Судові рішення

Постанова № 140870020 у справі № 341/186/26 від 20.10.2026

Постанова від 20.10.2026 у цивільній справі № 341/186/26 (категорія «Що виникають з договорів оренди»). Суд: Івано-Франківський апеляційний суд, суддя Мальцева Є. Є.

Справа№ 341/186/26
СудІвано-Франківський апеляційний суд
СуддяМальцева Є. Є.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяЩо виникають з договорів оренди
Дата ухвалення20.10.2026
Надійшло до реєстру23.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140870020

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 341/186/26

Провадження № 22-ц/4808/1787/26

Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ М. Р.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Максюти І.О.,

секретар Гудяк Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» адвоката Гарагуци Івана Федоровича на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», ТзОВ «Техресурс» про розірвання договорів оренди, стягнення коштів, встановлення відсутності права,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», ТзОВ «Техресурс» про розірвання договорів оренди, стягнення коштів, встановлення відсутності права.

Обґрунтовано позов тим, що 10.05.2023 між позивачем та ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» укладено договори оренди земельних ділянок кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0204, площею 1,5990 га та кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0205, площею 1,5989 га. Станом на 31.12.2024 не виплачено орендну плати за вищевказаними договорами оренди в сумі 17876,45 грн, станом на 31.12.2025 - в сумі 17876,45 грн, що разом становить 35743,90 грн. Крім того, 21.01.2026 року отримав інформацію з Державного реєстру речових прав, що відповідно до договорів відчуження прав оренди земельних ділянок від 15.04.2025 року орендарем належних йому земельних длінок орендує ТОВ «Техреурс». Крім того, ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» впродовж тривалого строку не використовувало його земельні ділянки за цільовим призначенням, внаслідок чого земельні ділянки станом на 15.01.2026 заросли чагарниками та деревами. Тобто має місце істотне порушення договору відповідачем ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття». Розірвати договори оренди за взаємною згодою та погасити заборгованість за орендною платою ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» відмовляється.

Просив розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0205, площею 1,5989 га від 10 травня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», та скасувати його державну реєстрацію. Розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0204, площею 1,5990 га від 10 травня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», та скасувати його державну реєстрацію. Стягнути з ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за земельні ділянки у розмірі 35743,90 грн. Визнати відсутнім за ТзОВ «Техресурс» права оренди земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0205, площею 1,5989 га. Визнати відсутнім за ТзОВ «Техресурс» права оренди земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0204, площею 1,5990 га. Стягнути з ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ТзОв «Техресурс» судові витрати.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», ТзОВ «Техресурс» про розірвання договорів оренди, стягнення коштів, встановлення відсутності права задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0205, площею 1,5989 га від 10 травня 2023 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

Розірвано договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0204, площею 1,5990 га від 10 травня 2023 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

Стягнуто з ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за земельні ділянки у розмірі 35743,90 грн.

Визнано відсутнім у ТзОВ «Техресурс» права оренди земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0205, площею 1,5989 га, та земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0204, площею 1,5990 га.

Стягнуто з ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 3993,60 грн судового збору.

Стягнуто з ТзОВ «Техресурс» на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» адвокат Гарагуца І. Ф. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач вправі був вимагати стягнення орендних платежів із ТзОВ «Техресурс» як із належного орендаря так, як у ТОВ «ТЕХРЕСУРС» виникло право оренди земельних ділянок [номер приховано]:01:001:0254 та [номер приховано]:01:001:0255 на підставі Договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 15.04.2025 року.

Суд першої інстанції безпідставно стягнув повну суму орендної плати без урахування обов`язку орендаря як податкового агента утримати та перерахувати до бюджету ПДФО і військовий збір відповідно до п. 164.2.5, пп. 170.1.1, 170.1.2 ст. 170 та п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України. Згідно з п. 4.2 договорів оренди від 10.05.2023 податки та збори утримуються орендарем із суми орендної плати. Отже, розмір коштів, що підлягають виплаті позивачу, має визначатися з урахуванням установлених законом податкових відрахувань. За розрахунком апелянта, загальна сума орендної плати після оподаткування за період перебування земельних ділянок в оренді ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» становить 18 312,87 грн, а ТОВ «Техресурс» - 9 089,22 грн.

Крім того, суд дійшов передчасного висновку про систематичність несплати орендної плати та наявність підстав для розірвання договорів оренди. У ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» виникла заборгованості лише у 2024 році, тоді як із 15.04.2025 право оренди перейшло до ТОВ «Техресурс», яке відповідало за розрахунки за відповідний період. У 2026 році після повернення права оренди строк сплати орендної плати ще не настав.

Таким чином, на переконання апелянта, суд першої інстанції не розмежував періоди користування земельними ділянками кожним з орендарів та не встановив належним чином обсяг зобов`язань кожного з них. За таких обставин висновок про систематичне порушення ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» умов договорів оренди та наявність правових підстав для їх дострокового розірвання є передчасним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» адвокат Гарагуца І. Ф. доводи апеляційної скарги підтримав, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Крохмалюк С. С. заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник ТзОВ «Техресурс» адвокат Слівінський І.О. не вийшов на відеозв`язок, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10.05.2023 між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» укладено договір оренди землі (далі - Договір) (а. с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва., кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:02:001:0204 (п. 1.2 Договору), загальною площею 1,5990 га (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору строк договору - 10 років до 10.05.2033.

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в сумі розміром 8938,50 грн за рік оренди (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.5 Договору орендна плата вноситься Орендарем до 31 грудня. За перший рік оренди орендна плата розраховується та сплачується за фактичну кількість календарних днів оренди, починаючи з дня укладення Договору та закінчуючи 31 грудня року, у якому укладено цей Договір. Орендар має право виплачувати орендну плату частинами протягом строку, визначеного цим Договором.

Відповідно до п. 9.4 Договору Орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за цим Договором орендні платежі.

10.05.2023 між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» укладено договір оренди землі (а. с. 11-13).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:02:001:0205 (п. 1.2 Договору), загальною площею 1,5989 га (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору строк дії - 10 років з дати укладення цього Договору до 10.05.2033.

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в сумі розміром 8937,95 грн за рік оренди (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.5 Договору орендна плата вноситься Орендарем до 31 грудня. За перший рік оренди орендна плата розраховується та сплачується за фактичну кількість календарних днів оренди, починаючи з дня укладення Договору та закінчуючи 31 грудня року, у якому укладено цей Договір. Орендар має право виплачувати орендну плату частинами протягом строку, визначеного цим Договором.

Відповідно до п. 9.4 Договору Орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за цим Договором орендні платежі.

У пункті 12.3 договорів оренди від 10.05.2023 передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухома майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджується, що власником земельної ділянки загальною площею 1,5990 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0204 є ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації: 15.05.2018.

Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права. Дата державної реєстрації: 15.08.2023. Документи подані для державної реєстрації: договір оренди землі від 10.05.2023; видавник: ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», договір відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 15.04.2025. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.08.2023. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права: дата укладення договору - 10.05.2023; строк - 10 років; дата закінчення дії - 10.05 2033. Орендар: ТзОВ «Техресурс». Орендодавець: Бурчак І. С. (а. с. 15).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухома майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджується, що власником земельної ділянки загальною площею 1,5989 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0205 є ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації: 16.05.2018.

Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права. Дата державної реєстрації: 15.08.2023. Документи подані для державної реєстрації: договір оренди землі від 10.05.2023; видавник: ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», договір відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 15.04.2025. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.08.2023. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права: дата укладення договору - 10.05.2023; строк - 10 років; дата закінчення дії - 10.05 2033. Орендар: ТзОВ «Техресурс». Орендодавець: Бурчак І. С. (а. с. 14).

Згідно з копією довідки від 29.01.2026 № 06-09/130, виданої Дубовецькою сільською радою Івано-Франківської області, підтверджується, що земельні ділянки площами 1,5990 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0204 та 1,5989 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0205, які перебувають у приватній власності ОСОБА_1 та знаходяться за межами населеного пункту с. Межигірці Дубовецької сільської ради, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на дату їх обстеження комісією Дубовецької сільської ради від 15.01.2026 заросли чагарниками та дикорослими деревами, такими як: вільха, граб, берези, окремі із яких у своєму діаметрі перевищують 20 см і більше, що унеможливлює використання вказаних земельних ділянок згідно з цільовим призначенням. Враховуючи вищевикладене, за результатами огляду названих земельних ділянок комісія констатує, що такі земельні ділянки не оброблялись тривалий період часу, що сягає більше десяти років (а. с. 16).

15.04.2025 між ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» (далі - Продавець) та ТзОВ «Техресурс» (далі - Покупець) укладено договір відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок (далі - Договір відчуження) (а. с. 69).

Згідно з п. 2.1 Договору відчуження відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Продавцю належить зареєстроване право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення Межигорецької сільської ради, загальною площею 15,97 га. Зокрема, ОСОБА_1 належать земельні ділянки площами 1,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0204 та 1,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0205.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок зі сплати орендної плати не виконав жоден з відповідачів. Проте, на переконання суду, відповідний обов`язок на час вирішення спору по суті наявний саме у діючого орендаря, яким з 15.04.2026 є ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», оскільки строк дії Договору відчуження закінчився, а право оренди відчужувалось лише на один рік. Суд відхилив доводи відповідачів щодо неналежного визначення орендаря, зазначивши, що за договором відчуження від 15.04.2025 право оренди перейшло до ТзОВ «Техресурс» строком на один рік, а з 15.04.2026 обов`язки орендаря знову покладено на ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття». При цьому умова п.5.1 договору про збереження його дії до повного виконання невиконаних зобов`язань стосується розрахунків між продавцем і покупцем за відчужене право оренди, а не продовження строку передачі такого права.

Отже, оскільки заборгованість з орендної плати залишилася несплаченою, а договори оренди передбачають обов`язок своєчасного внесення орендних платежів, суд дійшов висновку про порушення прав позивача та наявність підстав для їх судового захисту шляхом стягнення заборгованості, розірвання договорів оренди з ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та визнання відсутнім права оренди за ТзОВ «Техресурс».

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження №61-550св22)).

Предметом цього спору є розірвання договорів оренди, стягнення коштів, встановлення відсутності права.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина 3 статті 509 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).

За змістом ст. 2 ЗУ «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються цим Законом, ЗК України, ЦК України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються, зокрема, ЗУ «Про оренду землі», яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 21 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ст. 31 ЗУ «Про оренду землі»).

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до ст. 32 Закону може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями ст. 24, 25 Закону визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Підстави припинення договору оренди землі це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі №499/793/21 (провадження №61-8740 св 23).

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування невиплати орендної плати покладається на орендаря.

Встановлено, що доказів на підтвердження того, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» сплачувало ОСОБА_1 орендну плату за 2023-2025 роки не надано.

Крім того, ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не надало жодних доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від отримання нарахованої йому орендної плати. Сплата орендної плати є обов`язком відповідача відповідно до умов договору.

У даному випадку, всі ризики неналежного виконання умов договору покладаються на орендаря.

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

За наслідками розгляду справи колегією суддів встановлено, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не було виконано умови договорів оренди, а тому наявні підстави для розірвання договорів з підстав пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати).

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Крім того, встановлено, що п. 9.1 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням., а п.1.1. Договору передбачено, що орендар прийняв в строкове платне володіння земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, згідно відомостей довідки від 29.01.2026 року №06-09/130 вказана земельна ділянка не оброблялась, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням. Зазначене не узгоджується з погодженою сторонами метою оренди та суперечить вимогам статті 96 Земельного кодексу України і статті 25 Закону України «Про оренду землі» щодо обов`язку землекористувача використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність систематичної несплати, оскільки встановлено несплату орендної плати за 2024 - 2025 роки, в тому числі за період, що передував укладенню договору відчуження права оренди, що свідчить не про одноразове, а про повторне невиконання відповідного зобов`язання. Посилання апелянта на передачу права оренди ТОВ «Техресурс» саме по собі не спростовує припинення обов`язку у ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» щодо сплати заборгованості за договором оренди з урахуванням умов п.5.1 договору від 15.04.2025 року (а.с. 69).

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено.

Частиною п`ятою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.

Указану редакцію ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено на підставі Закону України від 02 травня 2023 року № 3065-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки".

У своїй постанові від 16.04.2025 у справі № 732/1235/24 Верховний Суд вказав, що наведеними змінами були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження із власником.

Отже, суд першої інстанції правильно установив, що на підставі Договору відчуження від 15.04.2025 ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» правомірно без погодження з позивачем відчужило права оренди спірних земельних ділянок на користь ТзОВ «Техресурс», яке набуло статусу орендаря цих земельних ділянок з відповідними правами та обов`язками, зокрема зі сплати орендної плати.

Як установлено, обов`язок зі сплати орендної плати не виконаний жодним орендарем. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідний обов`язок на час вирішення спору по суті наявний саме у діючого орендаря, яким з 15.04.2026 є ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», оскільки строк дії Договору відчуження закінчився, а право оренди відчужувалось лише на один рік.

У пункті 5.1 Договору відчуження, як зазначалось, сторони цього договору погодили, що «цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а щодо невиконаних до цього часу зобов`язань - до повного їх виконання».

У розділі 4 Договору відчуження (п.4.1) передбачено єдиний обов`язок, а саме: «Покупець своєчасно і у повному обсязі проводить розрахунки за придбані права оренди та сприяє Продавцю у виконанні цього Договору».

Таким чином, положення пункту 5.1 про те, що Договір відчуження щодо невиконаних до цього часу (протягом року) зобов`язань діє до повного їх виконання, стосується і зобов`язань продавця, які не виконані .

Позивач вправі був вимагати стягнення орендних платежів із ТзОВ «Техресурс» як із належного орендаря та відповідача під час дії Договору відчуження. Однак на думку суду, незважаючи, що першочергово вимога про стягнення заборгованості з орендної плати у лютому 2026 року була пред`явлена до неналежного відповідача, на час після 15.04.2026 усі обов`язки орендаря знов перейшли саме до ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

Тому суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушеного права ОСОБА_1 як власника земельних ділянок, необхідність захистити порушені права позивача, зокрема у спосіб, який обраний позивачем.

І суд цілком правильно зауважив, що недобросовісна поведінка відповідачів як орендарів, які є юридичними особами аграрного сектору, зокрема в частині укладення без відома позивача неконкретного Договору відчуження, перекладання відповідачами один на одного юридичного обов`язку в частині виконання договорів оренди, відсутність вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок за ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», на думку суду, не можуть бути підставами для відмови ОСОБА_1 у захисті його порушених прав власника землі і відмови у позові.

Згідно з правовим висновком Верховного суду від 02 червня 2025 року у справі №144/1440/22 належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2024 року у справі № 931/190/23 (провадження № 61-14591св23) про усунення перешкод у користуванні майном, а саме земельними ділянками, шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, Верховний Суд дійшов висновку про те, що з урахуванням предмета та підстав позову, відповідних положень законів України: «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що скасування державної реєстрації договорів оренди від 10.05.2023, є неналежним способом захисту порушеного права. При цьому розірвання договорів оренди тягне за собою припинення самого речового права оренди у орендаря ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», а отже, відомості у Реєстрі речових прав повинні відповідати реальному стану речей. Тобто, судове рішення у цій справі, яким розірвано договори оренди є судовим рішенням про припинення речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки) і відповідно до приписів пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для внесення відповідних записів у Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом розірвання договорів оренди відповідає передбаченому у пункті 7 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту цивільних прав та інтересів шляхом припинення правовідношення. Тоді як вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок до ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» є похідною і необов`язковою для захисту порушеного права.

У пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі N 359/3373/16-ц (пункт 152)). Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону N 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (пункт 6.14)).

Встановлено, що згідно з відомостями, які містяться у Державному реєстрі речових прав, право оренди спірних земельних ділянок зареєстровано за відповідачем ТзОВ «Техресурс».

У зв`язку з зазначеним, наявні підстави для визнання відсутнім у ТзОВ «Техресурс» права оренди земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0205, площею 1,5989 га, та земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0204, площею 1,5990 га.

Разом з тим, суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості за оренду плату, виходив з того, що ОСОБА_1 не отримав від орендарів ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та надалі ТзОВ «Техресурс» орендної плати за 2024 та 2025 роки у загальному розмірі 35752,9 грн (2 роки * (8938,50 грн + 8937,95 грн).

При цьому стягуючи заборгованість не враховано, що п.4.2 Договору передбачено що з суми орендної плати орендарем як податковим агентом утримуються податки.

Згідно з пунктом 164.2.5 статті 164 Податкового Кодексу України (ПК) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

У відповідності до положень пункту 170.1.1. статті 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Тому відповідач як орендар та податковий агент орендодавця має обов`язок з перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з прибутку нарахованого позивачу. Відповідно до п 4.1 договору сторони погодили фіксований річний розмір орендної плати - 8 938,50 грн, тому з врахуванням податків у розмірі 23% (військовий збір за ставкою 5 % та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %), підлягає стягненню 27530,58 грн (6882,64 грн+6882,64 грн *2 роки).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої з ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати підлягає зміні: необхідно стягнути з ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за земельні ділянки 27530 грн 58 коп. В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374,376 ,381- 384, 389-391 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» адвоката Гарагуци Івана Федоровича задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року змінити в частині розміру стягнутої з ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати.

Стягнути з ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за земельні ділянки 27530 (двадцять сім тисяч п`ятсот тридцять) грн 58 коп..

В решті рішення залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 22 жовтня 2026 року

Судді: Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

І.О.Максюта

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
20.10.2026 Постанова № 140777815 Івано-Франківський апеляційний суд
16.10.2026 Ухвала № 140679770 Івано-Франківський апеляційний суд
13.10.2026 Ухвала № 140542532 Івано-Франківський апеляційний суд
28.08.2026 Ухвала № 139300317 Івано-Франківський апеляційний суд
24.08.2026 Ухвала № 139174882 Івано-Франківський апеляційний суд
07.08.2026 Ухвала № 138817652 Івано-Франківський апеляційний суд
30.06.2026 Рішення № 138016071 Галицький районний суд Івано-Франківської області
30.06.2026 Рішення № 137805998 Галицький районний суд Івано-Франківської області
27.03.2026 Ухвала № 135220462 без тексту Галицький районний суд Івано-Франківської області
27.03.2026 Ухвала № 135181238 без тексту Галицький районний суд Івано-Франківської області
18.02.2026 Ухвала № 134155783 без тексту Галицький районний суд Івано-Франківської області
06.02.2026 Ухвала № 133876413 без тексту Галицький районний суд Івано-Франківської області