РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
22 жовтня 2026 р. Справа № 640/4784/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНАНС ІННОВАЦІЯ" до Національного банку України про скасування розпордження
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНАНС ІННОВАЦІЯ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 288 від 11.02.2020.
Ухвалою від 02.03.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, згідно якого вказану справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 року, вказану справу передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк А.Ю.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2025 року дану справу прийнято до свого провадження та надано учасникам справи строк для надання письмових пояснень.
У встановлений судом строк будь-яких пояснень щодо актуальності даної справи сторонами подано не було, а тому, суд вважає за необхідне вирішити питання про відкриття провадження в справі та призначити її до розгляду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 здійснено заміну первісного відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на правонаступника - Національний банк України.
У письмових поясненнях від 30.04.2025 Національний банк України заперечив проти задоволення позову, підтримавши доводи відзиву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 25.03.2020 №11/11-371. Відповідач посилається на правомірність кваліфікації зазначених нарахувань як компенсації за порушення зобов`язань та на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі №640/23056/19 і від 18.05.2021 у справі №640/925/20.
Судом установлено, що 22.01.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг складено акт №118/16-5/15 про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» на ринку фінансових послуг. В акті контролюючий орган послався на нарахування споживачам непропорційно великої компенсації та неустойки у зв`язку з порушенням строків повернення кредитів.
11.02.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження №288, яким зобов`язано ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» усунути порушення законодавства про фінансові послуги і повідомити про усунення з наданням підтверджувальних документів до 12.03.2020.
Не погоджуючись із зазначеним розпорядженням, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.
Згідно з абз.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.27 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є: здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.
Частиною 1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов`язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об`єднаннями, контролює їх виконання; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до положень ст.30 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що Нацкомфінпослуг уповноважена на здійснення державного нагляду (контролю) за наданням фінансових послуг із дотримання вимог та додержанням законодавства у цій сфері учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг).
Відповідно до ст.39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу як, зокрема: зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
Відповідно до п.1.3 розділу I Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.11.2012 №2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 №2112/22424 (надалі - Положення №2319), метою цього Положення є врегулювання правовідносин, пов`язаних із складанням уповноваженими та посадовими особами Нацкомфінпослуг документів про порушення законодавства про фінансові послуги застосуванням Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу; захистом прав учасників ринків фінансових послуг під час застосування Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу; оскарженням рішень Нацкомфінпослуг або уповноважених осіб Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу.
Згідно з п.1.5 розділу I Положення №2319, Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.
Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (п.1.11 розділу I Положення №2319).
Виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта. Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення (абз.1, 2 п. 4.2 розділ IV Положення №2319).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 913; нормативно-правовий акт № 913 від 07.12.2016") затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» (далі - Ліцензійні умови), якими встановлений вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання фінансовою установою - ліцензіатом, до яких належить позивач.
Зокрема, наведеними Ліцензійними умовами закріплено, що: надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, якщо така послуга надана на підставі кредитного договору або іншого договору, який має всі ознаки кредитного договору, визначені статтею 1054 Цивільного кодексу України (пункт 8 Ліцензійних умов); фінансова установа зобов`язана надавати фінансові послуги на підставі договору, який відповідає вимогам статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 11 і 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 1056-1 Цивільного кодексу України, інших законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, вимогам до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, визначеним Нацкомфінпослуг, та положенням внутрішніх правил надання фінансових послуг фінансовою установою. Якщо відповідно до вимог законодавства додатком до внутрішніх правил надання фінансових послуг є типовий договір, договори з надання фінансових послуг, що укладаються фінансовою установою, повинні відповідати такому типовому договору (пункт 24 Ліцензійних умов).
Оскаржуваним розпорядженням від 11.02.2020 №288 встановлено порушення позивачем вимог частини другої статті 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 21 Закону України «Про споживче кредитування». В основу висновків покладено обставини, відображені в акті від 22.01.2020 №118/16-5/15.
Суд зазначає, що предметом перевірки є саме правомірність розпорядження №288 за наведеними в ньому підставами, а не чинність окремих кредитних договорів між Товариством і позичальниками.
Пунктом 5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що несправедливим є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання зобов`язань за договором.
- ч.2 ст.2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка встановлює, що фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності;
- ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до положень якої, сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Пунктом 3.3. Примірного договору, затвердженого наказом директора ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» від 11.04.2019 № 3-пр, встановено, що у випадку порушення строків повернення Кредиту, встановлених пунктом 1.3. Договору (з урахуванням пролонгації строку дії Договору), Позичальник сплачує Товариству плату за користування Кредитом за підвищеною ставкою % від суми несвоєчасно повернутого Кредиту за кожний день користування Кредитом понад, строк визначений у пункті 1.3 цього Договору.
З наведеного вбачається, що позивач та споживачі, як сторони за кредитним договором, пов`язали підвищення процентної ставки саме з порушенням боржником зобов`язання за договором.
Отже, в розрізі умов кредитного договору, неустойка, що стягується у разі порушення боржником умов договору, є саме компенсацією в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, встановлена положеннями Примірного договору відповідальність за порушення боржником умов договору є саме неустойкою, яка належить до компенсаційних виплат за невиконання зобов`язань за договором та до неї підлягають застосуванню п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Досліджуючи наведені у розпорядженні обставини, суд виходить із того, що нарахування підвищених процентів пов`язано умовами договорів із порушенням установленого строку повернення кредитних коштів. Тому кваліфікація таких нарахувань як компенсації за невиконання договірних зобов`язань відповідає наведеним нормативним положенням та змісту правовідносин, встановлених актом про правопорушення.
Посилання позивача на рішення Солом`янського районного суду м. Києва про стягнення кредитної заборгованості не спростовують висновків відповідача, оскільки в цих справах вирішувалися вимоги про стягнення заборгованості, а не питання додержання фінансовою установою законодавства у сфері надання фінансових послуг.
Суд також враховує, що позивач подав заперечення на акт, однак викладена в них незгода з кваліфікацією платежів сама по собі не свідчить про відсутність порушення, установленого регулятором.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем правильно визначено характер платежів, нарахування яких пов`язане з порушенням позичальниками зобов`язань, а доводи позову не спростовують правових підстав застосування заходу впливу.
Відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати суд залишає за позивачем.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНАНС ІННОВАЦІЯ" (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, будинок 4, офіс 520, код ЄДРПОУ: 41146462)
Відповідач: Національний банк України (01001, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 9, код ЄДРПОУ: 00032106)
Суддя Чернюк Алла Юріївна