Рішення № 140903497 у справі № 301/2118/24 від 23.10.2026

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/2118/24

Провадження № 2/306/20/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

представника позивача

Хустської окружної прокуратури Перець Б.В.

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника третьої особи Олійника Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду №1 в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 та Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання недійсним пункту 1 рішення 11 сесії 5 скликання Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 06.05.2007 «Про передачу земельних ділянок у власність» у частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 та Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, у якому просив визнати недійсним пункт 1 рішення 11 сесії 5 скликання Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 06 травня 2007 року «Про передачу земельних ділянок у власність» у частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0503 га в урочищі «Дулятин», визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 453196 від 22 грудня 2008 року, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 у Державному земельному кадастрі, а також зобов`язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації. Крім того, просив стягнути з відповідачів судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням 11 сесії 5 скликання Березниківської сільської ради від 06 травня 2007 року ОСОБА_1 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,0503 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Дулятин». На підставі зазначеного рішення виготовлено технічну документацію із землеустрою, а 22 грудня 2008 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 453196, зареєстрований у встановленому на той час порядку. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер [номер приховано]:09:003:0014. Водночас, за результатами опрацювання матеріалів лісовпорядкування, відомостей Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 3161-Е від 27 березня 2024 року встановлено, що спірна земельна ділянка фактично розташована за межами села Березники та повністю накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та належить до земель Березниківського лісництва, кварталу 36, виділу 15. Згідно з матеріалами лісовпорядкування зазначена територія належить до протиерозійних лісів. Посилаючись на те, що на час прийняття оскаржуваного рішення Березниківська сільська рада не мала повноважень розпоряджатися земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення, її вилучення з постійного користування лісогосподарського підприємства не здійснювалося, а зміна цільового призначення земельної ділянки в установленому законом порядку не проводилася, представник позивача вважає, що спірну земельну ділянку передано у приватну власність із порушенням вимог земельного та лісового законодавства. Зазначає, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000379 від 14 березня 1997 року земельні ділянки лісогосподарського призначення перебували у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, правонаступником якого є ДСГП «Ліси України». При цьому, погодження на вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування та рішення про зміну її цільового призначення уповноваженими органами не приймалися. Також вказує, що незаконне формування та реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі перешкоджають реалізації прав держави на відповідну земельну ділянку та відновленню прав її законного користувача. Вважав, що належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування в оскаржуваній частині, визнання недійсним та скасування державного акта, скасування державної реєстрації земельної ділянки й повернення її у власність держави. На обґрунтування повноважень прокурора на представництво інтересів держави зазначає, що Закарпатську обласну державну (військову) адміністрацію попередньо повідомлено про виявлені порушення, однак самостійно до суду з позовом вона не звернулася, тому у зв`язку з невжиттям уповноваженим органом заходів щодо захисту інтересів держави прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Представник третьої особи - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» Левицький А.О. подав письмові пояснення, у яких зазначив, що філія на підставі положення про неї та делегованих підприємством повноважень має право представляти інтереси ДП «Ліси України» в судах. По суті заявлених позовних вимог представник третьої особи позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі. Зазначив, що земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 38 684 га перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» в порядку правонаступництва на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000379 від 14.03.1997. У ході виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок Березниківського лісництва було виявлено накладення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 на землі лісогосподарського призначення площею 0,5575 га, у зв`язку з чим державний кадастровий реєстратор відмовив у державній реєстрації відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення. З цього приводу ДП «Ліси України» зверталося до Закарпатської обласної прокуратури з проханням вжити заходів щодо повернення земель лісогосподарського призначення постійному користувачу. На підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду представник посилався на державний акт на право постійного користування землею, матеріали лісовпорядкування 2010 року та картографічні матеріали Березниківського лісництва, які, на його думку, підтверджують накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення. Також зазначив, що вилучення таких земель із постійного користування та зміна їх цільового призначення для нелісогосподарських потреб мають здійснюватися з дотриманням установленої законом процедури та належними уповноваженими органами. З огляду на викладене представник третьої особи вважає, що передача спірної земельної ділянки у приватну власність відбулася з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а її повернення у державну власність відповідає інтересам держави та необхідності збереження лісового фонду. (т. 1 а.с.189-195).

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву про застосування строку позовної давності, у якій зазначила, що оскаржуване рішення Березниківської сільської ради прийнято 06.05.2007, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №453196 видано 22.12.2008, тоді як позов подано зі спливом установленого законом трирічного строку позовної давності. Вказала, що позивач не просив поновити строк позовної давності та не навів поважних причин його пропуску. Також зазначила, що з огляду на характер спірних правовідносин позивачем обрано віндикаційний спосіб захисту. З огляду на викладене представник відповідача просила застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову у справі №301/2118/24 у зв`язку з його пропуском. (т. 2 а.с.2-4).

Керівник Хустської окружної прокуратури Деяк І.М. подав заперечення на заяву представника відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, у яких зазначив, що доводи заяви є необґрунтованими. На обґрунтування своєї позиції прокурор вказав, що 28 квітня 2023 року під час опрацювання матеріалів філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України» було виявлено обставини, які свідчили про можливе незаконне формування земельних ділянок фізичних та юридичних осіб у межах земель, наданих у постійне користування лісогосподарському підприємству. За цим фактом того ж дня внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування. У ході досудового розслідування встановлено, що рішення Березниківської сільської ради від 06.05.2007 у частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0503 га в урочищі «Дулятин» прийнято з порушенням вимог земельного законодавства. Щодо перебігу позовної давності прокурор зазначив, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України її перебіг пов`язується з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Посилаючись на положення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакціях, запроваджених законами України №2120-IX від 15.03.2022 та №3450-IX від 08.11.2023, а також на правові висновки Верховного Суду, викладені у відповідних судових рішеннях, прокурор стверджував, що на період дії воєнного стану перебіг позовної давності продовжувався, а згодом був зупинений. На його думку, оскільки на момент введення воєнного стану позовна давність не спливла, строк звернення до суду з цим позовом не пропущено. З огляду на викладене прокурор просив долучити заперечення до матеріалів справи, відхилити доводи представника відповідача щодо застосування позовної давності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (т.2 а.с. 215-220).

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 02.08.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (т.1 а.с. 174).

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 29.11.2024 року підготовче провадження у даній справі закрито, таку призначено до судового розгляду по суті у загальному порядку. (т. 1 а.с. 218).

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 16.02.2026 року заяву представника позивача про зміну предмета позову та повернення до стадії підготовчого провадження задоволено. Позивач змінив вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою на вимогу про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації. (т. 2 а.с. 186-188).

Таким чином, позов у остаточній редакції має віндикаційний характер, оскільки спрямований на повернення майна з чужого незаконного володіння особі, уповноваженій здійснювати повноваження держави щодо спірних земель.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 13.05.2026 року підготовче провадження у даній справі закрито, та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному порядку. (т. 2 а.с. 210).

Представник позивача Хустської окружної прокуратури - прокурор Перець Б.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, оголосив позовну заяву, додаткових пояснень не надавав. На запитання представника відповідача Естінко Т.Е. щодо стадії кримінального провадження № 42023072170000013 пояснив, що на даний час матеріали кримінального провадження виділені та направлені до Свалявського районного суду Закарпатської області, де перебувають на судовому розгляді. Щодо проведеної в межах зазначеного кримінального провадження експертизи та висновку експерта, долученого до матеріалів справи, зазначив, що експерту були надані всі матеріали кримінального провадження, однак не конкретизував, які саме документи були надані та які з них стали підставою для складення висновку.

Представник відповідача Естінко Т.Е. у судовому засіданні зазначила, що вважає повернення суду до стадії підготовчого провадження після тривалого розгляду справи необґрунтованим, а постановлення відповідної ухвали таким, що надає перевагу стороні прокуратури, оскільки прокурору було дозволено змінити предмет позову та позовні вимоги. Щодо позовних вимог зазначила, що в судовому засіданні прокурор підтвердив, що цільовим призначенням спірної земельної ділянки є ведення особистого селянського господарства, а отже, відповідачка ОСОБА_1 на цей час володіє та користується земельною ділянкою, цільове призначення якої узгоджується з наведеними прокурором обставинами. Вважає, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, які могли б свідчити про незаконне заволодіння земельною ділянкою, та що відповідачка діяла відповідно до вимог закону. Зазначила, що з 2007 року і до моменту звернення до суду ані сільська рада, ані органи прокуратури, ані інші заінтересовані особи не заявляли про порушення прав та не оскаржували реєстрацію права на спірну земельну ділянку. У зв`язку з цим вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. При цьому прокурором не наведено пояснень щодо причин його пропуску та не заявлено клопотання про поновлення такого строку, у зв`язку з чим ОСОБА_1 заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності. Також представник відповідача зазначила, що ДП «Ліси України» достовірно було відомо про передачу спірної земельної ділянки, а отже, воно мало можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав. Щодо суті позову вказала, що предметом вимоги про витребування є повернення ДП «Ліси України» земельної ділянки, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, тоді як до категорій земель, якими володіє та які використовує зазначене підприємство, така земельна ділянка, на її думку, не належить. Крім того, звернула увагу на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень прокурора на представництво інтересів держави в суді. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 року, зазначила, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту в частині вимоги про витребування земельної ділянки. З огляду на викладене представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник третьої особи: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Олійник Р.Б. в судовому засіданні зазначив, що навіть якщо на цей час спірна земельна ділянка не обліковується за ДП «Ліси України», це не спростовує тієї обставини, що вона фактично розташована за межами населеного пункту, а тому сільська рада не мала права нею розпоряджатися. Крім того, спірна земельна ділянка накладається на земельні ділянки, які були надані в постійне користування ДП «Ліси України» та його дочірнім структурам. Зазначив, що, як убачається з матеріалів справи, за ініціативою прокуратури було проведено експертизу, висновок якої підтверджує факт накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення. Пояснив, що на цей час ДП «Ліси України» здійснює належне оформлення документації щодо земельних ділянок та підтвердження своїх прав на них, оскільки з 2027 року передбачено необхідність картографічного підтвердження земельних ділянок. У зв`язку з цим підприємство вживає заходів для підтвердження належності земель та державної реєстрації права постійного користування ними. Зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що уповноваженим органам раніше було відомо про таке накладення. Наголосив, що йдеться про значні території лісових масивів, які охоплюють сотні гектари землі, а тому інвентаризація та оформлення відповідної документації здійснюються поступово. Виявлення факту накладення земельних ділянок у процесі такої роботи не позбавляє уповноважені органи права звертатися до суду з вимогами про їх витребування. Також зазначив, що прокурор правомірно звернувся до суду у 2023 році за захистом інтересів держави в особі належних уповноважених органів. Вважає, що інше цільове призначення спірної земельної ділянки, а також тривале користування нею відповідачкою та сплата нею податків не спростовують можливості її витребування на користь держави за наявності відповідних правових підстав. На завершення зазначив, що задоволення позовних вимог у повному обсязі надасть ДП «Ліси України» можливість після набрання судовим рішенням законної сили належним чином оформити право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Представник відповідача Керецьківської сільської ради Закарпатської області та представник Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) надали заяву про розгляд справи без їх участі. (т. 1 а.с. 224, т. 1 а.с. 43,61,67).

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності встановив наступне.

Надаючи правову оцінку позовній вимозі про визнання недійсним пункту 1 рішення Березниківської сільської ради від 06 травня 2007 року, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд встановив, що пунктом 1 рішення 11 сесії 5 скликання Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 06.05.2007 «Про передачу земельних ділянок у власність» громадянці ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_1 безоплатно передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Дулянтин» площею 0,0503 га. Пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що після виготовлення відповідної технічної документації громадянці ОСОБА_1 буде видано державний акт на земельну ділянку. (т.1 а.с.84).

Земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 ЗК України).

За вимогами статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

У частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 7, 8 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

Відповідно до вимог статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, згідно з відомостями Державного земельного кадастру, земельна ділянка з вищевказаним кадастровим номером розташована за межами населеного пункту - села Березники. (т. 1 а.с.158).

Зазначена обставина має істотне значення для визначення правового режиму земельної ділянки та перевірки повноважень органу, який прийняв рішення про її передачу у приватну власність.

Відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів приймали відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті. А згідно з останньою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України.

Таким чином, передача земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення у приватну власність могла здійснюватися лише з дотриманням передбаченої законом процедури, зокрема за наявності необхідних рішень уповноважених органів щодо вилучення земельної ділянки з постійного користування та зміни її цільового призначення у випадках, коли така зміна була необхідною.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим органом рішення про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування державного лісогосподарського підприємства або її передачу у приватну власність у встановленому законом порядку.

Так, листом від 25.02.2024 № 7187/0/2-23 Секретаріат Кабінету Міністрів України повідомив Хустську окружну прокуратуру про те, що Кабінетом Міністрів України не приймалися рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 площею 0,0503 га та передачі її з державної у приватну власність. Також зазначено, що відомості про надання погодження на вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування відсутні. (т. 1 а.с.125).

Згідно з інформацією філії «Свалявське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», відомості про надання погодження на вилучення із постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 площею 0,0503 га відсутні. (т. 1 а.с.126).

Рішенням Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 12.11.2020 № 12 «Про початок реорганізації Березниківської, Лисичівської та Кушницької сільських рад шляхом їх приєднання до Керецьківської сільської ради», ухваленим на першій сесії восьмого скликання, вирішено розпочати процедуру реорганізації Березниківської сільської ради шляхом її приєднання до Керецьківської сільської ради. Керецьківська сільська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Березниківської сільської ради. (т. 1 а.с.128).

Листом від 13.05.2024 повідомила Хустську окружну прокуратуру, що нею не приймалися рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 площею 0,0503 га, розташованої в урочищі «Дулятин», із земель сільськогосподарського призначення на землі для ведення особистого селянського господарства. (т. 1 а.с. 156).

Оцінюючи зазначені докази в сукупності з установленими обставинами розташування спірної земельної ділянки за межами населеного пункту та її належності до земель лісогосподарського призначення, суд дійшов висновку, що Березниківська сільська рада на момент прийняття рішення від 06 травня 2007 року не була наділена повноваженнями розпоряджатися спірною земельною ділянкою як землею комунальної власності.

Відсутність належного рішення уповноваженого органу державної влади щодо вилучення земельної ділянки з постійного користування державного лісогосподарського підприємства та передачі її у приватну власність свідчить про порушення встановленого земельним законодавством порядку розпорядження землями державної власності.

За таких обставин суд вважає, що пункт 1 рішення Березниківської сільської ради від 06 травня 2007 року в частині безоплатної передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийнято з перевищенням визначених законом повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 року у справі №922/614/19).

Водночас, вирішуючи питання про належність та ефективність заявленої позовної вимоги, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

За змістом зазначених висновків у випадку, коли належним способом захисту права власника є витребування майна з чужого незаконного володіння, окреме оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, на підставі яких відбулося вибуття майна, не є необхідним для ефективного відновлення порушеного права.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду, зокрема у п. 38, зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

У справі, що розглядається, прокурором у зміненій редакції позову заявлено вимогу про витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації.

З огляду на характер заявленого порушення та зміст позовних вимог суд вважає, що самостійне визнання недійсним пункту 1 рішення Березниківської сільської ради від 06 травня 2007 року не призведе до повернення земельної ділянки у володіння держави, а тому не є ефективним способом захисту її порушеного права за встановлених обставин.

При цьому висновок суду про неефективність зазначеного способу захисту не означає визнання законним рішення Березниківської сільської ради, оскільки оцінка його правомірності здійснена судом під час установлення обставин вибуття спірної земельної ділянки з державної власності.

Відтак у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним пункту 1 рішення 11 сесії 5 скликання Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 06 травня 2007 року «Про передачу земельних ділянок у власність» у частині безоплатної передачі ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0503 га належить відмовити у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку суд зазначає таке.

Як установлено судом, на підставі рішення 11 сесії 5 скликання Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 06 травня 2007 року Державним підприємством «Закарпатгеодезцентр» у 2007 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 (т. 1 а. с. 85-90).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 453196 від 22.12.2008, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,0503 га, розташованої в урочищі «Дулятин» села Березники Свалявського району Закарпатської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Державний акт видано на підставі рішення 11-ї сесії 5-го скликання Березниківської сільської ради від 06.05.2007. Кадастровий номер земельної ділянки - [номер приховано]:09:003:0014. (а.с.98).

Як убачається з матеріалів справи, спірну земельну ділянку передано ОСОБА_1 у приватну власність безоплатно на підставі рішення органу місцевого самоврядування, який не мав належних повноважень на її відчуження. За встановлених обставин видача державного акта не усуває порушень, допущених під час передачі землі, та сама по собі не є достатньою правовою підставою для набуття права власності на земельну ділянку, яка належить до земель державної власності.

Вирішуючи питання про належність та ефективність обраного прокурором способу захисту, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Аналогічний правовий підхід викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

Крім того, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, віндикаційний позов є речовим способом захисту права власності або іншого речового права, зокрема права постійного користування земельною ділянкою. Його зміст полягає у вимозі титульного володільця до особи, яка фактично володіє майном без належної правової підстави, про повернення цього майна.

У справі, що розглядається, прокурором заявлено вимогу про витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 площею 0,0503 га з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації.

З огляду на те, що вимога про витребування земельної ділянки спрямована безпосередньо на відновлення порушеного права держави, окреме визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 453196 від 22 грудня 2008 року не є необхідним для досягнення зазначеної мети.

Самостійне задоволення цієї вимоги не забезпечить повернення спірної земельної ділянки у володіння держави, тоді як належний захист відповідного права за встановлених обставин може бути забезпечений шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідно до статей 387, 388 ЦК України.

При цьому, як суд зазначив вище, відмова в задоволенні даної вимоги не свідчить про визнання судом правомірності передачі земельної ділянки у приватну власність або законності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого зазначений акт було видано. За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 453196 від 22 грудня 2008 року не підлягає задоволенню у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту порушеного права держави.

Оцінюючи обґрунтованість вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, суд ураховує таке.

Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як установлено судом, на підставі рішення 11 сесії 5 скликання Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 06 травня 2007 року Державним підприємством «Закарпатгеодезцентр» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,0503 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєно кадастровий номер [номер приховано]:09:003:0014 (т. 1 а. с. 85-90).

На підставі зазначеного рішення 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 453196 (т. 1 а. с. 98).

Згідно з відомостями Поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014, у Державному земельному кадастрі обліковується земельна ділянка площею 0,0503 га, розташована в урочищі «Дулятин» села Березники Свалявського району Закарпатської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. У відомостях про право власності зазначено ОСОБА_1 , а документом, що посвідчує відповідне право, визначено державний акт серії ЯЕ № 453196. (т. 1 а.с.148-155).

Поземельна книга містить кадастровий план земельної ділянки, відомості про координати її поворотних точок, а також записи щодо земельної ділянки, внесені до Державного земельного кадастру.

Таким чином, спірну земельну ділянку сформовано як самостійний об`єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер [номер приховано]:09:003:0014 та здійснено її державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі.

Водночас, як встановив суд, спірна земельна ділянка повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. Рішення Березниківської сільської ради від 06 травня 2007 року, на підставі якого здійснювалося оформлення цієї земельної ділянки, прийнято органом місцевого самоврядування за відсутності належних повноважень щодо розпорядження відповідними землями державної власності.

Крім того, рішенням № РВ-32001174922023 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з тим, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, знаходиться інша земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014, площа якої співпадає на 9,0258. (т. 1 а.с. 29).

Наведене підтверджує, що існування у Державному земельному кадастрі відомостей про спірну земельну ділянку створює перешкоди для належного оформлення земель лісогосподарського призначення, які належать державі.

За приписами ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Водночас зазначеною нормою встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформаційної довідки № 374252099 від 15 квітня 2024 року, сформованої за параметрами пошуку щодо фізичної особи ОСОБА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості за вказаними параметрами запиту відсутні (т. 1 а. с. 81-83).

Разом із тим суд ураховує, що зазначена інформаційна довідка сформована за даними фізичної особи, а не за кадастровим номером спірної земельної ділянки, тому сама по собі не підтверджує відсутності всіх зареєстрованих речових прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014.

Вирішуючи питання про належність та ефективність обраного прокурором способу захисту, суд виходить із того, що у цій справі прокурором також заявлено вимогу про витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 площею 0,0503 га з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації.

При цьому державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державна реєстрація речових прав на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є різними реєстраційними процедурами, що мають відмінні правові наслідки.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Водночас зазначений правовий висновок безпосередньо стосується державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а не державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, тому не може сам по собі визначати результат вирішення заявленої у цій справі вимоги.

Оцінюючи ефективність вимоги про скасування кадастрової реєстрації, суд ураховує, що спірна земельна ділянка є сформованою, має визначені площу, межі та кадастровий номер, що дозволяє індивідуалізувати її як об`єкт цивільних прав і вирішити питання про повернення цієї ділянки у володіння держави шляхом її витребування. Натомість скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України має наслідком припинення існування такої земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав.

Отже, за обставин цієї справи одночасне витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 та скасування її державної реєстрації потребує обґрунтування необхідності застосування обох способів захисту для ефективного відновлення порушеного права держави.

Суд бере до уваги, що рішення кадастрового реєстратора № РВ-32001174922023 підтверджує наявність перешкод для реєстрації іншої земельної ділянки у зв`язку з накладенням її меж на спірну земельну ділянку. Проте саме по собі зазначене рішення не доводить, що такі перешкоди не можуть бути усунені внаслідок повернення спірної земельної ділянки у володіння держави.

Крім того, матеріали справи не дають достатніх підстав для встановлення відсутності всіх зареєстрованих речових прав та обтяжень щодо спірної земельної ділянки, що має значення для дотримання вимог частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Таким чином, незважаючи на встановлену незаконність передачі спірної земельної ділянки у приватну власність та наявність перешкод для кадастрової реєстрації іншої земельної ділянки, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин справи прокурором не доведено необхідності скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки як окремого способу захисту поряд із заявленою вимогою про її витребування.

Відтак у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 у Державному земельному кадастрі належить відмовити у зв`язку з недоведенням необхідності та ефективності застосування такого способу захисту за встановлених обставин справи.

Перевіряючи наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина перша, друга статті 152 ЗК України).

Як установив суд, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 00379 від 14.03.1997, виданим Свалявському державному лісогосподарському підприємству Свалявською районною радою народних депутатів Свалявського району Закарпатської області, зазначеному підприємству надано в постійне користування 38 685,1 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства. Підставою для видачі державного акта стало розпорядження голови Свалявської районної ради народних депутатів від 14.03.1997 №7. Державний акт зареєстровано за № 79. (т. 1 а.с. 26-28).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 850 вирішено припинити Державне підприємство «Свалявське лісове господарство» шляхом реорганізації - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». (т. 1 а.с. 136-146).

Належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Верховний Суд у своїх висновках неодноразово зазначав, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанови Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №686/23256/16-ц, від 05.02.2020 у справі №461/3675/17, від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 та від 15.04.2021 у справі №759/15556/18).

Зокрема, згідно з висновком експерта № 3161-Е від 27.03.2024, складеним за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 повністю, площею 0,0503 га, накладається на земельну ділянку Березниківського лісництва філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України», квартал № 36, виділ № 15. (т. 1 а.с. 30-78).

У дослідницькій частині висновку експерта від 27 березня 2024 року № 3161-Е наведено графічні матеріали, що відображають конфігурацію, площу, лінійні розміри та місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014, сформовані за відомостями обмінного файлу, проєкту землеустрою та поземельної книги. Зокрема, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, відображеного на сторінці 61 висновку експерта, земельна ділянка має шість поворотних точок, з`єднаних між собою, із зазначенням лінійних розмірів її меж. На сторінці 60 висновку експерта наведено геодезичні координати шести поворотних точок меж досліджуваної земельної ділянки в системі координат СК-63 (таблиця 14). Відповідно до цих координат земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території колишньої Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області. Крім того, на сторінці 75 висновку експерта наведено графічні матеріали зіставлення меж досліджуваної земельної ділянки з межами земель лісового фонду. За результатами проведеного дослідження експертом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 площею 0,0503 га повністю накладається на земельну ділянку Березниківського лісництва філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», квартал 36, виділ 15.

Таким чином, висновок експерта містить не лише текстовий висновок щодо накладення земельних ділянок, а й відповідні картографічні матеріали, кадастровий план та координати поворотних точок, які дають змогу ідентифікувати місце розташування, конфігурацію і межі спірної земельної ділянки.

Вказаний висновок узгоджується з іншими дослідженими судом матеріалами щодо місця розташування спірної земельної ділянки та її накладення на землі лісогосподарського призначення. Доказів, які б спростовували висновок експерта в цій частині, суду не надано.

Згідно з довідкою про цінність об`єкта нерухомості від 23.05.2024, вартість земельної ділянки з вищевказаним кадастровим номером площею 0,0503 га, цільове призначення якої - для ведення лісового господарства та пов`язаних із ним послуг, становить 721 365 грн 36 коп. (т. 1 а.с.100-101).

Встановлені судом обставини свідчать про те, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014. площею 0,0503 га належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі державного акта на право постійного користування землею.

Відсутність волевиявлення уповноваженого органу держави на відчуження земельної ділянки свідчить про її вибуття з державної власності поза волею власника.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч.4 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 дійшла висновку, що відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Суди дійшли правильного висновку, що вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

Ураховуючи встановлені обставини, характер порушення та правовий режим спірної земельної ділянки, суд вважає вимогу про її витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації обґрунтованою.

Крім того, у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння її набувача необхідно розглядати як віндикаційний позов, заявлений власником на підставі статей 387, 388 ЦК України з метою введення його у володіння земельною ділянкою, тобто з метою внесення відповідних відомостей про державну реєстрацію права власності за власником.

Таким чином, витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка незаконно вибула з державної власності та перебуває у приватному володінні, є належним способом захисту порушеного права держави.

У практиці Європейського суду з прав людини (наприклад "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються".

Оцінюючи законність втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння спірною земельною ділянкою, суд виходить із того, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, перебувала у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та була передана у приватну власність органом місцевого самоврядування, який не мав належних повноважень щодо розпорядження нею.

Відтак повернення такої земельної ділянки у державну власність ґрунтується на положеннях земельного та цивільного законодавства, які визначають правовий режим земель лісогосподарського призначення та способи захисту права власності.

Щодо наявності суспільного інтересу суд зазначає, що землі лісогосподарського призначення перебувають під особливою правовою охороною з огляду на їх природоохоронне, екологічне та господарське значення. Повернення земельної ділянки до державної власності спрямоване на забезпечення її використання відповідно до встановленого законом цільового призначення, збереження земель лісового фонду, забезпечення належного ведення лісового господарства та захист загальних інтересів суспільства у збереженні природних ресурсів.

Подібний підхід щодо наявності легітимної мети витребування земель лісогосподарського призначення викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Оцінюючи пропорційність такого втручання, суд ураховує правовий режим спірної земельної ділянки, спосіб її набуття ОСОБА_1 , характер порушення вимог земельного законодавства, а також необхідність відновлення порушеного права держави.

Як убачається з матеріалів справи, 13 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Березниківської сільської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію земельних ділянок, зокрема земельної ділянки площею 0,0503 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Дулятин» (т. 1 а. с. 88).

Рішенням 11 сесії 5 скликання Березниківської сільської ради від 06 травня 2007 року ОСОБА_1 надано дозвіл на оформлення документації із землеустрою та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0503 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Дулятин». (т. 1 а.с. 90).

Районним відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, 24 жовтня 2007 року було розглянуто технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 , врахувавши рішення Березниківської сільської ради, погоджено виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0503 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Дулятин». (т. 1 а.с.89).

Водночас у матеріалах справи міститься довідка Березниківської сільської ради від 24 травня 2007 року № 653, відповідно до якої земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не передавалася (т. 1 а. с. 88, зворот).

Таким чином, зазначена довідка містить відомості, які не узгоджуються зі змістом рішення Березниківської сільської ради від 06 травня 2007 року в частині передачі земельної ділянки у приватну власність.

Під час судового розгляду представник відповідачки посилалася на те, що ОСОБА_1 користувалася спірною земельною ділянкою та сплачувала земельний податок. Разом із тим на підтвердження зазначених обставин не надано документів про сплату земельного податку, доказів понесення істотних витрат на придбання чи поліпшення земельної ділянки, наявності на ній належних відповідачці об`єктів нерухомого майна або інших конкретних обставин, які б свідчили про покладення на неї надмірного індивідуального тягаря внаслідок витребування земельної ділянки, матеріали справи не містять.

Разом із тим суд бере до уваги, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності, повністю розташована в межах земель, наданих у постійне користування державному лісогосподарському підприємству, та вибула з володіння держави за відсутності належного волевиявлення уповноваженого органу.

Ураховуючи встановлені обставини, характер порушення та правовий режим спірної земельної ділянки, суд вважає вимогу прокурора про витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 площею 0,0503 га з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації обґрунтованою.

Щодо заяви представника відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справі № 362/44/17).

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 рокуу справі № 362/44/17).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, Закарпатська обласна прокуратура в особі Хустської окружної прокуратури 01.02.2024 року звернулася із запитом № 0754/2-699 до генерального директора Українського державного проєктно-лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» щодо встановлення належності земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 до земель лісогосподарського призначення. Представник прокуратури просив здійснити графічне та координатне зіставлення її меж із матеріалами лісовпорядкування. (т. 1 а.с.79).

У відповідь на запит Державне агентство лісових ресурсів України Українське державне проєктно-лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» листом від 16.02.2024 № 04-193 надали фрагменти картографічних матеріалів із нанесеними межами кварталу № 36 Березниківського лісництва Свалявського лісгоспу за матеріалами лісовпорядкування 210 року та межами земельних ділянок відповідно до наданих координат. (т. 1 а.с.80).

Зазначені документи підтверджують проведення прокуратурою у 2024 році перевірки обставин можливого незаконного вибуття спірної земельної ділянки з державної власності та встановлення її фактичного розташування відносно земель лісогосподарського призначення.

Державним агентством земельних ресурсів України надано висновок від 18.10.2007 № 01-13/128 щодо можливості оформлення права власності та видачі державного акта на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014. Висновок надано за результатами розгляду технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,0503 га, надану ОСОБА_1 (т. 1 а.с.91).

Наявність зазначеного документа підтверджує здійснення у 2007 році процедур оформлення земельної ділянки у приватну власність, однак сама по собі не встановлює, що Закарпатська обласна державна адміністрація була обізнана про накладення цієї ділянки на землі державного лісогосподарського підприємства або мала у своєму розпорядженні відповідні матеріали.

Закарпатська обласна прокуратура в особі Хустської окружної прокуратури 15.03.2024 року повідомила голову Закарпатської обласної державної адміністрації - начальника Закарпатської обласної військової адміністрації про вищевказані обставини. (т. 1 а.с. 111-120).

Листом від 26.03.2024 Закарпатська обласна державна адміністрація повідомила Хустську окружну прокуратуру про розгляд зазначеного звернення та зазначила, що, з огляду на відсутність в обласної військової адміністрації коштів, достатніх для сплати судового збору, у разі встановлення факту порушення просить розглянути можливість захисту інтересів держави органами прокуратури в судовому порядку. (т. 1 а.с.121).

Отже, наведені обставини не дають підстав вважати, що перебіг позовної давності щодо заявленої вимоги про витребування земельної ділянки розпочався виключно з дати прийняття рішення сільської ради у 2007 році або видачі державного акта у 2008 році. Вирішальним є встановлення моменту, коли уповноважений орган держави або прокурор у передбачених законом випадках довідався чи міг довідатися про порушення права держави саме щодо спірної земельної ділянки.

За встановленими у справі обставинами про можливе порушення прав держави стосовно спірної земельної ділянки прокуратурі стало відомо не раніше 2023 року, а конкретні обставини її накладення на землі лісогосподарського призначення перевірялися у 2024 році. Позов подано у 2024 році, тобто в межах загальної трирічної позовної давності, обчисленої від установленого судом моменту обізнаності про порушення.

За таких обставин підстав для застосування наслідків спливу позовної давності суд не вбачає.

Визначаючи порядок розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить із такого.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ставка судового збору у 2024 році до майнових позовів, поданих юридичними особами становила 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про покладення судового збору на відповідачів, суд ураховує характер заявлених позовних вимог, результати їх розгляду та суб`єктний склад спірних правовідносин.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 28.05.2024 року №631, за подання позовної заяви прокуратурою сплачено судовий збір у загальному розмірі 19 904,48 грн. (т. 1 а.с. 168).

Ураховуючи, що судом задоволено позовну вимогу майнового характеру про витребування земельної ділянки вартістю 721 365,36 грн, розмір судового збору, який припадає на зазначену вимогу, становить 10 820,48 грн (721 365,36 грн ? 1,5 %).

Оскільки в задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено, судовий збір, сплачений за їх заявлення, відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягає.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог прокурора, а саме про задоволення вимоги щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014 площею 0,0503 га з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації.

Крецьківська сільська рада хоча й була залучена до участі у справі як відповідач, однак на час розгляду справи не є власником чи володільцем спірної земельної ділянки, до неї не заявлялися майнові вимоги про витребування майна, а ухвалене судом рішення безпосередньо не покладає на неї обов`язку щодо повернення земельної ділянки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що понесений позивачем судовий збір підлягає стягненню саме з ОСОБА_1 як особи, щодо якої задоволено основну матеріально-правову вимогу та яка є фактичним володільцем спірного майна.

Керуючись статтями 13, 14 Конституції України, статтями 3, 19, 55, 84, 116, 122, 152 Земельного кодексу України, статтями 5, 7, 8, 16, 17 Лісового кодексу України, статтями 15, 16, 321, 387, 388 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 та Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання недійсним пункту 1 рішення 11 сесії 5 скликання Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 06.05.2007 «Про передачу земельних ділянок у власність» у частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації - Закарпатської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0014, площею 0,0503 га, розташовану в урочищі «Дулятин» на території колишньої Березниківської сільської ради Закарпатської області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967) сплачений судовий збір у розмірі 10 820 (десять тисяч вісімсот двадцять) гривень 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ П.І.Уліганинець

23.10.2026 року.