Ухвала № 140840232 у справі № 520/34490/26 від 22.10.2026

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

22 жовтня 2026 року № 520/34490/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду через представника звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з заявою про забезпечення позову, поданою з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), у якій просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом встановлення тимчасової заборони відповідачу та його уповноваженим посадовим і службовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер у Реєстрі «Оберіг» НОМЕР_2 ) вчиняти такі дії:

- формувати і вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку;

- формувати чи направляти до органів Національної поліції України звернення про його адміністративне затримання та доставлення до ТЦК та СП;

- здійснювати призов (мобілізацію) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, зокрема приймати рішення про його призов, оформлювати документи для направлення чи відправлення до військової частини, направляти до збірного пункту з метою відправлення та здійснювати відправлення до військової частини.

В обґрунтування вищевказаної заяви заявником зазначено, що предмет спору по даній справі безпосередньо пов`язаний із правовим статусом позивача у системі військового обліку, а також із внесенням та зміною відомостей щодо позивача у державних інформаційних системах. Відомості щодо позивача у державних інформаційних системах неодноразово змінювались, факт внесення та подальшого видалення відомостей про перебування позивача на обліку підтверджує неодноразове коригування відомостей Реєстру відповідачем під час існування судових спорів між сторонами.

Фактично відповідачем створено стан триваючої правової невизначеності, за якого правовий статус позивача постійно змінюється без належних правових підстав. На даний час позивач продовжує обліковуватись у Реєстрі як «військовозобов`язаний», незважаючи на те, що законність такого статусу було і є безпосереднім предметом судового спору.

Сам факт перебування позивача у статусі «військовозобов`язаний» створює реальні ризики застосування до позивача заходів державного примусу та інших обмежень, зокрема: доставлення до ТЦК та СП; повторного внесення відомостей щодо перебування у розшуку; застосування заходів адміністративного впливу; вручення мобілізаційних документів; подальшої зміни відомостей Реєстру.

У даному випадку заявлені заходи забезпечення позову: безпосередньо пов`язані з предметом спору; є співмірними позовним вимогам; спрямовані виключно на збереження існуючого становища до вирішення справи по суті; не вирішують спір по суті; не порушують баланс інтересів сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або буде знаходитись справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Тобто підставою для вжиття заходів забезпечення є неможливість виконання рішення суду у майбутньому.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову, суд виходить з такого.

Позивач просить вжити заходи забезпечення шляхом встановлення тимчасової заборони відповідачу та його уповноваженим посадовим і службовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер у Реєстрі «Оберіг» НОМЕР_2 ) вчиняти такі дії: формувати і вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку; формувати чи направляти до органів Національної поліції України звернення про його адміністративне затримання та доставлення до ТЦК та СП; здійснювати призов (мобілізацію) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, зокрема приймати рішення про його призов, оформлювати документи для направлення чи відправлення до військової частини, направляти до збірного пункту з метою відправлення та здійснювати відправлення до військової частини.

Зміст заяви про забезпечення позову та заявлені заходи забезпечення позову зводяться до побоювання не можливості виконання рішення суду в майбутньому.

Водночас позивачем не наведено наявність об`єктивних причин щодо неможливості виконання рішення суду з боку відповідача, що є основною підставою для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Саме тільки посилання заявника на те, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, або захист цих прав буде неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

При цьому, сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.

Відтак, твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях. Проте, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значних зусиль для відновлення своїх прав.

Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 22 жовтня 2026 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Чучко В.М.