П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/15725/26
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року, прийняте у складі суду судді Бутенка А.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,-
В С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому позивач просив суд про визнання протиправними та скасування постанов Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, які були винесені старшим державним виконавцем Положаєм В.Є. в межах виконавчого провадження №80986778, а саме: постанови від 13.05.2026 про відкриття виконавчого провадження; постанови від 13.05.2026 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.; постанови від 13.05.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 450,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року позов Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая Віктора Євгеновича прийняті у ВП №80986778 від 13.05.2026 року про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору від 13.05.2026 року у розмірі 34588,00 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 450,00 грн. Стягнуто з Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також із невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції помилково поклав на державного виконавця обов`язки, які не передбачені Законом України «Про виконавче провадження», оскільки закон не покладає на державного виконавця обов`язку перевіряти правильність оформлення виконавчого листа, достовірність зазначених у ньому реквізитів, відповідність цих реквізитів матеріалам судової справи або відомостям Єдиного державного реєстру судових рішень. Апелянт вказує, що у даному випадку державний виконавець не мав жодних законних підстав ігнорувати виконавчий лист, виданий судом, або самостійно вирішувати питання щодо правильності зазначення реквізитів боржника. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судовий збір.
Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року по справі №420/37689/25 позов ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру МВС № 5141 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправною відмови у державній реєстрації транспортного засобу, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною відмову структурного підрозділу Регіонального сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях - Територіального сервісного центру МВС № 5141 у державній реєстрації транспортного засобу «TOYOTA ARISTО», 1994 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Зобов`язано Територіальний сервісний центр МВС № 5141 (структурний підрозділ Регіонального сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях) здійснити державну реєстрацію придбаного ОСОБА_1 автомобіля марки «TOYOTA» моделі «ARISTО» 1994 року випуску, колір - зелений, шасі (кузов, рама, коляска), VIN НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, об`єм двигуна - 3000, реєстраційний номер НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 та видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та номерні знаки.
Стягнуто з Територіального сервісного центру МВС № 5141 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набрало законної сили 27.03.2026 року
13.04.2026 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи по справі № 420/37689/25.
13.05.2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положає Віктором Євгеновичем, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80986778 за виконавчим листом № 420/37689/25 виданим 13.05.2026 року.
13.05.2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм Віктором Євгеновичем, прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.
13.05.2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм Віктором Євгеновичем, прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 450,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання при винесенні постанов у ВП №80986778 від 13.05.2026 року вимог Закону №1404-VIII, оскільки згідно з виконавчим листом, виданим 13.05.2026 року, боржником вказано Територіальний сервісний центр МВС № 5141 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), а не Регіональний сервісний центр МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до вимог частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Отже, повернення виконавчого документа без прийняття до виконання допускається лише за умови встановлення конкретної невідповідності виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах справи №420/37689/25 відповідачем виступав Територіальний сервісний центр МВС № 5141 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС)
Термін «відповідач» означає суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, саме на зазначеного суб`єкта владних повноважень судом було покладено обов`язки зобов`язального характеру.
Водночас, у виконавчому листі по справі №420/37689/25 судом було повністю відображено резолютивну частину рішення зобов`язального характеру, та правильно зазначено боржника (Територіальний сервісний центр МВС № 5141).
Разом із тим, судом було допущено помилку при зазначені адреси боржника та коду ЄДРПОУ та вказано реквізити Регіонального сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), який є окремим суб`єктом владних повноважень та фактично не є боржником.
Колегія суддів зазначає, що вказана невідповідність реквізитів виконавчого документа була очевидною, та не потребувала перевірки відповідність реквізитів матеріалам судової справи або відомостям Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки вся необхідна інформації містилась у наявному у відповідача виконавчому лист, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.
Державний виконавець зобов`язаний перевіряти відповідність виконавчого документа вимогам, зазначеним у статті 4 Закону №1404-VIII, та у разі виявлення невідповідності повертати його стягувачу.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про недотримання при винесенні постанов у ВП №80986778 від 13.05.2026 року вимог Закону №1404-VIII, оскільки згідно з виконавчим листом, виданим 13.05.2026 року, боржником вказано Територіальний сервісний центр МВС № 5141 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), а не Регіональний сервісний центр МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях. В свою чергу, невірне визначення боржника при відкритті виконавчого провадження тягне за собою протиправність усіх оскаржуваних у межах даної справи постанов державного виконавця.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судовий збір, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок розподілу судових витрат встановлений ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Як вже було зазначено, за текстом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пунктів 3,5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову було визнання протиправним та скасувати постанов Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 13.05.2026 про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що цей спір не є «компетенційним» (у значенні пункту 3 частини першої статті 19 КАС), а подання адміністративного позову не є формою реалізації компетенції Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС).
При зверненні органу державної влади до суду з позовом до суб`єкта владних повноважень ключовим моментом виступає характер такого звернення, тобто, чи позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (як юридична особа публічного права) (пункт 1 частина 1 статті 19 КАС України), чи з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (як суб`єкт владних повноважень) (пункт 3 частина 1 статті 19 КАС України), чи відповідно до покладених на нього положеннями чинного законодавства обов`язку звернення до суду (як суб`єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій) (пункт 5 частини 1 статті 19 КАС України).
Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом.
Звернення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішеннями відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб`єкт владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як позивач до суб`єкта владних повноважень щодо оскарження постанов державного виконавця, винесених в рамках виконавчого провадження №80986778, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 КАС України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про застосування положень частини 1 статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року (справа №815/4246/17), які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька