ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" жовтня 2026 р. Справа№ 910/15582/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Горбасенка П.В.
Спаських Н.М.
секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.10.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Твардовської Аліси Михайлівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 (повний текст складено 17.03.2026)
у справі № 910/15582/25 (суддя - Полякова К.В.)
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва»
до Фізичної особи-підприємця Твардовської Аліси Михайлівни
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації
про розірвання договору та виселення
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Твардовської Аліси Михайлівни (далі - відповідач) про розірвання Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.02.2020 № 405 та виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 33 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 18, з передачею зазначеного приміщення позивачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди в частині цільового використання орендованого майна.
Зокрема, позивач зазначає, що 13.11.2017 між ним як балансоутримувачем, третьою особою як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено Договір № 405 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду для розміщення перукарні.
Водночас за результатами проведених 25.09.2025 та 07.11.2025 обстежень орендованого приміщення комісією у складі представників балансоутримувача встановлено його часткове використання не за цільовим призначенням, а саме: 16,7 кв. м приміщення використовується для розміщення пункту доочищення та продажу питної води, тоді як решта площі - 16,3 кв. м - для розміщення перукарні.
У зв`язку з виявленими порушеннями позивач направив відповідачу пропозицію від 02.10.2025 № 108/38-4829 про дострокове розірвання договору оренди, звільнення приміщення та його повернення балансоутримувачу за актом приймання-передачі, яка залишилася без відповіді.
Оскільки відповідач орендоване приміщення не звільнив, продовжує ним користуватися та не повернув його за актом приймання-передачі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
25.12.2025 до суду першої інстанції від Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли письмові пояснення, в яких третя особа підтримала заявлені позовні вимоги, зазначивши, що спірне майно закріплене за позивачем на праві господарського відання, а тому порушення відповідачем умов договору оренди безпосередньо зачіпає його майнові права та інтереси.
На переконання третьої особи, позивач як балансоутримувач майна має право на захист належного йому права господарського відання шляхом пред`явлення вимог про розірвання договору оренди та виселення орендаря, з огляду на допущене останнім порушення істотних умов договору.
Відповідач в суді першої інстанції правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/15582/25 позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 8.3 договору № 405 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 13.11.2017 орендар зобов`язаний використовувати об`єкт оренди виключно за цільовим призначенням, визначеним пунктом 1.1 договору, а саме для розміщення перукарні. При цьому пунктом 8.5 договору передбачено можливість його розірвання у разі встановлення факту використання орендованого майна не за цільовим призначенням.
Судом встановлено, що за результатами проведених 25.09.2025 та 07.11.2025 обстежень орендованого приміщення загальною площею 33 кв. м виявлено його часткове використання не за цільовим призначенням, зокрема 16,7 кв. м приміщення використовується для розміщення пункту доочищення та продажу питної води, а 16,3 кв. м - для розміщення перукарні.
З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору щодо цільового використання орендованого майна та наявність передбачених договором підстав для його розірвання.
Водночас, вирішуючи позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідно до підпункту 4.2.21 договору орендар зобов`язаний протягом трьох календарних днів після припинення дії договору повернути орендоване майно підприємству-балансоутримувачу за актом приймання-передачі.
Враховуючи наявність підстав для розірвання договору оренди та передбачений його умовами обов`язок орендаря повернути майно після припинення договірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині виселення відповідача зі спірного нежитлового приміщення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа - підприємець Твардовська Аліса Михайлівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/15582/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а також на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору.
Так, апелянт стверджує, що не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, внаслідок чого був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, надати докази на підтвердження своєї правової позиції та спростувати доводи позивача. На переконання скаржника, місцевий господарський суд помилково застосував положення частини шостої статті 242 ГПК України, не перевіривши фактичної можливості отримання відповідачем судової кореспонденції за відповідною адресою.
Крім того, апелянт заперечує наявність у позивача права на звернення до суду з вимогами про розірвання договору оренди та виселення орендаря. Зокрема, зазначає, що відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавцем майна є Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, тоді як позивач визначений у договорі виключно як підприємство-балансоутримувач, повноваження якого згідно з пунктом 5.2 Договору обмежуються проведенням огляду орендованого майна та перевіркою дотримання умов його використання.
На думку скаржника, право вимагати розірвання договору оренди та повернення майна, зокрема шляхом виселення орендаря, належить саме орендодавцю як уповноваженому суб`єкту розпорядження комунальним майном, а не балансоутримувачу, який не має відповідних повноважень ані за умовами договору, ані відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX.
У зв`язку з цим апелянт вважає, що звернення балансоутримувача з відповідними позовними вимогами від власного імені, за відсутності у нього належного права вимоги, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію, яка є орендодавцем спірного майна, залучено до участі у справі лише як третю особу, а не співпозивача.
Також скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення умов договору в частині цільового використання орендованого майна, звертаючи увагу на те, що частина приміщення площею 16,3 кв. м продовжувала використовуватися за передбаченим договором призначенням - для розміщення перукарні.
Окремо апелянт зазначає про невідповідність визначеної в оскаржуваному рішенні площі приміщення фактичній площі об`єкта оренди. Зокрема, відповідно до умов Договору та акта приймання-передачі від 09.04.2020 загальна площа орендованого приміщення становить 38,7 кв. м, тоді як позивачем заявлено та судом першої інстанції задоволено вимогу про виселення відповідача з приміщення площею 33 кв. м.
На переконання скаржника, ухвалення рішення про виселення лише з частини об`єкта оренди без визначення правового статусу решти площі свідчить про юридичну невизначеність такого рішення та унеможливлює його належне виконання.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 справа № 910/15582/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., Горбасенко П.В., Спаських Н.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026:
- апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Твардовської Аліси Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/15582/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України;
- надано Фізичній особі - підприємцю Твардовській Алісі Михайлівні строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 7 267,20 грн.;
- попереджено Фізичну особу - підприємця Твардовську Алісу Михайлівну, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржнику.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 22.04.2026 подав заяву про усунення недоліків, в додатках до вказаної заяви міститься квитанція від 17.04.2026 про сплату 7 267,20 грн., в призначенні платежу вказано: «Шатарська Таміла Назімівна, Судовий збір за позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», на рішення від 05.03.2026 по справі 910/15582/25, Північний апеляційний господарський суд».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026:
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Твардовської Аліси Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/15582/25;
- розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;
- справу призначено до розгляду на 26.05.2026 о 10 год. 50 хв.;
- витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15582/25.
30.04.2026 матеріали справи № 910/15582/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
11.05.2026 від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання заперечила проти її задоволення, зазначивши, що використання орендованого майна не за цільовим призначенням є порушенням умов договору та підставою для його дострокового розірвання.
Крім того, третя особа звернула увагу на відсутність у матеріалах справи доказів повернення відповідачем орендованого нежитлового приміщення загальною площею 33 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 18, підприємству-балансоутримувачу.
Щодо доводів апелянта про відсутність у позивача повноважень на звернення до суду з відповідним позовом третя особа зазначила, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 9, у редакції розпорядження від 31.01.2020, затверджено Статут Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».
Відповідно до положень Статуту власником підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.
При цьому пунктами 3.1.4, 3.1.9 Статуту передбачено право підприємства від власного імені вчиняти правочини, набувати майнових та особистих немайнових прав, виступати позивачем і відповідачем у судах, укладати договори оренди комунального майна, здійснювати претензійно-позовну роботу, достроково розривати договори оренди та вживати в установленому законодавством порядку заходів щодо виселення орендарів.
Таким чином, на переконання третьої особи, власник комунального майна в особі Київської міської ради наділив позивача відповідними повноваженнями, зокрема щодо звернення до суду з вимогами про розірвання договору оренди та виселення орендаря, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність у балансоутримувача права на пред`явлення цього позову є безпідставними.
11.05.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти її задоволення, зазначивши, що судом першої інстанції належним чином виконано обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, оскільки процесуальні документи направлялися за адресою його місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На переконання позивача, повернення судової кореспонденції з причин, які залежать від самого відповідача, не свідчить про порушення судом вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасників справи.
Заперечуючи доводи апелянта про відсутність повноважень на звернення до суду з цим позовом, позивач зазначив, що власником спірного майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, яка відповідно до пункту 3.1.4 Статуту підприємства наділила його правом здійснювати претензійно-позовну роботу щодо орендарів комунального майна у разі порушення ними умов договорів оренди.
Крім того, позивач вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невідповідності площі приміщення, з якого виселено відповідача, фактичній площі об`єкта оренди, оскільки додатковою угодою від 10.12.2020 сторонами змінено площу орендованого приміщення з 38,7 кв. м на 33 кв. м, про що зазначено у позовній заяві.
З огляду на викладене позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 для надання відповідачу можливості прийняти участь в судовому засіданні розгляд справи № 910/15582/25 відкладено на 01.07.2026 о 9 год. 30 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи та з`ясування питань, що виникли під час розгляду справи у справі № 910/15582/25 оголошено перерву до 11 год. 20 хв. 25.08.2026.
25.08.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/15582/25 з метою надання можливості сторонам мирного врегулювання даного спору, для чого учасникам процесу потрібен додатковий час.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 з метою дотримання принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників судового процесу, для надання відповідачу можливості прийняти участь в судовому засіданні, а також для надання учасникам процесу можливості мирного врегулювання спірних правовідносин у справі № 910/15582/25 оголошено перерву до 10 год. 20 хв. 20.10.2026.
Станом на 20.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду додаткових пояснень, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідач представника в судове засідання не направив, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи шляхом направлення до електронного кабінету процесуальних документів у справі. Зокрема копію ухвали від 25.08.2026 у справі № 910/15582/25 учасникам справи доставлено до електронних кабінетів 25.08.2026, доказом чого є довідки про доставку електронних документів від 26.08.2026, що містяться в матеріалах справи (а.с. 250-253).
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.
Під час розгляду справи представник позивача та третьої особи проти доводів і вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне.
13.11.2017 між позивачем (підприємство-балансоутримувач), третьою особою (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір № 405 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір) (а.с. 20 - 25).
Додатковою угодою від 27.02.2020 до Договору викладено умови Договору у новій редакції (далі - Додаткова угода) (а.с. 30 - 37).
Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди) орендодавець на підставі рішення постійної комісії КМР з питань власності (протокол від 22.01.2019 № 1/136), розпорядження СРДА від 27.02.2020 № 253 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що знаходиться за адресою: вул. Освіти, 18, для розміщення перукарні.
Згідно з п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди) об`єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 38,7 км.в., у т.ч. І поверх - 38,7 км.в.
У пункті 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди) вказано, що орендна плата становить без ПДВ 49,48 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку 1 915,00 грн.
За умовами пункту 4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди) орендар, зокрема, зобов`язаний використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього Договору (п. 4.2.2).
Підпунктом 4.2.21 Договору встановлено обов`язок орендаря, після припинення дії цього Договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання - передачі підприємству - балансоутримувачу.
Відповідно до п. 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди):
- орендодавець має право, зокрема, проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов договору. В процесі перевірки виконання умов цього договору оренди може бути здійснена фото- або відео фіксація стану та умов використання об`єкта (п. 5.1.1), контролювати з залученням підприємства-балансоутримувача виконання умов цього Договору та використання об`єкта, переданого в оренду за цим Договором, і у разі необхідності спільно з підприємством-балансоутримувачем вживати необхідних заходів реагування (п. 5.1.4);
- підприємство-балансоутримувач має право, зокрема, проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов договору. В процесі перевірки виконання умов цього договору оренди може бути здійснена фото- або відео фіксація стану та умов використання об`єкта (п. 5.2.1).
Пунктом 8.3 Договору (в редакції Додаткової угоди) встановлено, що об`єкт повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим підпунктом 1.1 цього Договору.
Відповідно до п. 8.5 Договору (в редакції Додаткової угоди) у разі виявлення факту використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням договір може бути розірвано.
Згідно з пунктом 9.1 Договору (в редакції Додаткової угоди) останній відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України набирає чинності з 09.04.2020 до 08.04.2023.
Відповідно до п. 9.7 Договору (в редакції Додаткової угоди) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення його строку дії протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
09.04.2020 сторонами договору підписано Акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого підприємство-балансоутримувач передає, а орендар приймає в орендне користування приміщення, що розташоване на 1 поверсі, загальною площею 38,7 км.в., за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 18 (а.с. 38).
Додатковою угодою від 10.12.2020 до Договору сторонами, серед іншого, змінено розмір орендованої площі на 33,0 кв.м (а.с. 27).
10.12.2020 сторонами договору підписано Акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого підприємство-балансоутримувач передає, а орендар приймає в орендне користування приміщення, що розташоване на 1 поверсі, загальною площею 33,0 км.в., за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 18 (а.с. 28 зворот).
25.09.2025 та 07.11.2025 комісією у складі представників підприємства-балансоутримувача здійснено обстеження нежитлового приміщення площею 33 кв.м за адресою: вул. Освіти, 18, на предмет його цільового використання та встановлено що приміщення фактично використовується не за цільовим використанням, а саме : - 16,7 м.кв - під пункт доочищення та продажу питної води; - 16,3 м.кв. - під перукарню (а.с. 8 - 9, 10 - 11).
Позивачем надіслано відповідачу пропозицію від 02.10.2025 №108/38-4829 про дострокове розірвання договору, звільнення орендованого приміщення та передачу його по акту прийому-передачі представникам балансоутримувача (а.с.41), що підтверджується фіскальним чеком та трекінгом поштових відправлень АТ «Укрпошта» № 0318600085310 (а.с. 42 - 43). Вказане не заперечується відповідачем.
Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказану пропозицію позивача.
За твердженням позивача, станом на дату подання позовної заяви орендар нежиле приміщення загальною площею 33 м. кв., за адресою: м. Київ‚ вул. Освіти, 18 не звільнив та продовжує його використовувати, за актом приймання-передачі об`єкт оренди не повернений, що стало підставою для зверненню до суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/15582/25 позов задоволено повністю, однак колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, внаслідок чого останній був позбавлена можливості подати відзив на позовну заяву, надати докази та спростувати доводи позивача, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 232 ГПК України ухвала є одним із видів судових рішень.
Згідно з частиною третьою статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 120 ГПК України встановлено обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. За відсутності відповідної заяви ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою у випадках та за умов, визначених цією нормою, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за такою адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, відмову отримати його копію або відсутність особи за відповідною адресою у передбачених цією нормою випадках.
У постанові від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 Верховний Суд зазначив, що у разі направлення ухвали суду за належною адресою та її повернення підприємством поштового зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо адресат вважається належним чином повідомленим про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17 та від 24.12.2019 у справі № 909/359/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16 звернув увагу на те, що факт неотримання стороною кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального законодавства направив за належною адресою, може бути зумовлений суб`єктивною поведінкою адресата щодо отримання поштових відправлень.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 зазначила, що направлення рекомендованої кореспонденції на дійсну адресу є достатнім для належного повідомлення, оскільки її фактичне отримання адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: Україна, 10004, Житомирська область, м. Житомир, провулок 3-й Червоноармійський, будинок 9 (а.с. 58).
При цьому згідно з пунктом 68 розпорядження Житомирського міського голови від 19.02.2016 № 112 «Про перейменування топонімічних об`єктів та демонтаж пам`ятних знаків у м. Житомирі» провулок 3-й Червоноармійський перейменовано на провулок Тараса Сенюка.
Як убачається з матеріалів справи, копію ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 про відкриття провадження у справі № 910/15582/25 направлено відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою: 10004, м. Житомир, провулок Тараса Сенюка, будинок 9. Зазначене поштове відправлення повернулося до суду 13.01.2026 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 62 - 66).
Аналогічним чином на вказану адресу направлено копію ухвали від 02.02.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яка повернулася до суду 20.02.2026 з тієї самої причини (а.с. 83 - 86).
Крім того, копію ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 про повідомлення та виклик учасників справи направлено відповідачу за зазначеною адресою, однак відповідне поштове відправлення також повернулося до суду 06.03.2026 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 90 - 92).
Копію рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/15582/25 також направлено відповідачу за вказаною адресою, проте поштове відправлення повернулося до суду 06.04.2026 з аналогічною відміткою (а.с. 102 - 106).
При цьому колегія суддів враховує, що відповідач не мала зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, у зв`язку з чим суд першої інстанції здійснював направлення процесуальних документів засобами поштового зв`язку.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі відповідач самостійно зазначила своєю адресою: 10004, м. Житомир, провулок 3-й Червоноармійський, будинок 9, тобто адресу, яка відповідає відомостям Єдиного державного реєстру з урахуванням перейменування відповідного провулку.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції направляв процесуальні документи відповідачу за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з урахуванням перейменування відповідного топонімічного об`єкта.
Саме по собі повернення поштових відправлень після закінчення строку їх зберігання за наведених обставин не свідчить про невиконання судом першої інстанції обов`язку щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Поряд із цим колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для забезпечення доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, який є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 4 зазначеного Закону судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Враховуючи відновлення з 20.06.2022 загального доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач також мала можливість ознайомитися зі змістом судових рішень у справі № 910/15582/25 після їх оприлюднення у Реєстрі.
Отже, враховуючи встановлені обставини направлення судом першої інстанції процесуальних документів за належною адресою відповідача, відсутність у останньої зареєстрованого електронного кабінету, а також наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що судом першої інстанції було порушено встановлений процесуальним законодавством порядок повідомлення відповідача про розгляд справи.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача та позбавлення його можливості подати відзив на позовну заяву, надати докази і спростувати доводи позивача не знайшли свого підтвердження та відхиляються колегією суддів.
Водночас, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.
Як було зазначено, 13.11.2017 між позивачем (балансоутримувач), третьою особою (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 405, на підставі якого відповідачу передано в оренду нерухоме майно - нежитлові приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 33,0 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 18, для розміщення перукарні.
Власником комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.
Предметом діяльності підприємства згідно пункту 2.2.1 Статуту, є утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплені за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 4.2 Статуту майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплено за ним на праві господарського відання. Підприємство має право відповідно до пунктів 3.1.4, 3.1.9 від свого імені вчиняти правочини, укладати угоди (договори), набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем у судах України, укладати договори оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, нараховувати та здійснювати збір орендної плати, вести претензійно-позовну роботу зі стягнення заборгованості з орендної плати, дострокового розірвання договорів оренди, виселення орендарів в установленому порядку.
Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.05.2015 № 279 «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» майно, передане до сфери управління Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, закріплено за позивачем на праві господарського відання.
Організаційні відносини, пов`язані з передачею майна в оренду майна, що перебуває у комунальній власності міста Києва, майнові відносини між орендодавцями, комунальними підприємствами, установами та організаціями територіальної громади міста Києва, за якими на праві господарського відання або оперативного управління закріплено майно (підприємства-балансоутримувачі) орендарями щодо господарського використання майна регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.
Згідно статті 1 Закону орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певній строк, а орендар - фізична особа або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до пункту 9.1 Договору в редакції додаткової угоди від 27.02.2020 строк його дії встановлено до 08.04.2023.
Відповідно до п. 9.7 Договору в редакції додаткової угоди від 27.02.2020 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення його строку дії протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір № 405 за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
Згідно зі статтею 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.
Оскільки спірне майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, до правовідносин сторін також підлягають застосуванню положення спеціального законодавства у сфері оренди державного та комунального майна.
На момент укладення Договору № 405 відповідні правовідносини регулювалися Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII.
Водночас на час виникнення спірних правовідносин діє Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX, відповідно до частини другої статті 24 якого договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін, за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Отже, правове регулювання спірних правовідносин передбачає можливість дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку, зокрема у зв`язку з використанням орендарем майна всупереч умовам договору або його призначенню.
Разом із тим вирішення питання про наявність підстав для дострокового розірвання договору передбачає насамперед встановлення належності особі, яка звернулася з відповідним позовом, матеріально-правової вимоги, що підлягає судовому захисту.
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», чинного на момент укладення договору оренди, орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Отже, відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).
Фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами був укладений тристоронній договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого орендодавцем є Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, орендарем Фізична особа - підприємець Твардовська Аліса Михайлівна, третьою стороною зазначеного договору є балансоутримувач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва».
При цьому участь підприємства-балансоутримувача як третьої сторони Договору не змінює визначеного сторонами правового статусу орендодавця та орендаря.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18.
Оскільки Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» не є орендодавцем щодо нерухомого майна, а балансоутримувачем, то воно не може заявляти позовну вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно.
При цьому статтею 3 ЦК України визначено свободу договору, однак положення договору, який укладено між орендодавцем, балансоутримувачем і орендарем, не можуть суперечити закону, зокрема, тому, що лише у наймодавця (орендодавця) є право звертатися до суду з позовом про повернення об`єкта оренди. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18 та постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19.
Наявність у Договорі оренди пункту 4.2.21, відповідно до якого орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству балансоутримувачу, жодним чином не впливає на те, що саме наймодавець (орендодавець) має право звертатися до суду з позовом про зобов`язання повернути орендоване майно.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що наявність у Статуті положення про право здійснювати претензійно-позовну роботу щодо дострокового розірвання договорів оренди та виселення орендарів не свідчить про набуття підприємством прав орендодавця за всіма договорами оренди комунального майна, у яких воно бере участь як балансоутримувач.
Відтак відповідні положення Статуту не можуть розглядатися як самостійна правова підстава для пред`явлення позивачем вимог, що за своїм змістом спрямовані на припинення орендних правовідносин та повернення об`єкта оренди замість визначеного Договором орендодавця.
Оцінюючи умови Договору № 405, колегія суддів також враховує, що відповідно до підпункту 5.2.1 підприємство-балансоутримувач має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов Договору, у тому числі із здійсненням фото- або відеофіксації стану та умов використання об`єкта оренди.
Підпунктом 5.2.2 Договору передбачено право підприємства-балансоутримувача вживати необхідних заходів для примусового виселення орендаря в разі несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд із дня закінчення строку платежу, а також стягувати заборгованість та збитки в установленому законодавством порядку.
Отже, умовами Договору підприємству-балансоутримувачу надано контрольні повноваження щодо використання орендованого майна та окремі повноваження щодо реагування на порушення орендарем грошових зобов`язань.
Однак такі повноваження не є тотожними правам орендодавця щодо визначення подальшої юридичної долі орендованого майна.
Відтак колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» є неналежним позивачем за заявленими вимогами.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не застосував приписи статті 317 ЦК України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.
З огляду на викладене висновки суду першої інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» в частині розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.02.2020 № 405 та виселення відповідача Твардовської Аліси Михайлівни з нежитлового приміщення загальною площею 33 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 18 є помилковими, оскільки таке право належить власнику нерухомого майна, а не балансоутримувачу.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позов пред`явлено особою, яка не довела належності їй відповідного матеріального права вимоги.
Відтак рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/15582/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача права вимагати повернення орендованого майна, не врахувавши положення статті 317 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення, оскільки позивач не є належним суб`єктом звернення з такою вимогою.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/15582/25 підлягає скасуванню з прийняттям у нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Твардовської Аліси Михайлівни підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та з апеляційною скаргою покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 277, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Твардовської Аліси Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/15582/25 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/15582/25 скасувати та прийняти нове рішення.
3. У задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» до фізичної особи-підприємця Твардовської Аліси Михайлівни про розірвання договору та виселення відмовити в повному обсязі.
4. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, 6; ідентифікаційний код 35756919) на користь Фізичної особи-підприємця Твардовської Аліси Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 20 коп.
5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 22.10.2026.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді П.В. Горбасенко
Н.М. Спаських