальне підтвердження конкретної операції, відображеної у податковій накладній № 56, а й спроможність ТОВ «Витязь» здійснювати відповідну господарську діяльність та сформувати товар, який у подальшому був реалізований за цією податковою накладною. Такий підхід виходить за межі процедури моніторингу та фактично наближається до дослідження реальності господарської діяльності платника в обсязі, який притаманний податковій перевірці, що не відповідає межам судового контролю у спорах цієї категорії.
На переконання позивача, особливо показовим у цьому контексті є включення до квитанції вимоги про надання зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них. Спірна податкова накладна №56 від 11.10.2025 складена за операцією з постачання вітчизняним сільськогосподарським товаровиробником кукурудзи врожаю 2025 року українському суб`єкту господарювання - ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», а, відтак, зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них об`єктивно не може існувати у межах спірних правовідносин, що додатково свідчить про неконкретний та формальний характер зазначеної вимоги.
Так само зазначення у квитанції таких категорій, як «договори», «первинні документи», «складські документи», «інвентаризаційні описи», «накладні», «розрахункові документи» та «банківські виписки», не дозволяє платнику однозначно визначити, який саме документ із відповідної категорії контролюючий орган вважає необхідним для прийняття рішення щодо реєстрації конкретної податкової накладної.
Повідомив про намір понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
У наданих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 16.10.2026 представник позивача вказував, що той перелік документів, який відповідач витребував у ТОВ «Витязь» Повідомленням від 29.12.2025 №13539242/24472488, не відповідає тому переліку документів, який зазначено у спірному рішенні від 07.01.2026 №13554402/24472488 та посиланням на ненадання яких мотивовано оскаржуване рішення. Отже, відповідач витребував у позивача одні документи, натомість відмову в реєстрації податкової накладної мотивував посиланням на ненадання інших документів, про необхідність подання яких позивач у Повідомленні належним чином повідомлений не був.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга першого відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Витязь» пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 24472488.
ТОВ «Витязь» було виписано податкову накладну №56 від 11.10.2025 на суму 632590,22 грн., у т.ч. ПДВ - 77686,52 грн., яка виписана за правилом першої події (відвантаження товару) та яку було внесено до Єдиного реєстру податкових накладних для її подальшої реєстрації та сплати ПДВ.
Проте, позивачем було отримано від Головного управління ДПС у Харківській області квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної від 01.11.2025 з посиланнями на вимоги п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України. Зазначено, що платник відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Запропоновано надати пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Контролюючим органом реєстрація податкової накладної №56 від 11.10.2025 була зупинена та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судом установлено, що ТОВ «Витязь» до контролюючого органу було надіслано повідомлення № 16 від 23.12.2025 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, яким надано пояснення щодо здійснення господарських операцій з ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський" та всі копії наявних документів на підтвердження реальності господарських операцій. Для підтвердження реальності операції підприємство надало такі документи: 4-сг звіти про посівні площі, 29-сг звіти про збирання врожаю, форми 20-ОПП, які підтверджують наявність на підприємстві земельних ділянок та засобів для вирощування врожаю, договори суборенди землі, договір з контрагентом, документи на реалізацію продукції, що підтверджують реальність операції (накладна, рахунок, ТТН).
Указане повідомлення було отримано контролюючим органом та прийнято до розгляду, що підтверджується квитанцією №2.
Головним управлінням ДПС у Харківській області було направлено повідомлення від 29.12.2025 №13539242/24472488 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та запропоновано надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, зокрема, первинних документів щодо постачання, придбання товарів, послуг, транспортування продукції, складських документів, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, документів щодо підтвердження відповідності продукції (сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Додаткова інформація: відсутні первинні документи щодо придбання ТМЦ; постачання послуг; розрахункові документи, банківські виписки; послуги транспортування; складські документи; сертифікати якості.
Позивачем було надіслано повідомлення від 04.01.2026 №5 про подання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Для підтвердження реальності операції підприємство надало такі документи: 4-сг звіти про посівні площі, 29-сг звіти про збирання врожаю, форми 20-ОПП, які підтверджують наявність на підприємстві земельних ділянок та засобів для вирощування врожаю, договори суборенди землі, договір з контрагентом, документи на реалізацію продуктів, що підтверджують реальність операції (накладна, рахунок, ТТН, виписки банку).
Указане повідомлення було отримано контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2, яка міститься в матеріалах справи.
Комісією Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення № 13554402/24472488 від 07.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №56 від 11.10.2025 на загальну суму - 632590,22 грн., у тому числі ПДВ - 77686,52 грн., у зв`язку з ненаданням / частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку. Додаткова інформація: не надано документи щодо використання ТМЦ (акти списання ТМЦ матеріалів, добрив, паливно-мастильних матеріалів), рахункові документи, банківські виписки щодо розрахунків з постачальниками; щодо послуг транспортування ТМЦ; документи підтверджуючі право користування земельними ділянками (Витяги з ЄДРРП); складські документи, інвентаризаційні описи, оборотно-сальдові відомості; сертифікати якості зерна.
Позивачем було подано скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.01.2026. Для підтвердження реальності операції підприємство надало такі документи: 4-сг звіти про посівні площі, 29-сг звіти про збирання врожаю, форми 20-ОПП, які підтверджують наявність на підприємстві земельних ділянок та засобів для вирощування врожаю, договори суборенди землі, договір з контрагентом, документи на реалізацію продукції (накладна, рахунок, ТТН, виписки банку), що підтверджують реальність операції. Надано документи, пов`язані з вирощуванням продукції: накладні, рахунки, ТТН, які підтверджують закупівлю насіння, ЗЗР, палива, договір на збирання врожаю.
Указана скарга була отримана контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2, яка міститься в матеріалах справи.
Рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.01.2026 №1106/24472488/2 залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін. Підстава: ненадання платником податку копiй первинних документiв щодо постачання/придбання товарiв/послуг, зберiгання i транспортування, навантаження, розвантаження продукцiї, складських документiв (iнвентаризацiйнi описи), у тому числi рахунки-фактури/iнвойси, акти приймання-передачi товарiв (робiт, послуг) з урахуванням наявностi певних типових форм та галузевої специфiки, накладних.
Не погодившись із указаним рішенням, ТОВ «Витязь» звернулось до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності спірного рішення, адже з наданих до матеріалів справи документів та документів, які надавались контролюючому органу, було можливо встановити підстави для складання та направлення на реєстрацію спірної податкової накладної.
Для ефективного захисту прав позивача суд вважав за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 11.10.2025 №56 днем її фактичної подачі.
Суд дійшов до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 5000,00 грн є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору та у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу у межах даної справи буде сума у розмірі - 500,00 грн, з огляду на те, що справи були роз`єднані судом та в кожній вирішується питання розподілу судових витрат.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини врегульовано нормами ПК України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246), Порядку № 1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520).
За змістом підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з положеннями абзаців першого-третього пункту 187.1 статті 187 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У підпункті 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з положеннями абзаців першого-другого, п`ятого, десятого пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком № 1246.
Згідно з положеннями пунктів 12, 13, та 17 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться, зокрема, перевірки наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. За результатами перевірки одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації, визначеної пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних обов`язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову в реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі за текстом ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом ЄРПН, Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі, права та обов`язки їх членів затверджено Порядком № 1165, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку № 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно з приписами пункту 7 Порядку № 1165 у разі встановлення за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування відповідності відображених в них операцій хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет (пункт 8 Порядку № 1165).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за результатами розгляду надісланої податкової накладної отримано квитанцію, в якій зазначено, що податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку).
Запропоновано надати пояснення та копії документів, які будуть достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури, інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи та/або банківській виписки з особових рахунків, документи щодо відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), інші документи.
Критерії ризиковості платника податку на додану вартість визначені у Додатку № 1 до Порядку № 1165.
Згідно з пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку, останній відповідає такому критерію якщо у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Колегія суддів зауважує, що у разі відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку необхідним є зазначення детальної інформації, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку (абзац 7 пункту 6 Порядку № 1165).
Разом з цим, ані детальної інформації, за якою встановлено відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, типу операції (придбання/постачання), періоду здійснення господарської операції, коду згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором/умовним кодом товару, податкового номеру платника податку, задіяного в ризиковій операції, дати включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, другим відповідачем не наведено.
Так само, не містять матеріали справи і самого рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку.
Крім того, колегія суддів зауважує, що хоча відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку і є передумовою для зупинення реєстрації податкової накладної, проте, не створює безумовних підстав для відмови у реєстрації наданих ним спірних податкових накладних.
Статтею 62 Конституції України установлена презумпція невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на вищезазначені правові норми, ТОВ «Витязь» має право укладати договори з будь-яким суб`єктом і визначати умови такого договору за домовленістю на власний розсуд, а будь-які сумніви контролюючого органу або віднесення позивача до переліку суб`єктів господарювання, які знаходяться на контролі ДПС України, повинні бути обґрунтовані належним чином та доведені в установленому законом порядку. Контролюючий орган має право здійснити податкову перевірку або будь-які інші заходи контролю у разі наявності на те законних підстав, однак підміняти такі перевірки рішеннями про зупинення реєстрації податкової накладної та про відмову у реєстрації останньої, на думку колегії суддів, є проявом свавілля, що несумісно з принципами демократичного суспільства.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 520 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи:
договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520 передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним. В залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова декларація для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов`язань між суб`єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.
Положеннями пункту 6 Порядку № 520 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 520 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:
або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;
або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування;
або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.
Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
При цьому із змісту форми Рішення (Додаток 1 до Порядку №520) слідує, що комісія регіонального рівня у випадку, якщо подані платником податків пояснення/додаткові пояснення та копії документів не підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, проставляє відмітку у графі «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства».
У випадку ж ненадання платником податків у встановлені строки додаткових пояснень і копій документів, встановлених абзацом шостим пункту 9 Порядку № 520, комісія регіонального рівня проставляє відмітку у графі «ненадання/часткове надання додаткових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку».
Верховний Суд у постанові від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23 сформував такий правовий висновок:
«Якщо за результатами розгляду письмових пояснень та копій документів, наданих платником податків внаслідок отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, комісія регіонального рівня дійде висновку, що таких пояснень і документів недостатньо для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, вона направляє платнику податків Повідомлення, в якому зазначає конкретний перелік документів та інформації, які слід надати. Протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення, платник податків може скористатися правом на подання додаткових пояснень та копій документів згідно із змістом Повідомлення. Якщо платник податків не скористався таким правом, то комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.».
Під час касаційного перегляду колегія суддів встановила, що висновки Верховного Суду у питанні застосування норм Порядку № 520 та Порядку № 1165 є сформованими і усталеними.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Колегія суддів звертає увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним. Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а. При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.
Так, у постанові Верховного Суду від 29 січня 2026 року по справі № 160/29956/24 зазначено, «що формальне зазначення у квитанції пропозиції «надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН» є лише дублюванням норми підпункту 3 пункту 11 Порядку № 1165.
Умови такої пропозиції дають підстави позивачу самостійно визначати перелік необхідних документів, що в подальшому виключає посилання відповідача на їх недостатність чи неповноту та спростовує доводи про недостатність документів, поданих позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії державної податкової служби повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
За результатами аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20 зазначив, що чинними нормативно-правовими актами наведено вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
Колегія суддів зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 2540/3009/18.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість і вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до податкового органу було надано повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 23.12.2025 № 16, зокрема, 4-сг звіти про посівні площі, 29-сг звіти про збирання врожаю, форми 20-ОПП, які підтверджують наявність на підприємстві земельних ділянок та засобів для вирощування врожаю, договори суборенди землі, договір з контрагентом, документи на реалізацію продукції, що підтверджують реальність операції (накладна, рахунок, ТТН).
Дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Витязь» (Постачальник) та ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський" (Покупець) укладено договір поставки № П-6540 від 03.10.2025, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену договором грошову суму.
Пунктом 1.2 Договору поставки № П-6540 від 03.10.2025 передбачено, що товаром, поставка якого здійснюється відповідно до цього договору, є кукурудза врожаю 2025 року.
Відповідно до пункту 1.4 Договору поставки № П-6540 від 03.10.2025 моментом виконання зобов`язання Постачальника по передачі товару є момент вручення товару Покупцеві. Факт передачі/отримання товару підтверджується підписом уповноважених осіб Покупця і Постачальника на примірнику, належним чином оформленої, видаткової накладної.
Згідно з пунктом 5.2 Договору поставки № П-6540 від 03.10.2025 порядок оплати конкретної партії Товару вказується в Специфікації до даного договору, яка є його невід`ємною частиною.
Відповідно до пункту 4 Специфікації від 03.10.2025 №1 (П-6541) до договору поставки №П-6540 від 03.10.2025 передбачено, що Покупець здійснює оплату 86% вартості отриманого товару протягом 1 банківських днів з моменту виконання Продавцем зобов`язань по передачі товару Покупцеві.
Згідно з пунктом 5 Специфікації оплата 14% вартості поставленого Товару здійснюється Покупцем протягом 2-х банківських днів з моменту отримання від Постачальника оригіналів видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних оформлених відповідно до положень діючого законодавства, а також, отримання податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням вимог по її реєстрації згідно з положеннями чинного законодавства України, з наявністю електронного цифрового підпису уповноваженої особи Постачальника.
На виконання вказаного вище Договору поставки № П-6540 від 03.10.2025, 11.10.2025 було здійснено відвантаження товару, у зв`язку з чим була виписана податкова накладна №56 від 11.10.2025 за правилом першої події.
Факт відвантаження товару підтверджується видатковою накладною №05/10 від 11.10.2025 та рахунком-фактурою №05/10 від 11.10.2025.
Факт транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними №111025/11 від 11.10.2025 та №111025/12 від 11.10.2025.
Факт оплати за поставлений товар підтверджується випискою по рахункам виконавця, відповідно до якої вихідний залишок станом на 28.10.2025 становить 8342909,07 грн.
ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський", з урахуванням умов, які викладені у пунктах 4-5 Специфікації, здійснило оплату в загальній сумі 7752460,27 грн, що становить 98% від вартості поставленого товару, без ПДВ.
Колегія суддів зазначає, що вказані документи та пояснення стосовно здійсненої господарської операції позивачем були надані до Комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечуються першим відповідачем, однак залишені поза увагою.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що положеннями пункту 9 Порядку № 520 (в редакції, що була чинна на момент прийняття оскаржуваного рішення) контролюючому органу за результатами розгляду пояснень та документів, поданих платником на виконання вимог пункту 5 Порядку № 520, було надано право направити повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування.
Так, контролюючий орган вважав недостатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних документи, подані позивачем разом з додатковими поясненнями, у зв`язку з чим на виконання вимог пункту 9 Порядку № 520 надіслав платнику податку повідомлення від 29.12.2025 №13539242/24472488 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, зокрема, первинні документи щодо придбання ТМЦ; постачання послуг; розрахункові документи, банківські виписки; послуги транспортування; складські документи; сертифікати якості.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до контролюючого органу було надано пояснення від 04.01.2026 № 5 разом з копіями документів (53 штуки), зокрема, 4-сг звіти про посівні площі, 29-сг звіти про збирання врожаю, форми 20-ОПП, які підтверджують наявність на підприємстві земельних ділянок та засобів для вирощування врожаю, договори суборенди землі, договір з контрагентом, документи на реалізацію продуктів, що підтверджують реальність операції (накладна, рахунок, ТТН, виписки банку).
Однак, не зважаючи на отримані від платника податку документи, ГУ ДПС в Харківській області прийнято рішення № 13554402/24472488 від 07.01.2026 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.10.2025 № 56 з мотивів ненадання/часткового ненадання додаткових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання приймання комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
У графі «додаткова інформація» прийнятого рішення зазначено, що не надано документи щодо використання ТМЦ (акти списання ТМЦ матеріалів, добрив, паливно-мастильних матеріалів), рахункові документи, банківські виписки щодо розрахунків з постачальниками, щодо послуг транспортування ТМЦ, документи, підтверджуючі право користування земельними ділянками, складські документи, інвентаризаційні описи, оборотно-сальдові відомості, сертифікати якості зерна.
З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.12.2025 №13539242/24472488 не було зазначено про необхідність надання документів щодо використання ТМЦ (актів списання ТМЦ матеріалів, добрив, паливно-мастильних матеріалів) та документів підтверджуючих право користування земельними ділянками (Витяги з ЄДРРП). Відтак, відмова у реєстрації спірної ПН з підстав відсутності документів, які взагалі не вимагались контролюючим органом є протиправною.
Твердження першого відповідача про відсутність рахункових документів, банківських виписок щодо розрахунків з постачальниками, щодо послуг транспортування ТМЦ є такими, що не відповідають дійсності, адже позивачем надавались до контролюючого органу, зокрема, 4-сг звіти про посівні площі, 29-сг звіти про збирання врожаю, форми 20-ОПП, які підтверджують наявність на підприємстві земельних ділянок та засобів для вирощування врожаю, договори суборенди землі, договір з контрагентом, документи на реалізацію продукції (накладна, рахунок, ТТН, виписки банку), документи, пов`язані з вирощуванням продукції: накладні, рахунки, ТТН, які підтверджують закупівлю насіння, ЗЗР, палива, договір на збирання врожаю.
У свою чергу, як зазначив Верховний Суд у постанові від 7 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз всіх господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Варто зазначити, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У цій справі Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 420/14943/21.
Разом з цим, при прийнятті рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області № 13554402/24472488 від 07.01.2026 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.10.2025 № 56 першим відповідачем не надано правової оцінки фактичним обставинам справи (поданим документам, іншим доказам), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону.
Колегія суддів зазначає, що суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН, хоч і є визначеним у Порядку № 520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №420/7850/22.
Колегія суддів враховує, що відповідно до сталої практики Верховного Суду в аналогічних спорах, при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов`язок платника податків скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН.
У постанові від 21 лютого 2023 року по справі № 2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27 квітня 2023 року по справі № 460/8040/20, у якій Суд висловився про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинні бути вказані об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
В свою чергу, з настанням першої події, із визначених пунктом 187.1 статті 187 ПК України, зокрема поставкою товару, що підтверджується видатковими накладними і ТТН, і було пов`язано складання спірної податкової накладної та подання її на реєстрацію.
Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.
Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акту індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації ПН/РК, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини можуть бути підтверджені, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.
І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень суб`єктивізує акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Водночас, позивачем своєчасно, за встановленою формою та в повному обсязі, відповідно до приписів пункту 6 Порядку № 1165, пункту 5 Порядку № 520 і підпунктів 201.16.1, 201.16.2. пункту 201.16. статті 201 ПК України подано до ГУ ДПС у Харківській області інформацію та документи, які підтверджують здійснення господарської операції та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної від 11.10.2025 № 56.
Колегія суддів зауважує, що в силу частини 2 статті 2 КАС України будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ГУ ДПС у Харківській області під час судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення та відмови в реєстрації спірної ПН в ЄРПН.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази колегія суддів вважає, що ГУ ДПС у Харківській області при прийнятті рішення № 13554402/24472488 від 07.01.2026 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.10.2025 № 56 діяло необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання його протиправним та скасування, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.
Як установлено пунктами 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому, вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.
На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірну податкову накладну були виконані позивачем, а тому у другого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати таку накладну. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Зважаючи на те, що обставини, які слугували підставами для відмови в реєстрації спірних податкових накладних не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну від 11.10.2025 № 56 у Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх подання на реєстрацію.
Щодо стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Положеннями частин 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Надаючи оцінку рівню адвокатських витрат, що мають бути присуджені у цій справі позивачу, колегія суддів оцінює чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою понесеним позивачем витратам на правничу допомогу. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано : договір про надання правової допомоги від 07.04.2026, додаткова угода №1 від 05.05.2026 до договору про надання правничої допомоги від 07.04.2026, ордер на представництво інтересів ТОВ "Витязь" адвокатом Сімейко А.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Сімейка А.М.
Дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, що між адвокатом Сімейко А. М. та ТОВ «Витязь» укладено договір про надання правничої допомоги від 07.04.2026, згідно з пунктом 1 якого, згідно з цим договором «клієнт» уповноважує «адвоката» бути його представником, здійснювати захист прав та охоронюваних законом інтересів «клієнта» i надавати «клієнту» необхідну правничу допомогу щодо представництва інтересів «клієнта» у адміністративних судах, незалежно від інстанційної та територіальної юрисдикції, при розгляді (при здійсненні апеляційного провадження, касаційного провадження) адміністративної справи за позовом «клієнта» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у Харківській області про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних п`ятнадцяти податкових накладних, складених по взаємовідносинам з ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський», та про реєстрацію цих податкових накладних.
У пункті 5 договору про надання правничої допомоги від 07.04.2026 сторони узгодили, що за надання правничої допомоги, передбаченої умовами цього договору, та представництво інтересів в суді, «клієнт» сплачує «адвокату» винагороду (гонорар) в загальній сумі 12 500 (дванадцять тисяч n'ятсот грн.). Розмір винагороди (гонорару) є фіксованим.
Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, колегія суддів на підставі належних та допустимих доказів враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм частини 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст частину 4 статті 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість засідань, тривалість розгляду справи судом тощо.
Так, заперечуючи проти стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу (500 грн), перший відповідач покликався на його неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та фактично затраченим на їх виконання часом. Разом з цим, свого розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу, який на переконання контролюючого органу є співмірним та пропорційним, не надав.
В свою чергу, позивач, наполягаючи на наявності підстав для збільшення розміру витрат до 5000 грн, що підлягає до стягнення з відповідачів, вказував на значний обсяг опрацьованих адвокатом документів та складність справи.
Матеріалами справи підтверджено, що представником позивача складено позовну заяву, відповідь на відзив, клопотання від 16.05.2026, письмові пояснення від 21.05.2026, письмові пояснення від 26.05.2026.
При наданні оцінки обґрунтованості заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує, що позовна заява є незначною за обсягом, а тому її складення не потребувало витрат великої кількості часу та зусиль адвоката.
Водночас, суд апеляційної інстанції бере до уваги кількість складених адвокатом документів, а також обсяг опрацьованої первинної документації та затрачений на її вивчення час.
При цьому, на переконання колегії суддів, роз`єднання позовних вимог (виділення однієї або кількох вимог у самостійне провадження) не свідчить про завищення обсягу чи вартості роботи адвоката та не може автоматично слугувати підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. У разі роз`єднання позовних вимог кожна з них стає предметом розгляду в окремому самостійному провадженні. Суд повинен вирішувати питання розподілу витрат на правничу допомогу індивідуально в межах кожної нової справи після її розгляду по суті, а не ділити загальну суму на етапі роз`єднання, як було вчинено судом першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу сумою 500 грн є непропорційно зменшеним, оскільки не відповідає складності справи та обсягу опрацьованих адвокатом документів та витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт, а відтак, підлягає збільшенню.
Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару" встановлено, що розмір адвокатського гонорару за годину становить 25 відсотків мінімальної заробітної плати, тобто 2161,75 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом.
При цьому, оскільки позовні вимоги задоволено судом щодо обох суб`єктів владних повноважень (ГУ ДПС та ДПС України), то й судові витрати розподіляються між ними порівну.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення із 500,00 грн до 2161,85 грн, що дорівнює 1 годині роботи адвоката.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
З огляду на те, що суд першої інстанції задовольняючи вимогу представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, неправильно визначив їх розмір, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2025 по справі № 520/9096/26, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід змінити шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а абзаци четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1080,87 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1080,87 грн.»
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі № 520/9096/26 залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 по справі № 520/9096/26 - змінити шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а абзаци четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1080,87 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1080,87 грн.»
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі № 520/9096/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко