ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 року м. Полтава Справа № 440/11374/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
20 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" (надалі - позивач) до Полтавської міської ради (надалі - відповідач), у якій позивач просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради, яка полягає у не розгляді у встановлений законом місячний строк клопотання Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" від 18.06.2026 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 2) зобов`язати Полтавську міську раду прийняти рішення, яким надати Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2218 га в постійне користування, для будівництва та обслуговування будівель релігійних організацій (код 03.04 згідно з КВЦПЗД), розташованої в с. Абазівка, вул. Шкільна, Полтавського району Полтавської області.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Полтавською міською радою у порушення вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не розглянуто на пленарній сесії клопотання позивача від 18.06.2026 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11374/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08 вересня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 22-27/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Управлінням з питань містобудування та архітектури при розгляді клопотання позивача від 18.06.2026 р. встановлено відсутність правовстановлюючих документів на існуючий об`єкт нерухомого майна культової споруди (храм), який розташований на земельній ділянці площею 0,2218 га по вул. Шкільна в с. Абазівка, Полтавського району, Полтавської області, що унеможливило підготувування проєкту рішення.
11 вересня 2026 року суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 34-37/, у якій зазначено, що обов`язок, встановлений частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України, покладено на раду, як орган місцевого самоврядування, а не на її апарат. За цією нормою відповідний орган розглядає клопотання у межах своїх повноважень у місячний строк і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Визначений Регламентом порядок підготовки проєкту рішення не встановлює жодних обов`язків для особи, яка звернулася з клопотанням, і не може протиставлятися такій особі. Позивач не має ані обов`язку, ані правової можливості ініціювати підготовку проєкту рішення, його погодження, включення до порядку денного чи скликання сесії - усі ці дії належать до внутрішньої компетенції відповідача.
У відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
15 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив /а.с. 39-42/, у яких зазначено, що відповідач діяв у відповідності до норм законодавства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі №440/11374/26.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Релігійна організація "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області", зареєстрована як юридична особа, звернулася до Полтавської міської ради із клопотанням від 18.06.2026 (вхідний №04-66/1/9744 від 18.06.2026) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області", площею 0,2218 га для будівництва та обслуговування будівель релігійних організацій (код згідно з КВЦПЗД 03.04) в с. Абазівка, вул. Шкільна, Полтавського району Полтавської області для подальшого оформлення правоустановчих документів (речового права) на культову споруду (храм) /а.с. 28, зворот а.с. 28/.
До вказаного клопотання позивачем було додано: копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань /зворот а.с. 28, а.с. 29/; кадастровий план земельної ділянки /зворот а.с. 29; викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с. 30/.
Листом Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23.06.2026 №01-02-01-14/1209/309 позивача повідомлено, що враховуючи наявність на земельній ділянці, яка пропонується для відведення, культової споруди, що підтверджується матеріалами топографо-геодезичної зйомки М1:2000, яка розроблена у 2014 році ТОВ «Українські земельні ресурси» та наданим до звернення кадастровим планом, що виконаний ФОП ОСОБА_1 , для подальшого розгляду питання стосовно оформлення права користування земельною ділянкою необхідно надати правовстановлюючі документи на існуючий об`єкт нерухомого майна культової споруди (храм) /а.с. 31/.
Вважаючи, що відповідачем Полтавською міською радою допущено бездіяльність, яка полягає у не розгляді у встановлений законом місячний строк клопотання Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" від 18.06.2026 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі:
проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як встановлено судом, юридична особа Релігійна організація "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" звернулася до Полтавської міської ради із клопотанням від 18.06.2026 (вхідний №04-66/1/9744 від 18.06.2026) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області", площею 0,2218 га для будівництва та обслуговування будівель релігійних організацій (код згідно з КВЦПЗД 03.04) в с. Абазівка, вул. Шкільна, Полтавського району Полтавської області для подальшого оформлення правоустановчих документів (речового права) на культову споруду (храм) /а.с. 28, зворот а.с. 28/. До вказаного клопотання позивачем було додано: копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань /зворот а.с. 28, а.с. 29/; кадастровий план земельної ділянки /зворот а.с. 29; викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с. 30/.
У поданій заяві позивачем зазначено орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, до заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, що відповідає вимозі частини 2 статті 123 Земельного кодексу України.
Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення документації із землеустрою без надання дозволу на її розроблення, передбаченого цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. При цьому підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до приписів пунктів "а", "б", "в", "к" частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а для розгляду питань щодо: надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, відведення земельних ділянок (крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини) - не менше одного разу на місяць; передачі земельних ділянок у користування для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесені до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг; передачі земельних ділянок у користування для розміщення лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; розроблення та затвердження документації із землеустрою з метою такої передачі; проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з метою такої передачі - не менше одного разу на два тижні (за наявності поданих до відповідної ради заяв).
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Таким чином, рішення з питань надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймається виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради у формі рішення та не може оформлятися листами ради чи виконавчого комітету ради чи управлінь виконавчого комітету у відповідь на клопотання заявника.
Клопотання від 18.06.2026 (вхідний №04-66/1/9744 від 18.06.2026) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області", площею 0,2218 га для будівництва та обслуговування будівель релігійних організацій (код згідно з КВЦПЗД 03.04) в с. Абазівка, вул. Шкільна, Полтавського району Полтавської області всупереч наведеним вище нормам права не було розглянуто та вирішено на пленарному засіданні Полтавської міської ради.
Натомість, листом Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23.06.2026 №01-02-01-14/1209/309 позивача повідомлено, що враховуючи наявність на земельній ділянці, яка пропонується для відведення, культової споруди, що підтверджується матеріалами топографо-геодезичної зйомки М1:2000, яка розроблена у 2014 році ТОВ «Українські земельні ресурси» та наданим до звернення кадастровим планом, що виконаний ФОП ОСОБА_1 , для подальшого розгляду питання стосовно оформлення права користування земельною ділянкою необхідно надати правовстановлюючі документи на існуючий об`єкт нерухомого майна культової споруди (храм) /а.с. 31/.
Отже, питання, розгляд якого мав здійснюватися виключно на пленарному засіданні сесії Полтавської міської ради та за результатами розгляду якого відповідач Полтавська міська рада мала прийняти акт у формі рішення, у порушення вимог статей 12, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 122, 123 Земельного кодексу України Полтавською міською радою не розглянуто та не прийнято жодного рішення з числа тих, які Полтавська міська рада має ухвалити за законом.
Відсутність належним чином оформленого рішення Полтавської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою чи відмову у його наданні свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом у місячний строк.
Отже, у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача Полтавської міської ради, яка є порушенням прав позивача на розгляд суб`єктом владних повноважень його клопотання у встановленому законодавством порядку, що потребує судового захисту.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області", площею 0,2218 га для будівництва та обслуговування будівель релігійних організацій (код згідно з КВЦПЗД 03.04) в с. Абазівка, вул. Шкільна, Полтавського району Полтавської області та зобов`язати Полтавську міську раду розглянути клопотання Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" від 18 червня 2026 року (вхідний №04-66/1/9744 від 18 червня 2026 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області", площею 0,2218 га для будівництва та обслуговування будівель релігійних організацій (код згідно з КВЦПЗД 03.04) в с. Абазівка, вул. Шкільна, Полтавського району Полтавської області.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями.
У світлі такого правового регулювання, надані процесуальним законом повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
У даному випадку відповідач не вирішив порушене заявником питання і не ухвалив з цього приводу жодного акту у формі та за процедурою, визначеною законом.
Враховуючи, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянув відповідне питання, не надав оцінки поданим позивачем документам та не прийняв за результатами розгляду акт у формі рішення, позовна вимога про зобов`язання Полтавської міської ради прийняти рішення, яким надати Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2218 га в постійне користування, для будівництва та обслуговування будівель релігійних організацій (код 03.04 згідно з КВЦПЗД), розташованої в с. Абазівка, вул. Шкільна, Полтавського району Полтавської області, - є такою, що у цій справі виходить за межі завдань адміністративного судочинства, передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.
При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, позов Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" підлягає задоволенню частково.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн., тобто у більшому розмірі, що підтверджується квитанцією про сплату №2196-5444-5506-2260 від 19.08.2026 /а.с. 4/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 17/.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3328 гривень.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на викладене вище, оскільки позов подано до суду в електронній формі, позивач повинен сплатити за подання позовної заяви немайнового характеру судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (3328 грн. * 0,8).
Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, при частковому задоволенні позову Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. = (2662,40 грн./2).
У позову позивачем заявлено клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представленні інтересів позивача у цій справі здійснював адвокат Януш Анна Іванівна на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії ВІ №1421686, виданого 18.08.2026 Адвокатським об`єднанням "ПАРТНЕРИ" /а.с. 5/.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду копію договору №20260430/1 про надання професійної правничої допомоги від 30.04.2026 /зворот а.с. 12, а.с. 13/; копію опису робіт (наданих послуг), виконаних АО "ПАРТНЕРИ" на суму 50000 грн. /а.с. 15/; копію квитанції №20260430/1 від 30.04.2026 про сплату Релігійною організацією "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" гонорару у розмірі 50000 грн. АО "ПАРТНЕРИ" /зворот а.с. 15/.
Підпунктом 1.1 пункту 1 договору, укладеного між Адвокатським об`єднанням "ПАРТНЕРИ" (надалі - АО) та Релігійною організацією «Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області» (надалі - клієнт), передбачено, що АО бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.
Згідно підпункту 4.2 пункту 4 договору за правничу допомогу, передбачену в п. 1.2. договору клієнт сплачує АО винагороду (гонорар). Гонорар за даним договором не є фіксованим та залежить від обсягу виконаних робіт та наданих послуг. Попередня оплата за даним договором становить 50000,00 грн. Остаточна сума гонорару погоджується сторонами в додатковій угоді до даного договору.
Відповідно підпункту 3.1 пункту 3 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 №280/3242/19.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №1740/1900/18.
У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, що призначена до розгляду та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 50000,00 грн. є завищеною щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії як складність справи та витрачений адвокатом час.
Керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт (наданих послуг), обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, а також враховуючи час необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), суд дійшов висновку, що сукупність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг ) у цій справі підлягають оцінці в суму 8647 грн. загалом (в установленому статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у 2026 році розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня - 8647 гривень).
Таким чином, дослідивши на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, значенню справи для сторони, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4323,50 грн. (8647 грн. /2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 80, 132, 134, 139, 229, 241-245, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
Позов Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" (вул. Білоуська Івана, 2, с. Абазівка, Полтавський район, Полтавська область, 38715, ідентифікаційний код 24824836) до Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 24388285) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області", площею 0,2218 га для будівництва та обслуговування будівель релігійних організацій (код згідно з КВЦПЗД 03.04) в с. Абазівка, вул. Шкільна, Полтавського району Полтавської області.
Зобов`язати Полтавську міську раду розглянути клопотання Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" від 18 червня 2026 року (вхідний №04-66/1/9744 від 18 червня 2026 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Релігійній організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області", площею 0,2218 га для будівництва та обслуговування будівель релігійних організацій (код згідно з КВЦПЗД 03.04) в с. Абазівка, вул. Шкільна, Полтавського району Полтавської області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь Релігійної організації "Незалежна православна релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Абазівка Полтавського району Полтавської області" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4323 грн. 50 коп. (чотири тисячі триста двадцять три гривні п`ятдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Сич