ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2026 р. Справа№ 910/4402/25 (910/9305/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Хрипуна О.О.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.09.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 (повний текст складено та підписано 13.07.2026)
у справі № 910/4402/25 (910/9305/25) (суддя - Івченко А.М.)
За позовом Приватного акціонерного товариства "Слов`янські шпалери - КФТП",
до Дочірнього підприємства "Ітера Трейд",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розпорядник майна Дочірнього підприємства "Ітера Трейд" арбітражний керуючий Бердичевський Олександр Валерійович,
про визнання недійсними правочинів, укладених з боржником
в межах справи № 910/4402/25
ВСТАНОВИВ:
Рух справи та зміст позовних вимог
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа за заявою Приватного акціонерного товариства "Слов`янські шпалери - КФТП" до Дочірнього підприємства "Ітера Трейд" (код ЄДРПОУ 32708595) про банкрутство.
Приватне акціонерне товариство "Слов`янські шпалери - КФТП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Дочірнього підприємства "Ітера Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розпорядник майна Дочірнього підприємства "Ітера Трейд" арбітражний керуючий Бердичевський Олександр Валерійович про:
- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 170624 від 17.06.2024, укладений між Дочірнім підприємством "Ітера Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема";
- застосувати наслідки недійсності правочинів: зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема" (03189, Україна, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок, 6д, офіс, 43; ідентифікаційний код юридичної особи: 41915004) повернути право вимоги Дочірньому підприємству "Ітера Трейд" (офіс 203, Залізничне шосе, 6, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код юридичної особи: 32708595) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" передані за Договором про відступлення права вимоги № 170624 від 17.06.2024
Позовні вимоги мотивовані тим, що враховуючи наявність визнаної господарським судом кредиторської заборгованості ДП "Ітера Трейд" перед ПрАТ "Слов`янські шпалери - КФТП" в загальному розмірі 3 393 201,81 грн, а також інших кредиторів, які заявили свої вимоги в межах справи про банкрутство № 910/4402/25, здійснення вищевказаного правочину призвело до того, що боржник відмовляється від власних майнових вимог. Таким чином, вищезазначений Договір відступлення права вимоги №170624 від 17.06.2024 підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства і загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги № 170624 від 17.06.2024, що був укладений 17.06.2024 року між Дочірнім підприємством "Ітера Трейд" (офіс 203, Залізничне шосе, 6, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код юридичної особи: 32708595) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема" (03189, Україна, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок, 6д, офіс, 43; ідентифікаційний код юридичної особи: 41915004). Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема" (03189, Україна, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок, 6д, офіс, 43; ідентифікаційний код юридичної особи: 41915004) повернути право вимоги Дочірньому підприємству "Ітера Трейд" (офіс 203, Залізничне шосе, 6, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код юридичної особи: 32708595) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" передані за Договором про відступлення права вимоги № 170624 від 17.06.2024. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Ітера Трейд" (офіс 203, Залізничне шосе, 6, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код юридичної особи: 32708595) на користь Приватного акціонерного товариства "Слов`янські шпалери - КФТП" (15300, м. Корюківка, Чернігівська область, вул. Передзаводська, 4, ідентифікаційний код 00278876) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема" (03189, Україна, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок, 6д, офіс, 43; ідентифікаційний код юридичної особи: 41915004) на користь Приватного акціонерного товариства "Слов`янські шпалери - КФТП" (15300, м. Корюківка, Чернігівська область, вул. Передзаводська, 4, ідентифікаційний код 00278876) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Повернуто Приватному акціонерному товариству "Слов`янські шпалери - КФТП" (15300, м. Корюківка, Чернігівська область, вул. Передзаводська, 4, ідентифікаційний код 00278876) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. з Державного бюджету України.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам;
- оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня відкриття справи про його банкрутство, є підозрілим періодом, а правочини (договори) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми із застосуванням наслідків передбачених цією нормою;
- позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансово факторингова компанія "Альтема" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 по справі №910/4402/25 (910/9305/25) та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначав в обгрунтування доводів апеляційної скарги про те, що:
- спірний договір про відступлення права вимоги № 170624 від 17.06.2024, що був укладений між Дочірнім підприємством «Ітера Трейд» та скаржником, по-перше, був оплатним та взаємозобовязальним, тобто передбачав відступлення прав вимоги за плату, по-друге, скаржник не був заінтересованою особою відносно попереднього кредитора (ДП «Ітера Трейд»), по-третє, спірний договір не є договором дарування, а тому висновок суду про необхідність задоволення позову не відповідає обставинам справи, викладеним у рішенні, а спірний договір взагалі не міг бути визнаний недійсним господарським судом на підставі статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства;
- суд першої інстанції не перевірив обставини щодо кадрових змін в керівництві ДП «Ітера Трейд», що має значення для правильного вирішення даного спору, адже такою перевіркою суд би встановив факт порушення Кобзарем О.Г. рішенням ліквідатора ТОВ «ТЕК «ІТЕРА Україна» від 06.06.2024 щодо передачі документації та цінностей та факт відсутності відповідного акту передачі - приймання документації та цінностей, оформлення якого було обов`язковим, та/або залучив би у якості третьої особи ТОВ «ТЕК «ІТЕРА Україна» з метою з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
26.08.2026 від арбітражного керуючого Бердичевського О.В. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому арбітражний керуючий просить у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на наступне:
- з огляду на сферу регулювання Кодексу України з процедур банкрутства загалом і за змістом статті 42, він є спеціальним по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
- договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору;
- спростування майнових дій виступає як заперечення, відхилення, оспорення фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо);
- враховуючи наявність визнаної господарським судом кредиторської заборгованості ДП «Ітера Трейд» перед ПрАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» в загальному розмірі 3 393 201,81 грн, а також інших кредиторів, які заявили свої вимоги в межах справи про банкрутство № 910/4402/25, здійснення вищевказаного правочину призвело до того, що боржник відмовляється від власних майнових вимог;
- жодних розрахунків за Договором не проводилось і він фактично є безоплатним.
Від інших учасників справі відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. (ч. 3 ст. 263 ГПК України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 31.07.2026, справу № 910/4402/25 (910/9305/25) передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (суддя-доповідач) Станік С.Р., суддів - Хрипун О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4402/25 (910/9305/25), вирішення питання стосовно руху апеляційної скарги відкладено до надходження справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
06.08.2026 справа № 910/4402/25 (910/9305/25) надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026:
- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема" про поновлення строку на апеляційне оскарження - задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема" строк на подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/4402/25 (910/9305/25);
- відкрито апеляційне провадження у справі №910/4402/25 (910/9305/25) за Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026;
- розгляд справи призначено на 29.09.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 заяву арбітражного керуючого Бердичівського О.В. про участь у судовому засіданні, яке призначено на 29.09.2026 об 14 год. 45 хв у справі № 910/4402/25 (910/9305/25) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 29.09.2026 з?явились: арбітражний керуючий Бердичівський О.В., який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Інші учасники справи в судове засідання 29.09.2026 своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників інших учасників справи - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Крім того, в ухвалі суду повідомлено учасників справи про те, що вони не позбавлені права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, а неявка представників не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Арбітражний керуючий в судовому засіданні 29.09.2026 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КУзПБ, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства.
Частиною 2 ст. 12 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий зобов`язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, виконувати інші повноваження, передбачені законодавством.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, і що встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 17.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова, компанія "Альтема" (надалі - Новий кредитор) та Дочірнім підприємством "Ітера Трейд" (надалі - Боржник або Кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 170624 (надалі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що Кредитор відступає у повному обсязі, а Новий кредитор набуває право вимоги у повному обсязі, належне Кредитору за наступними договорами:
- Договору № 001-20-001 на постачання природного газу від 12.12.2019, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" (надалі - Боржник), та ДП "Ітера Трейд" (надалі - Договір на постачання природного газу) в розмірі 5 670 643,73 грн.;
- Договором позики № 001-021-090 (поворотної фінансової допомоги) від 28.10.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" та ДП "Ітера Україна" (надалі - Договір позики), в розмірі 2 350 000,00 грн.
Згідно з п. 1.1.1.1 Договору, Новий кредитор займає місце Кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Договору на постачання природного газу та Договору позики в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.
Відповідно до п. 1.1.1.3 Договору, Новий кредитор сплачує Кредитору суму у розмірі 7 702 393,85 грн. протягом 3-х років з моменту укладення цього Договору.
Пунктом 1.1.3 Договору визначено, що права Кредитора за Договором на постачання природного газу та Договором позики перейшли до Нового кредитора з моменту укладення даного Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору, Кредитор передає та відступає новому Кредитору сукупність прав, належних Кредитору за Договором на постачання природного газу та Договором позики.
Відповідно до п. 2.2 Договору, Новому кредитору переходять всі права Кредитора як сторони за Договором на постачання природного газу та Договором позики в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором та відповідно до норм чинного законодавства.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що Кредитор протягом 5-ти банківських днів з моменту набуття чинності цим Договором зобов`язується передати за актом Новому кредитору оригінал Договору на постачання природного газу та Договору позики разом з усіма змінами та доповненнями, а також інші документи, які засвідчують права, що передаються, дійсність переданих Новому кредитору вимог, які є в наявності у Кредитора, та інформацію, яка є важливою для здійснення цих прав.
Згідно з п. 2.4.1 Договору, Кредитор зобов`язаний повідомити Боржника про відступлення права вимоги за Кредитним договором протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення та про передачу персональних даних Боржника.
Відповідно до п. 3.3 Договору він набуває чинності з моменту підписання Сторонами.
17.06.2024 між сторонами складено Акт приймання-передачі документів до Договору про відступлення права вимоги № 170624 від 17.06.2024, згідно з яким Кредитор передав Новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги Дочірнього підприємства "Ітера Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" за Договором № 001-20-001 на постачання природного газу від 12.12.2019 та Договором позики № 001-021-090 (поворотної фінансової допомоги) від 28.10.2021, у тому числі ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 по справі № 910/7168/23, якою визнано Дочірнє підприємство "Ітера Трейд" кредитором боржника за вказаними Договорами.
Позивач зазначав, що взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлена на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.
Вищевказаний правочин (Договір про відступлення права вимоги № 170624 від 17.06.2024) був здійснений протягом трьох років до відкриття провадження у справі № 910/4402/25.
Не дивлячись на своє скрутне фінансове становище та заборгованість перед ПрАТ "Слов`янські шпалери - КФТП" в загальному розмірі 3 393 201,81 грн та іншими кредиторами, ДП "Ітера Трейд" (Боржник) відчужує право вимоги до материнської компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна", тобто боржник (кредитор за Договором на постачання природного газу та Договором позики) відмовляється від власних майнових вимог, а саме від своїх прав звернути стягнення (задоволення власних майнових вимог) в процедурі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна", які визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/7168/23.
Натомість Боржник отримує право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема", яке настає через 3 роки з моменту укладення (передачі права вимоги) за Оспорюваним договором №170624 від 17.06.2024.
Враховуючи наявність визнаної господарським судом кредиторської заборгованості ДП "Ітера Трейд" перед ПрАТ "Слов`янські шпалери - КФТП" в загальному розмірі 3 393 201,81 грн, а також інших кредиторів, які заявили свої вимоги в межах справи про банкрутство № 910/4402/25, здійснення вищевказаного правочину призвело до того, що боржник відмовляється від власних майнових вимог.
Таким чином, позивач наголошував, що вищезазначений Договір відступлення права вимоги №170624 від 17.06.2024 підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства і загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
Також, в процесі розгляду справи судом першої інстанції, 06.04.2026 від відповідача 1 надійшла заява про визнання позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов' язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
П. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
З огляду на сферу регулювання Кодексу України з процедур банкрутства загалом і за змістом статті 42, він є спеціальним по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.
Частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник уклав договір із заінтересованою особою;
боржник уклав договір дарування.
За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що можуть визнаватися недійсними не лише правочини, але й спростовуватися майнові дії боржника. Майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акту, пов`язаного з волевиявленням боржника як суб`єкта правовідносин на відчуження майнових активів боржника або відмову від них.
Отже, спростування майнових дій виступає як заперечення, відхилення, оспорення фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо).
Статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлені підстави для визнання недійсними правочинів, вчинених боржником у підозрілий період, наслідком яких стала його неспроможність або неможливість виконання ним зобов`язань перед кредиторами.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 (пункт 153); постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 (п.10.34); постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.11.2022 у справі №44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22)).
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Також, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів або можливість погасити заборгованість перед кредиторами. У період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії та правочини боржника повинні здійснюватися з огляду на права Кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами, за умови, що такі дії, правочини призводять завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня відкриття справи про його банкрутство, є підозрілим періодом, а правочини (договори) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами арбітражного керуючого про те, що не дивлячись на своє скрутне фінансове становище та заборгованість перед ПрАТ "Слов`янські шпалери - КФТП" в загальному розмірі 3 393 201,81 грн та іншими кредиторами, ДП "Ітера Трейд" (Боржник) відчужила право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна", тобто боржник (кредитор за Договором на постачання природного газу та Договором позики) відмовився від власних майнових вимог, а саме від своїх прав звернути стягнення (задоволення власних майнових вимог) в процедурі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна", які визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/7168/23. Натомість, боржник отримав право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема", яке настає через 3 роки з моменту укладення (передачі права вимоги) за Оспорюваним договором №170624 від 17.06.2024.
Враховуючи наявність визнаної господарським судом кредиторської заборгованості ДП "Ітера Трейд" перед ПрАТ "Слов`янські шпалери - КФТП" в загальному розмірі 3 393 201,81 грн, а також інших кредиторів, які заявили свої вимоги в межах справи про банкрутство № 910/4402/25, здійснення вищевказаного правочину призвело до того, що боржник відмовився від власних майнових вимог, у зв?язку з чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що Договір відступлення права вимоги №170624 від 17.06.2024 підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства і загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом. Доводи скаржника не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не перевірив обставини щодо кадрових змін в керівництві ДП «Ітера Трейд», що має значення для правильного вирішення даного спору, адже такою перевіркою суд би встановив факт порушення Кобзарем О.Г. рішенням ліквідатора ТОВ «ТЕК «ІТЕРА Україна» від 06.06.2024 щодо передачі документації та цінностей та факт відсутності відповідного акту передачі - приймання документації та цінностей, оформлення якого було обов`язковим, та/або залучив би у якості третьої особи ТОВ «ТЕК «ІТЕРА Україна» з метою з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані та такі, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Також позивач просив застосувати наслідки недійсності правочину.
В свою чергу, суд першої інстанції вірно встановив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі, позовна вимога про визнання недійсним договору - є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги повністю, а саме: визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги № 170624 від 17.06.2024, що був укладений 17.06.2024 року між Дочірнім підприємством "Ітера Трейд" (офіс 203, Залізничне шосе, 6, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код юридичної особи: 32708595) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема" (03189, Україна, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок, 6д, офіс, 43; ідентифікаційний код юридичної особи: 41915004), та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова факторингова компанія "Альтема" (03189, Україна, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок, 6д, офіс, 43; ідентифікаційний код юридичної особи: 41915004) повернути право вимоги Дочірньому підприємству "Ітера Трейд" (офіс 203, Залізничне шосе, 6, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код юридичної особи: 32708595) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" передані за Договором про відступлення права вимоги № 170624 від 17.06.2024.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин справи, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/4402/25 (910/9305/25), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Також, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/4402/25 (910/9305/25) залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "фінансова факторингова компанія "Альтема" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/4402/25 (910/9305/25) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/4402/25 (910/9305/25) - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/4402/25 (910/9305/25).
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
5. Матеріали справи №910/4402/25(910/9305/25) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 19.10.2026.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.О. Хрипун
І.П. Ходаківська