Судові рішення

Постанова № 140786310 у справі № 749/380/26 від 15.10.2026

Постанова від 15.10.2026 у цивільній справі № 749/380/26 (категорія «Що виникають з договорів оренди»). Суд: Чернігівський апеляційний суд, суддя Любчик О. В.

Справа№ 749/380/26
СудЧернігівський апеляційний суд
СуддяЛюбчик О. В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяЩо виникають з договорів оренди
Дата ухвалення15.10.2026
Надійшло до реєстру21.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140786310

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 жовтня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 749/380/26

Головуючий у першій інстанції - Чигвінцев М. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2076/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,

з участю секретаря Шкарупи Ю.В.,

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське»,

розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» на рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості з виплати орендної плати за землю,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати договори оренди земельних ділянок б/н від 25.10.2013 року кадастрові номери [номер приховано]:02:000:0453 та [номер приховано]:02:000:0286, площею 3,3129 га та 4,2342 га, укладені між нею та відповідачем, стягнути з ТОВ «Гетьманське» на її користь заборгованість зі сплати орендної плати та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власницею двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які з 08.11.2021 передані в оренду відповідачу у користування до 25.10.2029. Відповідно до умов договорів орендар зобов`язаний щорічно сплачувати орендну плату до 31 грудня. Відповідач належним чином виконував свої зобов`язання лише до грудня 2022 року. У 2023 році орендна плата була нарахована, однак фактично не виплачена (сплачено лише податки), а у 2024-2025 роках орендна плата взагалі не нараховувалась і не виплачувалась, що є порушенням умов договорів оренди. Незважаючи на неодноразові усні звернення, письмове звернення, а також адвокатські запити, відповідач заборгованість не погасив та відповіді не надав. Загальна сума заборгованості з орендної плати за 2023-2025 роки становить 31723,17 грн. У зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договорів позивач просить розірвати їх у судовому порядку, стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сновського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Гетьманське» про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості з виплати орендної плати за землю - задоволено повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду ТОВ «Гетьманське» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним, невмотивованим, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та таким що суперечить чинному законодавству.

Представник товариства вказує, що спірні земельні ділянки, які розташовані на території Чепелівської сільської ради Сновського району Чернігівської області, з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0453 площею 3,3129 га знаходиться на відстані 17 км від кордону з рф, з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0286 площею 4,2342 га - на відстані 20 км від кордону з рф.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, Сновська міська територіальна громада (поза межами с. Чепелів) з 24.02.2022 по 03.04.2022 була тимчасово окупованою російською федерацією; з 22.06.2022 по 30.11.2024 була територією можливих бойових дій; з 01.12.2024 по сьогодні є територією активних бойових дій.

З урахуванням даних обставин з початку повномасштабного вторгнення ТОВ «Гетьманське» позбавлене можливості обробляти земельну ділянку, належну позивачу, а отже і виплачувати орендну плату.

Представник посилається на п. 13.2 договору оренди, згідно з яким сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров`я працівників при обробітку земельної ділянки - є обставинами, за які орендар не відповідає, і які звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим.

Вказане підтверджується листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області № 704-7033/7003 від 15.12.2023.

Земельні ділянки, є забрудненими вибухонебезпечними предметами та потребують проведення робіт з розмінування для забезпечення безпечного використання, а знаходження працівників у такій зоні є небезпечним, тому ТОВ «Гетьманське» не мало змоги використовувати орендовані земельні ділянки та сплачувати орендну. Відсутній також у товариства обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками й по теперішній час.

Також, у грудні 2023 року ТОВ «Гетьманське» нарахувало ОСОБА_1 орендну плату в сумі 10 574,39 грн, однак не виплатило її, перерахувавши лише податки у загальній сумі 2 062,00 грн. Незважаючи на це суд стягнув борг по орендній платі в повному обсязі.

Не погоджується відповідач із розміром стягнутих судом витрат на правничу допомогу, з огляду на необґрунтованість та не співмірність.

Аргументи інших учасників справи

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить її залишити без задоволення, а рішення Сновського районного суду Чернігівської області - без змін. Зазначає, що відповідач не звертався до позивача з повідомленням про наявність форс-мажорних обставин, не вчиняв жодних дій, спрямованих на належне врегулювання договірних відносин між сторонами, не повідомив орендодавця про неможливість виконання зобов`язання у порядку, передбаченому договором, не запропонував змінити умови договору або тимчасово врегулювати питання внесення орендної плати, а також не погодився на припинення договорів оренди за взаємною згодою сторін, хоча відповідна пропозиція надходила від позивача. Лист торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не можна вважати сертифікатом у розумінні чинного законодавства. Відповідач хибно вважає, що в нього як у орендаря відсутній обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, оскільки фактично не використовує її в силу форс-мажорних обставин. Припинити у добровільному порядку договори оренди землі шляхом підписання додаткових угод відповідач не бажає.

У засіданні апеляційного суду представник відповідача Волошин М.М. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, а представник позивача адвокат Скорик Л.В. заперечувала проти її задоволення.

Встановлені обставини справи, позиція та мотиви апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Чепелівської сільської ради Сновського (Щорського) району Чернігівської області: площею 3,3129 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0453), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №609261, та площею 4,2342 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0286), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №205343 (а.с.7, 8).

25 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ПСП «Чепелівське» укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,23 га, у тому числі рілля 4,23 га, з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0286, розташованої на території Чепелівської сільської ради Щорського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком дії на 10 років (а.с.9-11).

25 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ПСП «Чепелівське» укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,31 га, у тому числі пасовища 3,31 га, з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0453, розташованої на території Чепелівської сільської ради Щорського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком дії на 10 років (а.с.12-14).

08 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське» укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі № б/н від 25.10.2013 площею 3,3129 га, у тому числі пасовища 3,3129 га, з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0453, розташованої на території Чепелівської сільської ради Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства строком дії на 16 років (а.с.15-17).

08 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське» укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі № б/н від 25.10.2013 площею 4,2342 га, у тому числі рілля 4,2342 га, з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0286, розташованої на території Чепелівської сільської ради Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства строком дії на 16 років (а.с.18-20).

Розмір орендної плати встановлений у грошовій формі: 1 690,77 грн на рік за ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0453 та 8 883,59 грн на рік за ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0286. Орендна плата підлягає сплаті до 31 грудня кожного року (п. 4.4. Розділу 4 Додаткових угод).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру на право власності та речові права на земельну ділянку вбачається: кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:02:000:0453, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки 3.3129, місцезнаходження: за межами населеного пункту с. Чепелів Корюківського району, Чернігівської області, суб`єкт права власності ОСОБА_1 , суб`єкт речового права на земельну ділянку ТОВ «Гетьманське» з 25.10.2013 (а.с.21)

Згідно Інформації Державного земельного кадастру на право власності та речові права на земельну ділянку вбачається: кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:02:000:0286, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки 4.2342, місцезнаходження: за межами населеного пункту с. Чепелів Корюківського району, Чернігівської області, суб`єкт права власності ОСОБА_1 , суб`єкт речового права на земельну ділянку ТОВ «Гетьманське» з 25.10.2013 (а.с.22).

З наданої позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2022 по січень 2026, убачається, що остання виплата орендної плати відповідачем позивачу здійснена у грудні 2022 року. У 2023 році орендна плата нарахована у розмірі 10 574,39 грн., однак фактично не виплачена (перераховано лише суму утриманих податків 2 062,00 грн). У 2024 та 2025 роках орендна плата відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.23-26).

25 листопада 2025 року позивач письмово зверталася до ТОВ «Гетьманське» із заявою про сплату заборгованості з виплати орендної плати за 2023, 2024, 2025 роки в загальній сумі 31 723,17 грн. До даної заяви додано довідку з реквізитами для виплати орендної плати (а.с.27-28, 29-31).

Відповіді на заяву відповідачем не надано, заборгованість не виплачена, про що свідчать надіслані 19.01.2026 та 13.02.2026 адвокатом Скорик Л.В. адвокатські запити з вимогою надати підтвердження виплати орендної плати або повідомити причини невиплати, а також з пропозицією підписати додаткові угоди про припинення договорів оренди (а.с.32-39).

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який є загальним офіційним документом, визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України (а.с. 99).

За змістом положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України).

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, серед яких, орендодавець має право вимагати від орендаря, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Тлумачення пункту д) частини 1 статті 141 ЗК України, частини 2 статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати в цілому, так і її виплати в розмірі меншому, ніж визначеному договором.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) виснував, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21.

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 579/1133/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 626/104/21).

За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протягом трьох років поспіль у 2023, 2024 та 2025 роках не виконував свій основний обов`язок як орендаря щодо своєчасної сплати орендної плати за користування земельними ділянками. Такі дії суд визнав систематичним порушення умов договорів оренди, вимог статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, що є самостійною правовою підставою для розірвання договорів оренди землі.

Щодо стягнення орендної плати, суд зазначив, що орендна плата за 2023 рік була нарахована відповідачем, але не виплачена; за 2024 та 2025 роки - не нарахована, не виплачена. З огляду на те, що відповідач не надав доказів виплати орендної плати за вказаний період та не спростував доводи позивача, наявні підстави для її стягнення у повному обсязі.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками місцевого суду з огляду на таке.

Стороною, яка заявила вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У цій справі є доведеним наявність договірних відносин щодо оренди земельних ділянок між сторонами.

Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі ТОВ «Гетьманське» не заперечувало несплату ОСОБА_1 орендної плати, обґрунтовуючи це неможливістю використання земельних ділянок позивача через форс-мажорні обставини, а саме збройну агресію російської федерації та наближеність земельних ділянок до кордону з російською федерацією, що звільняє товариство від виконання зобов`язань за укладеним договором.

Крім того, згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів станом на 20.03.2026 дохід у вигляді орендної плати за період з січня 2023 року по січень 2026 року від ТОВ «Гетьманське» позивач ОСОБА_1 не отримувала.

Апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не лише самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Отже, сам по собі воєнний стан не є безумовною підставою для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення рф на територію України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено військовий стан, який триває дотепер.

Апеляційний суд зауважує, що сама по собі війна не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

На підтвердження неможливості обробляти земельні ділянкм позивача і відповідно сплачувати орендну плату ТОВ «Гетьманське» до суду першої інстанції надало лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, про визнання форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України. Проте, вказаний лист є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі №915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22).

Частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2022 в справі №922/2394/21 зазначено, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 зазначено, що норма ч. 6 ст. 762 ЦК України визначає як підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Підпунктом 3 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням такої особливості: власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки, право власності, користування якою виникло до введення воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №740 від 07.06.2024 «Про деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами» затверджено Порядок ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого введено у дію реєстр територій та геоінформаційна система, якому відповідає Інтерактивна карта територій, яку адмініструє Державна служба надзвичайних ситуацій (далі ДСНС).

За даними Інтерактивної карти ДСНС, розміщеної на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/), територія Чернігівської міської територіальної громади Чернігівської області частково є місцем, що налічує 8 непідтверджених небезпечних зон.

Відповідно до ч. 283-1.2. статті 283-1 Податкового кодексу України період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Апеляційний суд враховує, що відповідачем ТОВ «Гетьманське» не надано суду першої та апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів на підтвердження обмежень використання ТОВ «Гетьманське» за цільовим призначенням земельних ділянок позивача та наявності розпорядження щодо звільнення ТОВ «Гетьманське» від оподаткування за 2023-2025 роки з підстав непридатності до використання земельних ділянок на території Чепелівського сільської ради Щорського району Чернігівської області через замінування.

Для встановлення статусу земельної ділянки, як забрудненої вибухонебезпечними предметами, необхідно не лише завершення активних бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), а і обов`язкове подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації із заявою про потенційне забруднення земельних ділянок ОСОБА_1 вибухонебезпечними предметами та прийняття цими органами рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо спірної земельної ділянки.

Отже, відповідач не дотримався визначеного законодавством порядку для встановлення статусу земельної ділянки, як такої, що забруднена вибухонебезпечними предметами, тому відсутні підстави для висновку про можливість його звільнення від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Також в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відомості про те, що ТОВ «Гетьманське» протягом 2022-2025 року не вело господарську діяльність і не отримувало дохід, відсутність активів і працівників, які отримують заробітну плату.

Крім того, згідно з отриманими даними сервісу моніторингу та аналізу відкритих державних даних (опендатабот) ТОВ «Гетьманське» в стадії припинення не перебуває. Більш того, представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що підприємство продовжує здійснювати господарську діяльність.

Отже, відсутні підстави стверджувати, що відповідач позбавлений можливості сплачувати орендну плату позивачу.

Щодо посилання відповідача на лист ГУ ДСНС України у Чернігівській області від 15.12.2023 №704-7033/7003, яким повідомлено про відсутність інформації щодо можливості ведення сільськогосподарської діяльності та безпечності проведення таких робіт на земельних ділянках вказаних у листі ТОВ «Гетьманське». У якому також зазначено, що Міністерством оборони з міркувань безпеки для особового складу неурядових організацій з гуманітарного розмінування введені певні обмеження, відповідно до яких оператором протимінної діяльності заборонено проводити свою діяльність в межах 20 км зони від кордону з російською федерацією та республікою білорусь, а урядовими організаціями у вищезазначеній зоні здійснюється лише оперативне розмінування. Заходи з гуманітарного розмінування на територіях, де розміщені вказані у листі земельні ділянки, будуть проведені після завершення Збройними Силами України заходів зі стримування агресії російської федерації з території республіки білорусь (а.с.98).

Апеляційний суд зауважує, що з наведеного листа не можливо встановити, щодо яких саме земельних ділянок була запитувана інформація від ТОВ «Гетьманське». Матеріали справи не містять відомості про обстеження чи не можливість конкретних земельних ділянок (з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:0453, [номер приховано]:02:000:0286) операторами протимінної діяльності або неможливості такого обстеження, віднесення такої земельної ділянки до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Відповідно відсутні належні докази неможливості безпечного використання ТОВ «Гетьманське» як орендарем вказаної земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, безпідставними є доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та неможливість у зв`язку з цим безпечного використання спірної земельної ділянки і здійснення на ній господарської діяльності, так і посилання на потенційне замінування земельної ділянки у зв`язку з безпосередньою близькістю до державного кордону, що створює загрозу життю та здоров`ю працівників.

Щодо розміру стягнутої орендної плати.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0453 на дату укладення додаткової угоди до договору оренди землі становить 15 370,64 грн (п. 2.3.).

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі розміром 1 690,77 грн за повний рік оренди; з суми орендної плати орендарем як податковим агентом, утримуються податки та збори, передбачені чинним законодавством України (п. 4.2.).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0286 на дату укладення додаткової угоди до договору оренди землі становить 80 759,95 грн (п. 2.3.).

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі розміром 8 883,59 грн за повний рік оренди; з суми орендної плати орендарем як податковим агентом, утримуються податки та збори, передбачені чинним законодавством України (п. 4.2.).

Установлено та не оспорюється відповідачем, що ТОВ «Гетьманське» не сплачено позивачу оренду плату за 2023, 2024 та 2025 роки. При цьому за 2023 рік відповідачем як податковим агентом сплачено суму 2 062 грн (1 903,39 грн сума податку з доходів фізичних осіб та військовий збір 158,61 грн).

Нарахована сума орендної плати у 2022 та 2023 році становила 10 574,39 грн, з якої сплачено податок та військовий збір у сумі 2062 грн.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 звернула увагу на те, що вимоги щодо змісту судового рішення передбачено нормами процесуального закону.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Згідно із частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення або розстрочення виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат; 6) дату складення повного судового рішення.

Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (частина десята статті 265 ЦПК України).

Тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Отже, ураховуючи, що у додаткових угодах до договорів оренди землі сторони погодили, що орендна плата вноситься у грошовій формі у загальній сумі 10 574, 39 грн, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку, що на користь позивача підлягає стягненню загальна заборгованість у розмірі 31 723, 17 грн за 2023, 2024 та 2025 роки з утриманням із вказаної суми податків та зборів відповідно до чинного законодавства України.

Щодо доводу, що ТОВ «Гетьманське» вже був сплачений податок за 2023 рік, то колегія суддів зауважує, що при вирішенні спору суд виходить із встановлених у справі обставин щодо розміру орендної плати, визначеного умовами договорів оренди спірних земельних ділянок, на отримання якої позивач має право. Орендар ТОВ «Гетьманське» із нарахованої суми орендної плати, в тому числі стягнутої за рішенням суду, як податковий агент в силу приписів статті 168 Податкового кодексу України зобов`язаний утримати й перерахувати до відповідного бюджету встановлену законом суму податку (обов`язкового платежу). Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податку (обов`язкового платежу) із належної орендодавцеві відповідно до умов договору оренди орендної плати знаходяться у площині податкових, а не земельних відносин.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо невідповідності стягнутого з відповідача розміру витрат позивача на правничу допомогу критеріям реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на надання правничої допомоги, обсягом наданих послуг, а також значенням справи для сторони.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію акта узгодження суми гонорару та порядку розрахунків (Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 25.11.2025 № 80-1/2025), а також копії прибуткових касових ордерів і квитанцій від 05.01.2026 № 2 та від 18.03.2026 № 10, що підтверджують фактичну оплату наданих адвокатом послуг.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу за наведеними матеріалами становили 11 500,00 грн, що включає складання, підписання та подання адвокатського запиту та підготовку, складання, подання до суду позовної заяви.

Оцінивши заявлений до відшкодування розмір витрат, місцевий суд врахував характер та складність даної справи, яка потребувала дослідження обсягу доказів, аналізу положень земельного та цивільного законодавства, а також судової практики Верховного Суду щодо застосування форс-мажорних обставин під час виконання договорів оренди землі в умовах воєнного стану, значимість її для позивача, обсяг виконаної його представником роботи: підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, адвокатських запитів, врахував також фінансовий стан обох сторін, тощо та дійшов обґрунтованого висновку про співмірність заявленої до стягнення суми цих витрат критеріям реальності та розумності.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком місцевого суду.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» залишити без задоволення.

Рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2026 року.

Головуючий: Судді:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
15.10.2026 Постанова № 140633580 Чернігівський апеляційний суд
07.10.2026 Ухвала № 140410547 Чернігівський апеляційний суд
21.09.2026 Ухвала № 139925609 Чернігівський апеляційний суд
07.09.2026 Ухвала № 139542765 Чернігівський апеляційний суд
07.09.2026 Ухвала № 139542764 Чернігівський апеляційний суд
26.08.2026 Ухвала № 139232722 Чернігівський апеляційний суд
15.07.2026 Рішення № 138330672 Сновський районний суд Чернігівської області
15.07.2026 Рішення № 138271217 Сновський районний суд Чернігівської області
22.04.2026 Ухвала № 135911512 без тексту Сновський районний суд Чернігівської області
26.03.2026 Ухвала № 135153915 без тексту Сновський районний суд Чернігівської області