ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
14 жовтня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/4756/26
Головуючий у першій інстанції - Топіха Р. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1803/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н. В.,
суддів: Супруна О. П., Шитченко Н. В.,
із секретарем Хілик М. О.,
учасники справи:
заявник ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила встановити юридичний факт того, що громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навідник 2 танкового взводу 3 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил рф на території України близько 2 км східніше населеного пункту Работине Пологівського району Запорізької області, місцем смерті вважати населений пункт Работине Пологівського району Запорізької області, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявлені вимоги обґрунтовувала тим, що 15.08.2023, виконуючи бойове завдання по захисту територіальної цілісності та незалежності України, приблизно 2 км східніше населеного пункту Работине Пологівського району Запорізької області зник безвісти військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що ОСОБА_3 , зниклий безвісти, є її сином, а оголошення його померлим необхідно для отримання одноразової грошової допомоги.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.06.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту задоволено.
Оголошено померлим солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, навідника 2 танкового взводу 3 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону ВЧ НОМЕР_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зник безвісти 15.08.2023 в районі населеного пункту Работине Пологівського району Запорізької області, під час виконання ним обов`язків військової служби у період воєнного стану, за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, внаслідок збройної агресії РФ проти України.
Датою смерті солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навідника 2 танкового взводу 3 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону ВЧ НОМЕР_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - населений пункт Работине Пологівського району Запорізької області.
Роз`яснено, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Рішення суду обґрунтоване тим, що оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Встановивши відсутність відомостей про місце проживання і місце знаходження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його зникнення безвісти у зв`язку з воєнними діями, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення районного суду в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту смерті, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ОСОБА_1 просила встановити факт смерті військовослужбовця ОСОБА_3 відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, якою передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, тому заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Зазначає, що на адресу Міноборони не надходило заяви ОСОБА_1 про внесення змін до заяви про встановлення юридичного факту в частині заміни прохальної частини із «встановити юридичний факт смерті» на «оголосити фізичну особу померлою». Отже, суд проігнорував вищезазначену інформацію, фактично вийшов за межі заявлених вимог самостійно змінивши вимоги заявниці, що свідчить про необхідність скасування рішення.
МОУ вказує, що приписами ч. 2 ст. 46 ЦК України чітко встановлено строк для оголошення особи померлою - після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Цією ж нормою передбачено право суду скоротити відповідний строк, але початок його перебігу залишається незмінним. Отже, законодавець визначив можливість оголошення фізичної особи померлою через певний строк, який розпочинається з дня завершення воєнних дій на території України.
Звертає увагу суду на те, що Наказом Головнокомандувача ЗСУ «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 247 від 01.09.2023 Токмацька міська територіальна громада визначена районом ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 серпня 2023 року. Таким чином, як на час зникнення безвісти ОСОБА_3 , так і на час звернення з заявою, територія села Роботине Токмацької територіальної громади Пологівського району Запорізької області віднесена до району ведення воєнних (бойових) дій. Однак судом першої інстанції не враховано положення ст. 1 Закону України «Про оборону України», які надають визначення термінам «бойові дії» та «район воєнних (бойових) дій» та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22, що призвело до прийняття неправомірного рішення.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.06.2026 - без змін.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу полягають в тому, що заявниця посилається на норми права, що охоплюють процедуру оголошення особи померлою, а не встановлення факту смерті, тому воля заявника чітко спрямована саме на оголошення особи померлою, а не неправильне визначення вимоги у заяві, що не спростовує її суті та поданих на підтвердження документів.
Вказує, що постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 554/9311/18, на яку посилається Міністерство оборони України, стосується питань позовного, а не окремого провадження, тобто постанова ухвалена не у подібних правовідносинах.
Стверджує, що Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан, тому не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що відповідно до даних копії свідоцтва про народження, виданого 13.01.1979, серії НОМЕР_3 , актовий запис № 37, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками зазначені: у графі батько - ОСОБА_4 , у графі мати - ОСОБА_1 (а.с. 6).
Батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції 07.03.2012, серія НОМЕР_4 , актовий запис № 693 (а.с. 9).
05.06.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 679. Після укладення шлюбу прізвище чоловіка - « ОСОБА_5 », дружини - « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_5 , актовий запис № 679 (а.с. 8).
Відповідно до витягу з наказу начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2023 № 11 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , який утримується у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , пройшов курс базової загальновійськової підготовки на базі військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_2 та з 11.01.2023 прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з тарифним розрядом 1 та розміром посадового окладу 2 470,00 грн (а.с. 14).
13.03.2023 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду навідника танкового взводу танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону, ВОС - 117281А, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2023 № 74 (а.с. 15 зворот).
З 15.08.2023 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , навідник танкового взводу танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону вважається зниклим безвісти та знятий з усіх видів забезпечення з 15.08.2023, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2023 № 234 (а.с. 15).
Згідно з сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.08.2023 № 11/6/73 солдат ОСОБА_3 , 1978 р. н., призваний на військову службу по мобілізації 03.12.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну її свободу і незалежність, під час виконання бойового завдання, в районі н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області зник безвісти 15.08.2023 (а.с. 13).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань Пологівським районним відділом поліції ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202327[телефон приховано] від 19.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 11).
Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2023 № 1074 вбачається, що проведено службове розслідування за фактом зникнення безвісти 15.08.2023 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , навідника 2 танкового взводу 3 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 13.03.2023 № 74 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 призначений на посаду навідника танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 . На підставі бойового розпорядження командира 1 отбр від 26.07.2023 № 2/30/854 дск солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , навідник танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 вибув з району виконання завдань за призначенням після забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану для забезпечення заходів із правового воєнного стану на лінію бойового зіткнення на території Запорізької області з 31.06.2023. ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно 06 год 40 хв, 2 км східніше населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, після виконання завдання з обстрілу позиції противника, під час відходу з вогневої позиції, танк Т-72 АВ, стройовий номер 735, заводський номер НОМЕР_7 , зазнав ворожого влучання, який в подальшому був знищений через детонування боєкомплекту, внаслідок чого екіпаж танка у складі солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , навідника 2 танкового взводу 3 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 зникли безвісти. Неправомірних дій солдата ОСОБА_3 не встановлено. Причинами та умовами, що сприяли зникненню безвісти солдата ОСОБА_3 , є повномасштабна збройна агресія «російської федерації». Службове розслідування вважається завершеним (а.с. 16-17).
Відповідно до довідки, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2023 № 3401, ОСОБА_3 дійсно в період з 20.03.2023 по 15.05.2023, з 10.08.2023 по 15.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. 18).
Згідно з інформаційною довідкою Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області від 20.05.2026 № 94752-2026 за даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 15.08.2023 по теперішній час до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 36).
Згідно з інформаційною довідкою Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області від 20.05.2026 № 94989-2026 повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукується Пологівським районним відділом поліції ГУНП в Запорізькій області, як особа, яка зникла безвісти при виконанні бойового завдання, ОРС «Розшук» № НОМЕР_8 від 23.08.2023. На теперішній час місцезнаходження ОСОБА_3 не встановлено (а.с. 37).
Відповідно до інформаційної довідки від 20.05.2026 зі Спадкового реєстру та Повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей, наданої Другою чернігівською державною нотаріальною конторою на запит суду, інформація щодо ОСОБА_3 відсутня (а.с. 43-44, 45).
Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18.05.2026 відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 15.08.2023 по 25.05.2026 (станом на 14:25) громадянином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в базі даних не виявлено (а.с. 47).
Відповідно до відповіді від 26.05.2026 № 2378/5/25-01-12-02-10-2 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів з серпня 2023 року по квітень 2026 року ОСОБА_3 від військової частини НОМЕР_1 нараховувались кошти, код виплати військовослужбовцям - 185 (а.с. 48-52).
Згідно з інформаційною довідкою Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області від 23.05.2026 за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кримінальної відповідальності не притягувався, судимості відсутні (а.с. 77-78).
Згідно відповіді Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.05.2026 № 44184/21.19-30 за період з 15.03.2023 і по сьогодні відсутні відкриті виконавчі провадження за участю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 80).
За інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України державна реєстрація шлюбу, народження дітей, розірвання шлюбу, зміни імені та смерті щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відділом не проводилась (а.с. 82).
Згідно інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ОСОБА_3 одержував пільги на оплату житлово-комунальних послуг. На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. До реєстру застрахованих осіб звітні відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) з відповідною сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо ОСОБА_3 за лютий 2023 року - квітень 2026 року подано страхувальником Військовою частиною НОМЕР_1 (а.с. 84-91).
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання, і місце перебування якої невідоме, встановивши обставин зникнення безвісти у зв`язку з воєнними діями, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.
Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
За змістом ч. 2, ч. 3 статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ч. 1 ст. 47 ЦК України).
Відповідно до приписів ч. 1, ч. 6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Колегія суддів, проаналізувавши наведені норми та обставини справи, враховує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, яка є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У справі встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 . Є його дружиною, яка не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту.
17.08.2023 ОСОБА_1 сповіщено про те, що солдат ОСОБА_3 , 1978 р. н., призваний на військову службу по мобілізації 03.12.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну її свободу і незалежність, під час виконання бойового завдання, в районі н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області зник безвісти 15.08.2023 (а.с. 13).
Зазначені обставини дають підстави припускати загибель ОСОБА_3 , у ході бойових дій під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини.
Звертаючись до суду ОСОБА_1 подала заяву про встановлення юридичного факту, в порядку окремого провадження.
Згідно приписів ч. 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п. 3 ч. 2 статті 293 ЦПК України).
Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Законодавцем роз`яснено, що для встановлення юридичного факту, а саме, визнання людини померлою, заявникові необхідно звернутися до суду із відповідною заявою та доданими до неї доказами безрезультатного розшуку особи, відомостей про обставини її останнього відомого місця перебування та зникнення, можливого повідомлення про бойові дії, фізичні втрати за місцем служби або перебування особи.
Дійшовши висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 та оголошення померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , районний суд зазначив, з чим погоджується апеляційний суд, що наведені заявником обставини та мета, з якою заявнику необхідно оголосити особу померлою, свідчать про наявність між заявником та особою, яку вона просить оголосити померлим, особистого зв`язку та матеріально-правового зв`язку.
Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31.03.1995 звертає увагу судів на необхідність відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це встановлення судовим рішення припущення про смерть даної особи, тобто, констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто, доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації відповідним органом факту смерті.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 13 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
За змістом частин другої, третьої статті 294 ЦПК України з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Отже, на відміну від позовного провадження, у справах окремого провадження суд не обмежується виключно доводами учасників справи та поданими на підтвердження таких доводів доказами, а зобов`язаний вжити передбачених процесуальним законодавством заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про вихід суду першої інстанції за межі заявлених вимог є необґрунтованими, оскільки зі змісту заяви ОСОБА_1 у сукупності з наведеними нею обставинами, метою звернення до суду та характером доказів убачається, що заявниця фактично порушувала питання про оголошення ОСОБА_3 померлим. Використання заявницею формулювання «встановити юридичний факт загибелі військовослужбовця» не є безумовною підставою для висновку, що суд був зобов`язаний розглянути справу виключно як справу про встановлення факту смерті відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України. Визначальними є зміст заяви в цілому, фактичні обставини, на які посилалася заявниця, та мета, для досягнення якої вона звернулася до суду.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2019 у справі № 490/342/17 зазначив про те, що якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Судом встановлено, що подія, за якої безвісно зник військовослужбовець ОСОБА_3 , сталася 15.08.2023, із заявою ОСОБА_1 звернулась 06.05.2026, тобто станом на час розгляду справи минуло більше шести місяців від подій, за яких ОСОБА_3 , зник безвісти.
Отже, спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про недотримання заявницею строків, встановлених ч. 2 ст. 46 ЦК України, через те, що воєнні дії на території, де зник безвісті син заявниці.
Апеляційний суд також враховує, що воєнний стан це конкретний правовий режим, який запроваджується у випадку загрози або фактичного нападу на країну іншою державою чи навіть кількома державами. Воєнні дії це організоване застосування військ, сил і засобів для воєнних операцій на суші, на морі, в повітрі, тощо.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 04.12.2023 № 20231204-140, ОСОБА_3 має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а.с. 12).
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 376 від 28.02.2025 підтверджено, що с. Роботине Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області з 03.03.2022 тимчасово окуповано РФ (а.с. 201).
Велика Плата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.
Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Отже, визначені ст. 46 ЦК України строки спрямовані виключно на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії. Проте за доводами апеляційної скарги, Міністерство оборони України не стверджує, що ОСОБА_3 може бути живим, перебувати у полоні або на тимчасово окупованих територіях, а його загибель є неочевидною, тощо.
Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2023 № 1074 вбачається, що проведено службове розслідування за фактом зникнення безвісти 15.08.2023 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , навідника 2 танкового взводу 3 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 13.03.2023 № 74 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 призначений на посаду навідника танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 . На підставі бойового розпорядження командира 1 отбр від 26.07.2023 № 2/30/854 дск солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , навідник танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 вибув з району виконання завдань за призначенням після забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану для забезпечення заходів із правового воєнного стану на лінію бойового зіткнення на території Запорізької області з 31.06.2023. 15.08.2023 приблизно 06 год 40 хв, 2 км східніше населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, після виконання завдання з обстрілу позиції противника, під час відходу з вогневої позиції, танк Т-72 АВ, стройовий номер 735, заводський номер НОМЕР_7 , зазнав ворожого влучання, який в подальшому був знищений через детонування боєкомплекту, внаслідок чого екіпаж танка у складі солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , навідника 2 танкового взводу 3 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 зникли безвісти. Неправомірних дій солдата ОСОБА_3 не встановлено. Причинами та умовами, що сприяли зникненню безвісти солдата ОСОБА_3 , є повномасштабна збройна агресія «російської федерації». Службове розслідування вважається завершеним (а.с. 16-17).
Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і враховуючи доводи апеляційної скарги, по суті вирішеної заяви Міністерство оборони України не доводить, що у суду першої інстанції були відсутні достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у цій справі ОСОБА_3 - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлим (загиблим), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій статті 64 ЦК України, про нього з`являться додаткові відомості як про живого.
Виходячи з наведеного вище та враховуючи обставини конкретно цієї справи, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для висновку про те, що ОСОБА_3 передчасно визнано загиблим у ході бойових дій під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наявні в справі матеріали, за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 , з достатньою вірогідністю підтверджують загибель останнього під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що строк шість місяців, передбачений ч. 2 статті 46 ЦК України, має рахуватись з моменту закінчення воєнних дій, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі у бою.
Крім того, за відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності.
Вказане вище узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постановах: від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 04.12.2023 № 20231204-140, ОСОБА_3 має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а.с. 12).
Згідно листа ДНТ «Український національний центр розбудови миру» листом № 08-10/55800 від 29.09.2026 повідомляє, що за наявною в їхньому розпорядженні інформацією відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені до реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні (а.с. 191).
Відповідно до даних повідомлення представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 19238.2/19287/1/26/26/42.1.1 від 01.10.2026, станом на 29.09.2026 інформація щодо ймовірної долі, у тому числі можливого перебування в полоні або загибелі, військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або інші відомості щодо військовослужбовця до Секретаріату Уповноваженого не надходили (а.с. 192).
Відповідно до відповіді Департаменту інформатизації МВС України № 39165/16-2026 від 29.09.2026 (2651934), відомості стосовно гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні, оскільки така інформація в Департаменті не обліковується (а.с. 193).
13.10.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило, що ОСОБА_3 на обліку не перебуває, пенсію та інші види соціальних виплат в органах ПФУ не отримує (а.с. 196).
Згідно з листом про надання інформації № 15754/24.15/10/26 від 08.10.2026 Відділ ДРАЦС у М. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надіслало засвідчену копію актового запису про шлюб № 679 від 05.06.2014, складеного Відділом на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Одночасно повідомило, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян та в архіві Відділу актові записи про народження дітей, розірвання шлюбу, зміну імені, смерті на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено (а.с. 198-199).
Отже, на час розгляду справи у суду відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_3 живий, перебуває у полоні, відсутні дані щодо місця його перебування, як і дані, що він виїхав за межі України, тощо.
Враховуючи викладене та беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у цій справі і ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права та спростовуються матеріалами справи.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19. 10.2026.
Головуючий Судді: