Ухвала № 140901308 у справі № 504/4640/26 від 05.10.2026

Справа № 504/4640/26

Номер провадження 2/504/4715/26

УХВАЛА

05.10.2026 с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Вінська Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Доброславського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

За правилами цивільного процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами зазначеної позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме при зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір.

Відповідно до ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У поданому до суду позові ОСОБА_3 посилається на те, що він як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», на підтвердження чого надано посвідчення серії НОМЕР_1 від 30 травня 2023 року.

Відповідно до положень п.13 ст.5ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст.12,22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.

Крім того, на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №567/79/23 для відступлення, зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справу № 567/79/23 повернуто на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.

Тобто, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування п.13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про сплату судовий збір» залишилася незмінною.

Предмет спору у вказаній справі не пов`язаний із соціальним захистом прав позивача як учасника бойових дій, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням вище викладеного, що даний спір не стосується захисту права позивача, як учасника бойових дій, а тому підстави для звільнення його від сплати судового збору відсутні.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 викладено позицію, відповідно до якої «обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

Таким чином, у вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Дійсна вартість майна підтверджується висновком суб`єкта оціночної діяльності, витягом з реєстру прав власності на майно або балансовою довідкою юридичної особи.

Звертаючись до суду із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, позивачка зазначила, що позов не містить вимог майнового характеру. Позивачкою не вказано вартість спадкового майна, та не надано належних документів, які б підтверджували таку вартість.

У відповідності до п.1.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позовна заява подана з порушенням вимог частини 4статті 177 ЦПК України, відповідно позовну заяву слід залишити без руху.

На підставі наведеного, керуючись статтею 177 ЦПК України,Закону України «Про судовий збір»-

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом залишити без руху.

Надати позивачу строк не більше десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Суддя Вінська Н. В.