ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року справа №200/837/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 р. у справі № 200/837/25 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 29 січня 2025 року № 057150013136; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити позивачу пільгову пенсію за списком № 2 відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення, а саме - з 22 січня 2025 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року, задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 057150013136 від 29 січня 2025 року.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2025 року про призначення пенсії за віком - із зарахуванням до його пільгового стажу періоду з 1 по 20 грудня 2015 року та із дотриманням норм Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ, ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, приписів пунктів 1.8, 3.3, 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування скарги зазначено, що даний спір вже був предметом розгляду в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 № 200/8880/24 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 № 560/10052/24.
Щодо надання пільгової довідки, позивач просить врахувати позицію зазначену Верховним судом у постанові від 17.11.2021 у справі № 242/5635/16-а, в якій зазначено проте, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами;
Щодо надання належним чином завірені копії документів, які підтверджують результати атестації робочого місця позивач просить врахувати позицію у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Також спір виник не тільки по зарахуванню пільгового стажу за період роботи з 11.07.1988 по 13.10.1989, а і не зарахування до пільгового стажу за списком № 2 періоду навчання позивача з 01.09.1983 року по 19.07.1986 року та військової служби з 22.04.1986 року по 07.06.1988 року так як в проміжутки цих років з 11.07.1988 року по 13.10.1989 року(сторінка трудової книжки 2-3 запис № 2-4) працював на посаді електрозварником ручної зварки (професія згідно якої позивач навчався в ПТУ), зазначена посада є пільговою та передбачена Розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173) а тому даний стаж повинен враховуватись до пільгового.
Стосовно достатності записів заявника у трудовій книжці в аспекті набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах, позивач зазначає, що у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 25.06.2020р. у справі №520/10521/19 та від 09.07.2020р. у справі №235/7688/16-а чіткість та однозначність записів трудової книжки найманого працівника, котрі указують на те, що виконувана робота підлягає включенню до спеціального страхового стажу за Списком №1, призводить до відсутності правових підстав для витребування уточнюючих довідок.
Однією з умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи найманого працівника на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи, тому як вже зазначалось вище робота позивача з 11.07.1986 року по 13.10.1989 року на посаді електрозварника ручного зварювання є пільговою яка передбачена списком № 2, а тому підлягає зарахуванню на підставі трудової книжки.
Також, оскільки позивач був призваний на військову службу з технікуму (професія згідно якої позивач навчався та яка є пільговою та дає право на призначення пільгової пенсії за списком № 2),а тому і військова служба повинна враховуватись до пільгового стажу за списком № 2.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування скарги зазначено, що вік позивача становить 56 років. Страховий стаж - 27 років 01 місяць 1 день. Пільговий стаж по Списку № 2 - 8 років 6 місяців 1 день. До пільгового стажу не зараховані періоди: з 01.01.2000 по 19.11.2000 та з 01.01.2001 по 26.02.2001, оскільки відсутня інформація згідно відомостей по спеціальному стажу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; з 01.12.2015 по 20.12.2015, оскільки має місце перерва в атестації робочих місць за умовами праці, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (наказ про проведення атестації № 351 від 01.12.2010 та № 593 від 21.12.2015; з 01.03.2022 по 31.03.2022, оскільки в уточнюючій довідці, виданій ПРАТ МК "Азовсталь" № 03.03.01-659/к від 04.07.2024 № 03.03.01-658/к даний період вказаний як простої; - 01.04.2022- зміна істотних умов праці працівників (наказ про зміну істотних умов праці працівників № 127 від 01.04.2022).
Отже, права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу першого пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, з урахуванням наявних документів, позивач не має. Права на призначення пенсії згідно статті 26 Закону № 1058 - право набуде з 20.02.2031.
Відповідач не погоджується з вимогами позивача стосовно стягнення з головного управління судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.
22 січня 2025 року позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав копії: паспорта, довідки про РНОКПП, трудової книжки серія НОМЕР_1 від 18 липня 1988 року, диплому від 19 липня 1986 року № НОМЕР_2 , військового квітка серія НОМЕР_3 від 21 квітня 1986 року, довідки про підтвердження стажу № 03.03.01-658/к від 4 липня 2024 року, № 03.03.01-659/к від 4 липня 2024 року, витяги з наказів про результати атестації робочих місць № 427 від 28 листопада 2000 року, № 351 від 1 грудня 2010 року, № 593 від 21 грудня 2015 року, № 407 від 30 вересня 2020 року, довідки про банківські реквізити від 21 січня 2025 року (а.с. 101-103, 83-100, 105-108, 114).
Згідно із записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 18 липня 1988 року, позивач:
- з 27 квітня 1986 року по 7 червня 1988 року проходив військову службу в Радянській армії (запис № 1);
- з 11 липня 1988 року по 13 жовтня 1989 року працював в Жданівському СУ-112 електрозварником ручної зварки (записи №№ 2-4);
- з 26 жовтня 1989 року по 25 травня 1990 року працював на Орендному виробничому об`єднанні "Азовзалізобетон" в деревообробному цеху № 1 газоелектрозварником 3-го розряду (записи №№ 5-6);
- з 1 червня 1990 року по 15 жовтня 1990 року працював в виробничому кооперативі "Епоха" Трест ДММ електрозварником 4-го розряду (записи №№ 7-8);
- з 1 листопада 1990 року по 25 січня 1991 року працював СМУ "Сельжилбуд" по переводу зварювальником ручної зварки 4 розряду (записи №№ 9-10);
- з 11 лютого 1991 року по 26 лютого 2001 року працював в Маріупольському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства електрозварником (записи №№ 11-14);
- з 1 березня 2001 року по 10 травня 2002 року працював у Відкритому акціонерному товаристві "Металургійний комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь в газовому цеху електрозварником ручного зварювання дільниці по забезпеченню технічного обслуговування, експлуатації і ремонту газопроводу природного газу високого тиску от ГРС-1 до ГРП-1 бригада по ремонту і експлуатації газопроводу 5 розряду (записи №№ 15-17);
- з 23 лютого 2004 року по 10 червня 2004 року працював в Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча електрозварником ручної зварки (записи №№ 18-19);
- з 12 липня 2004 року по 13 жовтня 2004 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Южпроммонтаж" електрозварником ручної зварки 5 розряду (записи №№ 20-21);
- з 1 листопада 2004 року по 3 лютого 2005 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Азовінтекс" електрозварником 5 розряду (записи №№ 22-23);
- з 10 лютого 2005 року по 11 січня 2009 року працював в Приватному підприємстві "Елепек" комерційним агентом (записи №№ 24-25);
- з 24 листопада 2014 року по 11 березня 2015 року працював в ДП ДМСС № 216 ТОВ "Корпорація ДМСС" електрозварником ручної зварки 4 розряду (записи №№ 26-27);
- з 16 квітня 2015 року працює в ПАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" (з квітня 2016 року - ПРАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ") електрозварником 5 розряду, електрозварником ручної зварки 5 та 6 розряду (записи №№ 28-33) (а.с. 49-59, 94-100).
Відповідно до диплому від 19 липня 1986 року № 420008, виданого середнім профтехучилищем № 13 м. Жданова Донецької області, позивач з 1 вересня 1983 року по 16 липня 1986 року навчався у середньому професійно-технічному училищі за професією електрогазозварник з одержанням середньої освіти; рішенням екзаменаційної комісії від 19 липня 1986 року присвоєно кваліфікацію електрогазозварювальник 3 розряд (а.с. 68, 93).
Згідно із записами у військовому квітку серії НОМЕР_3 від 21 квітня 1986 року, " ОСОБА_2 " (рос.), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Жданов Донецької області, з 22 квітня 1986 року по 7 червня 1988 року позивач проходив строкову військову службу (а.с. 66-67, 87-92).
Відповідно до довідки № 03.03.01-658/к від 4 липня 2024 року, виданої ПРАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день у період з 16 квітня 2015 року по 15 червня 2022 року та виконував роботи у цеху конвертерному, у цеху обслуговування та ремонту устаткування сталеплавильного виробництва, у цеху конвертерному за професією, посадою електрозварники ручного зварювання, що передбачено списком № 2 розділ ХХХІІІ постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року (за період з 16 квітня 2015 року по 31 грудня 2018 року - 3 роки 8 місяців 16 днів; за період з 1 січня 2019 року по 15 червня 2022 року - відпрацьовано за Списком № 2 фактично 3 роки 1 місяць 14 днів). Відволікання від основної роботи: немає. Підстава: особиста картка, особові рахунки, штатний розпис, дані, наявні в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємства. Робочі місця атестовані. Накази по комбінату: № 351 від 1 грудня 2010 року, № 593 від 21 грудня 2015, № 407 від 30 вересня 2020 року, № 92 від 4 лютого 2022 року "Про простій" з 1 березня 2022 року до 31 березня 2022 року, № 127 від 1 квітня 2022 року "Про зміну істотних умов праці працівників", № 141 від 15 червня 2022 року "Про призупинення дії трудових договорів з працівниками" з 16 червня 2022 року призупинити дію трудових договорів до відновлення можливості виконувати роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану (а.с. 61, 105).
Згідно з довідкою № 03.03.01-659/к від 4 липня 2024 року виданої ПРАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день у період з 1 березня 2001 року по 10 травня 2002 року та виконував роботи у цеху газовому за професією, посадою електрозварники ручного зварювання, що передбачено списком № 2 розділ ХХХІІІ постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року (відпрацьовано за Списком № 2 фактично 1 рік 2 місяці 10 днів). Відволікання від основної роботи: немає. Підстава: особиста картка, особові рахунки, штатний розпис, дані, наявні в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємства. Робочі місця атестовані. Накази по комбінату: № 472 від 28 листопада 2000 року (а.с. 60, 108).
Згідно із витягом з наказу № 427 від 28 листопада 2000 року про результати атестації робочих місць в цехах, професія електрозварник ручного зварювання є атестованою; право на пільгове пенсійне забезпечення підтверджено: списком № 2 розділ ХХХІІІ, код КП: Позиція 23200000-19906. Підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року (а.с. 106).
Відповідно до витягу з наказу № 351 від 1 грудня 2010 року про результати атестації робочих місць в цехах, професія електрозварник ручного зварювання є атестованою. Право на пільгове пенсійне забезпечення підтверджено: списком № 2 розділ ХХХІІІ. Підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року (а.с. 106).
Відповідно до витягу з наказу № 593 від 21 грудня 2015 року про результати атестації робочих місць в цехах, професія електрозварник ручного зварювання є атестованою. Право на пільгове пенсійне забезпечення підтверджено: списком № 2 розділ ХХХІІІ. Підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року (а.с. 107).
Згідно із витягом з наказу № 407 від 30 вересня 2020 року про результати атестації робочих місць в цехах, професія електрозварник ручного зварювання є атестованою. Право на пільгове пенсійне забезпечення підтверджено: списком № 2 розділ ХХХІІІ. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року (а.с. 107).
Заява позивача про призначення пенсії за віком, за принципом екстериторіальності розподілена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (а.с. 78).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 29 січня 2025 року за № 057150013136 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(а.с. 22).
У рішенні зазначено, зокрема, що Вік заявника - 56 років, працює; відповідно до доданих до заяви від 22 січня 2025 року документів до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано всі періоди трудової діяльності; страховий стаж становить 27 років 1 місяць 1 день, пільговий стаж за Списком № 2 становить 8 років 6 місяців 1 днів, з урахуванням до стажу за Списком № 2 періодів роботи:
- з 1 березня 2001 року по 10 травня 2002 року, з 16 квітня 2015 року по 30 листопада 2015 року, з 21 грудня 2015 року по 27 лютого 2019 року, з 1 березня 2019 року по 28 липня 2019 року, з 1 серпня 2019 року по 19 листопада 2019 року, з 1 грудня 2019 року по 30 грудня 2019 року, з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року - в якості електрозварника ручного зварювання в ПРАТ МК "Азовсталь" (код ЄДРПОУ 00191158) згідно довідки від 4 липня 2024 року № 03.03.01-659/к та відомостей по спеціальному стажу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; з 20 листопада 1999 року по 31 грудня 1999 року, з 20 листопада 2000 року по 31 грудня 2000 року - в якості електрозварника ручного зварювання в "Маріупольському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства" (код ЄДРПОУ 03361508), з 23 лютого 2004 року по 9 червня 2004 року - в якості електрозварника ручного зварювання в "Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча" (код ЄДРПОУ 00191129) - згідно відомостей по спеціальному стажу в Реєстрі.
Також зазначено, що коли підприємство (установа, організація, або їх правонаступники) розміщені на тимчасово окупованій території Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), то підтвердження страхового стажу за списками № 1, № 2 здійснюється на підставі даних Реєстру застрахованих осіб (довідки за формою ОК-5) з урахуванням інформації в таблицях "Відомості по спеціальному стажу (за наявності даних за періоди до 2009 року включно)" та "Відомості по спеціальному стажу (за наявності даних за періоди з 2010 року включно)". При цьому страховий стаж з особливо шкідливими (шкідливими) і особливо важкими (важкими) умовами праці до 2011 року обчислюється на підставі відомостей, наявних в РЗО, без вимоги щодо відображення інформації про накази, якими затверджено результати атестації робочих місць, з 2011 року - з урахуванням відомостей про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, так як з 2011 року до відомостей по спеціальному стажу були додані графи про дату та номер наказу, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, і на підставі якого підприємство надає відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 22).
Як вбачається з довідки РС-право від 21 лютого 2025 року, періоди роботи / навчання / військової служби позивача зараховані до його страхового та пільгового стажу наступним чином:
- з 1 вересня 1983 року по 21 квітня 1986 року (навчання у вищих/середн.НЗ) - зараховано до страхового стажу (2 роки 7 місяців 21 день);
- з 22 квітня 1986 року по 7 червня 1988 року (військова служба строкова) - зараховано до страхового стажу позивача (2 роки 1 місяць 16 днів);
періоди роботи:
- з 11 липня 1988 року по 13 жовтня 1989 липня 2004 року - зараховано до страхового стажу (1 рок 3 місяці 3 дні);
- з 26 жовтня 1989 року по 25 травня 1990 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 7 місяців 0 днів);
- з 1 червня 1990 року по 15 жовтня 1990 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 4 місяці 15 днів);
- з 1 листопада 1990 року по 25 січня 1991 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 2 місяців 25 днів);
- з 11 лютого 1991 року по 1 червня 1995 року - зараховано до страхового стажу позивача (4 роки 3 місяці 21 день);
- 2 червня 1995 року по 31 грудня 1998 року - зараховано до страхового стажу позивача (3 роки 7 місяців 0 днів);
- 1 січня 1999 року по 19 листопада 1999 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 10 місяців 19 днів);
- з 20 листопада 1999 року по 31 грудня 1999 року - зараховано до страхового та пільгового стажу (Список № 2) (0 років 1 місяць 12 днів);
- з 1 січня 2000 року по 19 листопада 2000 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 10 місяців 19 днів);
- з 20 листопада 2000 року по 31 грудня 2000 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (0 років 1 місяць 12 днів);
- з 1 січня 2001 року по 26 лютого 2001 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 1 місяць 26 днів);
- з 1 березня 2001 року по 10 травня 2002 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (1 рік 2 місяці 10 днів);
- з 1 жовтня 2003 року по 4 жовтня 2003 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 0 місяців 4 дні);
- з 1 листопада 2003 року по 28 листопада 2003 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 0 місяців 28 днів);
- з 1 грудня 2003 року по 31 грудня 2003 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 23 лютого 2004 року по 9 червня 2004 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (0 років 5 місяців 0 днів);
- з 10 червня 2004 року по 10 червня 2004 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 12 липня 2004 року по 13 жовтня 2004 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 4 місяці 0 днів);
- з 1 листопада 2004 року по 3 лютого 2005 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 4 місяці 0 днів);
- з 24 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 1 місяць 8 днів);
- з 1 березня 2015 року по 11 березня 2015 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 0 місяців 2 дні);
- з 16 квітня 2015 року по 30 листопада 2015 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (0 років 8 місяців 0 днів);
- з 1 грудня 2015 року по 20 грудня 2015 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 1 місяці 0 днів);
- з 21 грудня 2015 року по 31 грудня 2018 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (3 роки 1 місяць 0 днів);
- з 1 січня 2019 року по 27 лютого 2019 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (0 років 2 місяці 0 днів);
- з 28 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року зараховано до страхового стажу позивача (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 1 березня 2019 року по 30 червня 2019 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (0 років 4 місяці 0 днів);
- з 1 липня 2019 року по 28 липня 2019 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 29 липня 2019 року по 31 липня 2019 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 1 серпня 2019 року по 31 жовтня 2019 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (0 років 3 місяці 0 днів);
- з 1 листопада 2019 року по 19 листопада 2019 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 20 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 1 грудня 2019 року по 30 грудня 2019 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 31 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року - зараховано до страхового та до пільгового стажу (Список № 2) (2 роки 2 місяці 0 днів);
- з 1 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року - зараховано до страхового стажу позивача (0 років 2 місяці 0 днів);
- з 1 червня 2022 року по 3 липня 2022 року - зараховано до страхового (0 років 2 місяці 0 днів).
Всього страхового стажу: 27 років 1 місяць 1 день (а.с. 113).
Також позивачем надані копії довідок №№ 03.03.01-2708/к, 03.03.01-2709/к від 30 грудня 2022 року, виданих ПРАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, відповідно до яких ОСОБА_1 :
- працював повний робочий день у період з 1 березня 2001 року по 10 травня 2002 року виконував роботи у цеху конвертерному, у цеху обслуговування та ремонту устаткування сталеплавильного виробництва, у цеху конвертерному за професією, посадою електрозварники ручного зварювання, що передбачено списком № 2 розділ ХХХІІІ постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року (весь період за Списком № 2). Відволікання від основної роботи: немає. Підстава: особиста картка, особові рахунки, штатний розпис, дані, наявні в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємства. Робочі місця атестовані. Накази по комбінату: № 427 від 28 листопада 2000 року (довідка № 03.03.01-2708/к, а.с. 62);
- працював повний робочий день у період з 16 квітня 2015 року по теперішній час та виконував роботи у цеху конвертерному, у цеху обслуговування та ремонту устаткування сталеплавильного виробництва, у цеху конвертерному за професією, посадою електрозварники ручного зварювання, що передбачено списком № 2 розділ ХХХІІІ постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року (за період з 16 квітня 2015 року по 31 грудня 2018 року - весь період за Списком № 2; за період з 1 січня 2019 року по теперішній час - відпрацьовано за Списком № 2 фактично 3 роки 1 місяць 14 днів). Відволікання від основної роботи: немає. Підстава: особиста картка, особові рахунки, штатний розпис, дані, наявні в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємства. Робочі місця атестовані. Накази по комбінату: № 351 від 1 грудня 2010 року, № 593 від 21 грудня 2015, № 407 від 30 вересня 2020 року, 407 від 30 вересня 2020 року (довідка № 03.03.01-2709/к (а.с. 63).
Указані довідки містять відомості щодо пільгового стажу позивача, що і довідка від 4 липня 2024 року № 03.03.01-658/к та № 03.03.01-659/к.
Доказів надання позивачем цих довідок відповідачеві матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та з 01.01.2011 єдиний соціальний внесок.
Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності (01.01.2004) цим Законом.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII також визначено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.8 Порядку № 637 встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до п. 17, 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Так, відповідно до матеріалів справи, позивач у періоди з 11 липня 1988 року по 13 жовтня 1989 року, з 26 жовтня 1989 року по 25 травня 1990 року, з 1 червня 1990 року по 15 жовтня 1990 року, з 1 листопада 1990 року по 25 січня 1991 року, з 11 лютого 1991 року по 19 листопада 1999 року, з 1 січня 2000 року по 19 листопада 2000 року, з 1 січня 2001 року по 26 лютого 2001 року, з 24 листопада 2014 року по 11 березня 2015 року, з 1 грудня 2015 року по 20 грудня 2015 року, з 20 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 1 березня 2022 року по 31 липня 2022 року, які не зараховані відповідачем до його пільгового стажу, працював за професією/виконував роботу, що віднесені до Списку професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Як вбачається з довідки за формою ОК-5 (персоніфіковані відомості), даних про спецстаж позивача (тобто, відомостей про те, що у вказані періоди позивач працював повний робочий день за професіями (на роботах), віднесених до Списку № 2) за періоди з 1 січня 2000 року по 19 листопада 2000 року, з 1 січня 2001 року по 26 лютого 2001 року, з 24 листопада 2014 року по 11 березня 2015 року Реєстр не містить (а.с. 109-117).
Також, матеріали пенсійної справи не містять уточнюючих довідок про підтвердження, що у вказані періоди позивач працював повний робочий день на роботах/за професією, віднесеною до Списку № 2.
Трудова книжка також не містить записів про роботу позивача у вказані періоди повний робочий день.
Отже, наявними у пенсійній справі матеріалами (документи, надані позивачем, та персоніфіковані відомості) не підтверджено наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 1 січня 2000 року по 19 листопада 2000 року, з 1 січня 2001 року по 26 лютого 2001 року, з 24 листопада 2014 року по 11 березня 2015 року.
Довідка ОК-5 не містить відомостей про те, що у періоди з 20 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 1 березня 2022 року по 31 липня 2022 року позивач працював повний робочий день за професіями (на роботах), що включені до Списку № 2).
В уточнюючих довідках № 03.03.01-658/к від 4 липня 2024 року та № 03.03.01-2709/к від 30 грудня 2022 року, виданих ПРАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", зазначено, що за період з 1 січня 2019 року по 15 червня 2022 року (в довідці № 03.03.01-2709/к - з 1 січня 2019 року по "теперішній час") позивачем відпрацьовано за Списком № 2 фактично 3 роки 1 місяць 14 днів, що відповідає відомостям, наявним у довідці ОК-5 (а.с. 61, 63).
Таким чином, матеріали справи не підтверджують наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів його роботи з 20 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 1 березня 2022 року по 31 липня 2022 року.
Разом із цим, період з 1 грудня 2015 року по 20 грудня 2015 року згідно із персоніфікованими даними підлягав зарахуванню відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 2. Професія "електрозварник", за якою позивач працював (в т.ч. з 1 по 20 грудня 2015 року) атестована відповідно до наказу № 178 від 30 квітня 2015 року.
З довідки № 03.03.01-658/к від 4 липня 2024 року також вбачається, що вказаний період врахований ПРАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" (працедавцем) у пільговий стаж позивача (3 роки 8 місяців 16 днів: з 16 квітня 2015 року по 30 листопада 2015 року - 0 років 7 місяців 15 днів; з 1 грудня 2015 року по 20 грудня 2015 року - 0 років 0 місяців 20 днів; з 21 грудня 2015 року по 31 грудня 2018 року - 3 роки 7 місяців 26 днів).
Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що період роботи позивача з 1 по 20 грудня 2015 року неправомірно не врахований відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Наявна в матеріалах справи Довідка ОК-5 не містить відомостей щодо спецстажу позивача за періоди його роботи з 11 липня 1988 року по 13 жовтня 1989 року, з 26 жовтня 1989 року по 25 травня 1990 року, з 1 червня 1990 року по 15 жовтня 1990 року, з 1 листопада 1990 року по 25 січня 1991 року, з 11 лютого 1991 року по 19 листопада 1999 року.
Трудова книжка також не містить записів про роботу позивача у вказані періоди повний робочий день.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду проходження військової служби та навчання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. «а», «в» ст. 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків; військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, за вимогами законодавства, час проходження військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умова, якщо особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.
За правилами пункту 8 Порядку № 637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Згідно п. 23 Порядку №637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
За п. 27 Порядку №637, у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
Матеріали справи свідчать, що позивач з 1 вересня 1983 року по 21 квітня 1986 року навчався в середньому профтехучилищі № 13; здобув професію "електрогазозварник" (а.с. 68). У період з 27 квітня 1986 року по 7 червня 1988 року ОСОБА_1 проходив військову службу в армії (а.с. 66-67).
Як зазначалось, трудова книжка та інші надані сторонами документи не містить записів про роботу позивача у період з 11 липня 1988 року по 13 жовтня 1989 року повний робочий день, а відповідно підстав для зарахування вказаного періоду до пільгового.
Отже, питання про зарахування до пільгового стажу позивача періодів його навчання у середньому профтехучилищі № 13 та проходження строкової військової служби підлягає вирішенню після вирішення питання про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 11 липня 1988 року по 13 жовтня 1989 року в Жданівському СУ-112 електрозварником ручної зварки.
Встановлені судом обставини у справ свідчать, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо неправомірності дій відповідача в частині не зарахування до пільгового стажу позивача періоду з 1 по 20 грудня 2015 року.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Не потребують документального підтвердження відомості, необхідні для призначення (перерахунку) особі пенсії, за наявності відповідної інформації в публічних електронних реєстрах (інформаційно-комунікаційних системах). Витребування документального підтвердження таких відомостей в особи забороняється.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За частиною 5 статті 45 Закону, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Відповідно до п. 4.1, 4.3 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 4.7, 4.9 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається відповідно до Порядку оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 03 листопада 2017 року № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2017 року за № 1464/31332.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 553/3619/16-а, від 15 липня 2020 року у справі № 520/3360/19, від 21 вересня 2020 року у справі № 520/2990/19.
Суд зазначає, що ПФУ, як орган державної влади, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, пенсійний орган за результатом розгляду заяви особи про призначення пенсії має прийняти відповідне рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рішенням відмовив позивачу в призначенні пенсії. Відмова у призначенні пенсії мотивована тим, що позивач не має достатнього стажу.
При цьому, рішення не містить посилань щодо зарахування чи не зарахування (підстав) до стажу спірного періоду роботи позивача.
Отже, як вбачається з рішення відповідача, воно не містить інформації щодо періодів роботи позивача, які відповідачем зараховані або не зараховані до загального та спеціального стажу позивача, та підстав їх не зарахування, що в даному випадку позбавляє можливості суду надати оцінку мотивам та обґрунтованості діям відповідача стосовно набутого стажу позивачем.
При цьому, відповідач за приписами Закону № 1058 та Порядку № 22-1 має можливість витребувати у позивача додаткові докази що підтверджують стаж та витребувати необхідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб для оформлення пенсії, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.
Суд зазначає, що після отримання заяви позивача про призначення пенсії, відповідач повинен був розглянути її та прийняти вмотивоване рішення із наданням оцінки кожному періоду роботи позивача.
Отже, матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем належного рішення за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії щодо спірних періодів.
Пенсійний Фонд України, як орган державної влади, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відсутність у рішенні про відмову в призначенні пенсії мотивів не зарахування до стажу роботи окремих періодів, свідчить про протиправність дій відповідача, та те, що відповідач діяв необґрунтовано, та без додержання вимог до відповідного рішення органу, уповноваженого на призначення пенсії.
З огляду на викладене, рішення пенсійного органу не містить у собі жодної обґрунтованої конкретизації щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача, посилання на норми діючого законодавства, які стали підставою для не зарахування певних періодів роботи до загального та пільгового стажу, крім того, відсутній аналіз причин зарахування чи відмови у зарахуванні спірних періодів роботи, отже, рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, має бути чітким та зрозумілим.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 р. у справі № 200/837/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне текст судового рішення складено та підписано колегією суддів 22 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін