Судові рішення

Ухвала № 140838598 у справі № 420/25474/26 від 20.10.2026

Ухвала від 20.10.2026 в адміністративній справі № 420/25474/26 (категорія «Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо»). Суд: Одеський окружний адміністративний суд, суддя Вовченко О.А.

Справа№ 420/25474/26
СудОдеський окружний адміністративний суд
СуддяВовченко О.А.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата ухвалення20.10.2026
Надійшло до реєстру23.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140838598

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 420/25474/26

У Х В А Л А

20 жовтня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши заяву представника військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 20.08.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Військової академії (м. Одеса), в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у визначенні, обчисленні, нарахуванні та виплаті Позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 25.10.2023 року, з 01.12.2023 року по 17.06.2025 року та з 16.07.2026 року по 17.08.2026 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення;

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату Позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 25.10.2023 року, з 01.12.2023 року по 17.06.2025 року та з 16.07.2026 року по 17.08.2026 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

3. Визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса), які полягають у визначенні, обчисленні, нарахуванні та виплаті Позивачу грошового забезпечення за період з 26.10.2023 року по 30.11.2023 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення;

4. Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплату Позивачу грошового забезпечення за період з 26.10.2023 року по 30.11.2023 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою судді від 26.08.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

07.09.2026 (вх. ЕС102566/26) до суду від відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

08.09.2026 (вх. ЕС102886/26) до суду від відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов.

Вирішуючи заяву представника відповідача суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У ч. 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України(у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

При цьому, питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.

У вказаній постанові Судова палата, дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався). А тому, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з позовом, в частині заявлених вимог з 19 липня 2022 року, розпочався 01 липня 2023 року та спливав 30 вересня 2023 року.

У Рішенні від 5 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Крім обов`язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».

З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року) сум.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у вже згаданій постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, ухваленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України.

Чинне законодавство не передбачає єдиної форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

Відповідачем не доведено, що позивач одержав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому, позаяк ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову по справі №420/25474/26.

Керуючись ст.ст.205, 240-245, 248, 256, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяву представника військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову по справі №420/25474/26- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Вовченко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
20.10.2026 Рішення № 140838599 Одеський окружний адміністративний суд
26.08.2026 Ухвала № 139259966 Одеський окружний адміністративний суд