Рішення № 140902558 у справі № 496/3400/26 від 10.08.2026

Справа № 496/3400/26

Провадження № 2/496/3405/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю: секретаря - Агаджанян Д.Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільний позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11 916,20 грн. та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 14.09.2025 р. між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачем укладено договір позики № 7297632, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 4500 грн., строком на 19 днів.

20.02.2026 р. між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20022026/4.

Відповідно до реєстру боржників №1 від 20.02.2026р. до договору факторингу №20022026/4 від 20.02.2026р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 11916,20 гр. з яких: 45000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 8,10 грн. сума заборгованості за відсотками; 6561,20 грн. сума заборгованості за пенею; 846,90 грн. сума заборгованості за комісією.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 7297632 від 14.09.2025 р. у сумі 11916,20 грн. та судовий збір у сумі 2662,40 грн.

27.05.2026р. на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідачки в якому вона пояснила, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає в заміні первісного кредитора новим у межах існуючого зобов`язання. Таким чином, відступлення права вимоги може стосуватися лише дійсних прав, що існують на момент їх передачі.

Позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитними договорами, зокрема: Реєстри прав вимоги (витяги з них) не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи;

Витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру;

Позивач не надав доказів сплати за договорами факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав.

Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача.

Отже, відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі.

Зазначає, що факт надання/отримання кредиту, оплати за кредитом, період нарахування та сплати процентів, неустойки, комісій тощо є предметом доказування у справах цієї категорії. У разі передачі права вимоги від клієнта до фактора, окрім означеного, підлягають доказуванню обставини фактичної передачі права вимоги позивачу відносно відповідача, та підтвердження цього факту належними доказами, зокрема договором факторингу, актом приймання-передачі до нього прав вимоги, реєстру боржників та здійснення оплати фактором клієнту за цим договором.

Представником позивача до матеріалів справи долучено витяг з реєстру боржників відносно відповідача, який передбачає підписи обох сторін договору факторингу та скріплення їх печатками підприємств.

Натомість, до матеріалів справи долучені чисті бланки витягів з реєстрів боржників, завірені представником позивача. Доказів того, що вказані витяги підписані в письмовій або електронній формі до суду не надано. Відтак указані докази є недопустимими. Як наслідок, позивачем не доведено факт передачі клієнтом позивачеві права вимоги до відповідача.

Реєстри боржників також до суду не надано, однак суд вважав обставину переходу права вимоги доведеною. При цьому, умовами договору факторингу від 20.02.2026р. №20022026/4 прямо ставиться в залежність перехід права вимоги за кредитними договорами з настанням указаних обставин (укладенням реєстрів боржників) та визначення відповідача, як такого, відносно якого право вимоги було фактично передано.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача за договором факторингу від 20.02.2026р. №20022026/4, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав до задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором на користь позивача. Таким чином, наголошую, що позивач не довів отримання прав вимоги за кредитним договором від 14.09.2025р. №7297632 з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У подальшому, як вказується у позові, ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклало договори факторингу, на підставі яких нібито набуло право грошових вимог первісного кредитора до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором. Позивач стверджує, що зазначений вище договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим я не погоджуюсь.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірних кредитних угод не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між ОСОБА_1 та кредитором.

Відповідно до вимог законодавства, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Наголошує, що не укладала Договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала зазначені в поданих документах процентні ставки, строки кредитування, комісії, штрафні санкції та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору відповідач розуміла та узгодила з позивачем.

Також не надано жодного переконливого доказу належності саме відповідачці "одноразового ідентифікатора", який зазначений в цьому електронному примірнику договору. Якби вона дійсно укладала такий договір, то в обов`язковому порядку мала би здійснити набір у відповідній електронній формі певної комбінації алфавітно-цифрової послідовності, вказана комбінація мала б відобразитись у вказаній електронній формі та зберегтись на сервері кредитора для подальшого долучення до договору, і за таких обставин позивач міг би надати такі докази.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення мені, підтвердження мною пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта. Наголошує, що при належному укладенні договору існує можливість перевірки автентичності підпису. Якщо йдеться про підписання договору, укладеного в письмовій формі, то підпис можна перевірити шляхом призначення почеркознавчої експертизи.

У разі укладення договору електронним цифровим підписом, є можливість перевірити підпис шляхом декодифікації накладення підпису з використанням відкритого ключа, який видається акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК).

У даному разі перевірити автентичність того, що позивач називає підписом, не можливо, оскільки не підтверджено ні направлення СМС повідомлення на мобільний номер відповідача, ні належність номеру телефона саме відповідачу, а також не доведено, що саме ці кредитні умови узгодив відповідач. Позивачем також не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

При цьому, оскільки негативні факти не підлягають доведенню (у цьому випадку непогодження умов договору), саме на позивача покладено обов`язок укладення договору, і позивач цей обов`язок в повній мірі не виконав.

Отже, наведене вказує на неукладеність оспорюваних правочинів - кредитного договору від 14.09.2025р. №7297632 з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», в тому числі в електронній формі, оскільки відсутні достовірні докази укладення саме цієї редакції договору, а відповідач даний факт заперечує.

29.05.2026 р. на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача в якому він пояснює, що кредитний договір був укладений з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договорів.

ТОВ «ФК ЄАПБ», звертає увагу суду, що із матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Укладення Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариств, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Тобто верифікація та ідентифікація Позичальника здійснюється через ІТС Первісного кредитора. Кредитний договір укладалися в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства (ІТС Товариства) та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Представник позивача також звертає увагу, що перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено оператором онлайн послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів Відповідачем висловлено не було.

Таким чином, ТОВ «ФК«ЄАПБ» вважає, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу позику, а остання користувалася кредитними коштами, проте не виконала зобов`язання за договором, допустила заборгованість.

Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростувала, не надала власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги.

Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявила. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надала.

Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження нею всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору.

Крім того, зі змісту Кредитних договорів вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договору, а саме прямо зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Жодних заперечень з приводу того, що ОСОБА_1 не погодилася з Правилами надання кредиту, ніяких застережень або зауважень з її боку не було, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, до суду не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою вона не скористалась.

Отже, підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

ОСОБА_1 з власної ініціативи звернулась за отриманням кредиту, до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Отже, укладений Кредитний договір був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Під час укладення договору не було порушено Закон України «Про споживче кредитування». Згідно з умовами укладених договорів, Позичальник зобов`язується повернути кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання Кредитного договору між сторонами, та для обґрунтування розміру заборгованості відповідача, вказаної у позовні заяві.

Також наголошує на тому, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», воно не здійснювало жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28.05.2026 р. було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну карту (а.с.12).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у своїй відповіді на відзив просив розглядати справу у його відсутності (а.с.35)

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином про, що свідчить у справі рекомендоване повідомлення (а.с.39).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, відзив, відповідь на відзив, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

В судовому засіданні встановлено, що 14.09.2025р. між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 7297632.

Згідно з п.1 Договору позики, Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики відповідачка підтверджує, що вона ознайомилась на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики)

А також погодилась, що до моменту підписання Договору позики вивчила цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «MONTO» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://monto.com.ua/informaciya (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі. (п.п. 5.3. п. 5 Договору позики)

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», перебувають в ЗАГАЛЬНОМУ доступі, будучи опублікованими на сайті https://monto.com.ua/informaciya.

Відповідно до п. 21 Договору позики Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору відповідачу було надано позику в розмірі 4500 грн. на 19 днів. Процентна ставка - 0, 01 % в день; комісія - 18,82 % від суми позики.

На виконання умов договору 14.09.2025р. на рахунок ОСОБА_1 , який був зазначений у договорі, було здійснено платіж на суму 4500 грн.

20.02.2026 р. між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія» Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20022026/4, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія» Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Сіроко Фінанс» в тому числі до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з Витягом з реєстру боржників №1 від 20 лютого 2026р. до Договору факторингу №20022026/4 від 20.02.2026 р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 916,20 грн., з яких: - 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 8,10 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування; - 6 561,20 грн. - сума заборгованості за пенею; - 846,90 грн. - сума заборгованості за комісією.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦК України.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» має право на звернення до суду з дійсним позовом оскільки ТОВ «Сіроко Фінанс» передало позивачеві право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Договір факторингу не визнаний судовим рішенням недійсним, а отже вказаний договір на підставі статті 204 ЦК України є обов`язковими для виконання.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

30.09.2015р. набрав чинності Закон України «Про електронну комерцію», яким встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 4 цієї статті визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Разом з цим, відповідно до ч.6 цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, ч.12 цієї статті визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом ст.12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021р. у справі №234/7159/20.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували його заборгованість перед позивачем за кредитним договором, право вимоги за яким він набув на підставі договору факторингу.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, як доказу, який підтверджує наявність боргу, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2020р. у справі №331/7975/13-ц.

З огляду на зазначене, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором № 7297632 від 14.09.2025 р. є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, що підтверджує розмір заборгованості відповідача перед позивачем.

Однак щодо вимоги ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення пені з відповідача по договору № 7297632 від 14.09.2025 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок пені по договору № 7297632 від 14.09.2025 р.

З огляду на зазначене, пеня по договору № 7297632 від 14.09.2025 р. укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 6561,20 грн. не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши з наданих позивачем та досліджених і оцінених в порядку ст. 89 ЦПК України доказів фактичні обставини та беручи до уваги наведені норми права, а також те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання кредитного зобов`язання відповідачем, як на користь первісного кредитора ТОВ «Сіроко Фінанс», так і на користь позивача, суд вважає достовірно встановленим існування обов`язку відповідача повернути позивачу кредитні кошти, а порушене право позивача таким, що підлягає захисту згідно ст. ст. 15, 16, 1048-1049 ЦК України.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики у загальному розмірі 5355,00 грн., з яких: 4500,00 грн. заборгованість за кредитом; 8,10 грн. заборгованість за відсотками; 846,90 грн. сума заборгованості за комісією. При цьому, слід відмовити у стягненні заборгованості за пенею у розмірі 6561,20 грн..

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цією позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №154296 від 28.04.2026р., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1196,45 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 5355,00 грн. ? 2662,40 грн. ? 11916,20 грн.).

Керуючись ст. ст. 526, 549-552, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 275, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ: 35625014, реквізити IBAN: № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк» суму заборгованості за договором позики №7297632 в розмірі 5355,00 грн., з яких:

- 4500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 8,10 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 846,90 грн. - сума заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вул. Лісова, буд. 2) судовий збір у розмірі 1196,45 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов`язано з тим, що від штатної кількості - 14 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 5, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, відпустки у вересні 2026 р., що обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 3-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.

З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Зараз штатна кількість - 14 суддів, фактично здійснюють правосуддя тільки - 5 суддів. Станом на 01 жовтня 2026 р., у провадженні судді перебуває 2203 справ.

Суддя В.М. Буран