ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 380/11641/24
адміністративне провадження № К/990/45192/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 (суддя Потабенко В.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 (судді Гуляк В.В., Ільчишин Н.В., Нос С.П.)
у справі № 380/11641/24 за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, в інтересах якого в порядку представництва інтересів держави діє керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова, до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти охоронний договір.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (до зміни найменування Управління охорони історичного середовища), в інтересах якого в порядку представництва інтересів держави діє заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова, звернувся до суду з позовом про зобов`язання власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 26256659, м. Львів, вул. Валова, 20) охоронний договір на частину об`єкта культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах та в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить до пам`яток архітектури місцевого значення. Вказаний будинок складається з 4 квартир, які перебувають у власності фізичних осіб, та нежитлових приміщень, які перебувають у власності ОСББ «Ірис». Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником кв. АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Підставою набуття права власності на кв. АДРЕСА_1 був договір купівлі-продажу квартири від 18.05.2018. Відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу квартири продавці повідомили покупця (відповідача) про те, що відчужена квартира розташована у будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення.
15.07.2022 відповідач як власник квартири АДРЕСА_1 звернувся до Управління охорони історичного середовища із заявою про укладення охоронного договору. У відповідь на це звернення Управління охорони історичного середовища підготувало проєкт охоронного договору на зазначену пам`ятку культурної спадщини (її частину) та складено акт (візуального огляду) технічного стану пам`ятки. Однак відповідач такий договір не підписав.
3 метою підписання договору Управління охорони історичного середовища скеровувало численні листи на адресу відповідача (№0004-вих-33489 від 21.03.2023, №0004-вих-14244 від 06.02.2024). Однак до теперішнього часу такий охоронний договір на об`єкт культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , не підписано, що свідчить про те, що пам`ятка залишається без захисту, а заходи щодо її утримання та приведення до належного стану власником не вживаються.
Покликаючись на норми Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Положення Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, зазначає, що останнє є належним позивачем у справі.
В частині підстав представництва прокурор покликався на те, що Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, як орган на якого покладено повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері об`єктів культурної спадщини, не вживає дієвих заходів на захист інтересів держави, що є підставою для захисту інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.
Також покликається на те, що порушення пам`яткоохоронного законодавства у зв`язку з неукладенням упродовж тривалого часу охоронного договору є триваючим правопорушенням, а тому процесуальні строки, передбачені статтею 122 КАС України, застосуванню не підлягають.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок, який є пам`яткою архітектури місцевого значення (вілла ОСОБА_2 ) 1903-1906 р.р.) відповідно до рішення Львівського обласного виконавчого комітету від 05.07.1985 №381.
Відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України №1162 від 02.12.2016 житловий будинок було занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією пам`яток місцевого значення.
Внесення будинку на АДРЕСА_1 , до Державного реєстру нерухомих пам`яток України підтверджується відомостями самого Реєстру, де під номером 725 зазначена вілла ОСОБА_2 , що у АДРЕСА_1 .
Також зазначений будинок розташований в межах історичного ареалу м. Львова, а також в буферній зоні об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Вказаний будинок складається з 4 квартир, які перебувають у власності фізичних осіб, та нежитлових приміщень, які перебувають у власності ОСББ «Ірис».
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником кв. АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1393303146101.
Підставою набуття права власності на кв. АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 став договір купівлі-продажу квартири від 18.05.2018, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 придбав зазначену квартиру.
Відповідно до п.7 договору купівлі-продажу квартири продавці повідомили покупця (відповідача) про те, що відчужувана квартира розташована у будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення. У зв`язку із цим покупцю роз`яснено зміст ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, згідно якої власник пам`ятки чи її частини чи уповноважений ним орган (особа) зобов`язані не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки або її частини у власність або в користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Вказане дає підстави вважати, що з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири відповідачу було відомо про те, що набуте ним майно є пам`яткою архітектури місцевого значення та про його обов`язок укласти охоронний договір.
15.07.2022 відповідач як власник кв. АДРЕСА_1 звернувся до Управління охорони історичного середовища із заявою про укладення охоронного договору.
У відповідь на це звернення Управлінням охорони історичного середовища підготовлено проєкт охоронного договору на зазначену пам`ятку культурної спадщини (її частину) та складено акт візуального огляду (технічного стану) пам`ятки.
З метою підписання договору Управління охорони історичного середовища скеровувало численні листи на адресу відповідача (№0004-вих-14244 від 06.02.2024, №0004-вих-33489 від 21.03.2023), однак відповідачем станом на момент розгляду справи в суді договір не підписано.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Франківською окружною прокуратурою міста Львова 14.03.2024 надіслано листи до Управління охорони історичного середовища та 14.03.2024 до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної (військової) адміністрації щодо надання інформації про укладення охоронного договору на вищевказане приміщення, за результатами чого було встановлено наступне.
22.03.2024 Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації повідомив прокурора, що ним скеровано лист до Управління охорони історичного середовища від 21.03.2024 (№16-1286/0/2-24) щодо забезпечення укладення охоронних договір із власниками даної пам`ятки архітектури місцевого значення. Інші заходи Департаментом не вживались.
Вважаючи, що відповідач ухиляється від виконання покладених на нього законодавством обов`язків, що зумовлює загрозу знищення, пошкодження та/або псування пам`ятки архітектури місцевого значення, позивач, в інтересах якого в порядку представництва інтересів держави діє заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова, звернувся до суду з позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025, позов задоволено повністю.
Зобов`язано власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради (ЄДРПОУ 26256659, м. Львів, вул. Валова, 20) охоронний договір на частину об`єкта культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення розташовану за адресою: м. Львів, вул. І.Котляревського, 47, на умовах та в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, придбавши квартиру 18.05.2018, зобов`язаний був укласти охоронний договір до 18.06.2018, однак цього не зробив. Відсутність укладеного охоронного договору фактично позбавляє пам`ятку архітектури місцевого значення передбачених законодавством гарантій її захисту, а позивач ухиляється від його укладення, що свідчить про наявність підстав для зобов`язання відповідача укласти такий договір в судовому порядку.
Також, дослідивши Положення про Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, норми Закону України «Про охорону культурної спадщини», суд дійшов висновку, що Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради є належним позивачем у справі, яке підтримує позов прокурора.
Вирішуючи питання щодо підстав представництва інтересів держави прокурором суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради окрім листування з відповідачем інших заходів не вживалось, а відсутність належного захисту та дієвого контролю з боку уповноважених на те органів, яке може мати своїм наслідком невідворотні негативні наслідки для об`єктів культурної спадщини, вимагає безпосереднього та оперативного втручання органів прокуратури відповідно до норм статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини 4 статті 53 КАС України.
Також суди виходили з того, що Закон України «Про охорону культурної спадщини» містить імперативний припис і передбачає не право власника пам`ятки укласти охоронний договір на паритетних засадах, а його обов`язок взяти під охорону пам`ятку на умовах та в порядку, чітко визначеному законом. З огляду на це суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи відповідача щодо підміни предмета спору у цій справі питаннями, які розглядаються судом у справі № 380/7884/22 за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про зобов`язання ОСББ «Ірис» відновити пам`ятку архітектури на вул. І.Котляревського, 47, у м.Львові.
Також суди виходили з того, що Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради, незважаючи на тривале порушення відповідачем вимог пам`яткоохоронного законодавства, будь-які дієві заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на зобов`язання його укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини, не вживалися.
У вирішенні питання щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом, суд апеляційної інстанції виходив з того, що моментом, з якого у прокурора розпочався перебіг процесуального строку звернення до суду, є 27.03.2024 (відповідь на запит прокурора). Відповідно, суд дійшов висновку, що керівник окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (нова назва - Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради) звернувся до суду 31.05.2024, тобто в межах тримісячного строку з дня виникнення підстав для пред`явлення позову, що передбачено частиною 2 статті 122 КАС України.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи.
Покликається на передчасність звернення прокурора до суду, оскільки суди проігнорували, що він як власник квартири АДРЕСА_1, і уповноважений орган вживали заходи щодо укладення охоронного договору.
Також покликається на те, що проєкт охоронного договору не містить обов`язкових додатків такого договору, а саме: опису культурних цінностей і предметів чи їх відсутність, технічного паспорту та паспорту пам`ятки, що унеможливлює укладення охоронного договору.
Також покликається на те, що прокурором не було доведено, що відповідач ухиляється від укладення охоронного договору.
Також покликається на те, що на момент розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа №380/7884/22 про відновлення пам`ятки архітектури. На думку відповідача, метою позивача є не захист культурної спадщини, а зобов`язання відповідача виконати роботи щодо конструктивних елементів, які є предметом спору у справі №380/7884/22.
Також покликається на те, що Франківською окружною прокуратурою пропущено строк звернення до суду, оскільки початок перебігу строку звернення до суду слід рахувати з моменту, коли прокурор дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку органами охорони культурної спадщини заходів щодо усунення виявленого порушення, тобто з 14.02.2024, дати отримання від Управління листа, в якому була інформація про відсутність укладеного охоронного договору.
Просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією скарги та доданими до неї додатками доставлено до електронного кабінету Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради 09.12.2025 о 20:14, однак останній не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі по тексту - Закон № 1805-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.
На виконання вимог Закону № 1805-III постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 було затверджено Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини (далі - Порядок №1768).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1768 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач з 2018 року є власником частини занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятки культурної спадщини.
Станом на час розгляду справи визначений Законом №1805-ІІІ обов`язок по укладенню охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини відповідач не виконав, неодноразові повідомлення позивача про необхідність його підписання проігнорував.
За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про ухилення відповідача від укладення охоронного договору та постановили рішення про задоволення позову.
Покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що ним вживались заходи щодо укладення охоронного договору є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що після звернення відповідача у 2022 році до Управління охорони історичного середовища із заявою про укладення охоронного договору позивач розробив проєкт договору, однак неодноразові пропозиції щодо його підписання та попередження про наслідки непідписання відповідач проігнорував, жодних дій, спрямованих на його підписання, більше не вчиняв.
Крім того, в силу приписів статті 23 Закону №1805-ІІІ належним виконання обов`язку власника культурної спадщини є укладення охоронного договору, відтак неукладення такого свідчить про те, що визначений законом обов`язок власником пам`ятки культурної спадщини не виконано.
Покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на відсутність бездіяльності з боку позивача та відсутність підстав для звернення прокурора також є безпідставним, оскільки, як встановлено судами у спірних правовідносинах, розробивши проєкт охоронного договору, позивач подальших дій, спрямованих на забезпечення виконання власником пам`ятки культурної спадщини визначеного законом обов`язку з його укладення, не вчиняв.
Покликання відповідача на відсутність у проєкті охоронного договору окремих обов`язкових складових, визначених Порядком 1768, також є безпідставним, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, непідписання охоронного договору пов`язане саме з ухиленням відповідача від його підписання, а не з невідповідністю його проєкту встановленим вимогам.
До того ж, оскаржуваними судовими рішення відповідача зобов`язано укласти охоронний договір саме на умовах та в порядку, визначених Порядком №1768.
Оскільки укладення договору відбувається за наслідком двостороннього погодження його змісту, тому в разі виконання відповідачем свого обов`язку щодо укладення охоронного договору він матиме можливість вносити пропозиції щодо його змісту та вимагати приведення його у відповідність до встановлених вимог.
Покликання відповідача в обґрунтування своїх доводів на наявність у провадженні Львівського окружного адміністративного суду справи № 380/7884/22 також є безпідставним і не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, оскільки вимоги про відновлення пам`ятки архітектури одним зі співвласників пам`ятки, які заявлені у справі № 380/7884/22, не впливають на можливість заявити до іншого співвласника вимоги про укладення охоронного договору як у справі, яка розглядається.
Щодо строку звернення до суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що про виникнення підстав для звернення до суду прокурор дізнався 27.03.2024, коли уповноважений орган надав відповідь на його запит стосовно вжитих ним заходів у сфері порушеного у запиті питання, а з позовом до суду звернувся в 31.05.2024.
За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про дотримання прокурором передбаченого частиною 2 статтею 122 КАС України строку звернення.
Покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що підстави звернення до суду у прокурора виникли на підставі листа від 14.02.2024 є безпідставним, оскільки цим листом прокурора поінформовано про факт неукладення охоронного договору.
Натомість судами попередніх інстанцій встановлено, що про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави, що відповідно до приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду, прокурор дізнався саме 27.03.2024.
Покликання відповідача в обґрунтування своїх доводів у цій частині на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2023 y справі №380/15396/22, є безпідставними, оскільки у цій справі, як і справі, яка розглядається, Верховним Судом було встановлено дотримання прокурором, передбаченого статтею абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України, строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишенню без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук