ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
21 жовтня 2026 року м. Ужгород № 260/3921/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Яцута Л.В.,
за участю:
представник позивача: Литвин С.Й.,
представник відповідача: Тістечко Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ДС АВТОСЕРВІС» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби про скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС АВТОСЕРВІС» (далі - позивач, ТОВ «ДС АВТОСЕРВІС»), через представника - адвоката Литвина Степана Йосиповича, звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), яким просить суд:
1. Скасувати рішення Львівської митниці UA209000/2026/000223/2 про коригування митної вартості товарів від 17.02.2026 року.
2. Визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2026/000457 та скасувати її.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до митного оформлення за митною декларацією №26UA209230012777U3 було подано документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначеної за основним методом - за ціною договору. На вимогу митного органу позивачем додатково надано, зокрема, інвойс №LBS2512-573 від 05.12.2025 року, зовнішньоекономічний контракт №DS20240402 від 02.04.2024 року, документи щодо транспортних витрат, бухгалтерські документи, специфікацію, прайс-лист, звіт про незалежну експертну оцінку №49-02-226 від 13.02.2026 року, заявку імпортера та експортну декларацію №31012025[телефон приховано]. Позивач вказує, що, незважаючи на подання зазначених документів, Львівською митницею винесено картку відмови №UA209230/2026/000457, а після повторного декларування товару за митною декларацією №26UA209230014179U5 митну вартість знову скориговано із застосуванням резервного методу. Оскаржуваним рішенням Львівської митниці №UA209000/2026/000223/2 від 17.02.2026 року митну вартість товарів збільшено з 15928,56 дол. США (684816,58 грн.) до 30295,94 дол. США (1302513,35 грн.), що, за твердженням позивача, призвело до збільшення податкових зобов`язань на 617696,77 грн. Позивач вважає рішення митного органу та картку відмови протиправними, посилаючись на те, що подані документи в сукупності підтверджували заявлену митну вартість, а митницею не наведено належного обґрунтування наявності об`єктивних сумнівів у її достовірності та не визначено, які саме складові митної вартості не підтверджені. Також позивач зазначає, що частина зауважень митного органу стосується документів, які не є документами, що підтверджують митну вартість, або документа, який фактично не подавався декларантом. На цій підставі позивач просить скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2026/000223/2 від 17.02.2026 року про коригування митної вартості та визнати протиправною і скасувати картку відмови №UA209230/2026/000457.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
19 червня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19094/26). У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що під час митного контролю товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією №26UA209230012777U3, митним органом встановлено розбіжності та відсутність документального підтвердження числових значень складових митної вартості. На вимогу митниці декларантом подано додаткові документи, однак, на думку відповідача, вони не усунули виявлених розбіжностей та не підтвердили заявлену митну вартість. Зокрема, відповідач зазначає про недоліки звіту про незалежну експертну оцінку №49-02-226 від 13.02.2026 року, ненадання заявки на перевезення відповідно до договору №1706/25/1-авто/Ф від 17.06.2025 року, відсутність належної деталізації транспортно-експедиційних витрат, ненадання документів щодо оплати товару та перевезення, а також невідповідності в поданих інвойсі, пакувальному листі, експортній декларації та бухгалтерських документах. Крім того, митниця вказує на невключення до митної вартості витрат на транспортування, навантаження, розвантаження та обробку товару за межами митної території України за умовами поставки FOB Ningbo. У зв`язку з цим відповідач вважає, що мав обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості та правомірно відмовив у її визнанні за першим методом. Після проведення консультацій з декларантом митницею було послідовно виключено можливість застосування другорядних методів визначення митної вартості та застосовано резервний метод відповідно до статті 64 Митного кодексу України, використавши за джерело інформації митну декларацію №25UA50[телефон приховано]U2 від 28.12.2025 року. Щодо картки відмови №UA209230/2026/000457 відповідач зазначає, що така картка лише фіксує причини відмови у митному оформленні та роз`яснює вимоги для його здійснення, а тому сама по собі не є рішенням суб`єкта владних повноважень і не породжує самостійних правових наслідків. Крім того, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, а в разі його задоволення - зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн. як, на думку відповідача, завищений та неспівмірний зі складністю справи й обсягом наданих послуг.
24 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№19496/26). У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями Львівської митниці та зазначає, що для митного оформлення товару ним подано достатній пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту), зокрема зовнішньоекономічний контракт №DS20240402 від 02.04.2024 року, інвойс №LBS2512-573 від 05.12.2025 року, документи щодо транспортних витрат, бухгалтерські документи, специфікацію, прайс-лист виробника, звіт про незалежну експертну оцінку №49-02-226 від 13.02.2026 року, заявку імпортера та експортну декларацію. Позивач стверджує, що подані документи є взаємопов`язаними, не містять розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, необхідних для визначення митної вартості, а тому не давали митному органу підстав для витребування додаткових документів та коригування митної вартості. Вважає, що митницею не доведено неможливості застосування першого методу та не наведено належного обґрунтування переходу до резервного методу. Щодо транспортних витрат позивач зазначає, що їх розмір підтверджувався поданими документами, зокрема довідкою про транспортні витрати №2822 від 11.02.2026 року та іншими документами, а умови поставки FOB NINGBO передбачали включення до митної вартості витрат на транспортування товару до пункту його ввезення на митну територію України. Також позивач заперечує доводи митниці про ненадання заявки на перевезення, посилаючись на те, що заявка №495 від 20.11.2025 року була подана митному органу разом з іншими документами. Позивач також вказує на ненадання митницею під час консультацій інформації щодо раніше оформлених товарів, яка була використана при визначенні митної вартості за резервним методом, та вважає, що в оскаржуваному рішенні не наведено конкретної цінової інформації і належного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості. Крім того, позивач вважає картку відмови №UA209230/2026/000457 похідною від рішення про коригування митної вартості №UA209000/2026/000223/2 від 17.02.2026 року, а тому такою, що також підлягає скасуванню. Посилаючись на положення статей 53, 54, 57-60, 64 Митного кодексу України та практику Верховного Суду, позивач просить відмовити у задоволенні заперечень відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив у задоволенні таких відмовити в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, до митного оформлення позивачем було подано митну декларацію №26UA209230012777U3.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №LBS2512-573 від 05-12-2025 на поставлені товари; зовнішньо-економічний контракт №DS20240402 від 02-04-2024 з виробником - постачальником; рахунок на оплату транспортних послуг №2602165 від 11-02-2026; довідка про транспортні витрати №2822 від 11-02-2026; довідка про розподіл транспортних витрат №431 від 12-02-2026; договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом 06/05/2024 від 06-05-2024; договір про організацію перевезень автомобільним транспортом 1706/25/1-авто/Ф від 17-06-2025; заявка 495 від 20-11-2025 до договору транспортного експедирування 1006/13-02 від 10-06-2013; договір транспортного експедирування 1006/13-02 від 10-06-2013; бухгалтерська документація; специфікація №LBS2512-573 від 05-12-2025 виробника-експортера; прайс-лист виробника-експортера від 01/12/2025; звіт про незалежну експертну оцінку №49-02-226 від 13-02-2026 щодо вартості аналогічних поставлених товарів; INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку; заявка імпортера №ВН-0087340 від 01-12-2025 з деталізацією асортименту та кількості товарів; лист імпортера б/н від 16-02-2026 щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; експортна декларація №31012025[телефон приховано] від 14-12-2026 країни експортера (Китай).
На підставі поданих позивачем документів митним органом було прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2026/000457. У картці відмови повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин неможливості завершення м/о у зв`язку з невірно заповненими графами гр.12, 45, 43, 44, 46, 47. В МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 17.02.2026 №UA209000/2026/000223/2 (порушено умови декларування передбачені п.1. п.8 ст.257 МК України, ст.55 МК України. ПКМ України від 21.05.12 №450).
Митним брокером було подано ще одну митну декларацію №26UA209230014179U5 для розмитнення спірної вартості товару. В графі 43 митної декларації декларантом було вказано першим метод визначення митної вартості товару, проте митний орган знову скоригував митну вартість товару і товар був розмитнений по шостому (резервному) методу. Разом із повторною митною декларацією до митного оформлення подавалися документи, які зазначені в графі 44 цієї МД.
Однак Львівською митницею було знову видано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митним органом було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/0000223/2 від 17.02.2026 року в якому зазначався перелік недоліків через які спірна партія товару не могла бути розмитнена за вказаним у митній декларації методом, саме за першим методом (за ціною договору).
У графі 33 вищевказаного рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що під час розгляду документів було встановлено:
«Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів: з огляду на умови пункту 3.4 Контракту DS20240402 від 02.04.2024 «Оплату за поставлений товар «Покупець» здійснює шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів», у фактурі LBS2512-573 від 05.12.2025 відсутні відомості щодо умов оплати. Таким чином, враховуючи, що конкретно умови оплати не визначені жодним документом, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена;
- відповідно до вимог п.5.2 контракту DS20240402 від 02.04.2024 визначено, що партія продукції надходить згідно з індивідуальними Заявками по справжньому контракту. Проте даний документ (заявки) декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди;
- згідно п.4.1. контракту DS20240402 від 02.04.2024 передбачено, що якість продукції, що поставляється повинна відповідати технічним умовам виробника. Декларантом не наданий документ, що передбачає такі норми, а також не надані документи що підтверджують виробника товару та ТМ. Наданий комерційний інвойс № фактурі LBS2512-573 від 05.12.2025 та пакувальний лист фактурі LBS2512-573 від 05.12.2025 не містять підпису та ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах. Варто зауважити, що розрахунок вартості транспортних витрат від 12.02.2026 №431 здійснений ФОП ОСОБА_1 , який згідно з гр. 14ЕМД є декларантом, а не перевізником/експортером, не подано договір на перевезення та заявку;
- експортна декларація країни відправлення від 17.01.2025 №31012025[телефон приховано] не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;
- (в розділі «Номерконосаменту») зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано. Також міститься інформація про товар LUAZ 1301, який відсутній у ТСД поданих до митного оформлення. За результатами перевірки у відкритих джерелах мережі Інтернет, такий товар ідентифікується як запасні частини до прототипу авто.
- рахунок на перевезення №2602165 від 11.02.2026 не містить відомостей, щодо особи експедитора. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа. В даному рахунку міститься посилання на ще один коносамент, який до митного оформлення не подавався. Вищезазначений рахунок містить пункт витрат: «експедиторська винагорода на території України». Однак, відповідні витрати поза митною територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-ІV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п.4, 10 статті 58 МКУ), ПКУ (п.190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Винагорода експедитора щодо надання послуг по експедируванню вантажу до місця ввезення на митну територію України документально не підтверджено та, відповідно, не включено до складу митної вартості товару. Якщо в рахунках на оплату транспортних витрат відсутня розбивка винагорода експедитора за надання послуг за межами території України та на території України, то до транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України враховується вся сума експедиторської винагороди зазначеної в рахунку ТЕО. Не включено усі числові значення митної вартості. Відповідно до наданих документів продавець поставляє товар на умовах «FOB NINGBO», термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Відповідно до част.10 ст.58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування; витрати на навантаження, вивантаження, витрати на страхування цих товарів. З огляду на маршрут транспортування товару (Ningbo Gdansk Україна) при умовах поставки FOB-Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з гр.21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, інформація про вартість таких витрат відсутня у поданих документах та рахунку на транспорт. Підтвердження розрахунку за транспортні витрати (банківські та платіжні документи) до митного оформлення не подавались. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових. організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом додатково надано наступні додаткові документи: Звіт про незалежну експертну оцінку №49-02-226 від 13.02.2026 щодо вартості поставлених товарів. У розділі 4 «Заява оцінювача» п.5 вказано, що визначена в даному висновку вартість є орієнтовною (ймовірною величиною). Експертний висновок має містити обґрунтовані та конкретні результати, які можуть бути використані як доказ, оскільки експерт не встановив точну вартість, а лише припустив її рівень, то такий документ не може бути достовірним доказом для підтвердження вартості товару. Експерт зазначив, що вартість визначена у висновку носить довідковий характер. Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом від 17.06.2025 №1706/25/1-авто/Ф.
Відповідно до вимог п.3.1.1 договору перевезення від 17.06.2025 №1706/25/1-авто/Ф зазначено «Подати Виконовцю заявку на перевезення вантажу. Заявка подається в узгодженні формі, яка фіксується у вигляді доповнення до цього договору.» Проте даний документ (заявки) декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди; ДОГОВІР №06/05/2024 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Договір транспортного експедирування 1006/13-02 від 10.06.2013.
Специфікація виробника-експортера. Прайс-лист виробника - ціни у прайс-листі від 01.09.2025 не відповідають дійсній вартості товарів згідно зі ст.VII ГАТТ, оскільки прайс-лист виданий за цим контрактом для одного покупця. Заявка імпортера ВН-0014414 від 03.02.2026. Лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; Бухгалтерська документація (видаткові накладні, виписка по розрахунках з іноземним партнером), у видаткових накладних с посилання на Договори, які до митного оформлення не надано, а відтак неможливо перевірити дотримання договірних вимог щодо проведеного розрахунку за такими операціями. Такі документи потребують додаткового співставлення з контрактом, оплатою, видаткова сам по собі не є доказом виконання договору, так як немає документального підтвердження постачання, приймання та оплати. INTERNET посилання від 16.02.2026. Документів, по спростовують попередньо виявлені розбіжності не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) а методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст.64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала мд №250A50058001037202 від 28.12.2025 де митна вартість товару (т.13 Частини моторних транспортних засобів, цивільного призначення, для охолодження двигуна: радіатор охолодження) становить 9,26 дол. США/кг: Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».
Не погоджуючись із зазначеним вище рішеннями позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами на час виникнення спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 частини 1 Митного кодексу України (далі по тексту МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Як передбачено статтею 49 частиною 1 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із статтею 52 частинами 1, 2 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 53 частин 1, 3 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно із статтею 257 частиною 1 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Як передбачено статтею 52 частиною 2 пунктом 2 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із статтею 55 частиною 1 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Вимогами статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Проте обґрунтованих сумнівів зазначено не було. Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15, вказавши що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2021 року у справі №120/2634/19-а звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.
За правилами статті 58 частини 1 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
В силу вимог частини другої цієї статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до статті 58 частин 4, 5 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Статтею 58 частиною 9 МК України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Щодо зауважень митного органу, викладених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000223/2 від 17.02.2026 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний, зокрема, заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, та подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які можуть підтверджувати заявлену митну вартість товарів, зокрема зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи у разі якщо рахунок сплачено, інші платіжні та/або бухгалтерські документи за наявності, транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено можливість витребування митним органом додаткових документів лише у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, саме наявність обґрунтованого сумніву у достовірності заявленої митної вартості, який має бути підтверджений конкретними обставинами та документами, є необхідною передумовою для витребування у декларанта додаткових документів та подальшого коригування митної вартості.
Такий правовий підхід відповідає висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.08.2022 року у справі №240/10401/19, відповідно до якого митний орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. При цьому витребувані документи повинні давати можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не витребуватися формально або з метою отримання всіх документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2022 року у справі №815/3805/16 також зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, суд виходить із того, що митний орган повинен не лише формально зазначити про наявність розбіжностей у поданих документах, а й навести конкретні обставини, які свідчать про недостовірність заявленої митної вартості, зазначити, які саме документи містять такі розбіжності, у чому вони полягають та яким чином впливають на числове значення митної вартості.
Щодо першого зауваження митного органу.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач вказує, що подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Щодо таких зауважень суд зазначає, що сам по собі загальний висновок про непідтвердження ціни товару не може вважатися належним обґрунтуванням рішення про коригування митної вартості без зазначення конкретних розбіжностей у поданих документах та їх впливу на визначення митної вартості.
Як встановлено судом, декларантом разом із митною декларацією було подано документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, серед яких контракт №DS20240402, інвойс №LBS2512-573 від 05.12.2025 року, пакувальний лист, транспортні та інші документи, що стосуються поставки та її вартості.
При цьому відповідачем в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, які саме відомості щодо ціни товару відсутні, які саме складові митної вартості не підтверджені та з яких причин подані документи не дають можливості визначити митну вартість за основним методом.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.08.2022 року у справі №240/10401/19, відповідно до якої ненадання декларантом додаткових документів може бути підставою для коригування митної вартості лише у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач не довів існування саме такого обґрунтованого сумніву, який відповідно до положень статей 53, 54 Митного кодексу України міг бути підставою для витребування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості.
Щодо зауваження митного органу стосовно сертифіката якості, виробника товару та торговельної марки.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач вказує, що згідно з пунктом 4.1 контракту №DS20240402 від 02.04.2024 року якість продукції повинна відповідати технічним умовам виробника, однак декларантом не надано документів, що передбачають такі норми, а також документів, які підтверджують виробника товару та торговельну марку.
Щодо таких зауважень митного органу суд зазначає наступне.
За змістом частини другої статті 53 Митного кодексу України сертифікат якості, технічні умови виробника, а також документи, що підтверджують виробника товару чи торговельну марку, самі по собі не віднесені законодавцем до обов`язкового переліку документів, якими підтверджується митна вартість товару.
При цьому митний орган не навів обґрунтування того, яким саме чином відсутність зазначених документів впливає на визначення ціни товару або числові значення складових митної вартості.
Що стосується посилання відповідача на умови контракту щодо якості продукції, суд зазначає, що обов`язок продавця надати певні документи відповідно до умов зовнішньоекономічного договору стосується договірних правовідносин між сторонами такого договору. Саме по собі невиконання або неналежне виконання продавцем певного договірного обов`язку не свідчить про недостовірність митної вартості товару.
Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 року у справі №815/137/17, відповідно до якого митний орган не є органом, на який покладено обов`язок контролю за виконанням сторонами цивільно-правових та господарських договорів.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 зазначено, що певні суперечності або обставини щодо виконання сторонами умов договору не можуть автоматично сприйматися як безумовне свідчення наявності розбіжностей чи неповноти документів, якщо такі обставини не впливають на правильність визначення митної вартості.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17, щодо недопустимості вимагання від декларанта документів, не передбачених статтею 53 Митного кодексу України, без належного обґрунтування їх необхідності для перевірки митної вартості.
За таких обставин суд доходить висновку, що ненадання сертифіката якості, документів щодо технічних умов виробника, виробника товару та торговельної марки не є достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки відповідачем не доведено їх впливу на числові значення митної вартості.
Щодо зауваження про відсутність підпису та ідентифікації особи на інвойсі та пакувальному листі.
Наступна розбіжність, яку зазначила Львівська митниця, полягає у тому, що комерційний інвойс №LBS2512-573 від 05.12.2025 року та пакувальний лист №LBS2512-573 від 05.12.2025 року не містять підпису та ідентифікації особи, уповноваженої на їх укладення, що, на думку відповідача, ставить під сумнів об`єктивність зазначених у них числових даних.
Щодо таких зауважень суд зазначає, що відповідачем не наведено конкретної норми законодавства або умови контракту, відповідно до якої саме відсутність підпису чи зазначення прізвища та посади особи на інвойсі та пакувальному листі позбавляє такі документи доказового значення для цілей митного контролю.
Як пояснює позивач, пунктом 5.3 контракту №DS20240402 передбачено надання разом із поставленою партією продукції інвойсу та пакувального листа, однак вимоги щодо їх обов`язкового підписання уповноваженою особою контрактом не встановлено.
Суд встановив, що зазначені документи містять реквізити сторін, номер та дату документа, посилання на контракт, найменування товару, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість поставки. Таким чином, ці документи у сукупності з іншими документами митного оформлення дають можливість ідентифікувати товар та перевірити заявлену його вартість.
Саме по собі припущення митного органу про те, що відсутність підпису може ставити під сумнів достовірність числових показників, без наведення конкретних доказів недостовірності таких показників, не є достатньою підставою для коригування митної вартості.
Отже, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності розбіжності, яка має вплив на правильність визначення митної вартості.
Щодо зауважень стосовно експортної декларації країни відправлення.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач вказує на недоліки експортної декларації країни відправлення від 17.01.2025 року №31012025[телефон приховано], зокрема на відсутність у ній відміток митних органів країни відправлення, дати експорту та на зазначення номера коносамента, який, за твердженням митниці, не подавався до митного оформлення.
Щодо таких зауважень митного органу суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення відповідач посилається на експортну декларацію №31012025[телефон приховано]. Водночас позивач зазначає, що саме ця декларація до митного оформлення ним не подавалася, а до митного оформлення була подана експортна декларація №31012025[телефон приховано].
Таким чином, висновки митного органу щодо змісту документа №31012025[телефон приховано] не можуть бути покладені в основу висновку про недостовірність документів, поданих декларантом, якщо зазначений документ фактично не був предметом митного оформлення у цій поставці.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається за наявності у випадках, визначених цією нормою.
Отже, сама по собі експортна декларація країни відправлення не є основним документом, яким відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України підтверджується митна вартість товару.
Щодо твердження митного органу про відсутність відміток митних органів країни відправлення суд також зазначає, що відповідач не навів правового обґрунтування того, що саме наявність відповідного штампа або відмітки є обов`язковою умовою для визнання електронної експортної декларації належним документом.
Якщо митний орган мав сумніви щодо достовірності або автентичності поданої електронної декларації, він не був позбавлений можливості здійснити перевірку відповідних відомостей у порядку, передбаченому статтею 54 Митного кодексу України, у тому числі шляхом звернення до митних органів країни відправлення.
Водночас відповідач не довів, що відсутність відповідних відміток впливає на числові значення митної вартості товару.
Що стосується різниці у номерах коносаментів, суд бере до уваги пояснення позивача про те, що в експортній декларації зазначено номер основного (master) коносамента, тоді як до митного оформлення в Україні подано house-коносамент, оформлений експедитором.
За таких обставин сама по собі відмінність номерів коносаментів не свідчить про недостовірність митної вартості, якщо митний орган не довів, що йдеться про різні товари, різні поставки або різні умови їх транспортування. Відповідачем такого зв`язку не доведено.
Отже, суд доходить висновку, що наведені відповідачем зауваження щодо експортної декларації та номерів коносаментів не свідчать про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не підтверджують обґрунтованості сумнівів митного органу у достовірності заявленої митної вартості.
Щодо ненадання заявки.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач вказує, що пунктом 5.2 контракту №DS20240402 передбачено поставку партій продукції згідно з індивідуальними заявками, однак відповідна заявка декларантом не надана.
Щодо таких зауважень суд зазначає, що зазначений висновок відповідача спростовується матеріалами справи.
Як встановлено судом, заявка №ВН-0087340 від 01.12.2025 року була надана митному органу, що підтверджується відомостями про документи, подані до митного оформлення, які зазначені у вимозі митного органу та в самому оскаржуваному рішенні.
Таким чином, твердження митного органу про ненадання вказаної заявки не відповідає фактичним обставинам справи.
Разом з тим суд зазначає, що навіть за умови відсутності такої заявки сам по собі цей факт не свідчив би автоматично про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки митний орган повинен був встановити, які саме відомості щодо числових значень митної вартості містить заявка та яким чином їх відсутність перешкоджає визначенню митної вартості за ціною договору.
Враховуючи, що заявка фактично була подана, наведене зауваження відповідача є безпідставним.
Щодо умов оплати товару.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 3.4 контракту №DS20240402 оплата товару здійснюється на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів, тоді як у інвойсі №LBS2512-573 від 05.12.2025 року відсутні відомості щодо умов оплати.
Щодо такого зауваження суд зазначає, що умови оплати товару безпосередньо визначені сторонами у зовнішньоекономічному контракті, який був наданий митному органу.
Зокрема, пунктом 3.1 контракту передбачено, що оплата товару здійснюється за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах (інвойсах) за кожну відвантажену партію товару, а пунктом 3.4 визначено строк здійснення оплати.
Отже, митний орган мав можливість встановити умови та порядок оплати товару безпосередньо з поданого контракту.
Відсутність в інвойсі дублювання умов оплати, які вже визначені контрактом, сама по собі не свідчить про розбіжність між документами та не впливає на числове значення митної вартості.
Щодо твердження митного органу про відсутність відомостей щодо фактично сплаченої ціни суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.07.2020 року у справі №420/1709/19, у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. Умови, на яких має здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17 та від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Також у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 року у справі №1.380.2019.001438 зазначено, що строк оплати за товар не впливає на визначення його митної вартості та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості за відсутності розбіжностей у документах, ознак їх підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Отже, відсутність у інвойсі окремого зазначення строку оплати, за умови що такі умови визначені контрактом, не може бути самостійною підставою для невизнання митної вартості, визначеної за ціною договору.
Щодо умов та вартості перевезення товару.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач також ставить під сумнів документи, подані на підтвердження транспортних витрат.
Щодо таких зауважень суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1 контракту №DS20240402 товар поставляється на умовах FOB NINGBO (Китай) відповідно до Інкотермс 2010.
На виконання вимоги митного органу декларантом було подано документи, що підтверджують транспортні витрати, зокрема рахунок №2602165 від 11.02.2026 року, довідку про транспортні витрати №2822 від 11.02.2026 року, довідку про розподіл транспортних витрат №431 від 12.02.2026 року, договори транспортно-експедиційного обслуговування та заявку на перевезення.
Зі змісту рахунку №2602165 вбачається маршрут перевезення NINGBO (Китай) - GDANSK (Польща) - МП «Рава-Руська» (Україна), а також окремі складові вартості такого перевезення.
Отже, документи містять відомості про маршрут та вартість перевезення і дають можливість встановити витрати до пункту ввезення на митну територію України.
Щодо твердження митного органу про те, що витрати, зазначені у рахунку, можуть стосуватися всього маршруту перевезення, суд зазначає, що відповідачем не наведено доказів, які б підтверджували саме такий висновок.
Таке твердження є припущенням, тоді як відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення.
Також суд вважає безпідставним посилання відповідача про те, що надана довідка про транспортні витрати не може підтверджувати відповідні витрати.
Частина друга статті 53 Митного кодексу України не визначає єдиного виду документа, яким виключно може підтверджуватися вартість перевезення.
У постанові Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо можливості підтвердження витрат на перевезення відповідними документами, якщо вони містять необхідні відомості про такі витрати.
Відтак довідка про транспортні витрати може бути належним доказом відповідних витрат у сукупності з іншими документами, якщо вона дозволяє встановити їх розмір та зв`язок із товаром, що декларується.
У цьому випадку подані документи є взаємопов`язаними та містять інформацію щодо сторін договорів, товару, маршруту перевезення, вартості транспортних послуг та їх складових.
Відповідачем не доведено, що зазначені у цих документах транспортні витрати є недостовірними або що декларантом до митної вартості включено витрати, які не підлягали такому включенню.
Щодо застосування основного методу визначення митної вартості.
Суд зазначає, що відповідно до статті 58 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Перехід митного органу до наступних методів визначення митної вартості можливий лише за умови доведення неможливості застосування попереднього методу.
При цьому обов`язок доведення обґрунтованості причин невизнання заявленої декларантом митної вартості покладається на митний орган.
У цьому випадку відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, послався на низку обставин, які, на його думку, свідчили про недостатність документального підтвердження митної вартості. Проте судом встановлено, що зазначені обставини або спростовуються матеріалами справи, або не мають безпосереднього впливу на числові значення митної вартості, або ґрунтуються на припущеннях митного органу.
Зокрема, відповідач не довів:
- наявності розбіжностей у документах, які впливають на правильність визначення митної вартості;
- наявності ознак підробки поданих документів;
- відсутності відомостей, необхідних для визначення числових значень складових митної вартості;
- недостовірності ціни товару, зазначеної в інвойсі;
- того, що транспортні витрати визначені декларантом неправильно;
- того, що заявлена митна вартість не відповідає дійсній вартості товару.
Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на формальні недоліки окремих документів без встановлення їх впливу на визначення митної вартості.
Саме по собі виявлення митним органом певних неточностей або відмінностей у документах не є достатньою підставою для коригування митної вартості. Такі відмінності повинні бути істотними, стосуватися саме митної вартості та об`єктивно перешкоджати митному органу перевірити її правильність.
У постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15 сформульовано правовий підхід, відповідно до якого митний орган повинен навести належне обґрунтування того, що документи, подані декларантом, є недостатніми або такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності заявленої митної вартості.
Отже, для правомірного коригування митної вартості недостатньо лише зазначити про наявність певних недоліків документів. Митний орган повинен довести, що такі недоліки мають істотне значення для визначення митної вартості та унеможливлюють застосування основного методу.
У цій справі такого обґрунтування відповідачем не наведено.
Судом у поданих документах також не встановлено будь-яких суперечностей та неповноти, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.
Суд вважає доводи щодо не надання до митного оформлення документів безпідставними, оскільки позивачем дотримано вимоги чинного законодавства щодо надання документів, а відтак, митним органом неправомірно проведено коригування на підставі резервного методу без оцінки додатково наданих документів позивачем.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Львівська митниця, як суб`єкт владних повноважень не надала суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, тому, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи вищевказане, суд приходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 264 частини 11 МКУ орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Із наведених положень випливає, що однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Отже, скасування судом рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Враховуючи вищезазначене, даний позов підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору належної до сплати позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДС АВТОСЕРВІС» (площа Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 50, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 22088461) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000223/2 від 17 лютого 2026 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2026/000457.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДС АВТОСЕРВІС» (площа Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 50, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 22088461) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10074,76 грн. (десять тисяч сімдесят чотири гривні 76 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 жовтня 2026 року.
Суддя Я. М. Калинич