ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 914/1242/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.
представники сторін від:
скаржника - Телічак Ю.В. (в порядку самопредставництва)
прокурор - Виницька Л.М.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (вх. ЗАГС 01-05/2809/26 від 25.08.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.07.2026 (повне рішення - 03.08.2026, суддя Яворський Б.І.)
у справі № 914/1242/26
за позовом Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області, м. Яворів, Львівська область
в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамбуд", с. Галичани, Городоцький район, Львівська область
за участю третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні позивача: Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, селище Івано-Франкове Львівської області
про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
В С Т А Н О В И В:
Суть спору.
До Господарського суду Львівської області звернувся керівник Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до ТОВ «Керамбуд» про розірвання договору оренди землі від 11.01.2020 та повернення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0309.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач систематично не виконує умови договору оренди землі від 11.01.2020, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Львівській області (позивачем) і відповідачем, в частині сплати орендної плати. Остання оплата від відповідача надійшла у липні 2025 року, а загальна заборгованість складає 1 220 352,11 грн. Вказане є підставою для розірвання договору та повернення земельної ділянки площею 10 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0309).
При цьому, прокурор зазначив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вказаної земельної ділянки є ГУ Держгеокадастру у Львівській області і хоча така за законом підлягає передачі у комунальну власність до Івано-Франківської селищної ради, повертати її необхідно саме Держгеокадастру як стороні договору оренди та актуальному власнику згідно інформації з реєстру.
Ухвалою від 15.06.2026 суд залучив Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Господарський суд Львівської області рішенням від 28.07.2026 позовні вимоги задовольнив повністю. Розірвав договір оренди землі від 11.01.2020 між ГУ Держгеокадастру у Львівській області та ТОВ «Керамбуд». Зобов`язав ТОВ «Керамбуд» повернути ГУ Держгеокадастру у Львівській області земельну ділянку площею 10 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0309), розташовану за межами населеного пункту на території колишньої Великопільської сільської ради (станом на цей час Івано-Франківська селищна рада) Яворівського району Львівської області. Стягнув з ТОВ «Керамбуд» на користь Львівської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 5 324,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено систематичне порушення ТОВ «Керамбуд» умов договору оренди землі від 11.01.2020 в частині своєчасного внесення орендної плати. Зокрема, за період з липня 2025 року по березень 2026 року відповідач не здійснював орендних платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 220 352,11 грн, що відповідно до положень земельного законодавства та умов договору є підставою для його дострокового розірвання.
Суд відхилив доводи відповідача про покладення обов`язку зі сплати орендної плати на АРМА, оскільки орендарем за договором залишається ТОВ «Керамбуд», а доказів зміни чи припинення його договірних зобов`язань не надано.
Водночас суд визнав обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, яке будучи обізнаним про порушення умов договору, самостійно не вжило заходів судового захисту. При цьому, суд виходив із того, що зазначене управління є належним позивачем, оскільки виступає орендодавцем за договором та залишається зареєстрованим власником земельної ділянки, право комунальної власності на яку за Івано-Франківською селищною радою не зареєстровано.
Відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, розірвання договору оренди та зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Львівській області.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ Держгеокадастру у Львівській області подало апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Скаржник покликається на те, що у зв`язку зі зміною у 2019 році цільового призначення спірної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості ГУ Держгеокадастру у Львівській області відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) втратило повноваження щодо розпорядження нею, а відтак не може виступати належним позивачем у цій справі.
Крім того, посилається на положення п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, відповідно до яких з 27.05.2021 землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів, за встановленими законом винятками підлягають переходу у комунальну власність територіальних громад. Відтак вважає, що належним суб`єктом спірних правовідносин є Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області.
Зазначає, що відсутність державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку не свідчить про збереження за ГУ Держгеокадастру відповідних повноважень, оскільки державна реєстрація має підтверджувальний характер та не є самостійною підставою набуття права власності.
Вважає, що прокурором не доведено порушення прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Львівській області та належним чином не обґрунтовано підстав представництва інтересів держави саме в особі цього органу.
Окремо звертає увагу на лист Івано-Франківської селищної ради від 31.03.2026 №04-07/1025, яким підтверджується здійснення перереєстрації земельних ділянок із державної у комунальну власність. Незавершеність такої реєстрації не може бути підставою для повернення спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Львівській області.
Відтак позов пред`явлено в інтересах неналежного органу, який не має відповідних повноважень щодо спірної земельної ділянки, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Яворівська окружна прокуратура зазначає, що твердження скаржника про втрату ГУ Держгеокадастру у Львівській області повноважень щодо спірної земельної ділянки внаслідок зміни її цільового призначення у 2019 році є безпідставними. Зокрема, після прийняття наказу від 11.11.2019 №13-7856/16-19-СГ Головне управління продовжувало здійснювати розпорядчі дії щодо земельної ділянки, а саме: наказом від 08.01.2020 №13-203/16-20-СГ змінило строк оренди із 7 до 20 років та розмір орендної плати із 12% до 3% нормативної грошової оцінки, а 11.01.2020 уклало з ТОВ «Керамбуд» договір оренди землі.
Крім того, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.01.2020 право державної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ГУ Держгеокадастру у Львівській області. При цьому, зміна цільового призначення земельної ділянки не є підставою для зміни її власника.
Посилаючись на п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, прокуратура зазначає, що земельні ділянки, право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації відповідного права комунальної власності. Оскільки така реєстрація за Івано-Франківською селищною радою не здійснена, спірна земельна ділянка продовжує перебувати у державній власності, а ГУ Держгеокадастру у Львівській області залишається стороною договору оренди та носієм відповідних прав і обов`язків орендодавця.
Заперечення ГУ Держгеокадастру належності йому земельної ділянки, право на яку зареєстровано за цим органом, суперечить інтересам держави та свідчить про неналежне здійснення ним функцій із захисту державних інтересів. Саме бездіяльність уповноваженого органу зумовила необхідність звернення прокурора до суду з метою захисту порушених інтересів держави.
Таким чином, прокуратура вважає ГУ Держгеокадастру у Львівській області належним позивачем у цій справі, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки - обґрунтованими, у зв`язку з чим просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
15.10.2026 в судове засідання з`явилися представниця апелянта і прокурорка, які навели доводи за заперечення по суті апеляційної скарги.
Водночас від Івано-Франківської селищної ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що селищною радою здійснюються заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, яка була передана в оренду ТОВ «Керамбуд».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з аналізу положень ст. 202 ГПК України вбачається, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини, на які посилається селищна рада, а саме здійснення заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, не були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції.
Відтак очікуване завершення процедури державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку не є обставиною, яка перешкоджає апеляційному перегляду оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, наявних матеріалів справи є достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Фактичні обставини справи.
Матеріалами справи підтверджується, що 11.01.2020 між ГУ Держгеокадастру у Львівській області (орендодавець) та ТОВ «Керамбуд» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 11.11.2019 №13-7856/16-19-СГ, наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 08.01.2010 №13-203/16-20-СГ надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для розробки кар`єру Великопільського (Страдчівського) родовища піску (КВЦПЗ: для 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані із користуванням надрами) з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0309 площею 10 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Великопільської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Під час проведення адміністративної реформи Великопільську сільську раду було реорганізовано шляхом приєднання до Івано-Франківської селищної громади Яворівського району Львівської області.
Згідно з п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка для розробки кар`єру Великопільського (Страдчівського) родовища піску (КВЦПЗ: для 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані із користуванням надрами) загальною площею 10 га, у тому числі: 10 га - рілля. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури (п. 2.2 договору).
Нормативна грошова оцінка земельної діялянки становить 32 987 596, 30 грн (п.2.3 договору).
Згідно з п. 3.1 договору, такий укладено на 20 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У такому випадку орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.2 договору).
Плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 11.11.2019 №13-7856/16-19-СГ, наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 08.01.2010 №13-203/16-20-СГ, у розмірі річної орендної плати 3% від нормативно- грошової оцінки 32 987 596,30 грн у грошовій формі, що становить 989 627,89 грн, підлягає сплаті орендарем на рахунок (IBAN): [рахунок приховано], отримувач: УКвЯворів. р/с Великополе, банк отримувача: Казначейство України (EAП), код платежу 18010600, ЄДРПОУ 38011710 (пункт 4.1 договору).
Орендна плата вноситься орендарем щомісячно (рівними частинами) не пізніше 30 числа, наступного за звітним місяцем, у грошовій формі (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 6.3 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 3 робочих днів, починаючи з дня державної реєстрації права оренди за актом приймання-передачі.
Згідно із п. 9.1.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Пунктом 12.3 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором.
11.01.2020 сторонами договору підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0309 площею 10 га є ГУ Держгеокадастру у Львівській області, а за відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 35092237).
Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0309 розташована на адміністративній території колишньої Великопільської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» увійшла до Івано-Франківської селищної ради.
Івано-Франківською селищною радою, на запит Яворівської окружної прокуратури, надано відповіді від 04.03.2026 за №04-07/634 та №04-07/1025 від 31.03.2026, у яких повідомлено, що ТОВ «Керамбуд» умови договору оренди землі не виконує та має заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з липня 2025 року.
За наданим радою розрахунком заборгованості з орендної плати за землю за договором оренди землі від 11.01.2020 станом на березень 2026 року, у відповідача існує заборгованість в розмірі 1 220 352,11 грн, яка утворилась за 2024, 2025 та 3 місяці 2026 року. При цьому, за період з липня 2025 року по березень 2026 року жодних надходжень за орендну плату не було. Окрім цього, згідно з інформацією наданою ГУ ДПС у Львівській області №3465/5/13-01-04-07-14 від 27.03.2026 ,станом на 26.03.2026 за ТОВ «Керамбуд» обліковується податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 1 141 269,93 грн, який виник 30.07.2025.
Враховуючи зазначене, прокурор стверджує, що відповідач з липня 2025 року не виконує умови договору в частині сплати орендних платежів, що свідчить про систематичне порушення відповідачем умов договору в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі від 11.01.2020 та повернення земельної ділянки [номер приховано]:01:000:0309 площею 10 га її власнику.
Оцінка суду.
За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала правові висновки, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 - пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 - пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 - пункт 8.56, 8.57).
Як вказав Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
Необхідність захисту інтересів держави, за твердженням прокурора, полягає в тому, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області, будучи стороною спірного договору оренди землі та органом, за яким зареєстровано право державної власності на земельну ділянку, попри обізнаність про порушення відповідачем умов договору, самостійно не вжило заходів щодо його розірвання та повернення земельної ділянки. З огляду на вказану бездіяльність уповноваженого органу прокурор, дотримавшись порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду з відповідним позовом в інтересах держави.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.11 постанови від 28.09.2022 у справі №483/448/20 дійшла такого висновку: «У кожному випадку звернення до суду в інтересах держави перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити насамперед: а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; в) залежно від установленого - коло відповідачів.
Звертаючись із позовом у цій справі прокурор позивачем вказав ГУ Держгеокадастру у Львівській області, оскільки дійшов висновку, що управління є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Колегія суддів звертає увагу, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).
Частини 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
У цій справі прокурором заявлено позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Львівській області.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
У пунктах «б», «в», «є» статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затверджене наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 №603 (в редакції наказу Держгеокадастру від 10.09.2025 №438), ГУ Держгеокадастру у Львівській області наділене повноваженнями визначеними ст. 122 ЗК України, а саме, передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.
Колегія суддів зазначає, що 27.05.2021 набрав чинності п. 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об`єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
За офіційними відомостями Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 2 п. 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Отже, з наведених положень законодавства вбачається, що з набранням чинності пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України законодавець розмежував момент переходу земель державної власності до комунальної власності та повноваження органів виконавчої влади щодо розпорядження такими землями.
Зокрема, земельні ділянки державної власності, які відповідно до зазначених положень підлягають передачі у комунальну власність територіальних громад та право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації відповідного права. Водночас до здійснення такої реєстрації органи виконавчої влади, які раніше здійснювали розпорядження цими земельними ділянками, позбавлені повноважень щодо подальшого розпорядження ними.
Таким чином, факт збереження державної реєстрації права державної власності на спірну земельну ділянку не свідчить про збереження за ГУ Держгеокадастру у Львівській області повноважень щодо розпорядження нею. Разом із тим, законодавча заборона здійснювати розпорядження земельною ділянкою не є тотожною припиненню прав та обов`язків орендодавця за раніше укладеним договором оренди землі.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
При цьому, статус позивача набуває прокурор як у разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, так і у разі, якщо уповноважений орган є, але у нього відсутні повноваження щодо звернення до суду.
Відтак для вирішення питання про належність ГУ Держгеокадастру у Львівській області як органу, в особі якого прокурор звернувся з позовом, визначальним є встановлення наявності у нього повноважень на захист інтересів держави саме у спірних договірних правовідносинах, зокрема шляхом пред`явлення вимог про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, а не лише повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність чи користування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 вказала, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.
Згідно із ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись ст. 16 ЦК України та 152 ЗК України.
Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» має загальний характер. Повноваження Держгеокадастру як органу виконавчої влади визначаються відповідними нормативно-правовими актами.
Абзацом 5 ст. 152 ЗК України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Відповідно до абз. 1-3 п. «а», абз. 1, 2 п. «б» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:
а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.
Згідно з абз. 9 ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Відповідно до п. 1 Положення від 14.01.2015 № 15 (у редакції, чинній на час подання прокурором позову) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Отже, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території колишньої Великопільської сільської ради, яка увійшла до складу Івано-Франківської селищної територіальної громади. Водночас відповідно до відомостей Державного земельного кадастру зазначена земельна ділянка належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Отже, спірна земельна ділянка не належить до земель сільськогосподарського призначення, щодо яких ГУ Держгеокадастру у Львівській області наділене повноваженнями відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України.
Крім того, з 27.05.2021 набрав чинності п.24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, яким передбачено перехід земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, у комунальну власність відповідних територіальних громад, за винятком визначених законом випадків.
Зазначеною нормою також встановлено пряму заборону органам виконавчої влади, які раніше здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, надалі розпоряджатися ними до державної реєстрації права комунальної власності.
Водночас законодавець окремо визначив момент переходу права власності на земельні ділянки, право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язавши його з державною реєстрацією права комунальної власності.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що відсутність державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку не відновлює повноважень ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо розпорядження нею, які обмежені безпосередньо законом.
Відтак висновок суду першої інстанції про збереження за ГУ Держгеокадастру у Львівській області повноважень щодо спірної земельної ділянки виключно з огляду на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право державної власності є необґрунтованим.
Разом із тим, відповідно до ст. 1481 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Отже, до моменту державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку факт поширення на неї положень п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України не свідчить про припинення договірних прав та обов`язків попереднього орендодавця.
Водночас при визначенні належного суб`єкта захисту інтересів держави у цій справі необхідно враховувати правову природу заявлених прокурором вимог та характер повноважень органу, в особі якого пред`явлено позов.
Зазначення ГУ Держгеокадастру у Львівській області стороною договору оренди не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність у нього відповідних повноважень на заявлення конкретних позовних вимог.
При цьому, вимога про розірвання договору оренди у зв`язку з порушенням орендарем зобов`язань має договірний характер, тоді як вимога про повернення земельної ділянки безпосередньо пов`язана з визначенням належного суб`єкта, якому земельна ділянка має бути повернута після припинення орендних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України спірна земельна ділянка підлягає переходу в комунальну власність Івано-Франківської селищної територіальної громади, а ГУ Держгеокадастру у Львівській області не наділене повноваженнями щодо подальшого розпорядження нею.
Таким чином, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави, прокурор повинен був належним чином визначити правовий статус ГУ Держгеокадастру у Львівській області у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати, яким чином повернення земельної ділянки саме цьому органу забезпечить ефективний захист порушених інтересів держави з урахуванням встановленого законом порядку переходу земель до комунальної власності.
Проте суд першої інстанції, визнаючи ГУ Держгеокадастру у Львівській області належним позивачем, обмежився встановленням факту укладення ним договору оренди та наявності державної реєстрації права власності, не надавши належної правової оцінки обмеженням повноважень цього органу, встановленим п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, а також їх впливу на можливість застосування обраного прокурором способу захисту.
Відповідно до ч. 5 ст.162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Вказаних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про відсутність належних правових підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Львівській області.
При цьому, встановлення відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором виключає можливість розгляду заявлених ним позовних вимог по суті незалежно від обставин, якими обґрунтовується порушення відповідачем умов договору оренди землі.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
При цьому, ч. 1 ст. 278 ГПК України визначає, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 226 та 231 цього Кодексу.
Враховуючи те, що звернення прокурора до суду відбулося в інтересах неналежного позивача, що свідчить про неправильне визначення суб`єкта, уповноваженого на захист порушених прав, вказане є підставою для залишення позову прокурора без розгляду.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.
Керуючись ст. ст. 74, 269, 270, 275, 278, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.07.2026 у справі №914/1242/26 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК