Рішення № 140801367 у справі № 520/21983/26 від 21.10.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р. №520/21983/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави (шосе Григорівське, буд. 52, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61097, РНОКПП [номер приховано]) до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Бульварна, буд. 12, смт Високий, Харківська обл., Харківський р-н, 62459, код ЄДРПОУ 04396503) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, з адміністративним позовом, в якому просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Височанської селищної ради Харківського району Харківської області та зобов`язати Височанську селищну раду Харківського району Харківської області вжити визначених законодавством заходів щодо взяття на облік майна, як безхазяйного, з метою подальшого набуття права комунальної власності на безхазяйне майно, а саме на гідротехнічну споруду, розташовану на ставку площею 3,2320 га, який знаходиться за межами села Ржавець на території Височанської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області, відомості щодо якої містяться у паспорті водного об`єкта «Ставок площею 3,2320 га, розташований за межами села Ржавець на території Височанської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області», погодженому Державним агентством водних ресурсів України 09.06.2025, та яка складається з насипної ґрунтової проїжджої греблі з твердим асфальтовим покриттям, шириною по гребеню 5,0 м, максимальною висотою 4,4 м, виконаної із суглинкових ґрунтів, із закладенням верхового (мокрого) укосу 1:2,5 та низового (сухого) укосу 1:1,5, при цьому верховий укіс не має кріплення, вище рівня нормального підпірного рівня задернований та поріс деревами, низовий укіс задернований і поріс деревами, із проїжджою частиною з твердим асфальтовим покриттям по гребеню; бетонної водопропускної труби діаметром 1,2 м та довжиною 15,0 м без вхідного та вихідного оголовків, із автоматичним пропуском води через водоскидну трубу у нижній б`єф ставка при перевищенні нормального підпірного рівня, за відсутності засобів регулювання, пропускною здатністю 0,97 м3/с, а також водоскидних споруд сифонного типу, за допомогою яких забезпечується зниження рівня води до рівня мертвого об`єму та здійснення екологічних попусків.

На обґрунтування позову позивач послався на протиправну бездіяльність відповідача та зазначив, що за межами села Ржавець на струмку Мамишева, який є правою притокою річки Ржавчик, лівої притоки річки Мерефа, лівої притоки річки Мжа (Мож), правої притоки річки Сіверський Донець, до складу якого входить гідротехнічна споруда. Власник (балансоутримувача, користувача) гідротехнічної споруди не встановлений. До гідротехнічної споруди входить насипна ґрунтова проїжджа гребля з твердим асфальтовим покриттям, виконана із суглинкових ґрунтів, шириною по гребеню 5,0 м та максимальною висотою 4,4 м. Закладення верхового (мокрого) укосу становить 1:2,5, низового (сухого) - 1:1,5. Верховий укіс спеціального кріплення не має, вище рівня нормального підпірного рівня задернований та поріс деревами, низовий укіс задернований і також поріс деревами. По гребеню облаштовано проїжджу частину з твердим асфальтовим покриттям. Височанська селищна рада Харківського району Харківської області не вчиняла жодних юридичних дій стосовно оформлення права власності на ці гідроспоруди, що свідчить про її тривалу бездіяльність.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач, Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки по верху гідротехнічної споруди (греблі) проходить асфальтна дорога і ця споруда є складовою частиною основної речі - автомобільної дороги загального користування місцевого значення, яка перебуває у державній власності, і не може бути від неї відділена. Земельна ділянка, на якій розташована ґрунтова гребля, є власністю держави. Тобто у Височанської селищної ради не має правових підстав для звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік вказаного безхазяйного нерухомого майна. Оформлення відповідачем права комунальної власності на вказані гідротехнічні споруди можливе лише у разі передачі земельної ділянки, на якій вони розташовані, у комунальну власність Височанської селищної територіальної громади.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що відповідно до даних паспорта водного об`єкта «Ставок площею 3,2320 га, розташований за межами села Ржавець на території Височанської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області», погодженого Державним агентством водних ресурсів України 09.06.2025, встановлено, що зазначений ставок розташований за межами села Ржавець на струмку Мамишева, який є правою притокою річки Ржавчик, лівої притоки річки Мерефа, лівої притоки річки Мжа (Мож), правої притоки річки Сіверський Донець, до складу якого входить гідротехнічна споруда. Власник (балансоутримувача, користувача) гідротехнічної споруди не встановлений.

До гідротехнічної споруди входить насипна ґрунтова проїжджа гребля з твердим асфальтовим покриттям, виконана із суглинкових ґрунтів, шириною по гребеню 5,0 м та максимальною висотою 4,4 м. Закладення верхового (мокрого) укосу становить 1:2,5, низового (сухого) - 1:1,5. Верховий укіс спеціального кріплення не має, вище рівня нормального підпірного рівня задернований та поріс деревами, низовий укіс задернований і також поріс деревами. По гребеню облаштовано проїжджу частину з твердим асфальтовим покриттям.

Крім того, споруда обладнана бетонною водопропускною трубою діаметром 1,2 м та довжиною 15,0 м, яка не має вхідного та вихідного оголовків. Регулювання пропуску води здійснюється автоматично, шляхом скиду води через водоскидну трубу у нижній б`єф ставка при перевищенні нормального підпірного рівня, при цьому засоби регулювання відсутні. Пропускна здатність водовідвідної споруди становить 0,97 м3/с. Паспортом також визначено, що зниження рівня води до рівня мертвого об`єму та здійснення екологічних попусків забезпечується шляхом облаштування водоскидних споруд сифонного типу. Водовідвідний канал відсутній.

Вказаний водний об`єкт разом із розташованою на ньому гідротехнічною спорудою знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:03:010:0287 площею 5,1460 га, розташованій біля села Ржавець на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області.

Відповідно до відомостей Поземельної книги зазначена земельна ділянка належить до земель водного фонду, має код цільового призначення 10.07 - для рибогосподарських потреб. Згідно з експлікацією земельних угідь площа земельної ділянки становить 5,1460 га, з яких 3,2320 га займає ставок, 1,1644 га - болота, 0,2736 га - землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, 0,4760 га - сіножаті.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:010:0287 є Височанська селищна рада Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396503).

Право комунальної власності зареєстровано 01.08.2024 державним реєстратором Пісочинської селищної радої Харківського району Харківської області Михайловою Яною Олександрівною, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2024 індексний номер 74423460.

Підставою державної реєстрації стали відомості Державного земельного кадастру, серія та номер 75487567, видані 01.08.2024 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2982160963251).

Відомості про державну реєстрацію інших речових прав, у тому числі права користування земельною ділянкою, а також про державну реєстрацію іпотеки чи обтяжень щодо зазначеної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Прокурор стверджує, що безхазяйні гідротехнічні споруди є потенційно небезпечними об`єктами, які в свою чергу загрожують життю населення, затопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь під час проходження льодоходу, весняної повені та дощових паводків тощо.

На думку прокурора, Височанською селищною радою Харківського району Харківської області допущено протиправну бездіяльність, оскільки до її завдань належить здійснення процедури з набуття права комунальної власності на безхазяйне нерухоме майно, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання вимог закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частинами першою та п`ятою статті 16 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною першою статті 10 Закону №280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За правилами статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (пункт 30 частини 1 статті 25 Закону №280/97-ВР).

Відповідно статті 60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, на рухоме та нерухоме майно. Від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності органи місцевого самоврядування. Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що питання визначення, ведення обліку комунального майна та право на розпорядження вказаним майном належить до повноважень органу місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями щодо вирішення питань у сфері управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Згідно з положеннями статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 16 Основного Закону України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1952-ІV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

За Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ДК 018-2000) споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельномонтажних робіт.

Відповідно до додатку «А» до ДБН В.2.4-3:2010 гідротехнічні споруди - гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки, споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Схожий термін використано у пункті 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 №661 (далі - Правила №661): гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Як зазначено у Класифікаторі, інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об`єкта. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та інші.

За визначенням статті 1 Закону України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 №5293-VI гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Згідно з пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 №252, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002, гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Наведені норми визначають, що такий об`єкт, як гребля, з твердим асфальтовим покриттям, шириною по гребеню 5,0 м, максимальною висотою 4,4 м, виконаної із суглинкових ґрунтів, із закладенням верхового (мокрого) укосу 1:2,5 та низового (сухого) укосу 1:1,5, при цьому верховий укіс не має кріплення, вище рівня нормального підпірного рівня задернований та поріс деревами, низовий укіс задернований і поріс деревами, із проїжджою частиною з твердим асфальтовим покриттям по гребеню; бетонної водопропускної труби діаметром 1,2 м та довжиною 15,0 м без вхідного та вихідного оголовків, із автоматичним пропуском води через водоскидну трубу у нижній б`єф ставка при перевищенні нормального підпірного рівня, за відсутності засобів регулювання, пропускною здатністю 0,97 м3/с, а також водоскидних споруд сифонного типу, за допомогою яких забезпечується зниження рівня води до рівня мертвого об`єму та здійснення екологічних попусків належить до гідротехнічних споруд.

Таким чином, незалежно від того, чи є ґрунтова гребля гідротехнічною чи інженерною спорудою, вона є нерухомим майном, спорудою, призначеною для використання водних ресурсів, для боротьби з шкідливим впливом вод, захистом земель від водної та вітрової ерозії, інших негативних процесів, яка нерозривно пов`язана з землею та водним об`єктом. Гребля не може існувати без ґрунту та її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Переміщення зазначеного об`єкта є неможливим без його знецінення та зміни призначення.

Частиною першою статті 5 Закону №1952-ІV визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.

Виключенням є споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, перелічені у частині четвертій статті 5 Закону №1952-ІV, зокрема магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Обґрунтовуючи відсутність обов`язку щодо взяття на облік греблі відповідач вказує, що по греблі проходить автомобільна дорога загального користування місцевого значення С212546, яка має назву «Під`їзд до села Ржавець», її загальна протяжність становить 3,9 кілометра.

Відповідач вказав, що раніше автомобільна дорога загального користування місцевого значення С212546 знаходилась на балансі Державного підприємства «Дороги Харківщини». Про це свідчить Звіт про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-07-01- 000455-c від 11 серпня 2020 року (додається до відзиву).

На даний час, виходячи зі змісту листа СЛУЖБИ ВІДНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ № 2413 ВС/09 від 25.06.2026 року ( ця дорога загального користування місцевого значення С212546 знаходиться на балансі Служби.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних доводів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Пунктами 3, 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

- які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Наведені правові норми чітко розмежовують, яке саме майно залишається у комунальній власності, а яке у державній власності.

Як установлено судом, по верху греблі проходить асфальтована дорога, яка є автомобільною дорогою загального користування місцевого значення С212546, яка має назву «Під`їзд до села Ржавець», землі державної власності. Гідротехнічна споруда, яка знаходиться на цій дільниці дороги є невід`ємною частиною цієї дороги.

Власники земельної ділянки чи водного об`єкта автоматично не є власниками спірних у справі гідротехнічних споруд, оскільки оформлення права власності передбачає вчинення ряду процедурних дій. Вчиняти дії з оформлення права власності може відповідний уповноважений орган, у розпорядженні якого перебуває відповідна земельна ділянка чи на праві власності.

Відповідно до статей 7, 8, 9 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.

У преамбулі до Водного кодексу України зазначено, що водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим (стаття 6 Водного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Пунктами 2 та 4 частини першої статті 81 Водного кодексу України визначено, що до комплексу заходів щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення належить, зокрема: створення спеціалізованих служб по догляду за річками, прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані; здійснення агротехнічних, агролісомеліоративних та гідротехнічних протиерозійних заходів, а також створення для організованого відводу поверхневого стоку відповідних споруд (водостоки, перепуски, акведуки тощо) під час будівництва і експлуатації шляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій.

Відповідно до частини другої статті 107 Водного кодексу України під час проектування водогосподарських та інших об`єктів повинна враховуватися можлива шкідлива дія вод, а під час експлуатації цих об`єктів - вживатися заходи щодо її запобігання, зокрема, будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, земляних валів, водоскидів, захисних дамб, водосховищ-регуляторів.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 №21 затверджено Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу (далі - Положення № 21), відповідно до пункту 1.3 якого гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Пунктом 1.4 цього Положення визначено, що метою здійснення технічного нагляду за гідротехнічною спорудою є контроль за зміною їх технічного стану під час експлуатації споруд, у тому числі визначення і забезпечення придатності до безаварійної експлуатації протягом строку служби.

Таким чином, водні об`єкти є важливою частиною екосистеми та елементом довкілля, що забезпечує існування людей, тваринного і рослинного світу. Для належного використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту відповідних територій від шкідливого впливу вод на водних об`єктах усіх форм власності можуть зводитися гідротехнічні споруди; забезпечення безаварійності та безперебійності експлуатації таких споруд є завданням власників або користувачів водних об`єктів, на яких розміщена гідротехнічна споруда.

Невжиття заходів щодо охорони та збереження гідротехнічної споруди, може спричинити виникнення аварій та інших надзвичайних ситуацій, у тому числі повеней, зумовлених шкідливою дією вод. Зазначене може свідчити про наявність загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об`єктах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові від 01.12.2022 у справі №340/5914/21.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 183 Цивільного кодексу України передбачено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною, відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення.

За правилами статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (частина 1 статті 187 Цивільного кодексу України).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (частина 1 статті 188 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 3-5 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Судом встановлено, що по верху гідротехнічної споруди (греблі) проходить асфальтна дорога і ця споруда є складовою частиною основної речі - автомобільної дороги загального користування місцевого значення, яка перебуває у державній власності, і не може бути від неї відділена. Земельна ділянка, на якій розташована ґрунтова гребля, є власністю держави.

Процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Цивільним кодексом України.

Частиною другою статті 335 Цивільного кодексу України передбачено, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Положення цієї норми свідчить, що законодавець визначив особливі правила щодо набуття права власності на безхазяйні нерухомі речі. Перш за все такі речі мають бути взяті на облік як безхазяйні за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони знаходяться, з обов`язковим оголошенням про це у друкованих засобах масової інформації. Законодавець визначив саме такий порядок задля того щоб встановити власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення такої речі, або ж заявити про свої права на вказану річ. Необхідність постановки на облік речі як безхазяйної обумовлена також тим, що лише по закінченню чітко визначеного періоду - 1 року, що обчислюється з моменту взяття такої речі на облік, виникнуть правові підстави для визнання власником речі іншої особи. При цьому, саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйну нерухому річ.

Розглядаючи питання щодо набуття права власності на об`єкти безхазяйного нерухомого майна, в тому числі щодо взяття безхазяйної нерухомої речі на облік, потрібно враховувати наявність (чи відсутність) самого факту існування безхазяйного майна.

За правилами частини першої статті 335 Цивільного кодексу України лише те майно, яке не має власника або власник якого невідомий може вважатися безхазяйним.

В такому контексті поняття «не має власника» та «власник невідомий» об`єднує одна спільна категорія - відсутня особа, яка б могла оспорити право власності на нерухоме майно (як-то право володіння, користування чи розпорядження таким майном).

Однак, ураховуючи, що у цій справі суд установив, що земельна ділянка, на якій знаходиться гідротехнічна споруда (гребля), є власністю держави, і така земляна гребля нерозривно пов`язана із землею, на якій вона розташована, і є невід`ємною її частиною, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що ця гребля є безхазяйним майном.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.08.2025 у справі №440/11384/24.

Технічні параметри водного об`єкта, гідрологічні характеристики річки (водотоку), регламентація експлуатаційної діяльності на водосховищах, ставках та озерах для забезпечення сталого використання усіх водних ресурсів, пов`язаних з існуванням водойми, надійність функціонування споруд і підвищення ефективності їх використання встановлені Порядком розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 №99.

Відповідно до цього Порядку замовником робіт із розроблення паспорта водного об`єкта є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України.

Ураховуючи наведені встановлені судами обставини у цій справі,суд приходить до висновку про відсутність у Височанської селищної ради правових підстав для звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік вказаного безхазяйного нерухомого майна. Оформлення відповідачем права комунальної власності на вказані гідротехнічні споруди можливе лише у разі передачі земельної ділянки, на якій вони розташовані, у комунальну власність територіальної громади Височанської селищної ради.

Враховубчи наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що в межах цих правовідносин відповідач не допустив бездіяльності щодо не звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік як безхазяйного нерухомого майна, зазначеної вище гідротехнічної споруди (греблі), а тому у задоволенні позовних вимг слід відмовити.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави (шосе Григорівське, буд. 52, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61097, РНОКПП [номер приховано]) до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Бульварна, буд. 12, смт Високий, Харківська обл., Харківський р-н, 62459, код ЄДРПОУ 04396503) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.