Рішення № 140841837 у справі № 161/17418/26 від 19.10.2026

Справа № 161/17418/26

Провадження № 2/161/8208/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дмитрук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Вимоги мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають двох дітей, які проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні. Згідно рішення суду від 20.06.2024 року з відповідача на користь позивача щомісячно стягуються аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 51126 грн. На підставі рішення судом було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні органів ДВС. Однак, визначена сума на даний час не відповідає інтересам дітей, крім того, суттєво змінились життєві обставини сторін, значно зросли витрати на їх утримання.

З огляду на наведене, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів та ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частки від його доходів щомісячно.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.

До початку судового засідання позивачем на адресу суду подано заяву про розгляд справи без її участі, в якій остання підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Правом подачі відзиву на позов не скористався.

Суд зауважує, що судовий розгляд справи двічі відкладався за клопотаннями відповідача, відтак, його клопотання про відкладення судового засідання від 19.10.2026 року не береться судом до уваги та розцінюється як таке, що спрямовано на затягування стоків розгляд справи.

Зі змісту пояснень ОСОБА_2 слідує, що на його утриманні перебуває третя дитина, яка має інвалідність з народження, а також на розгляді відповідних медичних установ перебуває питання визнання його особою з інвалідністю третьої групи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи слідує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.08.2015 року, який було розірвано згідно рішення суду від 07.06.2018 року, що набрало законної сили (а.с.10).

Від шлюбу останні мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8,9). Діти проживають разом із матір`ю, що не заперечується сторонами.

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2024 року з відповідача в користь позивача стягуються аліменти на утримання двох дітей в розмірі 5126 грн. щомісячно (а.с.11-12).

В подальшому, прізвище відповідача було змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Згідно ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стаття 180 СК України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817 гривень, дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тількист.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З матеріалів справи вбачається, що розмір витрат, необхідних на утримання дітей змінився.

Відповідач є здоровою, працездатною особою, на разі проходить військову службу. Доказів іншого суду не надано.

З пояснень ОСОБА_2 слідує, що на його утриманні також перебуває третя дитина, яка має інвалідність з народження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що необхідність утримувати іншу дитину не виключає обов`язку позивача як батька надавати рівноцінну матеріальну допомогу також своїм неповнолітнім дітям від попереднього шлюбу, які її потребують. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Факт народження у платника аліментів другої дитини та виникнення законного обов`язку щодо її утримання, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання іншої дитини. Застосування вищенаведених правових норм відповідає висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, від 3 червня 2020 р. у справі № 760/9783/18-ц, а тому суд, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує їх при вирішенні даного спору.

Разом з тим, позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження погіршення матеріального стану.

Суд також зауважує, шо стороною відповідача не надано відомостей про доходи, внаслідок чого, суд позбавлений можливості оцінити співвідношення заявленого розміру аліментів та поточних витрат позивача в грошовому виражені, враховуючи, що заявлений у позові розмір аліментів відповідає вимогам закону.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, матеріальне становище сторін, особу відповідача, як платника аліментів, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, те, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у формі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, суд дійшов висновку наявність підстав для задоволення позову.

Визначений розмір аліментів, на думку суду, є достатнім та справедливим.

При цьому, аліменти у зміненому розмірі стягуються з дня набрання чинності рішенням суду.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави 1331,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10,12,27,77-81,141, 259, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 179-183, 185, 192 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2024 року у справі № 161/7079/24.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП невідомий).

Повний текст рішення суду складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк