ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року Луцьк Справа № 140/3094/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Державна установа "Луцький слідчий ізолятор" (далі - ДУ "Луцький слідчий ізолятор", позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.02.2026 № 00/3706/03-20-24-06-14 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням ГУ ДПС у Волинській області від 24.02.2026 №00/3706/03-20-24-06-14 позивачу нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 430254,83 грн, з яких: 380224,18 грн штраф за період з 21.10.2025 по 22.12.2025 та 50030,65 грн пеня.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вказує на те, що недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивач не допустив, адже мала місце лише помилка у звітному розрахунку, яку позивач самостійно виправив шляхом подання уточнених розрахунків, що не може бути підставою для застосування штрафних санкцій та пені. Звертає увагу на те, що ним у відповідності до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" своєчасно та в повному обсязі були сплачені нараховані на заробітну плату внески по ЄСВ. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що у позивача станом на 20.10.2025 обліковувалась заборгованість у сумі 1312204,94 гривень, яка виникла внаслідок самостійно визначеного зобов`язання у «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», поданого за вересень 2025 року на суму 1686391,30 грн (сплачено 370710,19 грн. + переплата 3476,17 грн.).
За наступні місяці сплачено поточні платежі у повному обсязі без врахування заборгованості.
Таким чином платником податків було порушено ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування", а саме єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.
У зв`язку з цим та на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" ГУ ДПС у Волинській області винесено оскаржуване рішення.
Звертають увагу на те, що позивачем подавались нові звіти за нові періоди у якому було здійснено коригування сум у зв`язку з помилковими даними у попередніх періодах, а не подано уточнюючі звіти, хоча звіти щодо сум ЄСВ формуються за кожен період окремо, а не наростаючим підсумком. Виправлення помилок у Податковому розрахунку здійснюються у відповідності до «Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № (далі -Порядок №5), який позивачем дотримано не було. Згідно з даними ІКП у платника існував податковий борг за період з 20.10.2025 по 22.12.2025, а тому відповідачем правомірно було винесено рішення про застосування штрафних санкцій.
У відповіді на відзив позивач ще раз наголосив на протиправності прийнятого рішення відповідачем.
Суд перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Згідно податкового Розрахунку за вересень 2025 року від 17.10.2025, прийнятого ДПС (а.с.76-79), у рядку 1 розділу ІІ не відображено сума грошового забезпечення (без обмеження максимальною величиною на яку нараховується єдиний внесок).
У рядку 5 розділу ІІ даного розрахунку ( на суми грошового забезпечення (рядок 5.1. і рядок 5.2) вказано 1 686 391,30 грн.
Рядок 5.1. розділу ІІ (нараховано єдиного внеску) зазначено 1686391,30 грн.
Рядок 13 розділу ІІ Розрахунку (загальна сума ЄСВ з сум грошового забезпечення, що підлягає сплаті) вказано 1686391,30 грн.
В результаті подання вищезазначених відомостей в ІКП по коду платежу 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності) станом на 20.10.2025 обліковувалась заборгованість у сумі 1 312 204,94 грн.
У поданому Розрахунку за листопад 2025 року було скориговано вищевказані відомості, зокрема у графі 8.1 розділу ІІ Звіту зменшено грошове забезпечення у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах на суму 1 312 891,52 грн, в графі 13 розділу ІІ за листопад проведено коригування загальної суми ЄСВ з сум грошового забезпечення, а саме його зменшення на суму 749544,14 грн (а.с.80-83).
17.11.2025 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю111963-0320 на суму 723288,90 грн ( а.с.107)
24.02.2026 ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення №00/3706/03-20-24-06-14 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким визначило позивачу штраф у розмірі 430254,83 грн., з яких: 380224,18 грн штраф та 50030,65 грн пеню (а.с.8).
Вважаючи дане рішення протиправним позивач оскаржив його в судовому порядку.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з положеннями частини другої статті 8 та статті 12 Закону №2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 2-4 статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Частина восьма статті 9 Закону № 2464-VI визначає, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті першому частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
За правилами пункту 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки;
Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 25 Закону №2464-VІ установлено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону №2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з частиною десятою статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до частини тринадцятої статті 25 Закону №2464-VІ нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
З аналізу вищенаведених положень суд доходить висновку, що недоїмка по єдиному внеску може бути погашена лише грошовими коштами, а відтак юридичним фактом, який породжує обов`язок платника ЄСВ сплатити штраф, передбачений пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI є факт сплати ним недоїмки з ЄСВ.
Разом з тим, така недоїмка не може бути погашена за рахунок уточнюючих показників звітності платника, в яких відображено нарахування до зменшення ЄСВ, а Закон № 2464-VI не передбачає покарання платника за самостійне зменшення раніше задекларованої суми єдиного внеску, шляхом подання уточнюючого звіту, чи виправлення допущених помилок у поданих звітах наступних місяців.
Подання такого звіту, де зокрема, відкориговано допущені раніше помилки не свідчить про погашення боргу для цілей нарахування штрафу, тобто об`єкт застосування штрафу у таких правовідносинах відсутній.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953; далі - Інструкція №449 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року №790 зі змінами).
Згідно з пунктом 1 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Положеннями підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до пункту 5 розділу VII Інструкції № 449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Документами, які є підставою для нарахування пені є: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати: звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду.
Таким чином, у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня.
З аналізу викладених правових норм вбачається, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску. При цьому, сплачені платником суми зараховуються в порядку календарної черговості для погашення недоїмки, штрафів та пені.
Досліджуючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та пені, суд врахував таке.
Як вбачається із довідки розрахунку нарахованого та сплаченого ЄСВ за жовтень -листопад 2025 року, у вересні позивачем було нараховано грошове забезпечення у сумі 1686391,30 грн., нараховано ЄСВ з цієї суми 371006,08 грн. Сплачено ЄСВ - 343499,79 грн. (а.с.11).
Згідно податкового Розрахунку за вересень 2025 року від 17.10.2025, прийнятого ДПС (а.с. 76-79), у рядку 1 розділу ІІ не відображено сума грошового забезпечення (без обмеження максимальною величиною на яку нараховується єдиний внесок).
У рядку 5 розділу ІІ даного розрахунку ( на суми грошового забезпечення (рядок 5.1. і рядок 5.2) вказано суму 1686391,30 грн.
Рядок 5.1. розділу ІІ (нараховано єдиного внеску) зазначено суму 1686391,30 грн.
Рядок 13 розділу ІІ Розрахунку (загальна сума ЄСВ з сум грошового забезпечення, що підлягає сплаті) вказано суму 1686391,30 грн.
В результаті подання вищезазначених відомостей в ІКП по коду платежу 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності) станом на 20.10.2025 обліковувалась заборгованість у сумі 1312204,94 грн.
Позивач зазначає, що у звіті за вересень 2025 сума грошового забезпечення 1686391,30 грн. помилково не була відображена у в графі 1 розділу ІІ, а відображена у графі 5.1 розділу ІІ Розрахунку, як сума нарахованого та сплаченого єдиного внеску. Тоді як сума нарахованого та сплаченого ЄСВ складає не 1686391,30 грн, а 371006,08 грн.
У поданому Розрахунку за листопад 2025 року було скориговано вищевказані відомості, зокрема у графі 8.1 розділу ІІ Звіту зменшено грошове забезпечення у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах на суму 1312891,52 грн., в графі 13 розділу ІІ за листопад проведено коригування загальної суми ЄСВ з сум грошового забезпечення, а саме його зменшення на суму 749544,14 грн. ( а.с.80-83).
Суд встановив, що вищевказані обставини та те, що позивачем було допущено вказану помилку у звіті за вересень 2025 року та коригування їх у Звіті за листопад 2025 року, підтверджуються наявними в справі копіями розрахунково-платіжних відомостей про нарахування грошового забезпечення за вересень-грудень 2025 року (а.с.12-59), а платіжні інструкції (а.с. 60-73) підтверджують сплату позивачем в строк, передбачений законом, ЄСВ за період, за який до позивача було застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
Як вбачається із таблиці нарахування ДУ «Луцький слідчий ізолятор» грошового утримання та сплати ЄСВ в період з 21.10.2025 по 22.12.2025 (а.с.139) позивач не має податкового боргу по ЄСВ, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі, розстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.
Сплата нарахованих платежів по ЄСВ відбувалась вчасно.
Як вбачається із відомостей ІКП поточні платежі по ЄСВ за жовтень -листопад 2025 року позивачем сплачено у повному обсязі (без врахування заборгованості) ( а.с.112-120).
Суд також врахував, що згідно відомостей ІКП позивача по коду платежу 71010000 станом на 31.12.2025 у позивача відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску.
Аналіз встановлених вище обставин вказує на те, що позивач зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконав у встановлені Законом терміни для такої сплати. У свою чергу, помилка при зазначенні суми нарахованої заробітної плати, що призвела до автоматичного розрахунку по ЄСВ, яка в подальшому була виправлена позивачем, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 31.01.2018 у справі № 806/1092/17, від 13.06.2018 року № 826/1016/16.
При цьому суд зазначає, що у даному випадку визначальним для відповідальності відповідно до ст.25 Закону № 2464-VI є не те у якій саме формі позивач виправив допущені помилки - подача уточнюючого розрахунку, чи виправлення допущених помилок у поданих поточних звітах, а доведеність факту несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, платником такого податку.
Відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено факту порушення ДУ "Луцький слідчий ізолятор" ст.9 Закону № 2464-VI в частині порушення строків сплати ЄСВ за період з 21.10.2025 по 22.12.2025, а відтак були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 6453,83 грн, сплачений платіжними інструкціями від 10.03.2026 № 210 (а.с.7) та № 238 від 19.03.2026 (а.с.91).
Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 139, 241, 242, 243, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 24.02.2026 №00/3706/03-20-24-06-14 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 430254,83 грн. (чотириста тридцять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 83 копійки), з яких: 380224,18 (триста вісімдесят тисяч двісті двадцять чотири гривні 18 копійок) штраф та 50030,65 грн (п`ятдесят тисяч тридцять гривень 65 копійок) пеня.
Стягнути на користь Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 6453 грн (шість тисяч чотириста п`ятдесят три гривні 83 копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Державна установа "Луцький слідчий ізолятор" (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Нестора Бурчака, 3, код ЄДРПОУ 08562683).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679).
Суддя Р.С. Денисюк