Судові рішення

Постанова № 140828947 у справі № 906/513/26 від 21.10.2026

Постанова від 21.10.2026 у господарській справі № 906/513/26 (категорія «Поставки товарів, робіт, послуг»). Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд, суддя Мамченко Ю.А.

Справа№ 906/513/26
СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
СуддяМамченко Ю.А.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяПоставки товарів, робіт, послуг
Дата ухвалення21.10.2026
Надійшло до реєстру22.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140828947

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Справа № 906/513/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Василишин А.Р. , суддя Хабарова М.В.

без повідомлення учасників справи, відповідно до частини 10 статті 271 ГПК України

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «БудКапітал Плюс» на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2026 (повне рішення складено 24.07.2026) у справі №906/513/26 (суддя Вельмакіна Т.М. )

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Приватного підприємства «БудКапітал Плюс»

про стягнення 110580,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.07.2026 у справі №906/513/26 позов Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства «БудКапітал Плюс» про стягнення 110580,00 грн задоволено частково. Суд першої інстанції стягнув з Приватного підприємства «БудКапітал Плюс» на користь Військової частини НОМЕР_1 82935,00 грн пені та 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору. У решті позову відмовлено.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд першої інстанції виходив із того, що між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством «БудКапітал Плюс» укладено договір від 21.11.2025 №545, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу 100 квадрокоптерів DJI Matrice 4T загальною вартістю 18430000 грн у строк до 15.12.2025. Водночас відповідач поставив у встановлений договором строк лише 25 квадрокоптерів на суму 4607500 грн, тоді як доказів поставки решти товару в кількості 75 штук на суму 13822500 грн матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції зазначив, що 22.12.2025 сторони уклали додаткову угоду №1, якою достроково розірвали договір у зв`язку з неможливістю виконання продавцем зобов`язань у встановлені строки та погодили припинення решти зобов`язань сторін. При цьому суд, керуючись положеннями ЦК України, дійшов висновку, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, що є підставою для застосування передбаченої пунктом 7.3 договору відповідальності у вигляді пені.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені в розмірі 110580 грн, нарахованої на вартість непоставленого товару за період з 15.12.2025 до 22.12.2025, суд встановив неправильне визначення періоду нарахування з огляду на приписи статті 253 ЦК України та дострокове розірвання договору 22.12.2025. За результатами здійсненого перерахунку суд визнав обґрунтованим нарахування пені за період з 16.12.2025 до 21.12.2025 у розмірі 82935 грн, у зв`язку з чим відмовив у стягненні решти заявленої суми пені - 27645 грн.

Висновки щодо часткового задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував оцінкою наявних у справі доказів, зазначивши, що позивач довів факт порушення відповідачем строків поставки товару та наявність підстав для стягнення договірної пені в перерахованому судом розмірі. Судовий збір у мінімальному розмірі відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України покладено на відповідача в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням Приватне підприємство «БудКапітал Плюс» подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2026 у даній справі у повному обсязі та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеними обставини, які мають значення для справи.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПП «БудКапітал Плюс» зазначає, що місцевим господарським судом, задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, не з`ясував усіх обставин, що мають значення для справи, та фактично обмежився встановленням факту порушення строку поставки й перевіркою правильності арифметичного розрахунку заявленої суми. На думку скаржника, суд не врахував загальні засади цивільного законодавства, зокрема принципи справедливості, добросовісності та розумності, закріплені у статті 3 ЦК України, а також необхідність дотримання принципу пропорційності при застосуванні договірної відповідальності.

Скаржник стверджує, що матеріали справи не містять доказів настання для позивача реальних негативних наслідків унаслідок прострочення поставки, виникнення збитків чи інших істотних майнових втрат. Водночас суд першої інстанції, за доводами апелянта, не надав оцінки фактичному постачанню товару, його прийняттю позивачем та використанню за цільовим призначенням, а також не встановив, які саме негативні наслідки настали для позивача внаслідок порушення строків поставки.

Крім того, на переконання скаржника, формальне застосування умов договору без оцінки добросовісності його поведінки, фактичного постачання товару, відсутності доведених негативних наслідків для позивача та необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

Посилаючись на пункт 1 частини першої статті 277 ГПК України, апелянт зазначає, що нез`ясування обставин, які мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення. З огляду на викладене Приватне підприємство «БудКапітал Плюс» просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2026 у справі №906/513/26 у повному обсязі, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 та стягнути з позивача судові витрати у вигляді судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В., суддя Кульчій І.М.

Ухвалою від 17.08.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги: надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3993,60 грн.

28.08.2026 до суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків на виконання вищевказаної ухвали.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Кульчій І.М. та закінченням строків для вирішення питання, передбаченого ч.6 ст.260 ГПК України, ч.3 ст.261 ГПК України, ч.3 ст.262 ГПК України внесено зміни до складу колегії суддів.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Василишин А.Р., суддя Хабарова М.В.

Ухвалою від 28.08.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за скаргою Приватного підприємства «БудКапітал Плюс» на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2026 у справі №906/513/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

31.08.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу від Військової частини НОМЕР_1 , в якому заперечує проти її задоволення, вважає доводи апелянта необґрунтованими та зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим із дотриманням вимог статті 236 ГПК України. На думку позивача, суд повно і всебічно з`ясував обставини справи, належним чином оцінив надані докази та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині доведених обставин і розміру пені, що підлягає стягненню за порушення договірних зобов`язань.

Позивач наголошує, що відповідно до умов договору №545 від 21.11.2025 відповідач узяв на себе ризики, пов`язані з поставкою товару, та погодився нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань. Відтак, за порушення строків поставки товару до відповідача правомірно застосовано передбачену пунктом 7.3 договору пеню, розмір якої перевірений судом першої інстанції. Військова частина НОМЕР_1 також зазначає, що оскаржуване рішення відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки своєчасна поставка товарів спеціального призначення безпосередньо впливає на обороноздатність війська, а стягнення пені має також превентивну функцію та спрямоване на запобігання повторним порушенням зобов`язань.

З огляду на викладене Військова частина НОМЕР_1 просить прийняти відзив та врахувати наведені в ньому доводи, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «БудКапітал Плюс» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 21.11.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець, позивач) та Приватним підприємством «БудКапітал Плюс» (продавець, відповідач) був укладений договір №545 (а.с.4-6), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товари спеціального призначення - Квадрокоптер DJI Matrice 4T, код ДК 021:2015:34710000-7 «Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном» за ціною та в кількості, зазначеними у специфікації (додаток №1 до договору), що є його невід`ємною частиною.

За умовами п.1.2 договору кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість товару, що надається по даному договору, зазначається сторонами в специфікації до договору (додаток №1).

Згідно з п.3.1 договору, загальна сума договору складає 18430000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п.5.1 договору, строк поставки товару до 15.12.2025.

Пунктом 6.3 договору визначено, що продавець зобов`язаний, зокрема забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Так, у специфікації (додаток №1 до договору №545 від 21.11.2025) сторони погодили поставку товару - Квадрокоптер DJI Matrice 4T (CP.EN.00000546.02) у кількості 100 штук на загальну суму 18430000,00 грн (а.с.7).

Договір та додаток №1 (специфікація) до Договору підписані представниками сторін, а їх підписи скріплені печаткам.

За видатковою накладною №304 від 14 грудня 2025 року Відповідач поставив на користь Позивача 25 одиниць товару на суму 4607500 грн (на звороті а.с. 7).

Водночас, оплата товару здійснена позивачем у повному обсязі, згідно платіжної інструкції №26 від 15.12.2025 в сумі 4607500 грн (а.с. 8).

Однак, матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем позивачу товару у кількості 75 штук на загальну суму 13822500 грн у визначений п.5.1 договору строк (до 15.12.2025).

Згідно з пунктом 7.1. Договору Продавець приймає на себе всі ризики, пов`язані з поставкою товару за цим Договором, до моменту підписання накладної та акту приймання-передачі товару уповноваженими на це представниками покупця і продавця.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Цивільним кодексом України, іншими чинними нормативно-правовими актами та цим Договором.

У п.7.3 договору сторони встановили, у разі порушення господарського зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом чи договором, зокрема у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За умовами п.10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до завершення воєнного стану, але не пізніше 20.12.2025. В частині оплати за поставлений товар договір діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце у період дії договору (п.10.2 договору).

Відповідно до п.12.7 договору, розірвання договору за домовленістю сторін або в односторонньому порядку, передбаченому п.6.2, оформлюється додатковою угодою до цього договору.

У подальшому, згідно з додатковою угодою №1 від 22.12.2025 до договору №545 від 21.11.2025 (а.с.8 - на звороті), сторони, у зв`язку з неможливістю виконати продавцем поставку товару в установлені договором строки, достроково розірвали (припинили) дію договору №545 від 21.11.2025. Сторони підтвердили, що станом на день укладення цієї угоди постачальник поставив, а покупець оплатив товар Квадрокоптер DJI Matrice 4T (CP.EN.00000546.02) у кількості 25 штук на загальну суму 4607500 грн без ПДВ. З моменту набрання чинності цією угодою решта зобов`язань сторін, що виникли з договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із договором. За умовами п.4 додаткової угоди, ця угода набирає чинності з моменту її підписання. (а.с. на звороті 8).

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору в частині строків виконання зобов`язання, а саме здійснення поставки товару, позивач, звернувся до суду, за захистом порушеного права з позовом про стягнення пені у розмірі 110580 грн.

Як зазначалось вище, місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши 82935 грн пені, у задоволенні решти позову відмовив.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статтею 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У статті 663 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегією суддів досліджено доводи та заперечення відповідача, наведені в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що позивачем не доведено спричинення йому такими незначними простроченнями реальних негативних наслідків чи збитків, колегія суддів зауважує таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача пені у розмірі 110580 грн за несвоєчасну поставку товару у встановлений у договорі термін. При цьому дане рішення не оспорюється сторонами в частині відмови в стягненні пені в розмірі 27645 грн.

Дослідивши оскаржувану частину судового рішення, суд апеляційної інстанції констатує, що 21.11.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством «БудКапітал Плюс» укладено договір №545.

Відповідно до пункту 1.1 договору відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар спеціального призначення, а позивач - прийняти та оплатити такий товар на умовах і в порядку, передбачених договором.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору відповідач зобов`язався поставити позивачу 100 квадрокоптерів DJI Matrice 4T загальною вартістю 18430000 грн у строк до 15.12.2025.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживається на позначення кінцевої календарної дати виконання чого-небудь включно. Отже, визначений договором строк поставки товару сплив 15.12.2025.

Як установлено місцевим господарським судом, відповідач поставив позивачу лише 25 квадрокоптерів загальною вартістю 4607500 грн, тоді як поставка решти 75 квадрокоптерів вартістю 13822500 грн у встановлений договором строк не була здійснена, що свідчить про неналежне виконання відповідачем узятих на себе договірних зобов`язань.

22.12.2025 сторонами укладено додаткову угоду №1, якою припинено дію договору у зв`язку з неможливістю поставки товару у визначений строк та припинено невиконані зобов`язання сторін щодо решти товару.

Отже, з урахуванням умов договору та обставин його виконання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з поставки товару вартістю 13822500 грн.

Між тим колегія суддів враховує пункт 7.3 договору, яким передбачено відповідальність за порушення строків виконання зобов`язань у вигляді пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, щодо яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

Як встановлено судом першої інстанції, при нарахуванні пені в сумі 110580 грн позивачем неправильно визначено період прострочення, оскільки відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на це місцевий господарський суд здійснив перерахунок пені з урахуванням положень статті 253 ЦК України та дати припинення невиконаних зобов`язань за договором, установивши, що обґрунтованим та арифметично правильним є стягнення пені в розмірі 82935 грн, нарахованої за період з 16.12.2025 по 21.12.2025 на суму невчасно поставленого товару в розмірі 13822500 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені в розмірі 82935 грн, відмовивши у стягненні решти заявленої суми пені - 27645 грн.

Оцінивши наведені висновки місцевого господарського суду, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час визначення періоду прострочення та розміру пені, з огляду на що погоджується з їх обґрунтованістю та не вбачає підстав для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.

Водночас апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим стягнення з Приватного підприємства «БудКапітал Плюс» на користь Військової частини НОМЕР_1 пені в розмірі 82935 грн за визначений судом першої інстанції період прострочення.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо відсутності доказів про спричинення збитків, то колегія суду зауважує, що вирішуючи питання про стягнення пені зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути відмовлено в стягненні пені, з огляду на її доведення та підставність.

Колегія суду також констатує, що у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Судом апеляційної інстанції береться до уваги, що відповідно до умов договору №545 від 21.11.2025 загальна вартість товару становить 18430000 грн. Водночас колегія суддів акцентує увагу на тому, що товар, який підлягав поставці за договором, є товаром спеціального призначення, необхідним для забезпечення потреб військової частини та виконання завдань із захисту держави від збройної агресії. Зазначене свідчить про особливу важливість дотримання строків поставки такого товару та безпідставність доводів апелянта, які фактично залишають поза увагою значення своєчасного виконання відповідних договірних зобов`язань.

При цьому розмір пені, яку позивач просив стягнути з відповідача, становить 110580 грн, а розмір пені, стягнутої за рішенням суду першої інстанції, - 82935 грн, є незначною частиною від загальної вартості договору. Відтак передбачена договором відповідальність за порушення строків поставки товару є співмірною з характером допущеного порушення та спрямована на забезпечення належного виконання відповідачем узятих на себе договірних зобов`язань.

Окрім того, відповідачем не надано будь-яких доказів, котрі б вказували на неможливість своєчасного виконання договірних зобов`язань, що спричинило порушення строків поставки товару у строки, визначені Розділом 5 Договору. Дане в свою чергу, вказує і на відсутність підстав (зокрема за ініціативи суду) для зменшення задоволеного розміру пені, згідно статті 551 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів враховує, що товар, поставка якого передбачена договором, має стратегічне значення для забезпечення потреб військової частини та виконання покладених на неї завдань. За таких обставин дотримання встановлених договором строків поставки набуває особливої важливості, оскільки своєчасність отримання товару спеціального призначення безпосередньо впливає на можливість його належного та своєчасного використання за цільовим призначенням. Відтак, навіть незначне прострочення поставки такого товару може негативно позначитися на забезпеченні відповідних потреб, що зумовлює необхідність належного виконання постачальником узятих на себе договірних зобов`язань.

При цьому, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом при перегляді рішення враховано усталену позицію Верховного Суду, викладену в постановах, ухвалених за подібних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Приймаючи до уваги забезпечення повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи та дотримання законних прав та інтересів сторін, для недопущення надмірного формалізму колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни висновків суду першої інстанції щодо розгляду спору по суті з урахуванням усіх доказів у справі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України).

Нормою ст.276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277 та 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «БудКапітал Плюс» на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2026 у справі №906/513/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2026 у справі №906/513/26 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи №906/513/26 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повна постанова складена "21" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Хабарова М.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.08.2026 Ухвала № 139319640 Північно-західний апеляційний господарський суд
17.08.2026 Ухвала № 139017106 Північно-західний апеляційний господарський суд
24.07.2026 Рішення № 138463461 Господарський суд Житомирської області
25.05.2026 Ухвала № 136782498 без тексту Господарський суд Житомирської області
12.05.2026 Ухвала № 136468862 без тексту Господарський суд Житомирської області