Справа № 308/9994/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Сабо І.Й., розглянувши у порядку окремого провадження цивільну справу №308/9994/26 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , де заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Чопська міська рада Закарпатської області, про встановлення факту смерті,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , звернулися до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою, де заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Чопська міська рада Закарпатської області, про встановлення факту смерті. Згідно з поданою заявою просять встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн.: НОМЕР_1 , місце народження с. Хмелинець, Задонського району, Липецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Успенське, Одинцовського краю, російської федерації. Заява мотивована наступним. Заявниця 1, ОСОБА_1 є дружиною покійного чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . Заявник 2, ОСОБА_2 є сином покійного чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 . Перед початком повномасштабним вторгненням, ще у 2021 році, чоловік заявниці виїхав на територію російської федерації на сезонні роботи. Повернутись додому з 24.02.2022 року змоги не мав і ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в с. успенське, московської області. Муніципальним казенним закладом «Багатофункціональний центр з надання державних і муніципальних послуг» Одінцовського міського округу московської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 10.02.2024, актовий запис №170249505002900412001, в якому зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер в с. Успенське, Одінцовського міського округу, московської області. Проте, в свідоцтві про смерть особи, покійний чоловік заявниці у розділі громадянство зазначений громадянином російської федерації, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_4 є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_5 , виданим 16.10.2006 року Чопським ВМ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, заявниця звернулась із заявою про відкриття спадщини до приватного нотаріуса, проте останній повідомив, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке є предметом спадкування, необхідно свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , проте, заявник не може надати такого, оскільки його оригіналу не має, а отримати його відсутня можливість, у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Також з 23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Водночас, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Крім цього, в процесуальному кодексі, в цьому випадку Цивільному процесуальному кодексі України, відсутня норма, яка би передбачала процедуру встановлення факту смерті на території іноземної держави. Проте Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.09.2021 у справі № 367/2656/20 дійшов висновку, що Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави, однак така невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Таким чином, громадяни, які опинилися в такій ситуації, перебувають у стані правової невизначеності та фактично не мають можливості отримати спадкове майно, оскільки органи нотаріату відмовляють у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність належного доказу смерті спадкодавця. За таких обставин ці громадяни потребують гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту, що підтверджується такими нормами права.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.07.2026 заява прийнята до розгляду, розгляд справи відкладався за заявою представника заявника.
Від заінтересованої особи не надійшли письмові пояснення.
Заявники та їх представник у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені, представник подала заяву про розгляд справи без їх участі, заяву просить задовольнити у повному обсязі, представник заявників наголосила, що у заявників відсутня належним чином засвідчена копія свідоцтва про смерть, а лише ксерокопія.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
До суду звернувся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подано паспорт НОМЕР_5 , виданий Чопським ВМ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області 16.10.2006, посвідчення водія НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .
До суду звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , подано паспорт НОМЕР_7 , виданий Чопським ВМ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області 04.03.1998, РНОКПП НОМЕР_8 .
Відповідно до свідоцтва про одруження, виданого повторно, НОМЕР_9 , виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області укладено шлюб 30.12.1989 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис №80.
Згідно з копією свідоцтва про смерть НОМЕР_10 від 10.02.2024, актовий запис №170249505002900412001, Муніципальним державним закладом «Багатофункціональний центр з надання державних і муніципальних послуг» Одінцовського міського округу Московської області видано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина РФ, в с. Успенське, Одінцовського міського округу, Московської області.
Згідно з довідкою відділу Державної реєстрації нерухомості, бізнесу та реєстрації місця проживання Управління Центр надання адміністративних послуг Чопської міської ради №212 від 15.04.2024 станом на день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним були на день смерті зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Додано актовий запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , через програму Дія, де, зокрема, інформація про батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Додано витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №77602325 від 09.07.2024 про реєстрацію спадкової справи №72685452, спадкодавець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Хмелинець Задонського району Липецької області, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Процесуальні питання розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регламентуються главою 6 розділу IV ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).
У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.
Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила), встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
За пунктом 7 Правил документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.
У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Гаазька конвенція 1961 року). Гаазька конвенція 1961 року набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.
Частинами 1, 2 статті 1 Гаазької конвенції 1961 року передбачено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами - членами СНД, зокрема, Україною і Російською Федерацією, та ратифікованою Законом України № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Відповідно до вказаного Закону дію Конвенції 1993 року було зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
Проте з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з Російською Федерації і Республікою Білорусь.
Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Поряд з цим, у заявників відсутній оригінал чи належним чином засвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , що не надає можливості реалізації заявниками особистих прав, а саме: отримання спадщини, про що свідчать докази відкриття спадщини та неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину.
За таких обставин, встановлення факту смерті породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті. Заявники не мають іншої можливості одержати в державному органі реєстрації актів цивільного стану документ (свідоцтво про смерть), який посвідчує факт спадкодавця.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що задоволення заяви має для заявників юридичне значення, метою якого є встановлення даного факту та отримання в подальшому свідоцтва про право на спадщину. За таких обставин заяву слід задовольнити.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
За наведених обставин, керуючись ст. 263, 265, 293, 294, 315, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , де заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Чопська міська рада Закарпатської області, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце народження с. Хмелинець, Задонського району, Липецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Успенське, Одинцовського краю, Російської Федерації.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відомості щодо учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_8 .
Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_11 , виданий 31.03.2016 Ужгородським РВ ГУДМС АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_12 .
Заінтересована особа: Чопська міська рада Закарпатської області, 89502, Україна, Закарпатська область, місто Чоп, вулиця Берег, будинок 2, код ЄДРПОУ: 04053737.
Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 25999022, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 5.
Повне рішення складене 26.10.2026.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Закарпатської області І.В. Логойда