Судові рішення

Постанова № 140767831 у справі № 280/6438/26 від 20.10.2026

Постанова від 20.10.2026 в адміністративній справі № 280/6438/26 (категорія «Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів»). Суд: Третій апеляційний адміністративний суд, суддя Головко О.В.

Справа№ 280/6438/26
СудТретій апеляційний адміністративний суд
СуддяГоловко О.В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата ухвалення20.10.2026
Надійшло до реєстру21.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140767831

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 280/6438/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року (суддя Богатинський Б.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним оформлення результатів розгляду скарги позивача від 25.02.2026 листом від 24.04.2026 № 36946/29.22-38, який має виключно інформаційний характер, не є документом, який містить норми права, не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинного законодавство та не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення будь-яких дій, а відтак не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України; зобов`язати начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України оформити у формі рішення суб`єкта владних повноважень (у розумінні статті 19 КАС України) результат розгляду скарги позивача від 25.02.2026.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судді першої та апеляційної інстанцій не можуть тлумачити закон на свій розсуд - вони зобов`язані враховувати висновки щодо застосування норм права, які формулює Верховний Суд. Висновки щодо застосування норм права (відносно статті 74 Закону № 1404-VIII) викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 127/6664/14-ц, які не взяті до уваги судом першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні прозову, суд першої інстанції послався на існуючі обмеження для особи з ознакою «боржник»: «У вказаному листі позивачу роз`яснено, що закон не передбачає право оскарженню боржника до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець». Тобто, всупереч Конституції України, застосував обмеження за іншими ознаками.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також вказує, що позивач зверталась з іншими позовами, які пов`язані з діями керівника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 25.02.2026, правомірність дій відповідача підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на примусовому виконанні перебуває постанова Запорізької митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0151/11200/19. Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 25.02.2026 звернулась до начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) зі скаргою, в якій просила скасувати постанови від 21.01.2020, якими виконавець наклав арешт на майно боржника, оголосив майно у розшук, звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Також просила вилучити з Єдиного реєстру боржників інформацію про борг ОСОБА_1 .

Листом Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.04.2026 за № 36946/29.22-38 повідомлено боржника про відсутність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна та про оголошення в розшук майна боржника, звернення стягнення на пенсію у межах виконавчого провадження № 60954217, а також про відсутність законних підстав для вилучення з реєстру боржників ОСОБА_1 . Також зауважено, що ОСОБА_1 перебуває в статусі боржника за виконавчим провадженням № 60954217 з примусового виконання постанови № 0151/11200/19 від 26.11.2019 Запорізької митниці ДФС про накладення штрафу на Ліненко Н.М., тоді як закон не передбачає право оскарження боржником дій виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Ліненко Н.М. вважає, що за результатом розгляду скарги начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України мало бути прийняте відповідне рішення, як акт індивідуальної дії, а не лист від 24.04.2026 за № 36946/29.22-38.

Відтак, межами апеляційного розгляду справи є перевірка дотримання відповідачем законодавства щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 25.02.2026.

Суд першої інстанції, навівши норми Закону України «Про виконавче провадження», дійшов висновку, що лист органу ДВС за своєю правовою природою є відповіддю інформаційного характеру на звернення громадянина, а не рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, відтак не підлягає оформленню у формі рішення суб`єкта владних повноважень з окремою резолютивною частиною, як про це просить позивач у позовній заяві.

Суд апеляційної інстанції підтверджує правильність висновку суду першої інстанції та зазначає, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Відтак, боржник за законом не є особою, яка наділена правом на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, відповідно, у керівника відділу не виникає обов`язок по проведенню перевірки в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно, відповідач правомірно розглянув скаргу ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян», направивши лист-відповідь від 24.04.2026 за № 36946/29.22-38.

Доводи апелянта, що суд протиправно послався на існуючі обмеження для особи з ознакою «боржник», не є слушними, адже суд при вирішенні справи керується законом і не може змінювати його норми.

Також не є слушним посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 № 127/6664/14-ц, адже у названій справі суд надавав оцінку наявності повноважень у директора Департаменту ДВС з власної ініціативи здійснити контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що Закон № 1404-VIII установлює винятково процедуру контролю шляхом оскарження дій або бездіяльності виконавців учасниками провадження, крім виправлення граматичних чи арифметичних помилок. Відповідно підзаконні акти, зокрема й Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка дозволяє перевірки з власної ініціативи, не можуть розширювати законодавчо визначені повноваження керівника органу ДВС, адже це суперечить принципам верховенства права і диспозитивності, а також ієрархії нормативних актів у системі законодавства. При цьому постанова Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі містить посилання на положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», натомість не містить висновки, що відповідні норми є дискримінаційними по відношенню до боржника.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 243, 316, 322 КАС України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі № 280/6438/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 20 жовтня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 20 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
11.11.2026 Ухвала № 141415229 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
28.09.2026 Ухвала № 140129460 Третій апеляційний адміністративний суд
11.08.2026 Ухвала № 138927267 Третій апеляційний адміністративний суд
31.07.2026 Рішення № 138686248 Запорізький окружний адміністративний суд
31.07.2026 Рішення № 138658813 Запорізький окружний адміністративний суд
13.07.2026 Ухвала № 138151632 Запорізький окружний адміністративний суд
30.06.2026 Ухвала № 137857148 Запорізький окружний адміністративний суд