ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/17198/25 Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О. Я.
Провадження № 22-ц/817/1030/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
з участю секретаря - Хоміцька С.О.
сторін: позивача - ОСОБА_1 ,
його представника - адвоката Заводовської М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 607/17198/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року, ухваленого суддею Герчаківською О.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини,-
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням суду шлюб між сторонами розірвано.
У шлюбі в колишнього подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , яка зареєстрована із батьком, у його квартирі по АДРЕСА_1 .
Спільна донька проживає почергово, то з батьком, то з матір`ю. Відповідачка у справі власного житла не має, орендує кімнату у гуртожитку, де не створені умови для проживання дитини. Між сторонами виникали суперечки про місце проживання доньки, а тому позивач боїться, що ОСОБА_2 може забрати доньку у неналежні умови для проживання, що не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.
Посилається на те, що визначення місця проживання доньки з ним відповідатиме інтересам дитини, оскільки він має власне житло, працевлаштований та має стабільний заробіток, а його графік роботи дозволяє приділяти достатньо часу для розвитку та виховання дитини. У позивача відсутні шкідливі звички, він ніс службу в лавах ЗСУ, психологічно здоровий та готовий взяти на себе відповідальність за малолітню доньку. Також він активно цікавився розвитком дитини, відвідував вистави та батьківські збори у дошкільному навчальному закладі. Готує доньку до школи (придбання шкільного приладдя, одягу).
Із дочкою у позивача склалися дружні відносини, а тому він зможе забезпечити якнайкращі інтереси для розвитку та виховання дитини.
З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивач вважає за необхідне вирішити питання про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 разом із батьком.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини відмовлено.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 червня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 12000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Суд не вирішив існуючий спір щодо його прав та обов`язків, чим порушив його право на доступ до правосуддя.
Посилається на те, що в ході судового розгляду відповідачка заперечувала проти задоволення позовних вимог та не просила їх задовольнити, отже сторони не дійшли згоди.
Вказує, що донька протягом тривалого часу проживала з батьком, у якого створені умови для повного та гармонійного розвитку дитини та необхідного матеріального забезпечення. Відповідачка не має основного місця роботи та постійного проживання.
Окрім того, він надав суду висновок психологічної експертизи, згідно якого вбачається, що він є психологічно здоровою людиною, готовою взяти на себе відповідальність за малолітню дитину.
Вважає, що судом не наведено достатніх та переконливих мотивів, які б свідчили про наявність обставин, що перешкоджають проживанню дитини разом із ним або можуть негативно вплинути на її розвиток. Поза увагою суду залишились докази належного виконання позивачем батьківських обов`язків.
Також судом в основі доказування помилково взято свідчення дитини, яка не досягла 10 років та яка змінила фактичне місце проживання за два місяці до ухвалення рішення. На даний час дитина проживає з батьком.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 посилається на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, маніпулятивними та такими, що ґрунтуються на спотворенні фактів та вибірковому трактуванні норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції вважає законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, встановивши відсутність порушеного права позивача, оскільки на момент ухвалення рішення малолітня дитина добровільно та за спільною згодою проживала разом із матір`ю. Вона жодним чином не перешкоджала і не перешкоджає позивачу виконувати його батьківські обов`язки, бачитися з дитиною та брати участь у її вихованні.
Доводи скаржника про те, що відповідачка орендує житло в гуртожитку і не має «стабільного доходу», є маніпуляцією та спробою дискредитувати матір.
Вказує, що вона забезпечує дитині всі необхідні побутові умови, увагу, турботу та психологічний комфорт, що є набагато важливішим для гармонійного розвитку дівчинки, ніж площа квартири позивача.
Крім того, відповідно до ст. 141 СК України, батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини. Якщо позивач справді турбується про добробут дочки, його обов`язок - належним чином сплачувати аліменти та допомагати матеріально, а не використовувати свій кращий фінансовий стан, як інструмент шантажу для відібрання дитини.
Також вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на ігнорування висновку органу опіки та піклування, оскільки відповідно до чинного законодавства, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини. Висновок має рекомендаційний, а не обов`язковий характер.
Окрім того, скаржник дозволив собі принизливі висловлювання щодо психологічно слабшої доньки та безпідставно звинувачує відповідачку у маніпулюванні. Суд першої інстанції, відповідно до ст. 171 СК України та ст. 12 Конвенції про права дитини, правомірно врахував думку малолітньої ОСОБА_3 . Вважає, що спроби позивача нівелювати волевиявлення власної доньки лише тому, що воно не збігається з його бажаннями, свідчить про його неповагу до особистості дитини.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Заводоська М.Л. підтримали апеляційну скаргу із мотивів, викладених у ній.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Рукавець О.В. та представник третьої особи - органу опіки та піклування в судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись про день та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку судових повісток до електронних кабінетів.
Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 23 січня 2019 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2024 у справі № 607/11271/24 шлюб між батьками дитини розірвано.
Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області у справі № 607/14276/24 видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Як вбачається із Витягу із Державного реєстру речових прав від 13 серпня 2024 року №390805549, двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,3 кв. м., житловою - 29,5 кв.м. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30 грудня 1996 року, яке видано згідно з розпорядженням від 20 грудня 1996 року № 18663 начальника Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації О.В. Гнатюк.
Відповідно до акту, складеного комісією ПП «Люкс Житло» ПП «Люкс» 13 серпня 2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане також підтверджується довідкою ПП «Люкс Житло» ПП «Люкс» від 13 серпня 2025 року № 93 та актом обстеження житлових умов позивача від 13 серпня 2025 року.
Надані до матеріалів справи фотографії засвідчують те, що за місцем проживання позивача створені всі належні умови для навчання, розвитку та виховання спільної дочки сторін ОСОБА_4 , що сторонами справи визнається.
За змістом довідки про реєстрацію місця проживання особи № 51590/28-03 від 17 грудня 2019 року, виданої Відділом реєстрації місця проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою зареєстрований і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 3666/28-03 від 21 січня 2022 року (за відомостями відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи №166 від 01 лютого 2022 року, наданої Центром надання адміністративних послуг Білецької сільської ради, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до листа Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) №99 від 29 травня 2024 року № 31, адресованого адвокату Марії Завадовській, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує середню групу № 3. Оформляли дитину в садок батько і мати. Дитина завжди охайна та доглянута. Приводять і забирають дитину двоє батьків почергово або разом. Участь у батьківських зборах та оплату за харчування здійснювали обоє батьків. Батько ОСОБА_7 бере активну участь у вихованні доньки, часто приводить і забирає її із закладу
Колектив групи Веселка виловлював щиру подяку ОСОБА_8 за активну участь та співпрацю у житті групи.
Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19 липня 2025 року № 208, солдата ОСОБА_1 , призваного під час мобілізації, з 19 липня 2025 року виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. Вислуга у Збройних Силах станом на 19 липня 2025 року становить: 01 рік 05 місяців 02 дні.
10 травня 2025 року ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій безтерміново, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20250725-00061683 від 25 липня 2025 року.
За змістом військово-облікового документу із застосунку «Дія», ОСОБА_1 має відстрочку до завершення мобілізації. Дані уточнено вчасно - 21 липня 2025 року.
Як вбачається з інформації АТ КБ «ПриватБанк», на рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 08 серпня 2025 року наявні кошти у розмірі 149 260,07 грн
22 липня 2025 року ОСОБА_1 (майстер) уклав договір із ФОП ОСОБА_9 (служба), відповідно предмету до якого майстер доручає, а служба приймає на себе зобов`язання по наданню майстру консультативних послуг та інформації (відомостей), які надходять до диспетчерського центру ТМ «Домова Служба» щодо потреб громадян в побутових, господарських, освітніх та інших послугах, а майстер зобов`язується своєчасно їх оплачувати відповідно до умов цього договору. Договір діє до 31 грудня 2025 року. Строк дії цього Договору продовжується на календарний рік шляхом підписання нового Договору.
Попередній договір між цими ж сторонами про той же предмет укладався 19 серпня 2024 року.
Згідно інформації, яка надавалася позивачу ГУНП в Тернопільській області 02 вересня 2025 року № 123908-2025, щодо звернення ОСОБА_10 про те, що колишня дружина ОСОБА_2 не дозволяє побачитись із спільною донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнято і зареєстровано в TTC ІПНП за № 42424 від 10 серпня 2025 року. Під час проведення перевірки із ОСОБА_11 було проведено профілактичну бесіду щодо пошуку вирішення конфліктної ситуації з приводу участі батька ОСОБА_1 у вихованні спільної дитини.
Із висновку психолога, кандидата психологічних наук, доцента, практикуючого психолога (стаж роботи 20 років) ОСОБА_12 від 10 вересня 2025 року, вбачається, що за результатами психологічного дослідження, проведеного на підставі запиту адвоката Заводовської М., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , можна зробити висновок, що за поточних умов та обставин, зважаючи на психоемоційний стан та рівень мотиваційної та поведінкової активності, який фіксується на даний момент час у позивача, протипоказань чи заборон для піклування та виховання ним власної дочки не виявлено. З метою забезпечення комфортних побутових умов, які б сприяли стабільності та гармонійності психічного розвитку ОСОБА_3 , рекомендовано визначити її місце постійне проживання разом із батьком та доцільним забезпечити регулярне та добровільне спілкування з матір`ю ОСОБА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1919 від 24 грудня 2025 року «Про затвердження висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини» затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 ..
Зі змісту цього висновку органу опіки та піклування, частина якого містить покликання на документи описані судом вище, вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомила, що проживає разом із батьком, із ним їй добре, затишно, спокійно та комфортно. Дівчинка вказала, що не бажає повертатися жити до матері, оскільки мати може проводити час із друзями. ОСОБА_4 зазначила, що з батьком жити краще, він забезпечує її усім необхідним.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09 жовтня 2024 року №1545 затверджено висновок органу опіки доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю ОСОБА_2
ОСОБА_2 є власником кімнати АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу кімнати серії НТТ № 537026 від 30 травня 2025 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за № 5428.
21 жовтня 2025 року працівниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_4 , згідно з яким ОСОБА_2 (мати), ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає у кімнаті в гуртожитку, загальною площею 14,8 кв. м., житловою - 13,9 кв. м., із спільною кухнею, ванною, туалетом, санітарно-гігієнічні умови відповідають вимогам. Для дитини створено такі умови: виділено місце для сну, дитячий столик, іграшки, шкільний портфель, наявний дитячий одяг та взуття відповідного віку.
Також 22 жовтня 2025 року працівниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5 , згідно з яким ОСОБА_1 (батько), ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають та зареєстровані у квартирі, яка складається з двох кімнат, загальною площею 51,3 кв. м., житловою - 29,5 кв. м., з усіма комунальними зручностями, де є все необхідне для проживання. Для дитини створено умови для повноцінного та гармонійного розвитку, а саме: виділено окрему кімнату, в якій знаходяться ліжко для сну, шафа для одягу, робочий стіл, іграшки, одяг відповідного віку.
Отож, орган опіки і піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволені позовних вимог про визначення місця проживання з позивачем доньки ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили на необхідність визначення місця проживання спільної дочки сторін саме з ним, що це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, що свідчить про недоведеність ним позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
Суд також врахував, що сторони у справі належно виконують свої батьківські обов`язки кожен окремо, забезпечені житлом, в якому є все необхідне для розвитку і навчання дитини, а перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини .
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Також під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 Верховний Суд вказав, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2022 року у справі №663/724/19.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц, висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Матеріалами справи підтверджено, що у сторін по справі народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка після розлучення батьків проживала з матір`ю. Між сторонами виникали суперечки щодо місця проживання їх спільної дитини, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09 жовтня 2024 року № 1545 було затверджено висновок органу опіки про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю. На цей час ОСОБА_1 перебував у лавах ЗСУ, звідки був звільнений 19 липня 2025 року. У серпні 2025 року позивач звернувся у суд із позовом про визначення місця проживання дитини з батьком, вказавши, що на даний час донька ОСОБА_4 , за згодою матері, проживає разом із ОСОБА_1 . Дитина пішла до першого класу, відвідує шкільні гуртки, у грудні 2025 року була заслухана органом опіки та піклування, де повідомляла про те, що бажає проживати разом із батьком.
Також матеріалами справи підтверджено, що як батько, так і мати належним чином ставилися до виконання своїх батьківських обов`язків і установивши, що сторони проживають на відносно невеликій відстані, позитивно характеризуються, висловлюють в однаковій мірі бажання піклуватися про розвиток доньки, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання дитини із батьком, оскільки для гармонійного розвитку дитини доцільною є опіка та турбота двох батьків: позивача та відповідача в однаковій мірі, а потреби малолітньої ОСОБА_3 , 2019 р.н. полягають у контакті з кожним з батьків.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того з ким із них буде проживати донька, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою.
Аналогічні правові висновки викладено постановах Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23, від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23 та від 19 червня 2026 року у справі № 166/1168/25.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у батька створені умови для повного та гармонійного розвитку дитини та необхідного матеріального забезпечення, а відповідачка не має основного місця роботи та постійного проживання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував висновок органу опіки та піклування, оскільки висновок має рекомендаційний, а не обов`язковий характер, тому суд вправі не погодитись з ним.
Доводи апеляційної скарги про відсутність узгодженого рішення між батьками щодо визначення місця проживання дітей спростовуються матеріалами справи.
Покликання апелянта на наявність очевидної правової невизначеності щодо місця проживання дитини, що є основою юридичного спору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судове рішення у справі про визначення місця проживання дітей з одним із батьком може бути ухвалено, коли між батьками немає домовленості про те, з ким із них буде проживати дитина.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 16 жовтня 2026 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома