ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/32759/20 Головуючий у 1 інстанції: Чеснокова А.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Натімпекс» до Київської митниці про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Натімпекс» (далі - ТОВ «Натімпекс») звернувся до суду з позовом до Київської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000357/2 від 18.09.2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці від 18.09.2020 №UA100000/2020/000357/2 про коригування митної вартості товарів.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Київська митниця звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що подані ТОВ «Натімпекс» до митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували всіх числових значень складових митної вартості товару, у зв`язку з чим, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності її визначення за основним методом. Зокрема, апелянт вказує, що в інвойсі від 03.08.2020 №2008-0344/01-01/399 не визначено строку оплати товару, передбаченого умовами контракту, а відомості щодо вартості товару, наведені в калькуляції та інвойсі, містять розбіжності. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення, а поданий прайс-лист має адресний характер та не містить усього асортименту продукції продавця. Також, апелянт посилається на ненадання документів, які підтверджують числові значення транспортних витрат, та наявність розбіжностей між номерами коносаментів, зазначеними в митній декларації країни відправлення та документах, поданих до митного оформлення. Водночас, апелянт стверджує, що позивачем не надано податкової накладної або інших первинних бухгалтерських документів щодо подальшого продажу оцінюваного товару, а відсутність відповідних відомостей унеможливлювала перевірку правильності заявленої митної вартості. Звертає увагу, що за результатами перевірки митних декларацій та аналізу інформації в автоматизованій системі управління ризиками встановлено ризики недостовірного декларування митної вартості, які потребували додаткової перевірки. Крім того апелянт стверджує, що неподання декларантом усіх витребуваних документів та відсутність належного документального підтвердження складових митної вартості зумовили неможливість її визначення за основним методом і правомірність застосування митним органом резервного методу.
24 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Натімпекс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Натімпекс» (код ЄДРПОУ 38241183) у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа.
27 липня 2020 року між ТОВ «Натімпекс» (Україна) та компанією HOANG SON I JSC (В`єтнам) укладено контракт №27-07/2020, за умовами якого, продавець продає, а покупець купує товар на умовах FOB Хошимін відповідно до ІНКОТЕРМС-2010 у кількості та асортименті згідно з інвойсом. Ціна поставленого товару включає вартість тари, упаковки, маркування та доставки.
На виконання умов зазначеного контракту, відповідно до специфікації від 03 серпня 2020 року №2008-0344/01-01/399 ТОВ «Натімпекс» придбало у компанії HOANG SON I JSC (В`єтнам) товар - горіхи кеш`ю сушені розміром WW320 вагою 20412 кг нетто та розміром WW450 вагою 4536 кг нетто, очищені від шкаралупи, без шкірки, в упаковці масою нетто більш ніж 10 кг, у кількості 1100 коробок, загальною вагою нетто 24948 кг. Товар не містить ГМО, не перебуває у первинній упаковці, торговельна марка відсутня, виробник - HOANG SON I JSC, країна виробництва - В`єтнам.
Загальна вартість зазначеного товару становила 153000,00 доларів США.
16 вересня 2020 року з метою митного оформлення імпортованого товару ТОВ «Натімпекс» через митного брокера подало до Київської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA100060/2020/391267, у якій задекларовано товар та заявлено його митну вартість у загальній сумі 153000,00 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на дату митного оформлення, становило 4292506,80 грн.
Митну вартість товару декларантом визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Одночасно з митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення ТОВ «Натімпекс» подало митному органу такі документи:
- контракт від 27 липня 2020 року №27-07/2020;
- рахунок-фактуру (інвойс) від 03 серпня 2020 року №2008-0344/01-01/399;
- лист від 16 вересня 2020 року б/н про відстрочення платежу на 90 календарних днів та його переклад;
- пакувальний лист від 03 серпня 2020 року №2008-0344/01-01/399;
- коносамент від 07 серпня 2020 року №ZIMUHCM000283833;
- домашній коносамент від 07 серпня 2020 року №ODS2008185;
- автотранспортну накладну від 10 вересня 2020 року №2120;
- сертифікат про походження товару від 12 серпня 2020 року №[номер приховано];
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01 квітня 2020 року б/н;
- розрахунок ціни (калькуляцію) від 03 серпня 2020 року б/н;
- лист від 16 вересня 2020 року б/н про визначення одиниці виміру в копії розрахунку ціни (калькуляції) та його переклад;
- митну декларацію країни відправлення від 03 серпня 2020 року №303372209950 та її переклад українською мовою;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 11 вересня 2020 року №111/62;
- договір про надання послуг митного брокера від 26 серпня 2020 року №26082020;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 10 серпня 2020 року б/н;
- довіреність від 07 вересня 2020 року №07092020;
- сертифікат афлатоксину від 05 серпня 2020 року №20G04GHX15928-04;
- фітосанітарний сертифікат від 05 серпня 2020 року №080494/20/0201;
- сертифікат фумігації від 05 серпня 2020 року №20G04GHX15928-05;
- свідоцтво про аналіз пестицидів від 05 серпня 2020 року №20G04GHX15928-03;
- мікробіологічний сертифікат від 05 серпня 2020 року №20G04GHX15928-02;
- сертифікат якості та ваги від 05 серпня 2020 року №20G04GHX15928-01.
За результатами дослідження поданих декларантом документів, Київська митниця дійшла висновку про наявність у них розбіжностей та відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, митним органом встановлено, що відповідно до пункту 3 контракту від 27 липня 2020 року №27-07/2020 строк оплати визначається в інвойсі, однак в інвойсі від 03 серпня 2020 року №2008-0344/01-01/399 не визначено строку оплати за оцінюваний товар.
Крім того, Київська митниця зазначила, що декларантом не забезпечено відповідно до статті 254 Митного кодексу України переклад документів, поданих до митного оформлення, зокрема копії митної декларації країни відправлення №303372209950, у зв`язку з чим, відсутня можливість ідентифікації вартісних характеристик оцінюваних товарів.
Також, митним органом встановлено, що відповідно до калькуляції від 03 серпня 2020 року б/н оптова вартість товару становить 5,95 долара США за одиницю та 6,17 долара США за одиницю залежно від асортименту, водночас відповідно до інвойсу від 03 серпня 2020 року №2008-0344/01-01/399 вартість товару становить 2,70 долара США за одиницю та 2,80 долара США за одиницю відповідно.
Київська митниця дійшла висновку, що вартісні характеристики, наведені у калькуляції та інвойсі, містять розбіжності.
Крім того, митний орган зазначив, що поданий прайс-лист має адресний характер та не містить усього асортименту продукції продавця, у зв`язку з чим не надає інформації щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що, на думку митного органу, є несумісним із положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ СОТ 1994).
З огляду на зазначене, Київська митниця дійшла висновку про неможливість перевірки декларування всіх складових митної вартості товару в повному обсязі.
17 вересня 2020 року митним органом повідомлено декларанта про можливість подання відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України додаткових наявних у нього документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
18 вересня 2020 року ТОВ «Натімпекс» через митного брокера надало Київській митниці договір поставки від 03 січня 2020 року №03/01/20, рахунок на оплату від 18 серпня 2020 року №504 та довідку від 18 вересня 2020 року б/н, а також повідомило про те, що інші документи подаватися не будуть.
За результатами аналізу додатково наданих документів митним органом встановлено, що договір від 03 січня 2020 року №03/01/20 та рахунок на оплату продукції від 18 серпня 2020 року №504 стосуються продажу оцінюваного товару ТОВ «Натімпекс» підприємству-резиденту України.
Київська митниця зазначила, що декларантом не надано копії податкової накладної або виписки даних з Єдиного реєстру податкових накладних, а також первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів за відповідною господарською операцією.
Крім того, на підтвердження вартості транспортних витрат декларантом надано довідку від 10 вересня 2020 року, однак митний орган, посилаючись на положення наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зазначив про необхідність документального підтвердження вартості транспортування товару.
Зокрема, митний орган вказав на документи, які можуть підтверджувати вартість транспортування, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунок-фактуру (акт виконаних робіт або наданих послуг) від виконавця договору, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, заявку на перевезення, акт виконаних робіт із перевезення, калькуляцію транспортних витрат із зазначенням маршруту перевезення, його протяжності та розміру тарифної ставки.
Також, Київською митницею встановлено, що в копії митної декларації країни відправлення №303372209950 зазначено про транспортування товару відповідно до коносамента №12200[телефон приховано], натомість до митного оформлення декларантом подано коносаменти №ZIMUHCM000283833 та №ODS2008185.
При цьому, митний орган зазначив, що коносамент, указаний у митній декларації країни відправлення, до митного оформлення не надано.
Листом від 18 вересня 2020 року б/н декларант повідомив Київську митницю про надання всіх наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та про відсутність наміру подавати інші документи.
За результатами здійсненого митного контролю Київська митниця дійшла висновку, що заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути визнана у зв`язку з неподанням усіх запитуваних документів, поданням документів, що суперечать умовам зовнішньоекономічного контракту, відсутністю відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та наявністю розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення.
У зв`язку із зазначеним, митним органом визначено митну вартість товарів із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які, за твердженням митного органу, не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, ґрунтуючись на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Джерелом інформації для визначення митної вартості товарів митним органом використано митну декларацію від 13 серпня 2020 року №UA500050/2020/208562.
18 вересня 2020 року Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000357/2, у якому наведено зазначені підстави коригування митної вартості товарів.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі - МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини другої статті 52 МК України передбачено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Положеннями частини третьої статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено цією нормою.
В силу частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом частин першої - третьої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках, визначених цією нормою.
Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За приписами пунктів 1-4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Статтею 57 МК України визначено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, а саме: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість), резервний.
За змістом частин 2 - 4 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з пунктами 5-7 частини 10 статті 58 МК України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до такої ціни, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до частин 1-2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту від 27 липня 2020 року №27-07/2020, укладеного між ТОВ «Натімпекс» та компанією HOANG SON I JSC (В`єтнам), позивачем придбано товар, митну вартість якого під час подання митної декларації від 16 вересня 2020 року №UA100060/2020/391267 визначено за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення ТОВ «Натімпекс» подано митному органу зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, розрахунок ціни (калькуляцію), транспортні документи, документи щодо вартості перевезення товару, митну декларацію країни відправлення та інші документи, перелік яких наведено в описовій частині судового рішення.
Водночас, Київська митниця, здійснивши контроль правильності визначення митної вартості товару, дійшла висновку про наявність розбіжностей у поданих документах та відсутність усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості, у зв`язку з чим прийняла оскаржуване рішення про її коригування.
Колегія суддів зазначає, що, відповідно до положень статей 53, 54, 58 МК України, наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів є передумовою витребування додаткових документів та здійснення подальших заходів контролю, спрямованих на перевірку достовірності заявлених відомостей.
При цьому, відповідні сумніви мають ґрунтуватися на конкретних обставинах, які свідчать про неповноту або недостовірність відомостей щодо митної вартості, зокрема про наявність розбіжностей, що впливають на правильність її визначення, відсутність документального підтвердження числових значень складових митної вартості або відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена чи підлягає сплаті за оцінювані товари.
Правову позицію щодо застосування зазначених положень законодавства викладено Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17, відповідно до якої, митні органи мають право витребовувати додаткові документи за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Водночас витребуванню підлягають документи, які дають можливість перевірити правильність задекларованої митної вартості, а неподання повного переліку запитуваних документів може бути підставою для незастосування основного методу лише тоді, коли подані документи є недостатніми або у своїй сукупності не усувають відповідних сумнівів.
З огляду на викладене, доводи Київської митниці щодо наявності розбіжностей у документах, поданих ТОВ «Натімпекс», не підтверджують обґрунтованості висновку про неможливість визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Так, однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення митним органом визначено відсутність в інвойсі від 03 серпня 2020 року №2008-0344/01-01/399 відомостей щодо строку оплати товару, незважаючи на те, що відповідно до пункту 3 контракту від 27 липня 2020 року №27-07/2020 строк оплати визначається в інвойсі.
Разом із тим, в інвойсі зазначено про здійснення оплати товару на умовах відстрочення платежу.
Крім того, одночасно з інвойсом до митного оформлення позивачем подано лист від 16 вересня 2020 року б/н, відповідно до якого строк відстрочення платежу за інвойсом №2008-0344/01-01/399 становить 90 календарних днів.
За таких обставин, відомості щодо умов оплати товару містилися в документах, поданих ТОВ «Натімпекс» до митного оформлення, та підлягали оцінці митним органом у їх сукупності.
При цьому, відсутність безпосередньо в інвойсі конкретного строку оплати за наявності іншого документа, який визначає такий строк, не свідчить про недостовірність зазначеної в інвойсі ціни товару та сама по собі не підтверджує неможливості визначення його митної вартості за основним методом.
Київською митницею не обґрунтовано, яким саме чином зазначені обставини вплинули на числові значення складових митної вартості або унеможливили перевірку ціни, що підлягала сплаті за оцінюваний товар.
Отже, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеної підстави коригування митної вартості є правильним.
Щодо доводів апелянта про наявність розбіжностей між вартісними характеристиками товару, зазначеними у калькуляції від 03 серпня 2020 року та інвойсі від 03 серпня 2020 року №2008-0344/01-01/399, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що у калькуляції від 03 серпня 2020 року вартість товару зазначена в доларах США за кілограм, тоді як в інвойсі відповідні показники визначено в доларах США за фунт.
При цьому, до митного оформлення позивачем подано лист від 16 вересня 2020 року, в якому зазначено, що одиницею виміру товару в калькуляції є кілограм.
Судом першої інстанції встановлено, що після приведення зазначених показників до однакових одиниць виміру вартість товару, визначена в інвойсі, відповідає вартості, наведеній у калькуляції, а саме: 2,80 долара США за фунт відповідає приблизно 6,17 долара США за кілограм, а 2,70 долара США за фунт відповідає приблизно 5,95 долара США за кілограм.
Таким чином, відмінність між відповідними показниками зумовлена використанням різних одиниць виміру та не свідчить про наявність суперечностей щодо фактичної вартості оцінюваного товару.
Щодо посилань апелянта на адресний характер прайс-листа та відсутність у ньому всього асортименту продукції продавця, колегія суддів враховує, що, відповідно до частини другої статті 53 МК України, основними документами, які підтверджують ціну товару за зовнішньоекономічною операцією, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунок-фактура (інвойс).
Водночас, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару належать до документів, які можуть додатково подаватися для підтвердження заявленої митної вартості за наявності визначених частиною третьою статті 53 МК України обставин.
Відтак, зазначення у прайс-листі відомостей стосовно окремого асортименту продукції, за відсутності встановлених розбіжностей між ціною оцінюваного товару в такому документі та відомостями зовнішньоекономічного контракту й інвойсу, саме по собі не підтверджує недостовірності заявленої митної вартості.
Так, поданий позивачем прайс-лист містив відомості щодо товару, який імпортувався, а відповідачем не надано доказів на підтвердження твердження про відсутність у ньому всього асортименту продукції продавця.
Крім того, митним органом не зазначено, які саме відомості щодо ціни товару не могли бути перевірені на підставі поданих документів та яким чином наведені зауваження до прайс-листа вплинули на правильність визначення митної вартості.
За таких обставин, відповідні доводи відповідача не підтверджують наявності передбачених МК України підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості.
Також, необґрунтованим є посилання Київської митниці на незабезпечення декларантом перекладу митної декларації країни відправлення №303372209950, відповідно до вимог статті 254 МК України.
Зокрема, разом із копією митної декларації країни відправлення від 03 серпня 2020 року №303372209950 позивачем подано її переклад українською мовою.
Відповідно, твердження митного органу про неподання перекладу зазначеного документа суперечить установленим судом першої інстанції обставинам та не може бути визнане належним обґрунтуванням неможливості ідентифікації вартісних характеристик оцінюваного товару.
З приводу доводів апелянта щодо неналежного документального підтвердження витрат на транспортування товару, оскільки, відповідно до пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МК України витрати на транспортування, навантаження, вивантаження, обробку та страхування оцінюваних товарів у визначених цією нормою випадках підлягають включенню до митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, колегія суддів зазначає наступне
Як встановлено судом першої інстанції, поставка товару за контрактом від 27 липня 2020 року №27-07/2020 здійснювалася на умовах FOB відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010.
За змістом зазначених умов поставки, витрати на транспортування товару до порту відвантаження та його завантаження на борт судна покладаються на продавця, тоді як подальші витрати на перевезення відповідно до умов поставки покладаються на покупця.
Отже, для цілей визначення митної вартості товару істотне значення мають документи, які підтверджують числові значення витрат на транспортування до місця ввезення товару на митну територію України в частині, що не включена до ціни товару.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, передбачають можливість підтвердження витрат на транспортування різними документами та не встановлюють виключного переліку документів, подання яких є обов`язковим у кожному випадку.
Матеріали справи свідчать, що на підтвердження перевезення оцінюваного товару та відповідних витрат позивачем подано коносамент від 07 серпня 2020 року №ZIMUHCM000283833, домашній коносамент від 07 серпня 2020 року №ODS2008185, автотранспортну накладну від 10 вересня 2020 року №2120, довідку від 10 вересня 2020 року, а також документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 10 серпня 2020 року.
Зазначені документи досліджувалися судом першої інстанції в сукупності з іншими матеріалами митного оформлення.
Колегія суддів враховує, що коносамент та автотранспортна накладна насамперед підтверджують обставини здійснення перевезення, тоді як числові значення витрат на транспортування мають підтверджуватися документами, які містять відповідні вартісні показники.
Водночас, сама по собі відсутність окремого договору про надання транспортно-експедиційних послуг, акта виконаних робіт або банківського платіжного документа не свідчить про непідтвердження транспортних витрат, якщо їх вартість може бути встановлена на підставі інших поданих декларантом документів.
У даному випадку Київська митниця, посилаючись на недостатність поданих документів, не обґрунтувала, які саме числові значення транспортних витрат залишилися непідтвердженими, у чому полягала неможливість їх перевірки за наявними документами та які конкретні розбіжності впливали на правильність визначення митної вартості товару.
За таких обставин, посилання апелянта на неподання окремих документів із переліку, наведеного у Правилах, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо документального підтвердження транспортних витрат.
Щодо доводів апелянта про невідповідність номерів коносаментів, зазначених у митній декларації країни відправлення та поданих до митного оформлення документах, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено обставини оформлення перевезення оцінюваного вантажу із використанням лінійного та домашнього коносаментів.
Так, відповідно до встановлених судом обставин коносамент №12200[телефон приховано], є лінійним коносаментом щодо морського перевезення вантажу до порту Одеса із зазначенням його ваги та номера контейнера.
Водночас, експедитором Pegasus Logistics Co LTD після оформлення лінійного коносамента видано домашній коносамент №ODS2008185, який містить відомості щодо фактичного відправника та отримувача вантажу.
Зазначені документи стосуються перевезення одного й того самого вантажу, однак оформлювалися на різних етапах морського перевезення та виконували різні функції.
З урахуванням установлених обставин, зазначення в митній декларації країни відправлення номера лінійного коносамента, відмінного від номера домашнього коносамента, поданого до митного оформлення, не свідчить про недостовірність відомостей щодо фактичного перевезення товару або його митної вартості.
При цьому, Київською митницею не доведено, що вказані розбіжності в номерах транспортних документів стосуються різних партій товару, унеможливлюють ідентифікацію оцінюваного вантажу або впливають на числові значення складових його митної вартості.
Отже, відповідні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для коригування митної вартості товару з наведених митним органом мотивів.
З приводу посилань апелянта на неподання ТОВ «Натімпекс» податкової накладної, виписки з Єдиного реєстру податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, які стосуються подальшого продажу оцінюваного товару на території України, колегія суддів виходить із наступного .
Так, 18 вересня 2020 року позивачем додатково надано митному органу договір поставки від 03 січня 2020 року №03/01/20, укладений між ТОВ «Натімпекс» та Підприємством «Ніка» товариства інвалідів «Шанс» Жовтневого району м. Харкова, а також рахунок на оплату від 18 серпня 2020 року №504.
Відповідно до пункту 1.2 зазначеного Договору поставки, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Згідно з пунктом 5.5 цього Договору, покупець здійснює розрахунок за поставлений товар у день переходу права власності на товар.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема зарахування коштів від покупця як оплати товарів або відвантаження товарів.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платника податку скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов`язань.
Згідно матеріалів справи, на момент митного оформлення оцінюваного товару обставини, з якими наведені норми пов`язують виникнення обов`язку зі складання податкової накладної за відповідною операцією з подальшого продажу товару, не настали.
За таких обставин, ненадання позивачем податкової накладної та документів щодо надходження коштів за окремою господарською операцією з подальшої реалізації товару не може свідчити про непідтвердження ціни товару за зовнішньоекономічним контрактом від 27 липня 2020 року №27-07/2020.
Крім того, митна вартість імпортованого товару за основним методом визначається виходячи з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, який продається на експорт в Україну, з урахуванням передбачених статтею 58 МК України складових, а не виходячи з ціни його подальшої реалізації на внутрішньому ринку України.
Відповідачем не обґрунтовано, яким саме чином відсутність зазначених документів щодо подальшої господарської операції впливала на можливість перевірки митної вартості товару, визначеної за умовами зовнішньоекономічного контракту.
Таким чином, доводи Київської митниці щодо ненадання відповідних податкових та бухгалтерських документів не підтверджують правомірності незастосування основного методу визначення митної вартості.
Щодо посилання відповідача на неподання декларантом усіх додатково витребуваних документів, колегія суддів зазначає, що положення частини третьої статті 53 МК України пов`язують обов`язок декларанта щодо подання додаткових документів із наявністю визначених цією нормою обставин.
Водночас, саме по собі неподання всіх документів, витребуваних митним органом, не є безумовною підставою для відмови у визначенні митної вартості за ціною договору, якщо надані документи у своїй сукупності містять достатні відомості для перевірки числових значень складових митної вартості.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Натімпекс» на вимогу митного органу надало додаткові наявні документи, зокрема договір поставки від 03 січня 2020 року №03/01/20, рахунок на оплату від 18 серпня 2020 року №504 та довідку від 18 вересня 2020 року, повідомивши про відсутність інших документів, які можуть бути подані для підтвердження заявленої митної вартості.
При цьому, відповідачем не доведено, що сукупність документів, поданих декларантом до прийняття оскаржуваного рішення, не давала можливості перевірити ціну товару та обов`язкові складові його митної вартості.
Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для висновку, що неподання інших витребуваних документів саме по собі унеможливлювало визначення митної вартості за основним методом.
З приводу доводів апеляційної скарги про виявлення ризиків недостовірного декларування митної вартості за результатами застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, колегія суддів зазначає, що використання відповідної інформації належить до заходів митного контролю, спрямованих на виявлення обставин, які потребують додаткової перевірки.
Разом з тим, спрацювання системи управління ризиками або наявність у митного органу інформації про митне оформлення інших товарів за вищою митною вартістю не звільняє відповідача від обов`язку обґрунтувати наявність передбачених МК України підстав для коригування митної вартості конкретної партії товару.
Відповідна інформація може бути підставою для проведення додаткової перевірки заявленої митної вартості, однак сама по собі не підтверджує недостовірності відомостей, зазначених декларантом, та не доводить неможливості застосування основного методу її визначення.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17, щодо недостатності самого лише порівняння рівня заявленої митної вартості з відомостями інформаційних баз митного органу для обґрунтування її коригування.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Київською митницею наявності обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару, визначеної ТОВ «Натімпекс» за ціною договору.
Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються, є метод за ціною договору, а застосування кожного наступного методу допускається лише за умови неможливості визначення митної вартості шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, застосування резервного методу відповідно до статті 64 МК України передбачає наявність об`єктивних підстав, які унеможливлюють визначення митної вартості товарів шляхом послідовного застосування попередніх методів, установлених статтями 58-63 цього Кодексу.
Як установлено судом першої інстанції, при прийнятті рішення від 18 вересня 2020 року №UA100000/2020/000357/2 Київською митницею для визначення митної вартості товарів із застосуванням резервного методу використано відомості митної декларації від 13 серпня 2020 року №UA500050/2020/208562.
Водночас, митним органом не надано доказів на підтвердження порівнянності оцінюваних товарів, задекларованих ТОВ «Натімпекс» за митною декларацією від 16 вересня 2020 року №UA100060/2020/391267, із товарами, митна вартість яких була використана як основа для коригування, зокрема за їх найменуванням, характеристиками, виробником та обсягом товарної партії.
Крім того, оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування числового значення митної вартості, визначеної митним органом із застосуванням резервного методу, та конкретних обставин, які вплинули на таке коригування.
Колегія суддів зазначає, що, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, рішення про коригування митної вартості має містити наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а також обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування.
Зазначеним вимогам кореспондують положення Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, якими передбачено необхідність наведення у графі 33 рішення відомостей про обставини його прийняття, джерела інформації, використані для визначення митної вартості, а також відповідних пояснень щодо здійсненого коригування.
Аналогічний підхід до застосування зазначених положень законодавства викладено Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №400/3133/18.
Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість коригування митної вартості у зв`язку з незазначенням у рішенні митного органу порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого використана як основа для визначення митної вартості за резервним методом, з урахуванням умов поставки та інших комерційних умов.
Також, Верховний Суд зазначив, що відповідно до вимог статті 55 МК України та Правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, митний орган повинен навести пояснення щодо здійснених коригувань з урахуванням обсягу партії товарів, умов поставки, комерційних умов та зазначити докладну інформацію і джерела, використані при визначенні митної вартості із застосуванням другорядних методів.
У даній справі Київською митницею зазначено джерело інформації у вигляді митної декларації від 13 серпня 2020 року №UA500050/2020/208562, однак, не наведено належного обґрунтування можливості використання відповідної митної вартості для оцінюваної партії товару та не зазначено необхідних пояснень щодо врахування відмінностей між відповідними поставками.
Саме по собі зазначення номера та дати митної декларації, використаної як джерело цінової інформації, без належного обґрунтування порівнянності товарів та розрахунку скоригованої митної вартості не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 55 МК України.
Більше того, відповідачем не доведено наявності передбачених законодавством підстав для відмови у визначенні митної вартості за основним методом та неможливості її визначення шляхом застосування попередніх другорядних методів, що є необхідною передумовою переходу до резервного методу.
Таким чином, Київською митницею не забезпечено належного обґрунтування як підстав незастосування основного методу визначення митної вартості, так і правомірності застосування резервного методу та визначеного за його результатами числового значення митної вартості.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Київської митниці від 18 вересня 2020 року №UA100000/2020/000357/2 не відповідає вимогам статей 54, 55, 57, 58, 64 МК України, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів доходить висновку, що Київською митницею не доведено наявності обґрунтованих підстав для невизнання заявленої ТОВ «Натімпекс» митної вартості товару за основним методом, а також не підтверджено правомірності визначення митної вартості із застосуванням резервного методу. Подані позивачем документи, за встановленими судом першої інстанції обставинами, у своїй сукупності містили необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості, тоді як наведені митним органом зауваження не доводять недостовірності відповідних відомостей або неможливості визначення митної вартості за ціною договору.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення Київської митниці від 18 вересня 2020 року №UA100000/2020/000357/2 та наявність підстав для його скасування.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Натімпекс» та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.