Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 жовтня 2026 року справа № 520/653/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Григоров Д.В.
при секретарі судового засідання Шевченко Ю.О.,
за участю:
представника позивача - Лончак Т.І.,
представника відповідача - Головаш Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (вул. Промислова, буд. 1, смт Васищеве, Харківська обл., Харківський р-н, 62495, код ЄДРПОУ: 33010822) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ: 43983495) скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):
- скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області: № [номер приховано] від 13.07.2018р. за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 167 807,35 грн., з яких: основний платіж - 111 871,57 грн., штрафні (фінансові) санкції - 55 935,78 грн. та № [номер приховано] від 13.07.2018р. з податку на додану вартість на загальну суму 33 561,46 грн., з яких: основний платіж - 22 374,31 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11187,15 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень внаслідок невірної класифікації відповідачем кодів товарів, які випущено у вільний обіг, оскільки відповідно до УКТЗЕД в редакції Закону України від 19.09.2013 року №584-VII «Про Митний тариф України» до товарної позиції 8481 включаються «крани, клапани, вентилі та аналогічна арматура для трубопроводів, котлів, резервуарів, цистерн, баків або аналогічних ємностей, включаючи редукційні клапани та терморегулювальні вентилі», а не товарної позиції 8708, як самостійно визначено відповідачем, що в сукупності свідчить про безпідставність донарахування митних платежів та податку на додану вартість.
Ухвалою суду від 24.03.2026р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Відповідач позов не визнав та надав до суду відзив на позову заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він підтвердив раніше викладену правову позицію та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, що викладено в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, встановив такі обставини.
За результатами проведеної відповідачем за період 01.07.2015р. - 30.06.2018р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, державної митної справи при правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товарів з комерційною назвою «Частини до моторних транспортних засобів: кришка (пробка) бензобака, розширювального бачка, радіатора, маслозаливної горловини, гідпропідсилювача насосу,...» (за кодами УКТ ЗЕД 8481 10 19 00, 8481 10 99 00, 8481 40 10 00, 8481 40 90 00) та «Прилади електронагрівальні до автомобілів: накидка на сидіння з підігрівом...» (код УКТ ЗЕД 8516 79 70 00 УКТ ЗЕД), контролюючим органом було складено Акт перевірки від 04.07.2018 року № 2716/20-40-14-15-07/33010822.
Згідно висновків вказаного Акту було встановлено порушення позивачем:
- вимог Закону України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 року № 584-VII (застосування Правила 1, та 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД), частини 1, пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України в частині порушення правил класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД при їх декларуванні (митне оформлення товарів «частини до моторних транспортних засобів: кришка (пробка) бензобака, розширювального бачка, радіатора, маслозаливної горловини, гідпропідсилювача насосу» здійснено у товарних підкатегоріях 8481 згідно з УКТ ЗЕД (пільгова ставка ввізного мита 0%) замість вірної класифікації товару 8708 (а саме: - 8708 99 97 98 - кришка (пробка) бензобака та розширювального бачка) - пільгова ставка ввізного мита 5,0 %; - 8708 91 99 98 - кришка (пробка) радіатора) - пільгова ставка ввізного мита 5,0 %; - 8708 94 99 98 - кришка (пробка) бачка гідро підсилювача) - пільгова ставка ввізного мита 5,0%.), а товару «Прилади електронагрівальні до автомобілів: накидка на сидіння з підігрівом» 8516 79 70 00 (пільгова ставка ввізного мита 10,0%) замість вірної класифікації товару 6304 (6304 93 00 00 згідно УКТ ЗЕД, пільгова ставка 12,0%), що призвело до заниження митних платежів на загальну суму 120 501, 31 грн, а також бази оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 24 100, 26 грн (п. 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України).
Так, за висновками контролюючого органу, задекларовані позивачем в митних деклараціях товари, зокрема «частини до моторних транспортних засобів: (кришка (пробка) бензобака, розширювального бачка, радіатора, маслозаливної горловини, гідропідсилювача насосу..» слід класифікувати у межах товарної позиції 8708 згідно з УКТ ЗЕД, оскільки артикули товарів задекларованих підприємством за кодом 8481 чітко та однозначно дозволяють ідентифікувати товари як такі, що придатні для використання винятково чи переважно з транспортними засобами товарних позицій 8701-8705 та не включаються положеннями приміток до розділу XVII УКТ ЗЕД та загальних положень до цього розділу (в даному випадку наприклад артикул 2108_1311065 пробки розширювального бачка визначає модель транспортного засобу де вона використовується, тобто ідентифікується як запчастини до автомобілю (ВАЗ 2108).
Тобто в ході перевірки, завдяки артикулам товарів, визначених у гр. 31 митних декларацій здійснено ідентифікацію ввезених товарів за призначенням до конкретної марки автомобіля та належності до конкретного агрегату автомобіля; тоді, як опис товарів у графі 31, не містив інформацію про товар, необхідну для його ідентифікації із зазначенням конкретної марки автомобіля для якої вони призначені та в якому місці (агрегаті) автомобіля розташовуються або використовуються.
При цьому, дійшовши вказаних висновків, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що вищезазначена позиція робочої групи щодо класифікації товарів «частини до моторних транспортних засобів: (кришка (пробка) бензобака, розширювального бачка, радіатора, маслозаливної горловини, гідропідсилювача насосу» узгоджується з позицією Департаменту адміністрування митних платежів Державної фіскальної служби України, яка зазначена у листі від 06.04.2018 року № 10577/7/99-99-19-03-03-17 про класифікацію товарів згідно з УКТ ЗЕД «Пробка радіатора, пробка бензобака». Додавши, що висновки робочої групи базуються на вимогах УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19.09.2013 року № 584-VII «Про митний тариф» (зі змінами та доповненнями), з урахуванням основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та визначальних для класифікації характеристик товару і статті 69 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами і доповненнями).
Інші висновки акта перевірки в частині донарахування митних платежів та податку на додану вартість, внаслідок невірної класифікації позивачем товару «прилади електронагрівальні до автомобілів: накидка на сидіння з підігрівом» не є спірними за доводами позовної заяви, внаслідок добровільної плати позивачем цих платежів, що підтверджено платіжними дорученнями.
На підставі розгляду висновків зазначеного вище Акту перевірки відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 13.07.2018 № [номер приховано] за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 180 195,36 грн., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 120 130,24 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60 065,12 грн.;
- від 13.07.2018 № [номер приховано] за платежем податок на додану вартість на загальну суму 36 039,06 грн., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 24 026,04 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 013,02 грн.
Рішенням Державної фіскальної служби № 31478/6199-99-11-03-03-25 від 27.09.2018 року вказані податкові повідомлення - рішення № [номер приховано] від 13.07.2018 та № [номер приховано] від 13.07.2018 залишено без змін, а подана на них скарга позивача - без задоволення.
Позивач вважаючи, оскаржувані податкові повідомлення - рішення № [номер приховано] від 13.07.2018 та № [номер приховано] від 13.07.2018 протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Згідно статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
Відповідно до частини 3 статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Статтями 257 та 266 Митного кодексу України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.
Згідно частиною 1 статті 295 Митного кодексу України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.
Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 «Про митний тариф України».
Під час розгляду справи судом встановлено, що за митними деклараціями ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» імпортовані товари заявлено до митного оформлення, як «частини до моторних транспортних засобів: кришка (пробка) бензобака, розширювального бачка, радіатора, маслозаливної горловини, гідро підсилювача насосу…» за кодами товарів згідно УКТ ЗЕД: - 8481 10 19 00 - пільгова ставка ввізного мита 0,0 %; - 8481 10 99 00 - пільгова ставка ввізного мита 0,0 %; - 8481 40 10 00 - пільгова ставка ввізного мита 0,0 %; - 8481 40 90 00 - пільгова ставка ввізного мита 0,0 % .
До товарної позиції 8481 УКТ ЗЕД відносяться крани, клапани, вентилі та аналогічна арматура для трубопроводів, котлів, резервуарів, цистерн, баків або аналогічних ємкостей, включаючи редукційні клапани та терморегулювальні вентилі, зокрема: - 8481 10 19 00 - з чавуну або сталі; - 8481 10 99 00 - інші; - 8481 40 10 00 - з чавуну або сталі; - 8481 40 90 00 - інші.
При цьому, згідно приміткою 3 розділу XVII УКТ ЗЕД "Засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби і пов`язані з транспортом пристрої та обладнання" у групах 86 - 88 терміни "частини" або "пристрої" не поширюються на частини та пристрої, які не призначені для використання виключно або в основному з виробами цих груп. Частини або пристрої, які можна віднести одночасно до двох або кількох товарних позицій цього розділу, повинні бути класифіковані у тій товарній позиції, яка відповідає основному використанню цих частин або пристроїв.
У пункті ІІІ Загальних положень до розділу XVII УКТ ЗЕД вказано, що класифікація "частин" та "пристроїв" у цьому розділі здійснюється, якщо частини та пристрої відповідають усім трьом умовам: (а) вони не повинні бути виключені відповідно до умов примітки 2 до цього розділу і (b) вони повинні бути придатні для використання винятково чи переважно з виробами груп 86 - 88 і (с) вони повинні бути включені до інших груп класифікації товарів.
Згідно з пунктом (В)-(1) Загальних положень до розділу XVII УКТ ЗЕД якщо частина чи пристрій може включитися до одного або кількох інших розділів, а також і до розділу XVII, то остаточне рішення про їхню класифікацію приймається за їх основним застосуванням. Так, рульовий механізм, гальмові системи, колеса, бризковики та ін., використовувані в багатьох рухомих механізмах групи 84, аналогічні використовуваним у транспортних засобах групи 87 і відповідно до їх основного застосування в транспортних засобах, такі частини і пристрої включаються до цього розділу.
Однак, положеннями частин 1-4, 7, 8 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини третьої статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.
Згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У відповідності до п. 54.3.6 п. 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Аналізуючи вищенаведені вимоги законодавства Верховний Суд в своїй постанові від 20.03.2024 р. у справі № 822/2718/17 дійшов висновку, що обов`язок визначення у відношенні товару коду класифікації покладається на декларанта товару, що поставляється на митну територію України, а орган доходів і зборів має перевірити правильність класифікації товару, поданого до митного оформлення. У разі виявлення під час митного оформлення товару порушення правил класифікації орган доходів і зборів має самостійно класифікувати такий товар. Про зміну класифікації заявленого до митного оформлення товару орган приймає відповідне рішення, яке може бути предметом оскарження до органу вищого рівня або до суду. Повноваженнями щодо прийняття рішення про класифікацію товару орган доходів і зборів наділений і після проведення митного оформлення товару.
Крім цього, як вірно зазначено представником позивача, в постанові від 08 травня 2018 року у справі №808/1341/14, Верховний Суд, проаналізувавши вимоги Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 № 1085/21397 також дійшов висновку, що відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації. А з аналізу вимог пункту 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України та частини 2 статті 351 Митного кодексу України Верховний Суд в цій постанові дійшов висновку про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Згідно ст. 69 МКУ товари, при їх декларуванні, підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. Порядок реалізації цих положень описаний у наказі Мінфіну України "Про затвердження Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України" від 30.05.2012 р. №650.
На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.
У випадку, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо, такий випадок класифікації товару відповідно до норм МКУ вважається складним.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Під час митного оформлення товарів відповідно до оформлених митних декларацій (у акті перевірки здійснено зміну класифікації по багатьом ЕМД оформленим у період з 2015 по 30.06.2018 р.) представниками митних органів не було висловлено будь-яких зауважень до кодів УКТ ЗЕД, обраних позивачем, не вимагалось жодних додаткових документів чи відомостей до зазначених позивачем кодів УКТ ЗЕД, не було визначено випадок класифікації товару, що ввозився декларантом, складним, з подальшим уточненням кодів УКТ ЗЕД.
Таким чином, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.
Митним кодексом чітко визначено, в яких випадках уповноважений орган може самостійно змінити код УКТ ЗЕД товару, ввезеного на митну територію України, який пройшов всі митті формальності та випущений у вільний обіг. Такі дії можливі відповідно до ч. 4 ст. 69 МКУ «у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари».
Аналіз наведених норм свідчить про можливість здійснення митного контролю після завершення митного оформлення виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Суд повторно зазначає, що донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.
Слід зазначити, що при здійсненні імпорту товарів, щодо яких виник даний спір, позивачем згідно раніше оформлених митних декларацій було подано до органів державної митної служби всі запитувані згідно чинного законодавства документи.
Суд враховує, що позивачем подавалися ЕМД, які містили достатній опис товару та артикули товарів і давали можливість встановити місце призначення цих товарів. Крім того, митні органи під час митного оформлення зобов`язані перевіряти вірність класифікації товарів для чого митний орган міг самостійно здійснити огляд товарів, направити товари на експертизу, витребувати додаткові документи від позивача, проте, відповідачем вказаний обов`язок виконано не було.
Разом з тим, відповідачем не зафіксовано та не наведено фактів підроблення документів, подання недостовірних відомостей, чи інших порушень законодавства України з боку позивача.
З урахуванням наведеного, здійснення митного контролю із самостійною зміною митного коду товару, що пройшов митне оформлення та випущений у вільний обіг, тобто проведення невиїзної документальної перевірки, з результатами у вигляді зміни коду, викладеними у Акті перевірки від 04.07.2018 року № 2716/20-40-14-15-07/33010822, є безпідставним.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржувані рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області є протиправними, у зв`язку з чим, підлягають скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Захист прав суб`єктів господарювання є однією з найважливіших категорій права. Способами захисту прав суб`єктів господарювання є ті законодавчо закріплені заходи, за допомогою яких проводиться відновлення порушеного права. Здійснення такого захисту передбачає органічне поєднання конкретних способів, засобів і форм з активними, цілеспрямованими діями суб`єкта господарювання, права якого були порушені, перелік способів захисту прав суб`єктів господарювання не має вичерпного характеру, що допускає можливість захисту прав суб`єктів господарювання іншими способами, які передбачені законом.
Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даній справі відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, в зв`язку з чим суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень ч.1 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області: № [номер приховано] від 13.07.2018р. за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 167 807,35 грн., з яких: основний платіж - 111 871,57 грн., штрафні (фінансові) санкції - 55 935,78 грн. та № [номер приховано] від 13.07.2018р. з податку на додану вартість на загальну суму 33 561,46 грн., з яких: основний платіж - 22 374,31 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11187,15 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (код ЄДРПОУ: 33010822) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3243,52 (три тисячі двісті сорок три гривні) 52 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2026р.
Головуючий суддя Д.В. Григоров