Рішення № 140874309 у справі № 496/1359/26 від 21.10.2026

Справа № 496/1359/26

Провадження № 2/496/2412/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря - Сурженка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕКСОРА ФІНАНС» (колишня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ»), код ЄДРПОУ 40274286, юридична адреса: індекс 01001, Київська область, м. Київ, Майдан Незалежності, буд. 2, оф. 712, до

відповідачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представник позивача - повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи без його участі,

відповідачка - повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та відповідачки.

1. 17.02.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» (далі - позивач та/або ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ»), в особі представника, звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка та/або позичальник) з вимогами про стягнення заборгованості за Договором № 1440692 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 15.04.2024 року на суму 11500,00 гривень та суми сплаченого судового збору.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 15.04.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою укладений Договір споживчого кредиту № 1440692, у формі електронного документу з використанням електронного підпису. На підставі договору відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 2500,00 гривень шляхом їх зарахування на його банківську картку № НОМЕР_2 . Строк кредитування становить 360 днів, а процентна ставка за користування коштами - 2,5 % від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору. Первісний кредитор виконав свій обов`язок перед відповідачкою. В порушення умов договору відповідачка не виконала свої зобов`язання, своєчасно не повернула отриманих коштів та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка складає 11500,00 гривень. 18.12.2024 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 18.12.24, відповідно до умов якого ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідачки. У зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.

3. Відповідачка відзив на позов не надала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позову просив розглядати справу за його відсутності, на заявлених вимогах наполягав в повному обсязі, просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи. (зворотній а.с. 5)

5. До позовної заяви представником позивача було долучене клопотання про витребування доказів. (зворотній а.с. 6-7)

6. 20.10.2026 року на адресу суду від представника позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява про зміну найменування позивача, якою повідомив, що рішенням загальних зборів учасників Товариства змінено найменування з Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕКСОРА ФІНАНС». (а.с. 32-33)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 року цивільна справа № 496/1359/26 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 11)

8. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03.03.2026 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Окрім того, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 14-15)

10. Відповідачка, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подала до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленою належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

11. Оскільки відповідачка була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 Цивільно-процесуального кодексу України - шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 19) та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Біляївського районного суду Одеської області в мережі Інтернет (а.с. 25, 27), в судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

12. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

13. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, останній зазначив, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «адресат відмовився» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

14. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

15. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

16. Судом встановлено, що 15.04.2024 року з метою отримання фінансових послуг відповідачка звернулася до ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту продукту, інформація в якому є актуальною та зберігає чинність до 15.04.2024 року (ЕС).

17. 15.04.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1440692 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит на суму 2500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 360 днів. (ЕС)

18. Сторонами був узгоджений графік платежів, що є Додатком № 1 до Договору № 1440692 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 15.04.2024 року. (ЕС)

19. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за Договором № № 1440692 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 15.04.2024 року виконало, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250708-260 від 08.07.2025 року. (ЕС)

20. Листом від 21.04.2026 року АТ «Державний ощадний банк України» повідомило суду, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та надано виписку про рух коштів по картці. (а.с. 21, 22)

21. 18.12.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» був укладений Договір факторингу № 18/12/24, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти (розмір фінансування) в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. (ЕС)

22. Факт укладення Договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 року підтверджується копією платіжної інструкції № 201 від 19.12.2024 року (ЕС)

23. З копії детального розрахунку заборгованості з особового рахунку ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 10.04.2025 року розмір заборгованості відповідачки за Договором № 1440692 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 15.04.2024 року складає 11500,00 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 2500,00 гривень, заборгованості по несплаченим відсоткам - 9000,00 гривень. (ЕС)

24. Протоколом № 25 Загальних зборів учасників ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» від 09.10.2026 року вирішено змінити назву товариства з «Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕКСОРА ФІНАНС». Справжність підпису голови Загальних зборів засвідчено 09.10.2026 року Біловар І.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №№ 2002, 2003. (а.с. 36-37)

25. У зв`язку зі зміною назви юридичної особи, 09.10.2026 року були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с. 38-40)

V. Оцінка Суду.

26. В ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

27. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

29. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

30. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

31. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов`язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов`язання - це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов`язана особа - як боржник.

32. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

33. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

34. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

35. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

36. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

37. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

38. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

39. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

41. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

42. За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

43. Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); в) факторингу (глава 73 ЦК України).

44. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

45. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

46. Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

47. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

48. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

49. Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

50. Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

51. Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

52. За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

53. Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

54. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

55. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

56. У постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

57. Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 року у справі № 911/3185/20).

58. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

59. Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

60. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

61. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

62. У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

63. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19.

64. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

65. З матеріалів справи Судом встановлено, що 15.04.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 1440692 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

66. Оцінюючи доводи позивача на предмет набуття ним права грошової вимоги до відповідача за наведеним вище кредитним договором, який укладався останнім з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», суд відзначає наступне.

67. З додатків, які долучені до позовної справи Суд позбавлений можливості встановити факт переходу прав вимоги до відповідачки, від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» в зв`язку з тим, що стороною позивача не надано копій належно оформлених та підписаних Акту прийому передачі документів за Договором факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 року та Реєстру прав вимоги, ні в паперовій, ні в електронній формі, з яких би вбачалося, що до ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» перейшло право вимоги до відповідачки на підставі вказаного Договору факторингу. Тому надати правову оцінку вказаному факту не є можливим. Суд не може прийняти до уваги один лише Договір факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 року, з урахуванням того, що він не персоніфікований в частині боржників тому Суд позбавлений можливості перевірити факт набуття позивачем права вимоги саме до відповідачки та саме за цим Договором № 1440692 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 15.04.2024 року.

68. Суд не приймає до уваги витяг із Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 18.12.2024 року до Договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 року (а.с. 6) так як цей доказ є не належним, є складовою частиною позовної заяви та сформований одноособово в підсистемі «Електронний суд», а також не містить підтвердження взаємної згоди сторін, а саме їх підписів та печаток.

69. Окрім того матеріали справи не містять відомостей про повідомлення та направлення інформації відповідачці про відступлення прави вимоги за Договором № 1440692 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 15.04.2024 року від Первісного кредитора до ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ».

70. З урахуванням норм законодавства та правових висновків, викладених у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 2-127/11, провадження № 61-1648св17; Постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 року в справі № 916/2286/16; Постанові Касаційного цивільного суду від 23.09.2020 року у справі № 185/1054/16-ц, провадження № 61-7162св20 належними і достатніми доказами набуття права вимоги мають бути: засвідчена копія договору про правову підставу переходу права вимоги, актів приймання - передачі права вимоги та кредитної справи, докази фактичної оплати новим кредитором за відповідним договором. Лише разом ці докази доводять набуття новим кредитором права вимоги.

71. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

72. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

73. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

74. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВС від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах- зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

75. Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

76. Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

77. Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності з урахуванням вимог ст.ст. 76-82 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами перехід до нього права вимоги за Договором № 1440692 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 15.04.2024 року, зокрема не підтвердив безперервність та дійсність ланцюга відступлення права вимоги і передачу кредитної справи та первинних документів на кожному етапі. За таких обставин позивач не підтвердив що є кредитором у відповідному зобов`язанні, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

78. На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем при поданні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕКСОРА ФІНАНС» (колишня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ») до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.

2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

5. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

7. Повний текст рішення складено 21.10.2026 року.

Суддя О.П. Портна