Справа № 183/4241/26
№ 2/183/5296/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самарівської міської ради Дніпропетровської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченка Олександра Михайловича, про:
- встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем, ОСОБА_2 , який помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07 грудня 2021 року, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07 грудня 2021 року, права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просив: встановити факт того, що ОСОБА_2 , який помер, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 07 грудня 2021 року, є двоюрідним дядьком ОСОБА_1 ; встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його двоюрідного дядька, ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивач указав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - спадкове майно), яке не належить до самочинного будівництва. Позивач є єдиною особою, яка належним чином та у передбачений законом строк скористалася своїм правом на спадкування, звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Інші можливі спадкоємці спадкодавця не виявили наміру прийняти спадщину, у зв`язку з чим жодних заяв про прийняття спадщини у встановлений законом строк подано не було. Заповіт від імені ОСОБА_2 відсутній, у зв`язку з чим спадкування має здійснюватися за законом, відповідно до вимог ЦК України. Приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченком Олександром Михайловичем винесено постанову від 21 жовтня 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмову у видачі свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, що находиться за адресою АДРЕСА_1 , після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю родинного зв`язку між спадкодавцем та спадкоємцем. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . У вказаному шлюбі народився син - ОСОБА_2 , який є спадкодавцем у цій справі. ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою ОСОБА_3 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . У зазначеному шлюбі народилася донька - ОСОБА_7 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 » та є матір`ю позивача. Таким чином: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є рідними сестрами; їхні діти, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 є двоюрідними братом та сестрою. Таким чином ОСОБА_1 є двоюрідним племінником ОСОБА_2 . Вжиті позивачем дії на підтвердження родинного зв`язку результатів не дали через перебування оригіналів доказів на території країни агресора. Інші можливі спадкоємці спадкодавця не виявили наміру прийняти спадщину. Позивач указує, що ОСОБА_1 фактично проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю протягом тривалого часу. Також ОСОБА_1 після смерті своєї матері, ОСОБА_10 перебував на повному утриманні ОСОБА_2 . Рішенням від 09 серпня 1985 року № 402/І ОСОБА_2 було призначено опікуном над ОСОБА_1 , 1983 року народження.
Постановленою суддею ухвалою від 16 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху. 20 квітня 2026 року позивачем виправлено недоліки позову.
Постановленою суддею ухвалою від 21 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Витребувано докази у виді спадкової справи та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. 13 травня 2026 року та 17 червня 2026 року, відповідно, докази отримані судом.
16 липня 2026 року позивачем подано заяву про часткову зміну предмету позову до редакції, яка розглядається. Заява обґрунтована тим, що скориставшись наданим судом часом позивач додатково проаналізував матеріали справи, зібрані докази та характер спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність зміни предмета позову шляхом викладення позовних вимог у новій редакції.
В підготовчому засіданні 17 липня 2026 року ухвалами суду прийнято заяву про часткову зміну предмету позову, долучено докази, подані позивачем та задоволено клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 12 жовтня 2026 року допитано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_12 . Прийнято відмову позивача від допиту свідка ОСОБА_11 .
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у свою відсутність. Відзиву не подав, в заяві просив розглянути справу у чіткій відповідності до вимог діючого законодавства /а.с.62/.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши доводи позовної заяви, перевіривши їх матеріалами справи та показаннями свідків, суд установив таке.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наданої суду копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Новомосковської міської ради 24 лютого 1988 року на підставі рішення від 12 лютого 1988 року № 56/2, житловий будинок АДРЕСА_2 належав ОСОБА_2 ; на звороті документа міститься відмітка про реєстрацію права в бюро технічної інвентаризації, відомості про запис відомостей про право в реєстрову книгу за № 12355-77.
Подані позивачем у копії технічний паспорт, виготовлений 16 березня 2026 року, схематичний план домоволодіння та матеріали технічної інвентаризації характеризують об`єкт нерухомості.
Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 лютого 2026 року № 464993023, подана позивачем у копії підтверджує відсутність запису про зареєстроване право власності за адресою спірного нерухомого майна.
Також убачається, що Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 402/1 від серпня 1985 року ОСОБА_2 призначено опікуном над неповнолітнім ОСОБА_1 . У тексті рішення зазначено, що мати дитини, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 20 березня 1985 року дитина виховувалася в сім`ї ОСОБА_2 , який є двоюрідним братом її матері.
Акт обстеження житлово-побутових умов від 14 жовтня 1986 року містить відомості про спільне проживання позивача та ОСОБА_2 за адресою будинку АДРЕСА_1 , та сімейні побутові обставини.
Надана позивачем у копії домова книга щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 містить посвідчені відповідними підписами та відтисками марок, печаток відомості про реєстрацію проживання за адресою: ОСОБА_2 , ОСОБА_13 з 1991 року та ОСОБА_1 з 1995 року, повторну їх реєстрацію у 2002 році.
Лист виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 30 вересня 2022 року №2833/02-22 вказує, що на день смерті ОСОБА_2 за тією самою адресою були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_14 .
Наданою на виконання ухвали суду копією спадкової справи підтверджено, що 29 вересня 2022 року приватним нотаріусом Шевченком О. М. заведено спадкову справу №118/2022 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер спадкової справи у Спадковому реєстрі - 69740952.
29 вересня 2022 року ОСОБА_1 подано нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно спадкодавця.
Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру, сформовані 29 вересня 2022 року містять відомості про відсутність за параметрами пошуку заповітів, спадкових договорів та раніше заведеної спадкової справи щодо ОСОБА_2 . Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі від тієї ж дати підтверджує заведення спадкової справи № 118/2022.
Лист виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 29 вересня 2022 року №2833/02-22, який міститься у спадковій справі свідчить, що спадкодавець був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на день його смерті за цією адресою були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_14 .
Постановою приватного нотаріуса Шевченка О. М. від 21 жовтня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з мотиву документального непідтвердження родинного зв`язку зі спадкодавцем.
Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 07 травня 2026 року повторно підтверджує відомості про зареєстровану спадкову справу № 118/2022 та дату її заведення. Серед наданих 14 аркушів копії спадкової справи немає заяв брата і сестри спадкодавця про прийняття спадщини.
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про шлюб установлено наявність шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_13 . Актових записів про дітей чи про батьків, згідно з відповіддю Самарівського ВДРАЦС у Самарівському районі Дніпропетровської області від 11 червня 2026 року № 945/31.19-31 в реєстрі не встановлено. З наданої позивачем копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11 жовтня 2006 року вбачається смерть ОСОБА_13 29 вересня 2006 року.
Таким чином, убачається наявність спору щодо встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності за позивачем, як спадкоємцем, на майно, право на яке набула померла особа.
Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення факту, що має юридичне значення, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Водночас, Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» defacto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом»
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
В п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, зокрема суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю та постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка.
Згідно з ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї. Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства. Європейський суд з прав людини при розгляді справи ОСОБА_15 зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.
У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Надані в справу докази у виді актів обстеження, відомостей про прописку позивача у паспорті, домова книга, довідка про проживання підтверджують постійне, безперервне проживання позивача зі спадкодавцем.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , кожний окремо показали суду, що є двоюрідною сестрою / рідним братом ОСОБА_2 . У судовому засіданні свідки підтвердили факт опікунства спадкодавця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , те, що ОСОБА_1 є їхнім та ОСОБА_2 двоюрідним племінником. Показали, що ОСОБА_1 постійно жив сам, а потім і з сім`єю з ОСОБА_2 та ОСОБА_13 . Після смерті ОСОБА_13 . ОСОБА_1 продовжив доглядати за ОСОБА_2 . Упевнено показали, що точно з 2013 року безперервно ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 до дня його смерті, піклувався про нього, придбавав йому їжу, робив ремонти в будинку та працював по господарству. Свідки неодноразово були присутні в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали.
Аналізуючи викладене, суд висновує, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження факти, на які посилається позивач ОСОБА_1 , а саме, що він постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (з 2013 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), був пов`язаний спільним побутом, вів спільне господарство, мав єдиний бюджет, піклувався про нього. Встановлення цього факту необхідне позивачеві для реалізації спадкових прав, у зв`язку з чим вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, суд ураховує таке.
На підставі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Вимогами статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
На підставі статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як роз`яснено в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 715/2537/19 вказано, що «колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на неналежний спосіб захисту прав, обраний позивачем, відсутність постанови нотаріуса про вчинення нотаріальної дії щодо оформлення спадщини та відсутність спору про право, оскільки встановлення факту батьківства ОСОБА_3 зачіпає інтереси його спадкоємців, зокрема його матері ОСОБА_2, яка заперечує батьківство сина щодо дитини позивача, а отже справа правильно розглянута судами в порядку позовного провадження. Апеляційний суд правильно виходив з того, що за умов установлення спорідненості дитини із спадкодавцем, спадкування за законом може відбутися в позасудовий спосіб, в порядку статті 1269 ЦК України.».
Зважаючи на те, що підставою відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину вказано відсутність родинного зв`язку між спадкоємцем та спадкодавцем, рішенням суду встановлено належність позивача до четвертої черги спадкоємців (особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини), що усуває підставу відмови у видачі свідоцтва, інших підстав відмови у реалізації спадкових прав судом не встановлено, наявні підстави для відмови у позові в частині визнання права.
Саме вимога про проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини у такому спорі про спадкування є основною, підставою для спадкування і за умов установлення цього факту, з огляду на відсутність інших спадкоємців за законом, спадкування за законом може відбутися в позасудовий спосіб. Тому у разі встановлення факту саме пред`явлення окремих позовних вимог щодо спадкового майна не вимагається, якщо відсутні інші перешкоди для спадкування у позасудовий спосіб.
Також суд, ураховуючи зміну позивачем позовних вимог (фактичне зменшення кількості немайнових вимог з двох, заявлених уперше до однієї), з урахуванням абзацу другого частини другої статті 6, статі 7 Закону України «Про судовий збір» вважає за необхідне повернути позивачеві надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (5944,80 - 4879,84).
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 315, 319 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт постійного проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті позову - відмовити.
Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у зв`язку зі зменшенням позовних вимог, повернути ОСОБА_1 1 064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 копійок, сплачених у складі судового збору за позовом ОСОБА_1 квитанцією до платіжної Інструкції № 1.626863027.1 від 20 квітня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 22 жовтня 2026 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Самарівська міська рада Дніпропетровської області, код в ЄДРПОУ 34359199; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська обл., м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 14;
третя особа - приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Олександр Михайлович, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська обл., м. Самар, вул. Гідності, буд. 21.
Суддя Д. О. Парфьонов