Справа № 314/4976/25
Провадження № 2/314/528/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
21.10.2026 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Капітонова Є.М.,
секретар судового засідання Сидорова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом Заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,-
за участю прокурора Селявкіна Г.О.,
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначив, що що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за громадянином Російської Федерації - ОСОБА_1 22.08.2016 приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округа Донецької області Чернишовою В.В. зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:12:000:1094, площею 3,6400 га, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану у Новоазовському районі Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1009287414236).
Державну реєстрацію здійснено на підставі рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 29.01.2016 у справі №264/8172/15-ц про визнання права власності в порядку спадкування. Зазначеним рішенням визнано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:12:000:1094, площею 3,6400 га після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації (паспорт громадянина Російської Федерації від 09.04.2002), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Як вбачається з загальних відомостей про земельну ділянку згідно з Державним земельним кадастром, земельна ділянка сформована, віднесена до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таким чином, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 22.08.2016 набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Новоазовської міської громади (зараз - Кальміуський район Донецької області) та протягом року не виконав покладений на нього обов`язок, передбачений національним законодавством України, тобто не відчужив вказану земельну ділянку.
З метою підтвердження зазначених відомостей Лівобережною окружною прокуратурою до Державної міграційної служби України спрямовано запит від 08.04.2025 №54-01 -45-1087вих-25 щодо документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на тимчасове або постійне проживання на території України, зазначення даних щодо адреси проживання на території Російської Федерації та на території України.
З інформації Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 21.04.2025 №8.1-724/8.1.1-25 вбачається, що за обліками територіальних органів та підрозділів ДМС та Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС зазначена особа не значиться.
Також окружною прокуратурою на адресу Головного управління ДМСУ у Донецькій області направлено запит від 04.06.2025 № 54-01-45-1863вих-25 щодо документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на тимчасове або постійне проживання на території України, зазначення даних щодо адреси проживання на території Російської Федерації та на території України. Відповідно до отриманої інформації Головного управління ДМСУ у Донецькій області від 10.06.2025 №1401.3.2-1669/14.1-25 інформація щодо документування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня.
Враховуючи, що отримана громадянином російської федерації ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення ним добровільно не відчужена упродовж встановленого законом строку, право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду.
Згідно ІП «Реєстрація місця проживання» СІ АС УМП ДМС України зазначена особа зареєстрованою або знятою з реєстрації місця проживання на території Донецької області не значиться. Таким чином, на підставі зазначених вище відомостей у їх сукупності достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації та громадянство України ніколи не набував. Разом з тим, останній, будучи іноземним громадянином, у серпні 2016 року зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно її не відчужив (кінцевий строк сплив 22.08.2017), всупереч вимогам Земельного кодексу України та досі залишається її власником.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.11.2025 відкрито загальне позовне провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, прохав суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://vl.zp.court.gov.ua/sud0805/.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст.ст.319,321 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.
Відповідно доч.1,ч.2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Судом встановлено, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за громадянином Російської Федерації - ОСОБА_1 22.08.2016 приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округа Донецької області Чернишовою В.В. зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:12:000:1094, площею 3,6400 га, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану у Новоазовському районі Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1009287414236).
Державну реєстрацію здійснено на підставі рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 29.01.2016 у справі №264/8172/15-ц про визнання права власності в порядку спадкування. Зазначеним рішенням визнано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:12:000:1094, площею 3,6400 га після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації (паспорт громадянина Російської і Федерації від 09.04.2002), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Як вбачається з загальних відомостей про земельну ділянку згідно з Державним земельним кадастром, земельна ділянка сформована, віднесена до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таким чином, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 22.08.2016 набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Новоазовської міської громади (зараз - Кальміуський район Донецької області) та протягом року не виконав покладений на нього обов`язок, передбачений національним законодавством України, тобто не відчужив вказану земельну ділянку.
З метою підтвердження зазначених відомостей Лівобережною окружною прокуратурою до Державної міграційної служби України спрямовано запит від 08.04.2025 №54-01 -45-1087вих-25 щодо документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на тимчасове або постійне проживання на території України, зазначення даних щодо адреси проживання на території Російської Федерації та на території України.
З інформації Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 21.04.2025 №8.1-724/8.1.1-25 вбачається, що за обліками територіальних органів та підрозділів ДМС та Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС зазначена особа не значиться.
Також окружною прокуратурою на адресу Головного управління ДМСУ у Донецькій області направлено запит від 04.06.2025 № 54-01-45-1863вих-25 щодо документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на тимчасове або постійне проживання на території України, зазначення даних щодо адреси проживання на території Російської Федерації та на території України. Відповідно до отриманої інформації Головного управління ДМСУ у Донецькій області від 10.06.2025 №1401.3.2-1669/14.1-25 інформація щодо документування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня.
Згідно ІП «Реєстрація місця проживання» СІ АС УМП ДМС України зазначена особа зареєстрованою або знятою з реєстрації місця проживання на території Донецької області не значиться. Таким чином, на підставі зазначених вище відомостей у їх сукупності достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації та громадянство України ніколи не набував. Разом з тим, останній, будучи іноземним громадянином, у серпні 2016 року зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно її не відчужив (кінцевий строк сплив 22.08.2017), всупереч вимогам Земельного кодексу України та досі залишається її власником.
Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
Положення статей 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Частиною 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.
Відповідно до ч. 4ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Судом встановлено, що відповідач, будучи іноземцем, набув право власності на земельну ділянку. Проте, в порушення вимог національного законодавства України, зокрема ч. 4 ст. 81 ЗК України, протягом року добровільно її не відчужив.
Згідно пункту "е" ч. 1ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Згідно п. 10 ч. 1ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.
Частиною 5ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
У відповідності до ч. 4ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач, будучи іноземцем, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства добровільно не відчужив її, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати (судовий збір) в розмірі 2684,00 гривень.
Відповідно до ст.ст.13,14,41 Конституції України, ст.ст.38,39 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 346, 354, 373, 374, 378 ЦК України, ст.ст. 80, 81, 140, 145, 153 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.258,259,265,268,280,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки задовольнити.
Конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення у громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з кадастровим номером [номер приховано]:12:000:1094, площею 3,6400 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану у Новоазовському районі Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1009287414236) шляхом припинення права власності, відомості про яку зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 22.08.2016 за № 16073764, та визнати право власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (бульвар Машинобудівників, 16, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, ЄДРПОУ: 39767332).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №ИА918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
День складення повного судового рішення 21.10.2026.
Суддя Євген Миколайович Капітонов
21.10.2026