Судові рішення

Постанова № 140776317 у справі № 140/15294/25 від 19.10.2026

Постанова від 19.10.2026 в адміністративній справі № 140/15294/25 (категорія «Публічної житлової політики»). Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд, суддя Шевчук Світлана Михайлівна.

Справа№ 140/15294/25
СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
СуддяШевчук Світлана Михайлівна
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПублічної житлової політики
Дата ухвалення19.10.2026
Надійшло до реєстру21.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140776317

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 140/15294/25 пров. № А/857/48702/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді?доповідача - Шевчук С. М.

суддів - Боршовського Т. І. Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №140/15294/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Квартирно?експлуатаційний відділ міста Одеса, про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішення м. Луцьк

розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження

суддя у І інстанції Денисюк Р.С.

дата складання повного тексту рішення не зазначено

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (надалі по тексту також - Об`єднана житлова комісія, відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - військова частина НОМЕР_1 , відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Квартирно?експлуатаційний відділ міста Одеса (надалі по тексту також - КЕВ м. Одеса, третя особа), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Об`єднаної житлової комісії, оформлене протоколом від 26.06.2020 №12, в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2020 №125 в частині виключення з квартирного обліку військовослужбовців Об`єднаної житлової комісії військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

зобов`язати Об`єднану житлову комісію та військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з 27.04.2004 за тим же номером у списку станом на 26.06.2020.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено цей строк, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №140/15294/25 позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення Об`єднаної житлової комісії, оформлене протоколом від 26.06.2020 №12, в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку;

визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2020 №125 у відповідній частині;

зобов`язано Об`єднану житлову комісію та військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з 27.04.2004 за тим же номером у списку станом на 26.06.2020.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги скаржник вказує, що при прийнятті рішення про виключення позивача з квартирного обліку військовослужбовців у зв`язку зі звільненням з військової служби по закінченню дії контракту Об`єднана житлова комісія керувалася абзацом третім пункту 21 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, яким передбачено зняття з обліку в інших випадках, передбачених законодавством, а саме - пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081.

На переконання скаржника, категорія військовослужбовців, які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку дії контракту, у вказаних нормах відсутня, а тому такі особи втрачають право на перебування на квартирному обліку за місцем служби.

Додатково скаржник наголошує, що Об`єднана житлова комісія мала роз`яснення Правового департаменту Міністерства оборони України з цього питання, надане для керівництва житловою групою КЕВ м. Одеса. За поясненнями секретаря Об`єднаної житлової комісії позивач був ознайомлений зі змістом цього роз`яснення та неодноразово попереджався, що у разі звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням дії контракту буде розглянуто питання про зняття його з квартирного обліку. Також позивач мав час до виключення зі списків військової частини надати письмову незгоду з рішенням Об`єднаної житлової комісії до житлової комісії та житлової групи КЕВ м. Одеса, де особисто отримував документи облікової справи, але цього не зробив.

З урахуванням наведеного скаржник вважає, що підстав для скасування рішення Об`єднаної житлової комісії та поновлення позивача на обліку немає, а командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства, тому його бездіяльність не є протиправною.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві зазначає, що скаржник підміняє поняття відсутності певної категорії серед осіб, які прямо визначені як такі, що залишаються на квартирному обліку, та наявності законної підстави для зняття особи з такого обліку; що ні Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні Порядок №1081, ні інші нормативно?правові акти не визначають звільнення військовослужбовця у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту самостійною підставою для зняття з квартирного обліку. Вказує, що позивач перебував на обліку з 27.04.2004, має вислугу понад 20 років, житлом не забезпечений і не перестав потребувати поліпшення житлових умов. Щодо роз`яснення Правового департаменту Міністерства оборони України позивач вказує, що воно не є нормативно?правовим актом і не може встановлювати нові підстави для зняття з обліку, а саме по собі ознайомлення з ним не означає згоди з викладеною у ньому позицією; натомість позивач 17.09.2020 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із заявою про скасування рішення житлової комісії та поновлення його на обліку.

Про розгляд апеляційної скарги учасники справи повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до апеляційного розгляду через електронний кабінет сервісу «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно?комунікаційної системи (ЄСІКС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 30 Порядку №1081 визначає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і звільнення з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту до них не належить.

Системно проаналізувавши норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд першої інстанції дійшов висновку, що у словосполученні «звільнення з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я», яке міститься у пункті 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», умови щодо віку і стану здоров`я стосуються виключно звільнення у відставку, а тому у разі звільнення військовослужбовця в запас за наявності у нього більше 20 років календарної вислуги та за відсутності підстав, наведених у пункті 30 Порядку №1081, за ним зберігається право на перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з посиланням на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №683/2271/18.

Встановивши, що вислуга позивача на військовій службі становить 27 років 11 місяців 19 днів, а на квартирному обліку він перебував з 27.04.2004, суд першої інстанції визнав зняття його з обліку у зв`язку із звільненням у запас (закінчення строку контракту) неправомірним.

Посилання відповідача на роз`яснення Правового департаменту Міністерства оборони України від 26.10.2010 №241/2/2888 суд відхилив, оскільки такі роз`яснення не є нормативно?правовими актами, мають інформаційний або рекомендаційний характер і не можуть бути підставою для відмови у вирішенні житлових питань військовослужбовців.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України з 01.08.1992; згідно з витягом з особової справи, виданим військовою частиною НОМЕР_1 26.01.2018 №165, з 29.09.2017 проходив службу на посаді помічника начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), постійним або службовим житлом не забезпечувався.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_4 , оформленим витягом з протоколу від 27.04.2004 №13, ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_4 у загальну чергу з 27.04.2004 складом сім`ї одна особа.

Протоколом житлової комісії військової частини НОМЕР_5 від 05.11.2004 №2 у зв`язку з розформуванням військової частини НОМЕР_4 та створенням на її базі військової частини НОМЕР_5 сформовано чергу квартирного обліку військової частини НОМЕР_5 на основі списків військовослужбовців, які перебували на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_4 .

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 12.12.2007 №819?1 «Про взяття на квартирний облік громадян» затверджено перелік військовослужбовців військової частини НОМЕР_5 , взятих на квартирний облік для отримання державного житла, у якому ОСОБА_1 значиться з датою взяття на облік 27.04.2004 складом сім`ї три особи.

Відповідно до довідки КЕВ м. Володимир?Волинський від 01.03.2018 №27 ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_5 з 27.04.2004 по 16.01.2018 складом сім`ї чотири особи і житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався, проживав у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

За рапортом позивача та на підставі довідки про перевірку житлових умов від 23.03.2018 №90, якою встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 проживає у казармі покращеного типу у АДРЕСА_3 , займає одну кімнату житловою площею 24 кв.м і потребує поліпшення житлових умов, рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим витягом з протоколу від 23.03.2018 №20, позивача зараховано на квартирний облік військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 складом сім`ї одна особа у загальну чергу з 27.04.2004 по переводу на підставі проживання в казармі покращеного типу.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.02.2018 №114922170 відомості про зареєстровані за ОСОБА_1 права на нерухоме майно відсутні.

Довідкою комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 17.12.2007 підтверджено, що за ОСОБА_1 та членами його сім`ї право власності на нерухоме майно не зареєстровано. Належну дружині позивача, ОСОБА_2 , 1/3 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_4 , набуту у 1998 році в порядку приватизації, відчужено нею за договором дарування від 18.03.2009 на користь її батьків.

Наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 30.05.2020 №139 капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

Рішенням Об`єднаної житлової комісії, оформленим протоколом засідання від 26.06.2020 №12, у відповідності до пункту 21 розділу VI «Облік осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання» Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 , який перебуває на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, з 27.04.2004 складом сім`ї одна особа, виключено з квартирного обліку військовослужбовців Об`єднаної житлової комісії на підставі звільнення з військової служби по закінченню дії контракту (а.с.15).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2020 №125 на підставі протоколу засідання житлової комісії від 26.06.2020 №12 капітана ОСОБА_1 виключено з квартирного обліку військовослужбовців Об`єднаної житлової комісії на підставі звільнення з військової служби по закінченню дії контракту.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно?господарської діяльності) від 21.07.2020 №140 капітана ОСОБА_1 , звільненого наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 30.05.2020 №139, з 21.07.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Цим же наказом визначено, що вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 27 років 11 місяців 19 днів, безперервна - 27 років 11 місяців 19 днів, пільгова - 3 роки 01 місяць 08 днів, а також зазначено, що постійним або службовим житлом ОСОБА_1 не забезпечувався (а.с.14).

17.09.2020 позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із заявою (вх.№4563) про скасування рішення Об`єднаної житлової комісії та поновлення його на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Листом від 08.10.2020 №2793, підписаним командиром військової частини НОМЕР_1 та головою Об`єднаної житлової комісії, позивачу повідомлено, що при прийнятті рішення про виключення його з квартирного обліку Об`єднана житлова комісія керувалася абзацом третім пункту 21 розділу VI Інструкції №380, пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 29 Порядку №1081, у яких категорія військовослужбовців, що звільняються у зв`язку із закінченням дії контракту, відсутня, а також роз`ясненням Правового департаменту Міністерства оборони України; підстав для скасування рішення та поновлення позивача на обліку немає.

До листа додано копію листа Правового департаменту Міністерства оборони України від 26.10.2010 №241/2/2888, адресованого командиру військової частини НОМЕР_6 , у якому висловлено думку, що військовослужбовці, які звільняються з військової служби за сімейними обставинами та у зв`язку із закінченням строку дії контракту, знімаються з квартирного обліку за місцем служби, оскільки ця категорія у пункті 9 статті 12 Закону не згадується, однак можуть скористатися правом отримати житлове приміщення після звільнення від виконавчого органу відповідної ради на загальних підставах з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку за місцем служби.

14.12.2020 позивач звернувся до Комінтернівського (згодом - Доброславського) районного суду Одеської області з позовом до військової частини НОМЕР_1 в особі Об`єднаної житлової комісії про визнання рішення неправомірним, його скасування та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 13.11.2025 у справі №504/4233/20 провадження у справі закрито з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №362/643/21.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_7 від 10.11.2025 №685/301/1445/пс капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_7 з 01.03.2022. Позивач є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_8 ).

Вважаючи рішення Об`єднаної житлової комісії та наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зняття його з квартирного обліку протиправними, позивач 04.12.2025 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту визначає Закон України від 20.12.1991 №2011?XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі по тексту також - Закон №2011?XII), статтею 2 якого встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону №2011?XII (тут і надалі - в редакції, чинній на дату прийняття спірних рішення та наказу) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу четвертого пункту 1 статті 12 Закону №2011?XII військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення, які надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону №2011?XII в редакції, чинній станом на 26.06.2020, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Військовослужбовці, які проходили військову службу на територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, що визнані тимчасово окупованими, та продовжують службу у військових формуваннях України, а також члени їх сімей, які проживають разом із ними, отримали статус внутрішньо переміщених осіб і відповідно до вимог цієї статті забезпечені службовими жилими приміщеннями або їм надано жилі приміщення для постійного проживання на таких територіях, або які мають у приватній власності жилі приміщення, розташовані на таких територіях, якщо право власності на них набуте відповідно до законів України, та які прибули на іншу територію України, забезпечуються жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення за письмовою згодою зазначених осіб та повнолітніх членів їх сімей, посвідченою нотаріально. Відмова від права власності на жиле приміщення, розташоване на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, що перебуває у приватній власності таких категорій осіб, здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, які на дату початку тимчасової окупації вказаних територій, визначену законодавством, перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються жилими приміщеннями з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Право власності на жиле приміщення, розташоване на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, що перебуває у приватній власності осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, набуває орган, до повноважень якого належить поліпшення житлових умов таких категорій осіб на іншій території України, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 12 Закону №2011?XII постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі по тексту також - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах після звільнення, та членів їх сімей.

Пунктом 3 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Згідно з пунктом 29 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно?експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Пунктом 30 Порядку №1081 визначено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (надалі по тексту також - Інструкція №380), пунктом 21 розділу VI якої визначено випадки зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, зокрема у разі поліпшення житлових умов до встановлених норм, подання відомостей, що не відповідають дійсності, неправомірних дій посадових осіб при вирішенні питання про взяття на облік, а також (абзац третій, на який посилається скаржник) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, Закон №2011?XII та Порядок №1081 передбачають, з одного боку, обов`язок держави забезпечити житлом для постійного проживання військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, і збереження за ними права перебувати на квартирному обліку до одержання такого житла (або грошової компенсації) також і після звільнення з військової служби, а з іншого - визначений пунктом 30 Порядку №1081 перелік підстав, з яких військовослужбовці знімаються з обліку. Інструкція №380 як відомчий нормативно?правовий акт нижчої юридичної сили не встановлює і не може встановлювати інших, ніж передбачені законом та актом Кабінету Міністрів України, підстав для припинення права особи перебувати на квартирному обліку, а відсилочна норма абзацу третього пункту 21 її розділу VI («в інших випадках, передбачених законодавством») може бути застосована лише за наявності норми закону чи іншого нормативно?правового акта, яка прямо передбачає відповідну підставу зняття з обліку.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232?XII «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби, або у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово?лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зіставлення наведеної норми з пунктом 9 статті 12 Закону №2011?XII та пунктом 29 Порядку №1081 свідчить, що у словосполученні «при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я» умови щодо віку та стану здоров`я характеризують саме звільнення у відставку, оскільки звільнення у запас за віком або станом здоров`я за змістом статті 26 Закону №2232?XII не здійснюється; звільнення ж у запас з підстав, не пов`язаних з віком чи станом здоров`я, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії контракту, не є обставиною, яка позбавляє військовослужбовця права залишатися на квартирному обліку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.02.2024 у справі №240/35627/21 (адміністративне провадження №К/990/14258/23), ухваленій у спорі щодо зняття з квартирного обліку військовослужбовця, звільненого у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, який мав вислугу понад 20 років, у тому числі із застосуванням Інструкції №380 (скасувавши судові рішення попередніх інстанцій та направивши справу на новий розгляд для встановлення обставин забезпечення житлом), виходив з того, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і у разі звільнення, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку №1081; що вирішальним у такій категорії справ є встановлення факту забезпечення військовослужбовця житлом або поліпшення його житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; а обов`язок доведення правомірності рішення про зняття з обліку покладається на суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 27.02.2025 у справі №260/276/21 (адміністративне провадження №К/990/45745/24) Верховний Суд, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій у спорі за позовом військовослужбовця, звільненого у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, який мав вислугу понад 20 років, зазначив, що за відсутності підстав для зняття його з обліку, наведених у пункті 30 Порядку №1081, за такою особою зберігається право на перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а умови «вік» і «стан здоров`я» у пункті 9 статті 12 Закону №2011?XII стосуються виключно звільнення у відставку. При цьому Верховний Суд послався, зокрема, на свою постанову від 10.08.2022 у справі №260/764/21 (провадження №К/990/7548/22).

Як з`ясовано судом і не заперечується сторонами, позивач з 27.04.2004 перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, з 23.03.2018 - при військовій частині НОМЕР_1 зі збереженням дати зарахування на облік, має календарну вислугу на військовій службі 27 років 11 місяців 19 днів, звільнений у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону №2232?XII, тобто у зв`язку із закінченням строку дії контракту, продовженого на особливий період, а не за службовою невідповідністю у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту.

Матеріалами справи підтверджується, що єдиною підставою зняття позивача з квартирного обліку, вказаною у протоколі засідання Об`єднаної житлової комісії від 26.06.2020 №12 та у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2020 №125, є звільнення з військової служби по закінченню дії контракту. Жодної з підстав, передбачених пунктом 30 Порядку №1081, у тому числі поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла, ні у спірних рішенні та наказі, ні у відзиві на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі відповідачем не наведено.

Натомість у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2020 №140 прямо зазначено, що постійним або службовим житлом ОСОБА_1 не забезпечувався, що узгоджується з довідками про відсутність у позивача зареєстрованих прав на нерухоме майно, а також з довідками з попередніх місць служби про незабезпечення його житлом з фонду Міністерства оборони України. Разом з цим, матеріали справи не містять будь?яких доказів, які б свідчили про використання позивачем права на безоплатну приватизацію житла чи про забезпечення його житлом для постійного проживання або грошовою компенсацією.

З урахуванням обумовленого, звільнення позивача у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту за наявності у нього вислуги понад 20 років та за відсутності підстав, визначених пунктом 30 Порядку №1081, не могло бути підставою для зняття його з квартирного обліку, а тому рішення Об`єднаної житлової комісії, оформлене протоколом від 26.06.2020 №12, та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2020 №125 в частині виключення позивача з квартирного обліку прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом.

Окрім зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що спірне рішення Об`єднаною житловою комісією прийнято 26.06.2020, а наказ №125 видано 30.06.2020, тобто ще до виключення позивача зі списків особового складу військової частини (21.07.2020), коли він фактично продовжував проходити військову службу і перебував на обліку саме як військовослужбовець, що додатково свідчить про передчасність та необґрунтованість такого рішення.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються відсутності категорії військовослужбовців, звільнених у зв`язку із закінченням строку дії контракту, у пункті 9 статті 12 Закону №2011?XII та пункті 29 Порядку №1081, колегія суддів зазначає, що ці норми визначають умови, за яких військовослужбовець після звільнення залишається на квартирному обліку, однак не встановлюють підстав для зняття з обліку.

Підстави зняття військовослужбовців з квартирного обліку визначені пунктом 30 Порядку №1081, і звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку контракту серед них відсутнє. Твердження скаржника про те, що відсутність певної категорії у пункті 9 статті 12 Закону №2011?XII сама по собі є «іншим випадком, передбаченим законодавством» у розумінні абзацу третього пункту 21 розділу VI Інструкції №380, ґрунтується на розширювальному тлумаченні норм, яке обмежує гарантоване законом право військовослужбовця, що суперечить статті 2 Закону №2011?XII та частині другій статті 19 Конституції України.

Крім того, таке тлумачення не враховує, що абзацом четвертим пункту 1 статті 12 Закону №2011?XII та пунктом 3 Порядку №1081 право на житло для постійного проживання гарантовано військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, незалежно від підстави звільнення, за винятком випадків, визначених пунктом 30 Порядку №1081.

Стосовно ж доводів, які стосуються роз`яснення Правового департаменту Міністерства оборони України, то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Наявний у матеріалах справи лист Правового департаменту Міністерства оборони України від 26.10.2010 №241/2/2888 адресований командиру іншої військової частини ( НОМЕР_6 ), надісланий у відповідь на її запит, не є нормативно?правовим актом, не має обов`язкового характеру і не може змінювати чи доповнювати визначений Законом №2011?XII та Порядком №1081 перелік підстав для зняття військовослужбовців з квартирного обліку.

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно?правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. З огляду на це суд першої інстанції обґрунтовано не взяв зазначений лист до уваги як підставу для позбавлення позивача права перебувати на квартирному обліку.

Щодо доводів скаржника про те, що позивач був ознайомлений з роз`ясненням Правового департаменту Міністерства оборони України, неодноразово попереджався про можливе зняття з обліку та не висловив письмової незгоди до виключення зі списків військової частини, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не пов`язує ні правомірність зняття військовослужбовця з квартирного обліку, ні можливість судового оскарження такого рішення з попереднім ознайомленням особи з листами?роз`ясненнями чи поданням нею письмових заперечень до житлової комісії або КЕВ.

Крім того, такі обставини не підтверджені належними доказами, оскільки посилання на пояснення секретаря Об`єднаної житлової комісії жодним документом не підкріплено.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що позивач 17.09.2020 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із заявою про скасування рішення Об`єднаної житлової комісії та поновлення його на обліку, отримав відмову від 08.10.2020 №2793, у якій йому роз`яснено право на звернення до суду, а надалі реалізував це право.

Доводи апеляційної скарги про відсутність протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 колегія суддів відхиляє, оскільки предметом позову є правомірність рішення Об`єднаної житлової комісії та наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зняття позивача з квартирного обліку, а не бездіяльність відповідача 2.

Колегія суддів також зауважує, що зазначене в апеляційній скарзі (а також у відзиві на позовну заяву та в листі від 08.10.2020 №2793) датування рішення Об`єднаної житлової комісії 26.08.2020 є опискою, оскільки згідно з витягом з протоколу №12 засідання відбулося 26.06.2020.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачами такий обов`язок не виконано.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права - визнання протиправними та скасування рішення і наказу у відповідній частині та зобов`язання поновити позивача на обліку в загальній черзі з 27.04.2004 за тим же номером у списку станом на 26.06.2020 - відповідає меті відновлення становища, яке існувало до порушення, та узгоджується з вимогами статті 245 КАС України. Доводів щодо неправильності обраного способу захисту апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Наведення судом першої інстанції абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону №2011?XII у пізнішій редакції не призвело до неправильного вирішення справи, а тому з урахуванням статті 317 КАС України не є підставою для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №140/15294/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.10.2026 Ухвала № 141008811 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
10.09.2026 Ухвала № 139692526 Восьмий апеляційний адміністративний суд
31.08.2026 Ухвала № 139389584 Восьмий апеляційний адміністративний суд
18.08.2026 Ухвала № 139063709 Восьмий апеляційний адміністративний суд
10.08.2026 Рішення № 138920153 Волинський окружний адміністративний суд
23.12.2025 Ухвала № 132838621 без тексту Волинський окружний адміністративний суд
10.12.2025 Ухвала № 132482664 без тексту Волинський окружний адміністративний суд