Судові рішення

Постанова № 140844775 у справі № 320/53830/24 від 21.10.2026

Постанова від 21.10.2026 в адміністративній справі № 320/53830/24 (категорія «Зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних»). Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд, суддя Ключкович Василь Юрійович.

Справа№ 320/53830/24
СудШостий апеляційний адміністративний суд
СуддяКлючкович Василь Юрійович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗупинення, відмова в реєстрації податкових накладних
Дата ухвалення21.10.2026
Надійшло до реєстру23.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140844775

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/53830/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

за участю секретаря судових засідань Кузьмука Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 7 листопада 2022 року №304810411;

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо списання в системі електронного адміністрування та зарахування грошових коштів ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39865431) у розмірі 7 063 988,07 грн в рахунок погашення грошових зобов`язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №304810411 від 7 листопада 2022 року;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виключити з інтегрованої картки платника відомості щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39865431) штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 063 988,07 грн на підставі податкового повідомлення-рішення рішення №304810411 від 7 листопада 2022 року та відновити в інтегрованій картці платника показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39865431) за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки товариством було зареєстровану спірну податкову накладну своєчасно, відповідно до приписів пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у редакції Закону №2836-IX, а саме 15 липня 2022 року, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до товариства.

Стосовно іншої частини позовних вимог вказано, що податкове повідомлення-рішення, у даному випадку, не мало бути прийнято податковим органом, а у випадку його прийняття - скасовано, у позивача, як у платника податків не було сумнівів щодо відсутності в нього обов`язку сплачувати будь-які інші грошові зобов`язання, окрім тих, що були самостійно ним задекларовані, тому останній сплачував обов`язкові платежі, відповідно поданих до податкового органу декларацій. Проте, ЦМУ ДПС по роботі з ВПП було зараховано у системі електронного адміністрування ПДВ грошові кошти, сплачені товариством, як самостійно задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ за травень 2023 року, у рахунок погашення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням №304810411 від 7 листопада 2022 року, про що товариству не було відомо. Оскільки позивач переконаний, що як формування податкового повідомлення-рішення, так і спрямування коштів на погашення цього зобов`язання є незаконним, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2026 року клопотання представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновлення строку на звернення до суду з позовом задоволено; визнано поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» строк звернення до суду; відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 7 листопада 2022 року №304810411.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновків про те, що 3 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» від 13.12.2022, яким було внесено зміни до пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим позивач обґрунтовано вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №304810411 від 07.11.2022 вважається скасованим (відкликаним) в силу приписів Закону №2836-IX.

Враховуючи викладене суд констатував, що Головним управлінням ДПС у м. Києва протиправно прийняте податкового повідомлення-рішення № 304810411 від 07.11.2022, тому воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі №320/53830/24 у частині задоволених вимог ТОВ «ІНОЛЕНЕРДЖІ»; прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ»; здійснити розгляд справи за участю представника ГУ ДПС у м. Києві.

1 липня 2026 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, просить у задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі №320/53830/24 відмовити; рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/53830/24 від 30 квітня 2026 року залишити без змін; розгляд апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві поданої на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі №320/53830/24 здійснити за участю представника позивача - адвоката Данилової К.А.

21 жовтня 2026 року представник Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці.

Протокольною ухвалою колегії суддів від 21 жовтня 2026 року у задоволенні вказаного клопотання відмолено.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції переглядається в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ" до Головного управління ДПС у м. Києві.

Вимоги щодо визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, що залишені судом першої інстанції без задоволення, сторонами не оскаржуються.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ», код ЄДРПОУ 39865431; місцезнаходження: Україна, 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 39, кв. 608, зареєстроване юридичною особою з 30 червня 2015 року; перебуває на податковому обліку в ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків, як платник податків за основним місцем обліку з 1 січня 2023 року, що підтверджується витягом з ЄДР; основний вид економічної діяльності, згідно КВЕД: 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; інші види: 06.10 Добування сирої нафти; 06.20 Добування природного газу; 09.10 Надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 35.12 Передача електроенергії; 35.13 Розподілення електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією; 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;46.90 Неспеціалізована оптова торгівля

14 липня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» було подано на реєстрацію податкову накладну № 9 від 28 лютого 2022 року, яку було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 15 липня 2022 року під реєстраційним номером [номер приховано].

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ», за результатом якої складено акт про результати камеральної перевірки щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» №33187/ж5/26-15-04-11 03/39865431 від 27 жовтня 2022 року, у висновках якого зазначено про встановлення порушень граничних термінів реєстрації підприємством податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та пп.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, а саме ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» порушено граничний термін реєстрації податкової накладної, виписаної у лютому 2022 року.

На підставі означеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 листопада 2022 року №304810411, яким до позивача застосовано штрафні санкцій в розмірі 7 063 988,07 грн.

20 червня 2023 року ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2023 року, в якій останнім задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 74 278 070,00 грн.

24 червня 2023 року у системі електронного адміністрування ПДВ здійснено списання з рахунку позивача суми у розмірі 70 779 901,00 грн, в рахунок погашення податкового боргу, який виник на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 7 листопада 2022 року.

У лютому 2024 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» про стягнення податкового боргу у сумі 8 177 310,20 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №320/5801/24 у задоволені позову Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків відмовлено та встановлено обставини відсутності у ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» податкового боргу у розмірі 8 177 310,20 грн, зокрема за період 2023 року, у тому числі липень-серпень 2023 року.

5 липня 2024 року позивачем було отримано лист Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №8438/6/31-00-04-01-01-06 від 3 липня 2024 року, яким надано відповідь, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №304810411 від 7 листопада 2022 року не є ані скасованим, ані відкликаним в силу Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших Законів України щодо сприяння відновлення енергетичної інфраструктури України» №2836-ІХ від 13 грудня 2022 року.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а також, будучи переконаним у протиправності дії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо списання в системі електронного адміністрування та зарахування грошових коштів ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» у розмірі 7 063 988,07 грн в рахунок погашення грошових зобов`язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №304810411 від 7 листопада 2022 року, а також враховуючи необхідність зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виключити з ІКП відомості щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» (фінансових) санкцій у розмірі 7 063 988,07 грн на підставі означеного податкового повідомлення-рішення рішення та відновити в інтегрованій картці платника показники податкової звітності, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Окреслюючи межі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що апелянт посилається на наступне:

-рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у частині задоволених позовних вимог ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» не відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України;

-податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані з порушенням строків;

-ГУ ДПС у м. Києві правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 7 листопада 2022 року №304810411, виконавши обов`язок визначений ст. 19 Конституції України та законами України;

-Київським окружним адміністративним судом у рішенні було неповно розглянуто додаткові пояснення, які було подано Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 29 січня 2025 року з проханням про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку на судове оскарження податкового повідомлення-рішення від 7 листопада 2022 року №304810411;

-з адміністративним позовом до суду позивач звернувся лише 1 серпня 2024 року, тобто зі значним пропуском шестимісячного строку; ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» не було повідомлено обставин, що знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з пропуском процесуального строку, а отже позивач не обґрунтував не довів наявність такого причинного зв`язку;

-звернення позивачем до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій лише після отримання листа від 3 липня 2024 року №8438/6/31- 00-04-01-01-06 не може бути демонстрацією ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» прояву належної зацікавленості щодо його оскарження та стану обізнаності розрахунків з бюджетом, та вчинення юридично значущих дій без зайвих зволікань;

-позивач не довів наявність жодних обставин (причин), які не залежали від його волевиявлення та фактично унеможливили його своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а наведені ним причини не є об`єктивними та поважними;

-поважних причин пропуску процесуального строку звернення до суду від 25 червня 2023 року до 31 липня 2024 року, позивачем не наведено, і Київським окружним адміністративним судом не було детально досліджено це питання та грубо не було прийнято сталу позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24, що є порушенням статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За висновками Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 499/895/19, сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази.

Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статі 296 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Надаючи послідовну оцінку наведеним вище доводам апелянта, колегія суддів керується наступним.

Щодо строку звернення до суду

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексу адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.

За змістом частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Предметом оскарження у межах спірних правовідносин слугує податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 7 листопада 2022 року №304810411.

Відповідно до приписів статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Контролюючими органами вищого рівня для цілей цього Кодексу є:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх структурних підрозділів (у тому числі для державних податкових інспекцій);

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Відповідно до приписів статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, прийняті контролюючим органом щодо нерезидентів, які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, подаються до контролюючого органу вищого рівня протягом строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, стосовно рішення про взяття на податковий облік нерезидента. Зазначені в цьому пункті скарги нерезидентів, які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, розглядаються у загальному порядку, визначеному для контролюючого органу вищого рівня.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Як встановлено судом, досудовий порядок вирішення спору позивачем не використовувався.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 відступила від висновку, викладеного в пункті 101 постанови Великої Палати від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, про те, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлює спеціальні строки звернення до суду, відсилаючи в цьому питанні до статті 102 цього Кодексу.

У контексті зазначеного Велика Палата вказала, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не встановлює строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та не є відсильною до норми, яка їх встановлює, а отже, не є тим «іншим законом», яким встановлені спеціальні строки звернення до суду.

Строк у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, є саме строком давності, у межах якого за платником податків зберігається право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, а не строком звернення до суду із такими вимогами.

Велика Палата вказала, що норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому має перевагу в застосуванні правовідносин у цій справі.

Відповідно до приписів пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилась процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Велика Палата вважає, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).

Керуючись наведеним нормативним регулюванням у контексті спірних правовідносин судова колегія дійшла послідовного висновку про те, що строк звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 7 листопада 2022 року №304810411 становить 6 місяців.

Податкове повідомлення - рішення від 7 листопада 2022 року № 304810411 було направлено на юридичну адресу позивача 10 листопада 2022 року, проте вказане поштове відправлення повернуто із зазначенням «вибуло».

Згідно з п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Тобто, зазначена поштовою службою дата із наведенням причин невручення є моментом, коли оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідне поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою поштового відділення «вибуло», без зазначення поштовою службою дати із наведенням причин невручення згідно переліку зазначеного на поштовому відправленні, що апелянтом не заперечується.

З вказаною позовною заявою позивач звернувся 1 серпня 2024 року та посилався на поважність пропущеного процесуального строку, оскільки очікував, що податкове повідомлення-рішення №304810411 від 7 листопада 2022 року є скасованим (відкликаним) в силу приписів Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» від 13 грудня 2022 року.

Протилежні відомості стали відомі позивачу 5 липня 2024 року з листа Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №8438/6/31-00-04-01-01-06 від 3 липня 2024 року.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не був належним чином повідомлений про прийняття податкового повідомлення-рішення від 7 листопада 2022 року, а відтак перебіг строку звернення до суду з вимогою про його оскарження не може обчислюватися з дати формального направлення такого рішення та має обчислюватися з моменту, коли Товариство фактично дізналося про його існування, тобто з 5 липня 2024 року.

Відповідно, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про поважність пропуску строку звернення до суду та наявність достатніх правових підстав для його поновлення у спірному випадку.

Доводи апелянта щодо неповного розгляду судом першої інстанції додаткових пояснень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29 січня 2025 року про залишення позову без розгляду судова колегія відхиляє, оскільки відповідні вимоги розглянуто судом та вирішено шляхом постановлення ухвали від 3 лютого 2026 року, заперечення проти висновків якої апелянт не навів.

Крім того, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не скористалось правом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині поновлення строку на звернення до суду з позовом та відмови у задоволенні його заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо камеральної перевірки

Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку , зокрема, постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

У справі, що розглядається, податкова накладна № 9 складена 28 лютого 2022 року, направлена на реєстрацію 14 липня 2022 року та зареєстрована в ЄРПН 15 липня 2022 року.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон № 533- IX).

У зв`язку із набранням чинності Закону №533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідний період.

Карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

До завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Законом №2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до нової редакції цієї норми, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

З 27 травня 2022 року пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений підпунктом 69.1-1.

Згідно з новими положеннями цього підпункту, платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Законом України від 13 грудня 2022 року №2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» (набрав чинності 3 січня 2023 року) підпункт 69.1 викладено в новій редакції, зокрема відповідно до абзаців третього - п`ятого цього пункту платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо:

реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року;

реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року.

Отже, якщо податкові накладні/розрахунки коригування складені платником в період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, а зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку після 15 липня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

В період дії воєнного стану правовідносини щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН регулюються нормами ПК України з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» цього кодексу.

Судом встановлено, що спірна податкова накладна складена позивачем 28 лютого 2022 року, зареєстрована 15 липня 2022 року, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, що апелянтом не заперечується.

Суд також врахував, що у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» від 13.12.2022 року, яким було внесено зміни до пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України позивач обґрунтовано вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №304810411 вважається скасованим (відкликаним).

За наведених вище обставин, спірне податкове повідомлення-рішення № 304810411 від 7 листопада 2022 року є протиправним та підлягає скасуванню, що вірно виснував суд першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (зокрема, рішення у справі «Суомінеен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97).

У п. 96 рішення у справі «Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу» (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.

На підставі вищенаведеного колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2026 року

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
21.10.2026 Постанова № 140844767 Шостий апеляційний адміністративний суд
23.09.2026 Ухвала № 139993145 Шостий апеляційний адміністративний суд
15.06.2026 Ухвала № 137440420 Шостий апеляційний адміністративний суд
30.04.2026 Рішення № 136168105 без тексту Київський окружний адміністративний суд
03.02.2026 Ухвала № 133990926 без тексту Київський окружний адміністративний суд
03.02.2026 Ухвала № 133850387 без тексту Київський окружний адміністративний суд
18.09.2025 Ухвала № 130317088 без тексту Київський окружний адміністративний суд
27.05.2025 Ухвала № 127659324 без тексту Київський окружний адміністративний суд
13.12.2024 Ухвала № 123753588 без тексту Київський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 39865431. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг