Рішення № 140879205 у справі № 214/3692/25 від 12.10.2026

Справа № 214/3692/25

2/214/2192/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Собченко Н.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідачів - Стороженко С.І., Новікової С.А., Шерстюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника, у квітні 2025 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 752000 грн. в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди та 376000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 лютого 2015 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за ознаками використання завідомо підробленого документу. Так, слідчим було зазначено, що ОСОБА_2 (позивач у даній справі), будучи директором ТОВ «Євромонтаж», підписав додатки до договору підряду №01/09/2010 від 01.09.2010 року: договірна ціна №47, відомість ресурсів до локального кошторису №47, локальний кошторис №47, відомість ресурсів до локального кошторису №47 (ВДЦ №1); в яких внаслідок зайвого включення за позицією Р13-10048-7 СНиРрс-Р13 «Праймер покрівлі бітумною мастикою» завищено загальну вартість виконання підрядних робіт, що є порушенням вимог Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України №174 від 27.08.2000 року. Після виконання протягом вересня 2010 року підрядних робіт ТОВ «Євромонтаж» з ремонту м`якої покрівлі даху за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, 9, відповідно до умов договору підряду №01/09/2010 від 01.09.2010 року та додатків до нього, наприкінці вересня 2010 року, знаходячись у службовому кабінеті ДП «Навчально-курсовий комбінат «Кривбасбуд» ДАТ «Будівельна компанія «УКРБУД», директор ТОВ «Євромонтаж» Ізранцев В.І., за рахунок грошових коштів, які були виділені на ремонт покрівлі даху адміністративної будівлі, заздалегідь усвідомлюючи, що фактичні обсяги та вартість робіт є меншими, ніж вказано в договорі підряду, зокрема внаслідок зайвого включення позиції Р13-10048-7 СНиРрс-Р13 «Праймер покрівлі бітумною мастикою» завищив загальну вартість виконання підрядних робіт, умисно підтвердив своїм підписом завідомо неправдивий акт №47-1-09 прийому виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, який містить неправдиві відомості щодо обсягу вартості проведених робіт ТОВ «Євромонтаж», на підставі якого в подальшому підрядні роботи були прийнято замовником ДП «Навчально-курсовий комбінат «Кривбасбуд» ДАТ «Будівельна компанія «УКРБУД».

Цього ж дня, тобто 26 лютого 2015 року позивачу було повідомлено про завершення досудового розслідування та вручено обвинувальний акт.

При цьому, на досудовому слідстві права позивача адвокатом не захищались, позаяк слідчий вмовив його про необхідність швидкого завершення досудового слідства, вказавши, що адвокат може приймати участь в судовому розгляді справи.

Про направлення обвинувального акту до суду позивач не знав, його ухвалами Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.04.2015 року та від 15.05.2015 року було піддано примусовому приводу.

Так, після залучення адвоката до участі у розгляді кримінального провадження в суді, останнім зазначалось про необхідність призначення у кримінальному провадженні експертизи, оскільки як вчинення кримінального правопорушення позивачу пред`являлось те, що в документах з ремонту даху адміністративної будівлі повинно було зазначено про два рази покриття даху праймером, в той час як в документах зазначено, що дах адміністративної будівлі вкривався праймером чотири рази, а все досудове розслідування складалось виключно із витребування у дружини позивача ( ОСОБА_3 - директора ТОВ «Євромонтаж») ряду документів, та опитування свідків - працівників податкової інспекції, які пояснили, що на дах адміністративної будівлі вони не піднімались, не виясняли скільки разів дах адміністративної будівлі в дійсності було вкрито праймером, при цьому жодної експертизи, яка б підтвердила кількість разів вкриття даху будівлі праймером в рамках проведення досудового розслідування призначено не було. Однак, у призначенні експертизи стороні захисту ухвалою суду від 18.01.2017 року було відмовлено та зауважено при цьому, що подання вказаного клопотання направлене на тяганину по справі.

Продовжуючи здійснювати захист, адвокатом 02 лютого 2017 року було подано клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, яке ухвалою суду від 03.03.2017 року було задоволено та у вказаному кримінальному провадженні було призначено експертизу, однак яка проведена так і не була.

Разом з тим, 10 жовтня 2018 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи, про призначення якої сторона захисту вказувала ще на початку судового розгляду справи та яке ухвалою суду від 17.10.2018 року було задоволено та призначено у кримінальному провадженні судову будівельно-технічну експертизу.

Так, судом було отримано висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №6657-18, відповідно до якого експерту не надалось за можливе встановити кількість шарів по грунтуванню основи покрівлі та, відповідно, не можливо встановити фактичну їх товщину та фактичні витрати мастики бітумної (праймеру) при виконанні даних видів робіт.

Постановою про відмову від публічного обвинувачення від 22.12.2022 року, прокурор відмовився від публічного обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою суду від 26.12.2022 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України було закрито на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України - у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Таким чином, позивач вважає, що якби орган досудового розслідування виконав свій обов`язок щодо всебічного, повного та об`єктивного розслідування справи та призначив у справі експертизу, на призначенні якої сторона захисту наполягала увесь час розгляду справи в суді, то дане кримінальне провадження взагалі не було б передано до суду та закрито на стадії досудового розслідування. Однак, позивач більше п`яти років вимушений був доводити свою невинуватість, чим йому було завдано неабияку моральну шкоду, яка виразилась в порушенні нормальних його життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими, зокрема із знайомими, дружиною та співпрацівниками, оскільки він постійно вимушений був виправдовуватись перед оточуючими, перед контрагентами, що він не є злочинцем. Репутація позивача серед знайомих також була втрачена, адже поза очі він чув розмови, що з ним краще не мати справи, адже його «судять» за корисливий злочин. Позивач вимушений був постійно ходити до суду, доводити свою невинуватість та відчувати відчай і хвилювання, що його буде незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, яке він не вчиняв.

За період перебування під судом та слідством у позивача погіршився стан здоров`я та взаємовідносини з рідними та знайомими, було обмежено його право у виїзді за межі міста, позаяк його могли у будь-який момент викликати до суду чи прокуратури, адже він надав особисте зобов`язання, у випадку порушення якого цілком зрозуміло, що запобіжний захід було б змінено на більш суворий.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Разом із тим, позивач просив суд стягнути 376000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, вирахувані як 50% від визначеного ним розміру завданої йому моральної шкоди та на підтвердження понесення яких після ухвалення судом рішення у цій справі ним буде надано перелік робіт, виконаних адвокатом, наведений в акті приймання-передачі виконаних робіт.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник Дніпропетровської обласної прокуратури у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, долученому до матеріалів справи, згідно з якими звернуто увагу суду на те, що сума у 752000 грн. є надмірно високою і не відповідає принципам розумності та співмірності. Позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про настільки глибокі та тривалі моральні страждання, що вимагали б такої значної компенсації. Заявлена сума є суб`єктивним бажанням позивача, а не об`єктивною оцінкою завданої шкоди. Крім того, позивач не надав доказів того, що його «моральні страждання», «втрата репутації» чи «погіршення стану здоров`я» були безпосередньо спричинені діями органів прокуратури та досудового слідства. Зазначений позивачем період у 7 років і 10 місяців не підкріплений конкретними фактами та доказами, які б дозволяли суду віднести всі ці страждання саме до дій прокуратури протягом усього цього часу. Наведені обставини засвідчують, що у позивача відсутнє право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Щодо витрат позивача на правничу допомогу зазначено, що такі витрати відшкодовуються за умови їх належного документального підтвердження, тоді як визначена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 376000 грн., зважаючи на категорію складності справи, відсутність детального опису наданих адвокатом послуг, виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, не відповідає реальності адвокатських витрат у конкретних обставинах справи і її складності, тому не є співмірною та не відповідає принципу справедливості.

Представник Державної казначейської служби України у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, долученому до матеріалів справи, згідно якого представник просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог посилаючись на те, що сам факт тривалого досудового розслідування кримінального провадження не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування заподіяли позивачу моральної шкоди. Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу зазначено, що такі витрати не підтверджені належними доказами, а тому у їх стягненні також слід відмовити.

Представник Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у судовому засіданні також заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, долученому до матеріалів справи, згідно якого представник просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог посилаючись на те, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, психосоматичних та психоемоційних змін, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків, стану та стосунків внаслідок зневажливого ставлення до виконання обов`язків, що виразилось у бездіяльності органу досудового розслідування, на думку останнього, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між вказаними наслідками та діяннями, що в свою чергу вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Разом із тим, зазначено, що відсутні правові підстави для розподілу та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 376000 грн., так як позивачем не надано розрахунку понесених витрат із зазначенням детального опису виконаних робіт (наданих послуг), часу, витраченого на виконання послуг адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Так, 26 лютого 2015 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за ознаками використання завідомо підробленого документу, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201504[телефон приховано] від 26.01.2015 року.

Цього ж дня, тобто 26 лютого 2015 року позивачу було повідомлено про завершення досудового розслідування та вручено обвинувальний акт.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження №210/774/15-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, яке надійшло до суду у виконання ухвали суду від 03.12.2025 року в частині витребування доказів, обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 надійшов до суду 02 березня 2015 року.

Постановою про відмову від публічного обвинувачення від 22.12.2022 року, прокурор відмовився від публічного обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою суду від 26.12.2022 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України було закрито на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України - у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, ОСОБА_2 перебував під слідством та судом з 26 лютого 2015 року до 26 грудня 2022 року (з моменту повідомлення про підозру і до постановлення ухвали судом про закриття кримінального провадження) - 94 місяці.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 року у справі №487/6970/20).

Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжито термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не з виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №477/874/19).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Згідно ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди, зокрема, виникає у випадку закриття кримінального правопорушення за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): моральна шкода.

За змістом ст. 4 цього ж Закону відшкодування шкоди у випадку, передбаченому п. 5 ст. 3 провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 цього ж Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахування обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом.

Як роз`яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі №346/5428/17 зазначено, що «у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування».

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №686/23731/15-ц, де зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №236/893/17, постановах Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі №754/8730/19, від 03.03.2021 року у справі №638/509/19.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Отже, з наведених вище обставин справи судом установлено, що позивач перебував під слідством та судом з 26 лютого 2015 року до 26 грудня 2022 року (з моменту повідомлення про підозру і до постановлення ухвали судом про закриття кримінального провадження), тобто 94 місяці.

Разом із тим, враховуючи, що постановою про відмову від публічного обвинувачення від 22.12.2022 року, прокурор відмовився від публічного обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення та ухвалою суду від 26.12.2022 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України було закрито на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України - у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, суд уважає, що позивач має право на відшкодування шкоди відповідно до положень ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

При цьому суд зазначає, що при визначенні розміру відшкодування позивачу моральної шкоди слід врахувати глибину завданих йому душевних страждань, наявність негативних наслідків морального характеру внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, тривалість перебування позивача під судом і слідством, наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також вимоги розумності та справедливості, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Разом із тим, суд зауважує, що факт перебування позивача під слідством та судом, закриття кримінальної справи за недоведеністю наявності у його діях складу кримінального правопорушення, вже є достатньою правовою підставою для отримання компенсації від держави у порядку, визначеному положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Так, аналізуючи встановлені у судовому засіданні обставини у справі, звертаючи увагу на те, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у понесених ним моральних (душевних) страждань є, зокрема, доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане тривалим перебуванням під слідством та судом, витрати зусиль, спрямованих на захист своїх прав і свобод в суді, суд вважає, що відповідно до положень ст. 1176 ЦК України та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню позивачеві підлягає моральна шкода у визначеному ним розмірі 752000 грн., виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом: 94 місяці (період з 26 лютого 2015 року до 26 грудня 2022 року - час перебування позивача під слідством та судом) х 8000 грн. (мінімальна заробітна плата у місячному розмірі, установлена з 01 січня 2025 року відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»), що буде необхідним та достатнім для компенсації йому негативних наслідків морального характеру, тобто буде достатньою для нього сатисфакцією та не призведе до необґрунтованого збагачення.

Щодо вимог про стягнення понесених позивачем витрат, пов`язаних з наданням йому правничої допомоги на час розгляду даної справи, суд зазначає наступне.

Крім того, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, у якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень.

Визначаючи суму відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати на правову допомогу мають бути документально підтвердженні та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, оскільки у позовній заяві сторона позивача зазначила, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу перелік робіт, виконаних адвокатом, наведений в акті приймання-передачі виконаних робіт буде надано після ухвалення судом рішення у цій справі, суд не вирішує питання про розподіл та стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення даного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 12, 13, 19, 23, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40108866, адреса: 49101, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А), Дніпропетровської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909938, адреса: 49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38), Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 752000 (сімсот п`ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.

Повне рішення складено 22 жовтня 2026 року.