Судові рішення

Рішення № 140836758 у справі № 120/13827/26 від 22.10.2026

Рішення від 22.10.2026 в адміністративній справі № 120/13827/26 (категорія «Соціального захисту (крім соціального страхування)»). Суд: Вінницький окружний адміністративний суд, суддя Аляб'єв Ігор Геннадійович.

Справа№ 120/13827/26
СудВінницький окружний адміністративний суд
СуддяАляб'єв Ігор Геннадійович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСоціального захисту (крім соціального страхування)
Дата ухвалення22.10.2026
Надійшло до реєстру23.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140836758

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 жовтня 2026 р. Справа № 120/13827/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до: ФГ "Діана - П"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Фермерського господарства "ДІАНА - П", у якому просить стягнути 128 147,59 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік та 7 688,40 грн пені, загалом 135 835,99 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами автоматизованого опрацювання даних державних інформаційних ресурсів середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2025 рік становила 8 осіб, а працівників з інвалідністю - 0 осіб. Оскільки відповідач не забезпечив виконання нормативу в кількості одного робочого місця та не сплатив санкції у встановлений строк, позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення разом з пенею.

Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву залишено без руху. Після усунення недоліків ухвалою від 28.09.2026 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_1 з 2017 року працює водієм за основним місцем роботи та мав III групу інвалідності. З 12.05.2025 працівника увільнено від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади. На думку відповідача, збереження трудових відносин підтверджує виконання ним обов`язку щодо працевлаштування особи з інвалідністю. Також посилається на зменшення чисельності штатних працівників до менш як восьми осіб починаючи з червня 2025 року.

У відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позову. Пояснює, що середньооблікова чисельність працівників визначається за рік: сума помісячних показників становить 96, а середньорічний показник - 8 осіб. Урахування працівника з інвалідністю протягом п`яти місяців дає середньорічний показник 0,42, який після округлення становить 0 осіб. Зазначає, що відповідач не подавав інформації про вакансії для осіб з інвалідністю та не коригував звітність у встановлений законом строк.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на статтю 18-2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо визначення нормативу за квартал. Повторно зазначає, що за мобілізованим працівником зберігалося місце роботи, а нарахування єдиного внеску за ставкою 8,41 відсотка підтверджує дотримання господарством законодавства.

У додаткових поясненнях позивач звертає увагу на те, що положення про квартальне визначення нормативу введені в дію з 01.01.2026 та не регулюють виконання нормативу за 2025 рік.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи сторін, суд встановив наступне.

Фермерське господарство "ДІАНА - П" є юридичною особою, яка використовує найману працю.

Згідно з наведеними сторонами даними середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у січні 2025 року становила 13 осіб, у лютому та березні - по 12, у квітні та травні - по 10, у червні - 6, у липні-вересні - по 5, у жовтні-грудні - по 6 осіб. Сума зазначених показників становить 96, а середньооблікова кількість штатних працівників за рік - 8 осіб.

ОСОБА_1 працює у відповідача водієм за основним місцем роботи з 01.06.2017. У попередні періоди йому встановлювалася III група інвалідності, що підтверджується довідками МСЕК, на які посилається відповідач.

Водночас за результатами оцінювання 09.05.2025 інвалідність ОСОБА_1 не встановлено. У витягу з рішення експертної команди №10473/25/3322/Р у пункті 17.1.1 щодо встановлення інвалідності зазначено "ні". В обґрунтуванні рішення вказано на відсутність підстав для встановлення групи інвалідності. Відомості про наявність раніше встановленої інвалідності відображають попередній статус особи та не підтверджують установлення інвалідності за результатами оцінювання 09.05.2025.

Наказом від 12.05.2025 №6 ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації. Після повторного встановлення інвалідності у 2026 році працівник повернувся на раніше займану посаду, про що відповідач зазначає з посиланням на рішення експертної команди від 05.03.2026 та наказ від 21.03.2026 №5.

Позивач, урахувавши працівника з інвалідністю за січень-травень 2025 року, визначив середньооблікову кількість таких працівників за рік як 5 / 12 = 0,42, що після округлення становить 0 осіб. За невиконання нормативу нараховано 128 147,59 грн адміністративно-господарських санкцій та 7 688,40 грн пені.

Визначаючись щодо правового регулювання спірних відносин, суд враховує наступне.

З 01.01.2026 введено в дію Закон України від 15.01.2025 №4219-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю".

Пунктом 5 розділу II зазначеного Закону передбачено, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу в періодах до введення Закону в дію здійснюються за попереднім порядком. Отже, до виконання нормативу за 2025 рік застосовуються положення Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" в редакції, чинній протягом відповідного періоду (далі - Закон №875-XII).

Частиною першою статті 19 Закону №875-XII встановлено норматив у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Виконання нормативу пов`язується з працевлаштуванням осіб з інвалідністю за основним місцем роботи.

За змістом статті 18 Закону №875-XII роботодавці повинні виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, забезпечувати належні умови праці та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації такого працевлаштування.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №875-XII роботодавці, у яких середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша за встановлений норматив, сплачують адміністративно-господарські санкції. Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, розмір санкції за відповідне незайняте робоче місце становить половину середньої річної заробітної плати.

Середньооблікова кількість штатних працівників за рік визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, шляхом підсумовування відповідних помісячних показників та ділення отриманої суми на дванадцять.

Отже, зменшення кількості працівників у другій половині року враховується при обчисленні річного показника, однак не змінює встановленого законом звітного періоду. За результатами 2025 року середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становить 8 осіб, тому норматив складає одне робоче місце.

Посилання відповідача на квартальний порядок визначення нормативу суд відхиляє, оскільки він запроваджений з 01.01.2026. Застосування такого порядку до показників за 2025 рік суперечило б перехідним положенням Закону №4219-IX.

Разом з цим, суд відхиляє доводи про виконання нормативу внаслідок збереження за мобілізованим працівником місця роботи та посади.

Гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, забезпечують збереження трудових відносин під час проходження військової служби. Водночас зарахування працівника до кількості осіб з інвалідністю для виконання нормативу потребує підтвердження відповідного статусу протягом періоду, за який здійснюється обчислення.

За результатами оцінювання 09.05.2025 ОСОБА_1 інвалідність не встановлено. Відповідач також прямо зазначає у відзиві, що призов працівника на військову службу відбувся після зняття III групи інвалідності. Тому саме збереження трудових відносин після 12.05.2025 не є підставою для врахування ОСОБА_1 як працівника з інвалідністю до кінця 2025 року.

Посилання на повторне встановлення інвалідності у 2026 році та повернення працівника до роботи не підтверджує наявності відповідного статусу протягом червня-грудня 2025 року. Доказів скасування рішення від 09.05.2025 або встановлення інвалідності за весь зазначений період відповідач не навів.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 зазначив, що працівники, призвані на військову службу під час мобілізації, не виключаються із середньооблікової кількості штатних працівників при обчисленні нормативу. Отже, мобілізація працівника сама по собі не усуває обов`язку роботодавця забезпечувати виконання нормативу, визначеного на підставі належних річних показників.

Тривале працевлаштування ОСОБА_1 з 2017 року підтверджує забезпечення відповідачем роботою особи з інвалідністю в попередні періоди. Однак виконання нормативу оцінюється за кожний звітний рік, а тому зазначена обставина не замінює перевірки відповідних показників за 2025 рік.

Суд враховує, що за використаного Фондом показника про наявність одного працівника з інвалідністю протягом усіх п`яти перших місяців року середньорічний результат становить 0,42 та після округлення дорівнює нулю. Відповідач не навів відомостей про інших працевлаштованих осіб з інвалідністю, які змінювали б зазначений річний показник.

Нарахування єдиного внеску за ставкою 8,41 відсотка на заробітну плату працівника з інвалідністю стосується відповідних виплат і періодів нарахування. Саме по собі застосування такої ставки протягом окремих місяців не підтверджує виконання річного нормативу та не спростовує припинення відповідного статусу працівника після оцінювання 09.05.2025.

Оцінюючи доводи про відсутність вини господарства, суд враховує, що за практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 06.03.2024 у справі №120/7955/21-а, значення має вжиття роботодавцем залежних від нього заходів для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю. Такими заходами є створення відповідних робочих місць, належне інформування служби зайнятості та відсутність безпідставних відмов у працевлаштуванні.

За інформацією центру зайнятості, на яку посилається позивач, відповідач у 2025 році не подавав звітності за формою №3-ПН щодо вакансій для осіб з інвалідністю. Відповідач не надав доказів протилежного та не навів інших конкретних заходів, ужитих після припинення інвалідності працівника для забезпечення виконання нормативу.

Збереження посади за мобілізованим працівником підтверджує дотримання передбачених КЗпП України трудових гарантій. Однак виконання цього обов`язку не доводить ужиття всіх необхідних заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю після зміни статусу працівника.

За таких обставин доводи відповідача про відсутність підстав для відповідальності не підтверджуються. Суд оцінює їх з урахуванням фактично вчинених господарством дій та не пов`язує висновок про обґрунтованість позову лише з припиненням чинності Господарським кодексом України.

За частиною першою статті 20 Закону №875-XII при середньообліковій кількості штатних працівників 8 осіб та невиконанні нормативу одного робочого місця застосовується половина середньої річної заробітної плати. Позивач визначив за цим правилом адміністративно-господарські санкції в сумі 128 147,59 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону №875-XII санкції за 2025 рік підлягали самостійній сплаті до 15 квітня 2026 року. Порушення строку сплати відповідно до частини другої зазначеної статті тягне нарахування пені виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України на повну суму недоїмки за весь строк прострочення.

Порядок нарахування пені визначається також Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70.

За розрахунком позивача, обґрунтованим посиланням на витяг з Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сума пені становить 7 688,40 грн. Заперечення відповідача щодо цієї вимоги ґрунтуються на запереченні обов`язку сплачувати основну суму санкцій. Ураховуючи прострочення сплати та визначений частиною другою статті 20 Закону №875-XII обов`язок сплати пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість відповідної вимоги позивача.

Доказів сплати заявлених до стягнення сум матеріали, на які посилаються сторони, не містять.

Щодо строку звернення до суду суд враховує, що стаття 20 Закону №875-XII у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 21.08.2024 №3911-IX, передбачає спеціальний шестимісячний строк пред`явлення позовів про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені після закінчення строку для самостійної сплати. Звернення позивача у вересні 2026 року відбулося в межах зазначеного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. За статтею 90 КАС України суд оцінює докази в їх сукупності, а жодні докази не мають наперед установленої сили.

Оцінивши наведені обставини та доводи сторін у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 128 147,59 грн адміністративно-господарських санкцій і 7 688,40 грн пені, загалом 135 835,99 грн.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються лише судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства "ДІАНА - П" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства "ДІАНА - П" (вул. Привокзальна, 33, с. Моївка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24133; код ЄДРПОУ 32909063) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21005; код ЄДРПОУ 13308892) 128 147,59 грн адміністративно-господарських санкцій та 7 688,40 грн пені, загалом 135 835 (сто тридцять п`ять тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 99 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13308892)

Відповідач: Фермерське господарство "Діана-П" (вул. Привокзальна, 33, с. Моївка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24133, ЄДРПОУ 32909063).

Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.09.2026 Ухвала № 140106144 Вінницький окружний адміністративний суд
14.09.2026 Ухвала № 139711209 Вінницький окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 13308892. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг