Справа № 951/908/26
Провадження №2-з/951/2/2026
УХВАЛА
26 жовтня 2026 року селище Козова
Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Чапаєв Р.В., розглянувши заяву адвоката Прийдуна Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача - адвокат Прийдун В.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,2755 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0832 за межами села Денисів на території Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
На обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначає, що батькові заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 належала на праві власності розташована на території колишньої Денисівської сільської ради Тернопільської області земельна ділянка площею 3,52 га. Право власності на неї підтверджується державним актом від 17.11.1998 І-ТР № 006473. Після смерті ОСОБА_2 заявник як спадкоємець набула право власності на землю в порядку спадкування після смерті батька. Водночас нотаріус Козівського районного нотаріального округу відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначену земельну ділянку з мотивів належності цієї земельної ділянки до комунальної власності - Купчинецькій сільській раді. Представник зазначає, що заявник має намір звернутися до суду із позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Крім того, заявнику стало відомо, що Купчинецька сільська рада виставила на земельні торги у формі електронного аукціону право оренди земельної ділянки площею 3,2755 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0832, яка, за твердженням заявника, пов`язана зі спірною земельною ділянкою. Проведення зазначеного аукціону призначено на 30.10.2026, а передача земельної ділянки в оренду третім особам, на переконання представника може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення у справі про захист права власності ОСОБА_1 . Посилаючись на положення статей 149, 150-153 ЦПК України, представник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 3,2755 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0832, розташованої на території Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а також забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника (позивача).
У порядку, визначеному частиною 1 статті 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Для перевірки належності Купчинецькій сільській раді вищезазначеного нерухомого майна суд згенерував відповідь № 3504465 від 26.10.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою підтверджується право власності Купчинецької сільської ради на земельну ділянку площею 3,2755 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0832, розташовану у Тернопільській області, Козівському районі (на теперішній час - Тернопільський район).
Дослідивши заяву, додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Підстави для забезпечення позову визначені статтею 149 ЦПК України. Ці підстави є оціночними, тому необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Як убачається з матеріалів заяви, між сторонами існує спір, що виник між ОСОБА_1 та Купчинецькою сільською радою з приводу права власності на земельну ділянку із вищевказаним кадастровим номером, яка за життя належала на праві власності батькові заявника - ОСОБА_2 , а після його смерті перейшла у комунальну власність Купчинецької сільської ради, попри те, що заявник мала намір набути право власності на неї в порядку спадкування.
За таких обставин суддя погоджується з доводами заявника про наявність реальної ймовірності відчуження спірного майна до вирішення спору по суті, а відтак дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
У постанові у справі № 643/12369/19 від 19.02.2021 року Верховний Суд вказав, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Верховний Суд роз`яснив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.
Верховний Суд зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Вимога про заборону Купчинецькій сільській раді користуватися майном прямо суперечить принципу співмірності (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Заявник та її представник не довели, що користування земельною ділянкою може призвести до її знищення чи пошкодження, а обмеження права користування нею є надмірним і неспівмірним із метою забезпечення позову.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи характер можливих заявлених у майбутньому позовних вимог, які стосуються спадкових прав позивача на нерухоме майно, а також наявність достатньо обґрунтованого припущення про можливість його відчуження, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суддя дійшов висновку, що встановлення заборони на відчуження, передачу в іпотеку, заставу, внесення до статутного капіталу, обтяження, а також поділ зазначеного у заяві об`єкта нерухомого майна є співмірним заявленим позовним вимогам, такий захід безпосередньо пов`язаний з предметом спору та відповідає меті забезпечення позову, визначеній статтями 149, 150 ЦПК України.
Варте уваги й те, що вжиття заходів забезпечення позову має тимчасовий характер та поширюється на час розгляду справи. Відтак встановлення заборони відчуження нерухомого майна не можна розцінюватись як порушення права власності на це майно. Правомочності відповідача щодо володіння та користування майном не обмежуються.
Відповідно до частини 7 статті 153 ЦПК України, про забезпечення позову, або про відмову у забезпеченні позову, суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене вище, з огляду на досліджені матеріали заяви та системний аналіз наведених норм права, керуючись статтями 149, 150, 153, 258-260, 353 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ:
Заяву адвоката Прийдуна Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову - задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом накладення заборони Купчинецькій сільській раді та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження, передачі в іпотеку, заставу, внесення до статутного капіталу, обтяження, а також поділу майна, право власності на яке зареєстроване за Купчинецькою сільською радою (ЄДРПОУ 04395544), до набрання законної сили судовим рішенням по справі, а саме на:
-земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,2755 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0832 за межами села Денисів на території Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.В. Чапаєв