ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 595/1027/26 пров. № А/857/49257/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Затолочного В.С., Калмикової Ю.О.,
за участі секретаря судового засідання Байдали М.Б.,
представник позивача: не з`явився,
представника відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2026 року у справі № 595/1027/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
суддя в 1-й інстанції - Тхорик І.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Бучач,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі також позивач), в інтересах якої діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., 17 липня 2026 року, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі також відповідач), в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7524563 від 10 липня 2026 року, винесену інспектором ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Гузаном А.М., відповідно до якої на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити. Окрім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь сплачений судовий збір.
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 10 липня 2026 року об 11 год. 10 хв. у селі Трибухівці по вулиці Горішній, 5 вона, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , нібито, порушила правила обгону, а саме здійснила обгін транспортного засобу, який рухався у попутному напрямку, на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Зазначені дії працівником поліції кваліфіковано як порушення підпункту «г» пункту 14.6 Правил дорожнього руху України та адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП. На неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. У постанові також зазначено, що до неї додаються пояснення водія та відеозапис із нагрудної камери №786643.
Однак, вона з винесеною постановою не погоджується, вважає її протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки жодних порушень ПДР України вона не вчиняла. Так, вона не здійснювала забороненого обгону на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Висновок працівника поліції про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам події та не підтверджений належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України обгоном є випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Отже, обов`язковою ознакою обгону є саме виїзд транспортного засобу на смугу зустрічного руху. Саме по собі випередження іншого транспортного засобу, яке здійснюється без виїзду на смугу зустрічного руху, не є обгоном у розумінні Правил дорожнього руху України. Оскаржувана постанова не містить належного опису обставин, які давали б змогу встановити, що автомобіль під її керуванням дійсно виїжджав на смугу зустрічного руху. У постанові не зазначено, у якому напрямку рухався її автомобіль, у якому місці вона, нібито, розпочала маневр, де саме виїхала на зустрічну смугу та де повернулася на раніше займану смугу руху. У постанові також не ідентифіковано транспортний засіб, який позивачка, нібито, обганяла. Не вказано його марки, моделі, державного номерного знака, швидкості та траєкторії руху. Не встановлено особу водія цього транспортного засобу та не відібрано його пояснень. За відсутності зазначених відомостей неможливо об`єктивно встановити, чи відбувався взагалі будь-який маневр обгону та чи був він пов`язаний із виїздом автомобіля позивачки на смугу зустрічного руху. Таким чином, опис, наведений у постанові, фактично є загальним твердженням працівника поліції, яке не містить достатніх фактичних даних для висновку про наявність у її діях порушення правил обгону. Правила дорожнього руху визначають обгін як випередження з виїздом на зустрічну смугу, а підпункт «г» пункту 14.6 ПДР забороняє обгін у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках дороги з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості. Працівник поліції зазначив, що вона, нібито, здійснила обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Однак, у постанові не наведено жодних конкретних відомостей про те, чим саме була обмежена оглядовість на відповідній ділянці дороги. Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України обмежена оглядовість - це видимість дороги в напрямку руху, обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями, іншими об`єктами або транспортними засобами. Отже, для встановлення порушення підпункту «г» пункту 14.6 Правил дорожнього руху працівник поліції повинен був з`ясувати та зафіксувати, яким саме геометричним параметром дороги, спорудою, насадженням, транспортним засобом або іншим об`єктом обмежувалася видимість дороги в напрямку її руху. Однак, в оскаржуваній постанові не зазначено, чи перебувала вона в кінці підйому, на мосту, естакаді, шляхопроводі, крутому повороті або на іншій конкретній ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Постанова не містить відомостей про радіус повороту дороги, наявність підйому, споруд, насаджень чи інших об`єктів, які обмежували оглядовість. Не вказано фактичної відстані видимості дороги в напрямку її руху та не зазначено, чи проводилися будь-які вимірювання. Саме використання у постанові словосполучення «ділянка дороги з обмеженою оглядовістю» не доводить фактичного існування таких умов. Обмежена оглядовість є об`єктивною характеристикою дорожньої обстановки, а не суб`єктивною оцінкою працівника поліції, тому її наявність повинна бути підтверджена конкретними фактичними даними. Крім того, працівник поліції не зазначив, чи стверджував він про обмежену оглядовість, чи про недостатню видимість. Ці поняття мають різний зміст. Недостатня видимість відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху означає видимість дороги менше 300 метрів у сутінках, у тумані, під час дощу, снігопаду або за інших подібних умов. Жодних таких погодних чи інших умов у постанові не зазначено. За таких обставин, відповідачем не встановлено та не доведено обов`язкової ознаки правопорушення, а саме вчинення маневру на ділянці дороги, на якій обгін був заборонений. У цьому випадку працівником поліції не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи. Висновок про її винуватість зроблено без належного встановлення обставин виконання маневру, характеристик ділянки дороги, видимості та оглядовості, дорожньої розмітки, напрямку руху транспортних засобів і місця перебування працівника поліції. Оскаржувана постанова не може сама по собі підтверджувати вчинення правопорушення, оскільки вона є результатом розгляду справи та рішенням суб`єкта владних повноважень, законність якого оскаржується. Відомості, внесені працівником поліції до постанови, повинні підтверджуватися незалежними та об`єктивними доказами, а не лише власним твердженням особи, яка винесла постанову. Зміст постанови повинен бути достатньо конкретним для того, щоб особа могла зрозуміти, які саме її дії визнано протиправними, за яких обставин вони були вчинені та якими доказами підтверджуються. Оскаржувана постанова не містить повного опису фактичних обставин. У ній не конкретизовано місця початку та завершення маневру, напрямку руху, розташування транспортних засобів, дорожньої розмітки, характеристик дороги та об`єкта, який нібито обмежував оглядовість. Таке формальне формулювання обвинувачення не дає можливості встановити наявність усіх елементів складу правопорушення та належним чином перевірити законність висновків працівника поліції. Наявність її підпису у графі про отримання постанови не свідчить про визнання нею вини. Такий підпис підтверджує лише факт ознайомлення з постановою або отримання її копії та не позбавляє її права заперечувати викладені у постанові обставини й оскаржувати її в судовому порядку. Відповідач зобов`язаний подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Саме відповідач повинен надати докази того, що вона виїхала на смугу зустрічного руху, випередила інший транспортний засіб та здійснила цей маневр на конкретній ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Усі невизначеності щодо того, чи був виконаний обгін, де саме відбувався маневр, чи виїжджала вона на зустрічну смугу та чи була оглядовість дороги обмеженою, свідчать про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення. Припущення та суб`єктивна оцінка працівника поліції не можуть бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Матеріали, які були їй пред`явлені, не підтверджують наявності в її діях об`єктивної сторони порушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2026 року позовні вимоги задоволено.
Постанову серії ЕНА № 7524563 від 10 липня 2026 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн на ОСОБА_1 , винесену інспектором ВП № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Гузаном А.М., скасовано, а провадження у справі закрито.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп. судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.
Також вказує про те, що 10.07.2026 близько 11 год. 15 хв. першочергові дії позивача ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 здійснила обгін транспортного засобу, марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку і, як наслідок, під час повернення у свою смугу руху створила небезпеку та перешкоду для руху зазначеного транспортного засобу, що підтверджується поясненням ОСОБА_2 , та свідка даної ситуації - ОСОБА_3 , які є належними письмовими доказами у справі. Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність правопорушення та винність особи, якими в даному випадку є пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за допомогою яких вдалося встановити факт порушення ПДР України водійкою ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , через вчинення обгону транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, що і стало причиною подальшого зіткнення транспортного засобу, щодо якого здійснювали обгін - зіткнення з металевим парканом приватного домоволодіння. Висновок зроблений на підставі інформації отриманої законним способом після події, першоджерелом якого є порушення вимог ПДР України, а саме обгону з обмеженою оглядовістю, та через який ОСОБА_1 вчинила кілька адміністративних правопорушень. Висновок про винуватість ґрунтується на сукупності доказів, таких як пояснення свідків, та наслідок порушення вимог ПДР України ОСОБА_1 дії якої в подальшому спричинили ДТП. Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та не виликано як свідків у судове засідання.
Просить рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2026 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що обґрунтовуючи правомірність цієї постанови, відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях посилався на повідомлення спеціальній лінії «102», пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обставини дорожньо-транспортної пригоди, а в апеляційній скарзі також на рапорт працівника поліції. Однак принциповим є те, що письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рапорт працівника поліції та відповідні первинні матеріали, на які посилається відповідач, не були долучені до відзиву на позовну заяву чи додаткових пояснень у суді першої інстанції. Фактично відповідач обмежився власним викладом змісту зазначених документів, не надавши їх для безпосереднього дослідження судом та іншими учасниками справи.
Крім цього, зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що автомобіль «Volkswagen Golf» під керуванням позивачки під час завершення обгону створив перешкоду автомобілю «Volkswagen Transporter», унаслідок чого останній виїхав за межі проїзної частини та зіткнувся з огорожею. Проте наведені обставини стосуються насамперед причин і механізму дорожньо-транспортної пригоди та самі собою не підтверджують, що спірний маневр відбувався саме на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Відповідно до пункту 1.10 ПДР України обмежена оглядовість - це видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об`єктами, а також транспортними засобами. Однак відповідач не надав суду належних доказів, які дозволяли б установити, чим саме була обмежена оглядовість на відповідній ділянці дороги, де розпочався та завершився спірний маневр, а також які конкретні дорожні умови існували в момент його виконання.
Вказує, що при цьому наявність дорожньо-транспортної пригоди чи складення за її обставинами окремих адміністративних протоколів за статтями 124 та 122-4 КУпАП не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність постанови за частиною другою статті 122 КУпАП, оскільки предметом цієї справи є перевірка наявності саме того порушення, за яке накладено адміністративне стягнення. Єдиними фактичними матеріалами, які відповідач надав суду першої інстанції на підтвердження обставин інкримінованого правопорушення, були відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції. Однак, як установлено судом першої інстанції, зазначені відеозаписи містять лише спілкування працівників поліції з жінкою після дорожньої події, повідомлення їй обставин правопорушень, які їй ставилися у вину, та роз`яснення процесуальних прав.
Заначає, що оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відповідач не довів правомірності постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7524563 від 10 липня 2026 року, прийнятої інспектором відділення поліції № 2 ЧРУП ГУНП в Тернопільській області Гузаном А.М., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме, за те, що вона 10 липня 2026 року об 11:10:33 год. в с. Трибухівці по вул. Горішня, 5, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила обгону, а саме, здійснила обгін транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чим порушила п. 14.6 «г» Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернулась із позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що склад правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, в діях позивача не доведений, а відтак позов є підставним, постанова серії ЕНА № 7524563 від 10 липня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн, прийнята інспектором ВП № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Гузаном А.М., підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 14.6 Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), обгін заборонено: а) на перехресті; б) на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними; в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом; г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості; ґ) транспортного засобу, який здійснює обгін або об`їзд; д) у тунелях; е) на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку; є) колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, обгін - це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху; обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об`єктами, а також транспортними засобами.
Пунктом 14.6 «г» Правил дорожнього руху України встановлено, що обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.
Згідно з ПДР обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об`єктами, а також транспортними засобами.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 здійснила обгін транспортного засобу, марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку і, як наслідок, під час повернення у свою смугу руху створила небезпеку та перешкоду для руху зазначеного транспортного засобу, за що передбачено відповідальність частиною 2 статті 122 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на суб`єкта владних повноважень, у розглядуваній справі - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, покладено обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи відповідачем долучено відеозапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського, який був досліджений колегію суддів, та із змісту якого встановлено наступне.
На вищезазначеному відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції із жінкою в автомобілі, в ході чого поліцейський повідомив останній, що до них поступило повідомлення з приводу дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у с. Трибухівці по вул. Горішня, 33, а саме, звернулася жінка, яка повідомила про те, що сірий автомобіль марки «Volkswagen Golf» на даній ділянці дороги порушив правила обгону транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», синього кольору, під керуванням ОСОБА_2 , під час чого створила аварійну ситуацію, внаслідок чого остання з`їхала на узбіччя дороги і зіткнулася з металічним парканом та господарською спорудою, а вона, в свою чергу, місце події залишила. На підставі наведеного, поліцейський повідомив особі, що відносно неї буде складено постанову за порушення правил обгону на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн, а також адміністративні протоколи за ст. 124 та 122-4 КУпАП. Надалі поліцейський роз`яснив останній її права, передбачені ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України, порядок сплати штрафу. Поліцейський спитав чи їй зрозумілі її права та обов`язки, на що остання відповіла, що зрозумілі.
Так, судом апеляційної інстанції із переглянутого відеозапису «10.07.2026» не встановлено, що транспортний засіб під керуванням позивача здійснював обгін іншого транспортного засобу. Натомість на цьому відеозаписі лише зафіксоване спілкування працівників поліції із жінкою, особа якої не встановлена, роз`яснення останній її права, передбачені ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України та порядок сплати штрафу.
Тобто, з цього відеозапису, неможливо встановити факту обгону позивачем 10.07.2026 близько 11 год. 15 хв. за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, с. Трибухівці, вул. Горішня, 5 транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку, на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст.122 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки доказів вчинення позивачем порушень ПДР України відповідачем не надано, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Тернопільській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У межах даної справи, суб`єкт владних повноважень не надав доказів, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2026 року у справі № 595/1027/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді В. С. Затолочний
Ю. О. Калмикова
Повне судове рішення складено 22.10.26