Справа № 560/8118/26
РІШЕННЯ
іменем України
23 жовтня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (далі також КЕВ м. Хмельницький), у якому просить: визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 передати облікову справу на розгляд до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький; визнати протиправними дії КЕВ м. Хмельницький щодо відмови у підготовці та направленні до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ЦУІІЗ) документів про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати КЕВ м. Хмельницький подати до ЦУІІЗ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю документи про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання позивачу вказаної квартири.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має календарну вислугу на військовій службі понад 20 років та з 2019 перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. У 2019 йому було надано службове житло. Посилаючись на приписи статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081, позивач звернувся до командування військової частини із рапортом про виключення займаної квартири з числа службових для забезпечення нею для постійного проживання. На своє звернення отримав відмову з посиланням на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2, яке, на переконання позивача, не є нормативно-правовим актом та протиправно звужує обсяг його прав.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що правові підстави для виключення з числа службових квартири за адресою АДРЕСА_1 відсутні, оскільки відповідно до рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2 забезпечення постійним житлом шляхом виключення житлового приміщення з числа службового наразі здійснюється виключно стосовно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, а також членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, до яких позивач не належить.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький у поданому відзиві також просить відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що згідно з Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, процедура виключення житла з числа службового та надання його для постійного проживання ініціюється за рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. Оскільки до КЕВ м. Хмельницький не надходило відповідного рішення житлової комісії, витягу з наказу командира та облікової справи позивача від військової частини НОМЕР_1 , у відповідача були відсутні правові підстави для самостійного формування списків та скерування документів до ЦУІІЗ.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.08.2026 до участі у справі як співвідповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України з 1997 року по теперішній час. Загальна вислуга років позивача у календарному обчисленні становить понад 29 років. З 2019 позивач разом із членами сім`ї перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
10.06.2019 на підставі ордера виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №2 позивачу надано службове житло - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Вказане житлове приміщення перебуває на балансі КЕВ м. Хмельницький.
20.02.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виключення зазначеної квартири з числа службового житла та надання її для постійного проживання.
Рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом від 20.02.2026 №1 та затвердженим наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2026 №72, відмовлено у виключенні зі складу службових однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та наданні її для постійного проживання ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи (він та дружина) з тих підстав, що позивач не входить до переліку осіб, яким дозволено забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службового згідно з рішенням Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав (зокрема, у рішеннях від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002), що держава зобов`язана забезпечувати особливі гарантії соціального захисту військовослужбовців як осіб, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, що безпосередньо випливає зі змісту статті 17 Конституції України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також єдину систему їх соціального та правового захисту визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-ХІІ).
Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацами першим та четвертим частини першої статті 12 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей врегульовано Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі Порядок №1081).
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Згідно з абзацом третім пункту 3 Порядку №1081 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
За приписами абзацу дванадцятого пункту 11 Порядку №1081 виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Пунктом 22 Порядку №1081 визначено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
На виконання вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №1081 наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за №1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі Інструкція №380).
Порядок та умови виключення квартир з числа службових врегульовано розділом VII Інструкції №380.
Відповідно до пункту 10 розділу VII Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Пунктами 3-7 розділу VII Інструкції №380 встановлено такий послідовний алгоритм прийняття рішень:
Для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців та приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання. На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує Список надання житлової площі для постійного проживання (додаток 23), який за підписом начальника КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району разом з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання жилого приміщення для постійного проживання та копією протоколу засідання житлової комісії направляється до уповноваженого центрального органу військового управління (ЦУІІЗ) для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю. За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає вмотивоване рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про погодження або відмову в погодженні надання постійного житла, яке оформлюється протоколом. На підставі рішення Комісії з контролю формується Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України. Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів щодо виключення житла з числа службового та видачі ордера на постійну житлову площу.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що чинним законодавством закріплено безумовне право військовослужбовця, який має календарну вислугу 20 років і більше, перебуває на квартирному обліку та забезпечений службовим житлом, ініціювати процедуру виключення займаного ним житлового приміщення з числа службового для отримання його для постійного проживання.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач має календарну вислугу понад 29 років, з 2019 перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та правомірно, на підставі ордера від 10.06.2019 №2 проживає зі своєю сім`єю у службовій квартирі АДРЕСА_3 . Тобто позивач у повному обсязі відповідає критеріям, визначеним частиною першою статті 12 Закону №2011-ХІІ, пунктом 3 Порядку №1081 та пунктом 10 розділу VII Інструкції №380.
Водночас єдиною підставою для прийняття об`єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення, оформленого протоколом від 20.02.2026 №1 та затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2026 №72, про відмову у виключенні вказаної квартири з числа службових, слугувало посилання на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2, яким звужено коло осіб, щодо яких допускається виключення житла з числа службового, виключно до осіб з інвалідністю І чи ІІ групи та членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців.
Оцінюючи правомірність застосування відповідачем вказаного акта, суд звертає увагу на приписи частин першої -третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, які видаються міністерствами і зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набувають чинності лише після їх реєстрації і офіційного опублікування.
Рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2 є внутрішнім відомчим актом організаційно-розпорядчого характеру, не є нормативно-правовим актом, а відтак не може змінювати, скасовувати чи звужувати обсяг прав та соціальних гарантій військовослужбовців, встановлених актами вищої юридичної сили - статтею 12 Закону №2011-ХІІ, Порядком №1081, а також зареєстрованою в Міністерстві юстиції України Інструкцією №380.
На час виникнення спірних правовідносин до статті 12 Закону №2011-ХІІ, Порядку №1081 та пункту 10 розділу VII Інструкції №380 не вносилося жодних змін, які б позбавляли діючих військовослужбовців із вислугою понад 20 календарних років права на забезпечення житлом для постійного проживання шляхом виключення займаного житла з числа службового.
За таких обставин, відмовляючи позивачу в ініціюванні процедури виключення житла з числа службового та надання його для постійного проживання з підстав, не передбачених законом та Порядком №1081, об`єднана житлова комісія військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, і дійшла помилкового висновку про відсутність у позивача відповідного права.
Визначаючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує положення частини другої статті 9 КАС України, згідно з якою суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Позивач у прохальній частині позовної заяви сформулював вимогу як визнання протиправною відмови військової частини НОМЕР_1 щодо виключення квартири з числа службових.
Разом з тим судом встановлено, що оскаржувана відмова оформлена протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.02.2026 №1, який введений у дію шляхом його затвердження наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2026 №72.
Оскільки протокол засідання житлової комісії та наказ командира військової частини про його затвердження становлять єдиний юридичний склад владного управлінського рішення, для ефективного поновлення прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати як рішення об`єднаної житлової комісії, оформлене протоколом від 20.02.2026 №1, так і наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2026 №72 про його затвердження в частині відмови позивачу, та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 і ІНФОРМАЦІЯ_3 (в особі об`єднаної житлової комісії) повторно розглянути рапорт позивача від 20.02.2026 та матеріали його облікової справи по суті з урахуванням висновків суду.
Водночас позовні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 передати облікову справу на розгляд до КЕВ м. Хмельницький, визнання протиправними дій КЕВ м. Хмельницький щодо відмови у підготовці та направленні документів до ЦУІІЗ та зобов`язання КЕВ м. Хмельницький подати відповідні документи до ЦУІІЗ для внесення на розгляд Комісії з контролю не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність.
Як зазначалося судом вище, пунктами 3-7 розділу VII Інструкції №380 передбачено чітку стадійність адміністративної процедури. Направлення облікової справи військовослужбовця до КЕВ здійснюється військовою частиною лише після прийняття житловою комісією позитивного рішення за результатами перевірки документів облікової справи та його затвердження командиром військової частини. У свою чергу, обов`язок КЕВ м. Хмельницький сформувати Список надання постійного житла та скерувати пакет документів до ЦУІІЗ виникає виключно після надходження від військової частини затвердженого протоколу засідання житлової комісії, витягу з наказу командира військової частини про надання житлового приміщення для постійного проживання та облікової справи військовослужбовця.
Оскільки на стадії розгляду рапорту в об`єднаній житловій комісії позивачу було відмовлено і жодні документи до КЕВ м. Хмельницький не передавались, КЕВ м. Хмельницький не допускав протиправної бездіяльності чи протиправних дій щодо позивача, натомість суд не може підміняти собою суб`єктів владних повноважень та оминати обов`язкові проміжні етапи адміністративної процедури, які ще не відбулися.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Військова частина НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 не довели правомірності прийнятого рішення про відмову щодо виключення житла позивача з числа службового, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 20.02.2026 №1,
та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2026 №72 про його затвердження ( пункт 11 ) в частині відмови у виключенні зі складу службових однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , та наданні її для постійного проживання ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі об`єднаної житлової комісії) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.02.2026 та матеріали його облікової справи, прийняти рішення по суті питання відповідно до наданих повноважень з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 23 жовтня 2026 року
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький (вул. Героїв АТО, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29006 , код ЄДРПОУ - 07928461) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя І.С. Козачок