Судові рішення

Постанова № 140789230 у справі № 904/3295/24 від 19.10.2026

Постанова від 19.10.2026 у господарській справі № 904/3295/24 (категорія «Енергоносіїв»). Суд: Центральний апеляційний господарський суд, суддя Кощеєв Ігор Михайлович.

Справа№ 904/3295/24
СудЦентральний апеляційний господарський суд
СуддяКощеєв Ігор Михайлович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЕнергоносіїв
Дата ухвалення19.10.2026
Надійшло до реєстру21.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140789230

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3295/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 р.

( суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро, повний текст рішення складено 08.11.2024 р.)

у справі

за позовом

Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра,

м. Дніпро в інтересах держави в особі

Дніпропетровської обласної ради ( Позивач -1 ),

м. Дніпро та

Східного офісу Держаудитслужби ( Позивач -2 ),

м. Дніпро

до:

Комунального підприємства

"Дніпропетровська обласна станція переливання крові" ( Відповідач -1 ),

м. Дніпро

Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" ( Відповідач -2 ),

м. Київ

про: визнання недійсним договору та

стягнення 420 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради та Східного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КП "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" та ТОВ "Твій Газзбут" про визнання недійсним договору на закупівлю електричної енергії від 13.12.2022 р. № 60АВ200-102449-22 укладеного між відповідачами та стягнення з ТОВ "Твій Газзбут" на користь КП "Дніпропетровська станція переливання крові" 420 000,00 грн. та з КП "Дніпропетровська станція переливання крові" - в дохід держави, в особі Східного офісу Держаудитслужби України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір укладено за результатами процедури закупівлі UA-2022-11-22-010427-а з порушенням законодавства про публічні закупівлі. Указом Президента України від 24.06.2021 р. № 266/2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», додатком -1 до якого передбачено застосування санкцій до фізичної особи - Фірташа Д.В., який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Твій Газзбут». На думку Прокурора, Відповідач -2 умисно вказав недостовірну інформацію у тендерній пропозиції, а Відповідач -1 в порушення пп. 1 п. 44 та пп. 11 п. 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», не відхилив тендерну пропозицію ТОВ «Твій Газзбут», у зв`язку з чим договір слід визнати недійсним із застосуванням наслідків, передбачених ст. 228 ЦК України.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 р. у справі № 904/3295/24 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір № 60АВ200-102449-22 про закупівлю електричної енергії від 13.12.2022 р., укладений між Комунальним підприємством "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Комунального підприємства "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" - 420 000,00 грн., а з Комунального підприємства "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 420 000,00 грн. стягнуто в дохід держави. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Водночас, на думку Скаржника, суд в порушення ст. ст. 12, 247 ГПК України визначено дану справу як малозначну і розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 1178 Апелянт не заперечує, що на момент розміщення оголошення про закупівлю ця постанова діяла, але, як він стверджує, «вона діяла в попередній редакції». Абзац 4 п. 44 Особливостей у редакції від 01.12.2022 р., чинній на момент подання заявки на участь у торгах, був викладений так: «Учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції», тобто, на думку Скаржника, «судом першої інстанції процитовано неіснуючу норму нормативно-правового акта». Норма про відмову учаснику, кінцевий бенефіціарний власник якого є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель, з`явилась після 25.02.2023 р. з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 157 від 17.02.2023 р. Тож Прокурор і Суд до договору, укладеного у грудні 2022 року, застосували норму, прийняту в лютому 2023 року, що суперечить ст. 58 Конституції України.

Щодо застосованих санкцій Скаржник, посилаючись на ст. 5, п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. ст. 1- 5 Закону України «Про санкції», зазначає, що у листі від 29.11.2022 р. він повідомив, що рішенням РНБО персональні санкції введено виключно щодо фізичної особи із зазначенням їх переліку, а у гарантійному листі від 29.11.2022 р. підтвердив, що товариство не перебуває під дією санкцій. Наводячи перелік санкцій, застосованих до Фірташа Д.В. ( позиція 538 додатку 1 до рішення РНБО від 18.06.2021 р. ), Апелянт наголошує, що «санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 р. до Фірташа Дмитра Васильовича не застосована», а до ТОВ «Твій Газзбут» жодних санкцій застосовано не було.

Щодо посилання на «інші санкції» Апелянт, з урахуванням принципів законності, прозорості, об`єктивності застосування санкцій ( ст. 3 Закону України «Про санкції»), ст. ст. 2, 11, 236 ГПК України, принципу правової визначеності у практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom), «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» (The Sunday Times v. The United Kingdom, заява № 6538/74, п. 46), «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France)), а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 812/292/18 та рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» ( заяви № 23759/03 та № 37943/06), зазначає, що Закон не розкриває поняття «інших санкцій», рішення РНБО не вказує, які саме інші санкції застосовані, а санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель у санкційному переліку відсутня.

Щодо обраного Прокурором способу захисту Скаржник вказує, що в тексті позову Прокурор посилався на ст. 216 ЦК України, а у прохальній частині просив застосувати наслідки, передбачені ст. 228 ЦК України; суд застосував односторонню реституцію. Обґрунтування умислу ТОВ «Твій Газзбут» наданням недостовірної інформації, на думку Скаржника, спростовується тим, що товариство повідомило, що до учасника санкцій не застосовано, і вказало перелік санкцій щодо кінцевого бенефіціарного власника, тобто «надало виключно правдиву інформацію», а позиція Прокурора «є нічим іншим як перекручуванням фактів». На ці обставини відповідач звертав увагу суду першої інстанції, але оцінки їм надано не було. Позиція товариства, як зазначає Апелянт, підтримана господарськими судами у справах № 910/2321/24, № 910/8991/24, № 920/766/24.

Скаржник вважає, що судом порушено засаду законності ( ст. 129 Конституції України) та ст. 58 Конституції України, а з урахуванням ст. ст. 2, 13, 73, 74, 79 ГПК України та висновку Верховного Суду у справі № 904/2357/20 щодо стандарту вірогідності доказів обставини невідповідності учасника закупівлі критеріям Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено «виключно на припущеннях», що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «Твій Газзбут», вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Прокурор зазначає, що апеляційна скарга фактично зводиться до не згоди Відповідача з правовим регулюванням спірних правовідносин і не містить підстав для скасування рішення. Указ Президента України від 24.06.2021 р. № 266/2021, яким введено в дію рішення РНБО від 18.06.2021 р., згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» є обов`язковим до виконання; він набрав чинності 03.07.2021 р. і є чинним. Додатком 1 до рішення РНБО визначено ОСОБА_1 , який згідно з даними ЄДР є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Твій Газзбут» із часткою 100% статутного капіталу ( тип бенефіціарного володіння - непрямий вирішальний вплив ); відомості про санкції щодо нього наявні у Державному реєстрі санкцій (ідентифікатор 15581).

Не заперечуючи відсутність ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" в переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), Прокурор звертає увагу, що винагородоодержувачем ( кінцевим бенефіціаром ) товариства є особа, до якої застосовано персональні санкції. З посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 17 та п. 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» Прокурор зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 157 від 17.02.2023 р. виключно з метою врегулювання недопустимості "двоякого тлумачення" вимог статті 17 п. 44 Особливостей викладено в редакції, якою передбачено відхилення тендерної пропозиції, коли кінцевий бенефіціарний власник учасника є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель; надалі постановою № 471 від 12.05.2023 р. відповідну норму перенесено до п. 47 Особливостей. На думку Прокурора, підзаконним актом положення ст. 17 Закону не змінено та не скасовано, а лише деталізовано з метою належного правозастосування.

Прокурор посилається на п. 4.1 розділу 4 тендерної документації, лист ТОВ «Твій Газзбут» від 29.11.2022 р. № 200-Сл-79105-1122/71 про неперебування під санкціями, а також на рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 7193-р/пк-пз від 06.12.2022 р. ( закупівля UA-2022-11-03-012010-a), № 417-р/пк-пз від 12.01.2023 р., № 728-р/пк-пз від 23.01.2023 р., якими, як він стверджує, встановлено подання ТОВ «Твій Газзбут» недостовірної інформації про відповідність вимогам п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону. Серед санкцій щодо ОСОБА_1 наявні обмеження торговельних операцій (п. 2), зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (п. 5), інші санкції (п. 13 додатку 1).

Прокурор стверджує, що укладення договору з учасником, кінцевим бенефіціаром якого є «підсанкційна особа», не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам ст. 5 Закону і підриває фінансово-економічні інтереси держави. З посиланням на ст. 64-1 ГК України, абз. 2 ч. 1 ст. 5-1 та п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню ) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», наказ Міністерства юстиції України від 18.11.2016 р. № 3268/5 Прокурор вважає, що на кінцевого бенефіціарного власника поширюється «така санкція як заборона на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг», а відмежування юридичної особи від її власника «є штучним та становить собою прояв надмірного формалізму». Відтак товариство надало недостовірну інформацію, і замовник на підставі абз. 2 п. 42, пп. 11 п. 47, абз. 2, 3 пп. 1 п. 44 Особливостей зобов`язаний був відхилити його тендерну пропозицію, а позовні вимоги заявлено з урахуванням ч. 3 ст. 228 ЦК України за наявності умислу лише в однієї сторони.

ТОВ «Твій Газзбут» подало відповідь на відзив, згідно якої Прокурор не спростовує доводів скарги щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження та застосування зворотної дії в часі постанови Кабінету Міністрів України № 1178, навпаки продовжує на неї посилатися, а санкції щодо власника товариства вважає застосованими до самого товариства. Скаржник наголошує, що ТОВ «Твій Газзбут» не включене до додатку 2 до рішення РНБО від 18.06.2021 р., а указ Президента України про застосування персональних санкцій є актом індивідуальної дії ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 р. у справі № 990/270/23, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2024 р. у справі № 922/1589/22 ), тож застосування санкцій до фізичної особи не означає їх застосування до товариства. З посиланням на ч. ч. 1, 3 ст. 96 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п. 1.17 статуту та постанову Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 922/3275/23 скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» подано додаткові пояснення у справі, у яких викладено позицію щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 р. у справі № 922/3456/23 та у постанові Верховного Суду від 02.07.2025 р. у справі № 922/3069/24.

Дніпропетровська обласна рада подала додаткові пояснення, згідно яких КП «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» засноване на спільній власності територіальних громад області і є самостійною юридичною особою, наділеною правом звернення до суду, а обласна рада як орган управління його майном не несе відповідальності за зобов`язаннями підприємства, не має владних повноважень і не здійснює управління у спірних зобов`язальних правовідносинах. Органи контролю у сфері закупівель та використання бюджетних коштів визначені ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі», Положеннями про відповідні органи та ст. 115 Бюджетного кодексу України, і обласні ради до них не належать. Обласна рада не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вона є розпорядником бюджетних коштів, оскільки відповідно до ст. ст. 2, 22 Бюджетного кодексу України головним розпорядником коштів підприємства є департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації; з урахуванням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20 рада вважає, що вона не має владних повноважень у спірних правовідносинах.

Східний офіс Держаудитслужби не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

КП «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 р. у справі № 904/3295/24 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів сплати судового збору у сумі 11 193,60 грн. та доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра.

Після усунення недоліків, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 07.05.2025 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/3295/24. Зупинено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 р. у справі № 904/3295/24 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2026 р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024р. у справі № 904/3295/24. Розгляд справи призначено на 19.10.2026 р..

Від Позивача-1 до суду надійшла заява, про проведення засідання за відсутності представника Дніпропетровської обласної ради, з урахуванням наданих пояснень та за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач-1 також не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача-1 та Відповідача-1.

19.10.2026 р. від представника Дніпропетровської областної покуратури надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/3295/24 за позовом керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради, Східного офісу Держаудитслужби до КП «Дніпропетровська обласна станція переливання крові», ТОВ «Твій Газзбут» про визнання недійсним договору та стягнення коштів до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 927/994/23.

Клопотання обгрунтоване тим, що за результатами розгляду справи № 927/994/23 має бути сформований висновок щодо застосування мораторію на виконання грошових зобов`язань, встановленого постановою № 187, до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є особа, на яку накладені персональні економічні санкції ( аналогічно справі, що переглядається - ОСОБА_1 ), та щодо правових наслідків застосування такого мораторію. За наведених обставин зупинення апеляційного провадження до ухвалення рішення об`єднаною палатою у справі № 927/994/23 є необхідним та обґрунтованим процесуальним заходом. Воно спрямоване на забезпечення однакового застосування норм матеріального права, дотримання принципу правової визначеності та уникнення ситуації, за якої апеляційний суд ухвалює рішення з питання, що перебуває у стадії формування узгодженого правового висновку Верховного Суду.

Так, Прокурор вказує на те, що передаючи справу № 927/994/23 на розгляд Об`єднаної палати, Верховний Суд в ухвалі від 23.10.2025 р. зазначив, що предметом судового розгляду у цій справі є стягнення з Покупця за договором поставки вартості придбаного ним, але не оплаченого товару, а також штрафних санкцій та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості; спірне питання, передане на розгляд касаційного суду, полягає у тому, чи правомірним є стягнення заявлених у позові грошових коштів з Відповідача - СТОВ «Батьківщина» на користь Позивача - ПрАТ «Украгро НПК», при тому, що: (І) кінцевим бенефіціарним власником товариства Позивача є особа, на яку накладені персональні економічні санкції, - ОСОБА_1 , крім того його дружина є громадянкою рф; (ІІ) договір є недійсним, оскільки був укладений під впливом тяжкої обставини та з перевищенням директором СТОВ «Батьківщина» своїх повноважень, а також нікчемним, оскільки порушує публічний порядок і законодавство про захист економічної конкуренції; (ІІІ) відсутнє порушене право кредитора і невиконане зобов`язання боржника, оскільки судом у межах справи № 927/730/25 вжито заходи забезпечення позову, якими, зокрема, заборонено Позивачу та Відповідачу виконувати умови договору. Існує неоднакове правозастосування Верховним Судом п. 1 постанови № 187 в аспекті того, чи підлягає застосуванню зазначений у цьому пункті мораторій щодо виконання грошових зобов`язань на користь осіб, пов`язаних з державою- агресором, на будь-якій стадії судового процесу, обмежуючи суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів) у реалізації ними права вимоги до зобов`язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання, чи вказаний мораторій, як такий, що означає відстрочення виконання певних зобов`язань, а не звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами, не має бути підставою для припинення зобов`язання та відмови у захисті порушеного права. Законодавець передбачив певні особливості, пов`язані із примусовим виконанням рішень, якщо стягувачами у виконавчому провадженні є особи, пов`язані з державою-агресором, з метою акумулювання майна для майбутнього звернення стягнення; водночас законодавством не передбачено такої підстави для відмови в позові про стягнення заборгованості як пов`язаність особи з державою-агресором або введення мораторію на виконання грошового зобов`язання.

Присутні у судовому засіданні представники Прокурора та Позивача підтримали клопотання про зупинення, представник Відповідача заперечив проти чергового зупинення апеляційного провадження, пославшись на його безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наведені в клопотанні аргументи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволення клопотання Прокурора про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/3295/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 927/994/23, виходячи з такого.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статтей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах ( в іншій справі ) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, як уже відзначалось, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 р. у справах № 924/645/18 та № 910/23396/16, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18 та № 910/759/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19 та від 25.03.2021 у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 у справі № 922/2838/20 тощо.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 р. у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 р. у справі № 917/131/19 тощо.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.03.2024 р. у справі № 910/17615/20 зазначила, що провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; має бути обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Прокурором у клопотанні не спростовано того факту, що встановлені у цій справі обставини та зібрані докази дозволяють суду належним чином оцінити доводи апеляційної скарги Відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, подібність правовідносин необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 р. у справі № 233/2021/19 (провадження №14-166цс20).

При цьому, правовідносини у справах № 927/994/23 та № 904/3295/24, що переглядається, не є подібними з огляду на предмет спору та правове регулюванням спірних правовідносин, оскільки стороною у цій справі, що контролюється особою, до якої застосовані санкції є Відповідач, з якого Прокурор просить суд стягнути кошти, а у справі № 927/994/23 саме Позивач є стороною що контролюється особою, до якої застосовані санкції і на користь якої підлягають стягненню грошові кошти.

У судовому засіданні 19.10.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

22.11.2022 р. в електронній системі закупівель "ProZorro" КП "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" розпочато процедуру відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія) за рахунок коштів місцевого ( обласного ) бюджету ( ідентифікатор закупівлі UА-2022-11-22-010427-а ). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 422 450,00 грн. Згідно з річним планом закупівель КП "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" джерелом фінансування вищевказаної закупівлі є кошти місцевого ( обласного ) бюджету.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаних відкритих торгах з особливостями прийняли два суб`єкта господарювання: ТОВ "Твій Газзбут" з пропозицією 420 000,00 грн та ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" з пропозицією 396 480,00 грн. Критерієм вибору переможця була ціна.

02.12.2022 р. КП "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" прийнято рішення, яке оформлене протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою про визначення переможця у процедурі відкритих торгів з особливостями, щодо визначення ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" переможцем відкритих торгів, про намір укласти з ним договір про закупівлю електричної енергії з переможцем ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" в електронній системі закупівель.

06.12.2022 р. Замовником отримано листа від переможця закупівлі - ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" про відмову від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації.

06.12.2022 р. КП "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" прийнято рішення щодо відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" у процедурі відкритих торгів з особливостями UА-2022-11-22-010427-а згідно з предметом закупівлі Електрична енергія ( код ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія ) на підставі того, що переможець процедури закупівлі відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладання договору про закупівлю.

КП "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" прийнято рішення, оформлене протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою про визначення переможця у процедурі відкритих торгів з особливостями про визначення ТОВ "Твій Газзбут" переможцем відкритих торгів, намір укласти з ним договір про закупівлю та оприлюднення рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем ТОВ "Твій Газзбут" в електронній системі закупівель.

31.12.2022 р. між ТОВ "Твій Газзбут" ( Постачальник ) та КП "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" ( Споживач ) укладено договір про закупівлю електричної енергії № 60АВ200-102449-22. За умовами цього договору Постачальник зобов`язується до 31.12.2022 р. передати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії, а Споживач зобов`язується сплатити вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2022 р. становить 70 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи ( п. п. 1.1., 1.2, 1.3 ). Ціна цього договору становить 420 000,00 грн. з ПДВ ( п. 4.1 )

На виконання умов договору КП "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" перерахувало на користь ТОВ "Твій Газзбут" бюджетні кошти у розмірі 420 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1510 від 29.12.2022 р.

Звертаючись з позовною заявою, Прокурор вказує на те, що договір № 60АВ200-102449-22 на закупівлю електричної енергії від 13.12.2022 р. має бути визнано недійсним, а сплачені за ним кошти в розмірі 420 000,00 грн. стягнуті до державного бюджету на підставі ст. 228 ЦК України.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що правовідносини у сфері публічних закупівель регулюються Законом України «Про публічні закупівлі», який відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі товару (послуги) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 та п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника, якщо учасник є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції», а за ч. 15 ст. 29 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію і в разі зазначення у ній будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі.

Суд першої інстанції проаналізував положення ст. ст. 3, 4 Закону України «Про санкції» щодо мети та видів санкцій, а також Особливості здійснення публічних закупівель, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 р. № 1178 (далі - Особливості). Суд зазначив, що відповідно до абз. 4 п. 44 Особливостей замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію переможця, коли наявні підстави, визначені ст. 17 Закону (крім п. 13 ч. 1 ст. 17), зокрема, коли учасник є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель, та що на момент розміщення оголошення про проведення торгів UA-2022-11-22-010427-а, подачі тендерних пропозицій та розкриття тендерної пропозиції ТОВ «Твій Газзбут» постанова Кабінету Міністрів України № 1178 діяла. Згідно з абз. 3 п. 44 Особливостей учасник підтверджує відсутність підстав для відмови шляхом самостійного декларування.

Місцевий господарський суд установив, що ТОВ «Твій Газзбут» у складі тендерної пропозиції надало довідку від 29.11.2022 р. № 200-Сл-79105-1122/109 про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону, тоді як кінцевим бенефіціарним власником товариства, якому належить 100% статутного капіталу, є ОСОБА_1 , щодо якого у позиції 538 додатку № 1 до рішення РНБО від 18.06.2021 р. терміном на три роки застосовано санкції, зокрема блокування активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, інші санкції. З огляду на це суд визнав правомірним твердження Прокурора про зазначення ТОВ «Твій Газзбут» у тендерній пропозиції недостовірної інформації, суттєвої для визначення результатів торгів, а доводи відповідачів про відсутність товариства у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 до рішення РНБО від 18.06.2021 р. оцінив критично.

Застосовуючи ст. ст. 202, 203, 215, ч. 3 ст. 228, ст. 236 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України, суд першої інстанції послався на рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 щодо поняття державних інтересів, на правову позицію Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 р. у справі № 922/1391/18 щодо ознак недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17 щодо поняття добросовісності та на постанову Верховного Суду від 10.06.2021 р. у справі № 910/114/19, у якій зазначено, що прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Суд дійшов висновку, що договір від 13.12.2022 р. № 60АВ200-102449-22 укладено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з порушенням правових та економічних засад держави, а також приписів санкційного регулювання, тому він підлягає визнанню недійсним.

З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 р. у справі № 522/22473/15-ц щодо ефективності поєднання вимоги про визнання правочину недійсним з вимогою про стягнення коштів, суд установив наявність умислу на укладення спірного договору лише у ТОВ «Твій Газзбут», яке, на думку суду, з метою незаконного одержання прибутку надало недостовірні дані щодо відсутності підстав для відхилення тендерної пропозиції та отримало кошти обласного бюджету в сумі 420 000,00 грн. Тому одержані ним кошти мають бути повернуті КП «Дніпропетровська обласна станція переливання крові», а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Щодо підстав представництва Прокурором інтересів держави суд першої інстанції, проаналізувавши п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, зазначив, що обласна рада є уповноваженим органом на захист інтересів територіальної громади, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету ( постанови Верховного Суду від 22.12.2022 р. у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 р. у справі № 904/5558/20, від 21.12.2022 р. у справі № 904/8332/21, від 09.08.2023 р. у справі № 924/1283/21, від 21.06.2023 р. у справі № 905/1907/21 ), а Держаудитслужба - суб`єктом владних повноважень у бюджетній сфері. Прокурор направляв листи від 10.05.2024 р. № 54-3875ВИХ24, № 54-3877ВИХ24 та від 04.06.2024 р. № 54-4649ВИХ24, № 54-4652ВИХ24, на які отримав відповіді про неможливість звернення до суду за відсутності повноважень. Суд визнав підстави представництва належно обґрунтованими, водночас вважав помилковими висновки Прокурора щодо порушення спірним договором інтересів Східного офісу Держаудитслужби, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовив.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора та сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі компетентного органу у цій справі.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 (пункт 43) Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення Прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рн/99 під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави щодо спірної земельної ділянки у судовому порядку, забезпечення раціонального використання землі.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 р. у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво Прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 р. у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 р. у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 р. у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 р. у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування Прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наголошено, що Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу ( нездійснення захисту інтересів держави ) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора, такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави прокурор зазначає, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції. Дотримання спеціальних економічних та інші обмежувальних заходів (санкції) є невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні та захисту національних інтересів, національної безпеки та територіальної цілісності України. Таким чином, порушення законодавства про санкції призводять до порушення конституційних засад, ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, забезпеченні доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентному обранні переможців торгів. Пред`явлення позову прокурором у даному випадку зумовлено порушенням інтересів держави, оскільки ТОВ "Твій Газзбут" вчинено порушення законодавства про санкції та здійснено, попри заборону, участь у публічних закупівлях та отримано бюджетні кошти.

Ст. 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Згідно ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

З урахуванням наведеного, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування суб`єктами незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Орган місцевого самоврядування зобов`язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню Прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави до позовної заяви подано листи № 54-3875ВИХ24 від 10.05.2024 р. до Дніпропетровську обласну раду, № 54-3877ВИХ24 від 10.05.2024 р. до КП "Дніпропетровська обласна станція переливання крові, № 54-4649ВИХ24 від 04.06.2024 до Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, № 54-4652ВИХ24 від 04.06.2024 р. до Східного Офісу Державної аудиторської служби України про існування порушення інтересів держави у зв`язку з укладанням між КП "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" та ТОВ "Твій Газзбут" договору на постачання електричної енергії від 13.12.2022 р. № 60АВ200-102449-22 з порушенням ст. 17 ЗУ "Про публічні закупівлі", п. 39, п.п. 1 п. 41 та пп. 11 п. 44 Особливостей та необхідність вжиття заходів реагування задля їх поновлення, проте отримано відповіді про неможливість звернення до суду за відсутності повноважень.

Невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідних органів.

Отже, Прокурором дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок.

Крім іншого Скаржник посилається на помилкове віднесення судом першої інстанції цієї справи до малозначних.

Відповідно до частини 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні

За приписами пунктів І, 2 частини 5 ст. 12 ГПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, процесуальний закон розмежовує справи, які є малозначними безпосередньо в силу закону за критерієм ціни позову, та справи, які можуть бути визнані малозначними судом з урахуванням їх незначної складності.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 30.05.2024 р. у справі № 910/15593/23, у пунктах 57-60 якої розмежовано зазначені категорії малозначних справ та звернуто увагу на необхідність оцінки конкретних обставин справи під час вирішення питання про її віднесення до категорії малозначних і визначення виду позовного провадження.

Згідно з частиною 7 ст. 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей цього Кодексу обчислюється станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 01.2024 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 028,00 грн, відповідно сто його розмірів становили 302 800,00 грн, а п`ятсот розмірів - 1 514 000,00 грн.

У цій справі Прокурором заявлено вимогу майнового характеру на суму 420 000,00 грн, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, справа не належить до категорії малозначних безпосередньо на підставі пункту 1 частини 5 ст. 12 ГПК України.

Водночас перевищення зазначеного розміру саме по собі не виключає можливості визнання справи малозначною відповідно до пункту 2 частини 5 ст. 12 ГПК України за умови встановлення її незначної складності та відсутності передбачених законом обмежень

Відповідно до частини 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною другою цієї статті передбачено можливість розгляду за правилами спрощеного позовного провадження інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, крім справ, зазначених у частині четвертій цієї статті

Згідно з частиною 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг і характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи; наявність значного суспільного інтересу до розгляду справи; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В ухвалі Верховного Суду від 14.07.2023 р. у справі № 910/7291/22 зазначено, що при вирішенні питання про віднесення справи до категорії малозначних суд враховує приписи ст. 247 ГПК України, при цьому складність судової справи є оціночним критерієм, який визначається судом з урахуванням обставин відповідної справи.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 04.06.2024 р. у справі № 927/1125/23 наголошено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд має враховувати критерії, визначені частиною 3 ст. 247 ГПК України. У зазначеній справі Верховний Суд визнав обґрунтованим застосування спрощеного позовного провадження, зокрема з огляду на те, що суд першої інстанції врахував характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг і характер доказів, обраний спосіб захисту та розглянув відповідне клопотання прокурора.

Отже, наведені висновки Верховного Суду свідчать, що вирішення питання про малозначність справи та визначення належного порядку її розгляду не може обмежуватися лише формальним порівнянням ціни позову із встановленими процесуальним законом граничними розмірами, а потребує оцінки передбачених ст. 247 ГПК України критеріїв з урахуванням конкретних обставин справи.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є вимоги Прокурора про визнання недійсним договору укладеного між Комунальним підприємством «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», а також застосування наслідків його недійсності шляхом стягнення 420 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням законодавства про публічні закупівлі, застосуванням персональних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника учасника закупівлі та невідповідністю укладеного правочину інтересам держави і суспільства

Вирішення зазначеного спору передбачає необхідність дослідження обставин проведення процедури закупівлі, визначення правового регулювання, чинного на момент її проведення та укладення договору, перевірки змісту застосованих санкцій та їх правових наслідків, а також встановлення передбачених статтями 203, 215, 228 ЦК України підстав недійсності правочину і застосування відповідних майнових наслідків.

Отже, характер спірних правовідносин, поєднання вимог майнового та немайнового характеру, необхідність застосування спеціального законодавства у сфері публічних закупівель, санкційного законодавства та положень цивільного законодавства щодо недійсності правочинів становили обставини, які підлягали врахуванню судом першої інстанції при визначенні порядку розгляду справи.

Разом із тим, як убачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 р. про відкриття провадження у справі № 904/3295/24, місцевий господарський суд, вирішуючи питання про порядок розгляду справи, виходив із того, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Посилаючись на положення статті 12, частини 1 статті 247 та частини 7 статті 250 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір підлягає розгляду лише за правилами спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим постановив здійснювати його розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, заявлена Прокурором майнова вимога становила 420 000,00 грн, що перевищувало сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлених станом на 01.01.2024 р. - 302 800,00 грн.

Отже, покладений судом першої інстанції в основу визначення порядку розгляду справи висновок про те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи

При цьому ухвала суду від 01.08.2024 р. не містить висновків щодо визнання справи малозначною за критерієм незначної складності відповідно до пункту 2 частини 5 ст. 12 ГПК України, а також оцінки обставин, визначених частиною 3 ст. 247 цього Кодексу.

Зокрема, суд першої інстанції не навів мотивів щодо характеру спірних правовідносин, поєднання вимог майнового та немайнового характеру, складності предмета доказування, необхідності застосування спеціального законодавства у сфері публічних закупівель та санкційного законодавства, а також значення справи з огляду на заявлену Прокурором вимогу про застосування спеціальних майнових наслідків недійсності правочину.

Таким чином, місцевий господарський суд фактично ототожнив цю справу з такою, що є малозначною безпосередньо в силу закону, та дійшов висновку про обов`язковість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, не здійснивши оцінки передбачених процесуальним законом критеріїв.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами Апелянта щодо помилкового застосування судом першої інстанції положень статей 12, 247 ГПК України при визначенні порядку розгляду справи.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що помилкове віднесення справи до категорії малозначних необхідно відмежовувати від порушення встановлених законом правил щодо обов`язкового розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження

Застосування зазначеної норми передбачає встановлення того, що конкретна справа відповідно до вимог процесуального закону підлягала розгляду саме за правилами загального позовного провадження.

Водночас сама лише обставина перевищення ціною позову ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також наявність вимоги про визнання недійсним договору не виключають можливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 2 ст. 247 ГПК України.

Отже, встановлена помилковість мотивів, з яких місцевий господарський суд обрав спрощене позовне провадження, сама по собі не свідчить про наявність передбаченої пунктом 7 частини 3 ст. 277 ГПК України обов`язкової підстави для скасування судового рішення.

Водночас, зазначене процесуальне порушення не є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення за пунктом 7 частини 3 ст. 277 ГПК України, тоді як висновок суду апеляційної інстанції про необхідність скасування рішення в частині задоволених позовних вимог ґрунтується на встановленому неправильному застосуванні норм матеріального права та недоведеності обставин, покладених судом першої інстанції в основу задоволення позову.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є вимоги Прокурора про визнання недійсним договору на закупівлю електричної енергії від 13.12.2022 р. № 60АВ200-102449-22 укладеного між відповідачами як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору передбачених ст. 228 ЦК України, шляхом стягнення з ТОВ "Твій Газзбут" на користь КП "Дніпропетровська станція переливання крові" 420 000,00 грн. та з КП "Дніпропетровська станція переливання крові" - в дохід держави, в особі Східного офісу Держаудитслужби України.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що у тексті позовної заяви Прокурор посилався на ст. 216 ЦК України, а у прохальній частині просив застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 228 ЦК України, і суд в оскаржуваному рішенні також застосував односторонню реституцію, передбачену ст. 228 ЦК України. При цьому, обґрунтування односторонньої реституції Прокурором полягало в наявності у ТОВ «Твій Газзбут» умислу на порушення правового господарського порядку шляхом надання недостовірної інформації, що є порушенням пп. 1 п. 44 та пп. 11 п. 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі».

Отже ключовим питанням цієї справи є наявність підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Згідно з цією нормою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна за змістом норма містилася у ч.1 ст. 208 ГК України ( яка була чинною у період існування спірних відносин ).

При застосуванні зазначеної норми, відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України колегія суддів ураховує висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 19.12.2025 р. у справі № 922/3456/23 ( до розгляду якої апеляційне провадження у справі № 904/3295/24 зупинялося ).

Так, у п. п. 74 - 77 постанови, об`єднання палата зазначила, що вирішуючи питання щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК, ч.1 ст. 208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства. Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

ЄСПЛ неодноразово звертає увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 р. у справі № 922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для застосування приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України Прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин ( придбання електричної енергії комунальним підприємством ) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, Прокурор цього не доводив, стверджував про порушення законодавства про публічні закупівлі, які мали місце під час проведення закупівлі.

Порушення законодавства про публічні закупівлі спрямоване на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Прокурор у цій справі не доводив, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у п. 100 постанови від 19.12.2025 р. у справі № 922/3456/23 вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася ( на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання ). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Об`єднана палата у п. 101 вказаної постанови звернула увагу на невідповідність норми ч. 3 ст. 228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст. 228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та ч. 3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.

Колегія суддів Верховного Суду у справі № 911/934/23 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК як норми внутрішнього законодавства, що за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, що суперечить приписам Першого протоколу до Конвенції. Такий висновок є загальним, базується на недоліках самої законодавчої норми (тобто він має застосовуватися незалежно від обставин конкретної справи).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 р. у справі № 922/3456/23 уточнила висновки, що містилися у постановах від 13.11.2024 р. у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 р. у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, таким чином: При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину ( тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили ), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася ( на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання ). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Крім того, Прокурор стверджує про те, що завдяки порушенням законодавства про захист конкуренції постраждали інтереси держави. Враховуючи, що закупівлю товарів проводило комунальне підприємство за гроші територіальної громади, а не держави, то при спотворенні результатів торгів постраждалою є територіальна громада області. Між тим, Прокурор у позові просив, а господарський суд стянув кошти в дохід держави ( до державного бюджету ), а не місцевого бюджету ( тобто територіальної громади, яка на думку Прокурора постраждала від спотворення результату закупівель за комунальні кошти ), що суперечить здоровому глузду і у сукупності з негативними майновими наслідками для комунального підприємства є очевидно непропорційним втручанням в право власності територіальної громади області ( аналогічний висновок наведений в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 р. у справі № 922/3456/23 ).

Хоча фактичні обставини справи № 922/3456/23 та справи, яка переглядається, не є тотожними, наведені висновки Об`єднаної палати щодо правової природи наслідків частини 3 ст. 228 ЦК України, виключності їх застосування та необхідності дотримання принципу пропорційності мають значення для правильного застосування цієї норми у цій справі.

У матеріалах справи відсутні докази вчинення у зв`язку з проведенням спірної закупівлі або укладенням договору кримінального правопорушення, не встановлено завдання державі, територіальній громаді або комунальному підприємству значних збитків, відсутні докази того, що електрична енергія за договором не була поставлена, була поставлена у меншому обсязі чи неналежної якості, не встановлено завищення ціни електричної енергії порівняно з її ринковою вартістю.

Також, матеріали справи не містять доказів незаконного та безпідставного збагачення ТОВ «Твій Газзбут», змови між товариством та замовником, фіктивності господарської операції або спрямованості спірного договору на незаконне заволодіння бюджетними коштами.

При цьому первісно переможцем процедури закупівлі було визначено інше підприємство - ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», яке запропонувало нижчу ціну. ТОВ «Твій Газзбут» визначено переможцем лише після відмови первісного переможця від підписання договору.

Наведені обставини не дають підстав для висновку про спрямованість процедури закупівлі на забезпечення перемоги саме ТОВ «Твій Газзбут».

Не підтверджено матеріалами справи і висновок суду першої інстанції про наявність у ТОВ «Твій Газзбут» умислу на укладення правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Сам факт отримання ТОВ «Твій Газзбут» 420 000,00 грн як оплати за поставлену відповідно до договору електричну енергію за відсутності доказів невиконання або неналежного виконання договору не свідчить про незаконне одержання прибутку та наявність протиправного умислу.

Виходячи з викладеного, враховуючи висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 р. у справі № 922/3456/23, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України до спірних відносин призвело до порушення визначеного у рішеннях ЄСПЛ принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном ( ст. 1 Протоколу першого до Конвенції ) як щодо Відповідача, так і щодо добросовісної сторони правочину.

Відтак, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимоги Прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Комунального підприємства "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" - 420 000,00 грн., а з Комунального підприємства "Дніпропетровська обласна станція переливання крові" стягнення одержаних ним за рішенням суду коштів у розмірі 420 000,00 грн. в дохід держави.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 р. у cправі № 905/77/21 сформувала наступний висновок: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь Позивача, витребування майна з володіння Відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення Прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для Держави як Позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права Позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання Позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Отже, позовна вимоги Прокурора про визнання недійсним виконаного договору на закупівлю електричної енергії від 13.12.2022 р. № 60АВ200-102449-22 укладеного між відповідачами без поєднання з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину ( в цій частині відмовлено у задоволені позову через порушення визначеного у рішеннях ЄСПЛ принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном ) не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав Позивача та є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 р. у частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У частині, в якій судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з відсутністю порушення спірним договором інтересів Східного офісу Держаудитслужби, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» підлягає задоволенню.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

10. Судові витрати.

Відповідно до частини першої ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 р. у частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові, здійснений судом першої інстанції розподіл судових витрат також підлягає зміні.

У зв`язку з цим судовий збір у розмірі 7 462,40 грн, стягнутий рішенням суду першої інстанції з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури, стягненню з Відповідача не підлягає.

З огляду на задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11 193,60 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 р. у справі № 904/3295/24 в частині задоволення позовних вимог - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради про: визнання недійсним договору № 60АВ200-102449-22 про закупівлю електричної енергії від 13.12.2022 р. укладеного між Комунальним підприємством «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на користь Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» грошових коштів у розмірі 420 000,00 грн; стягнення з Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» одержаних ним за рішенням суду грошових коштів у розмірі 420 000,00 грн у дохід держави.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 р. у справі № 904/3295/24 - залишити без змін.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» 11 193,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом двадцяти днів у порядку та за наявності підстав, передбачених статтями 287- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.10.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
27.10.2026 Судовий наказ № 140950377 Господарський суд Дніпропетровської області
05.10.2026 Ухвала № 140307218 Центральний апеляційний господарський суд
07.05.2025 Ухвала № 127183001 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
06.01.2025 Ухвала № 124228487 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
09.12.2024 Ухвала № 123633087 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
29.11.2024 Ухвала № 123392757 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
08.11.2024 Рішення № 122896700 без тексту Господарський суд Дніпропетровської області
16.10.2024 Ухвала № 122381460 без тексту Господарський суд Дніпропетровської області
26.08.2024 Ухвала № 121219035 без тексту Господарський суд Дніпропетровської області
01.08.2024 Ухвала № 120769298 без тексту Господарський суд Дніпропетровської області