ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Рівне Справа № 918/480/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Поліщук П.Я.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: представник не з`явився
відповідача: Гуз О.С.
прокурор Казнодій С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 29.07.2026, повне рішення складено 30.07.2026,
у справі № 918/480/26
за позовом першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 790 341,80 гривень
У квітні 2026 року перший заступник керівника Вараської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 04.08.2023, № 5 від 06.09.2023, № 8 від 12.12.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18046-ВЦ/50 від 17.02.2023 та стягнення 790 341,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами закупівлі UA-2023-01-23-013869-a між Управлінням освіти та ТОВ «РОЕК» укладено договір на постачання електричної енергії на суму 5 932 800,00 грн з ПДВ із початковою ціною 4,12 грн за 1 кВт·год без ПДВ. У подальшому ціна за одиницю товару збільшувалася, а за додатковою угодою № 8 становила 5,42113 грн без ПДВ, що на 31,58 % перевищує початкову ціну. Прокурор вважає, що спірні угоди укладено з порушенням законодавства про публічні закупівлі, за відсутності належного підтвердження підстав для такого підвищення ціни. Унаслідок застосування цих угод, за розрахунком прокурора, Управлінням освіти надмірно сплачено 790 341,80 грн.
Підстави представництва інтересів держави прокурор пов`язує з нездійсненням Управлінням освіти захисту інтересів держави щодо законного та ефективного використання бюджетних коштів, попри повідомлення про встановлені порушення /т. 1 а.с. 1-13/.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 29.07.2026 у справі № 918/480/26 позов задовольнив та постановив:
- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 04.08.2023 до Договору № 18046 ВЦ/50 на постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2023, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Вараської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
- визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 06.09.2023 до Договору № 18046 ВЦ/50 на постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2023, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Вараської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
- визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 12.12.2023 до Договору № 18046 ВЦ/50 на постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2023, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Вараської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради кошти у розмірі 790 341 грн 80 коп.
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 17 471,30 грн та 2662,40 грн витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги /т. 1 а.с.231-248/.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2026 у справі № 918/480/26 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі /т. 2 а.с. 1-8/.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, зокрема, таке:
- прокурор не довів підстав для представництва інтересів держави, а суд належно не перевірив повноваження визначеного позивачем органу та обставини нездійснення ним захисту;
- Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнано неконституційними окремі приписи частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». На думку скаржника, незалежно від відтермінування втрати ними чинності суд повинен застосувати частину шосту статті 11 ГПК України та не застосовувати такі приписи; позов належить залишити без розгляду за пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України;
- участь прокурора порушує рівність сторін, а систематичне звернення прокурорів із подібними позовами не відповідає конституційній вимозі виключності представництва;
- до спірних відносин необхідно застосувати пункт 3-7 розділу X Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливості, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. Підпункт 2 пункту 19 Особливостей, на думку скаржника, дозволяє пропорційне ринковому коливанню підвищення ціни без десятивідсоткового обмеження;
- зміни ціни погоджені сторонами відповідно до пункту 13.8 договору, а комерційна пропозиція містить формулу ціни та передбачає змінність її складових, які не залежать від постачальника;
- суд не надав належної оцінки експертним висновкам Рівненської торгово-промислової палати від 31.07.2023, 31.08.2023, 30.11.2023 та інформації про ціни на РДН і ВДР. Скаржник заперечує вимогу починати аналіз коливання виключно датою укладення договору і стверджує, що висновки містять показники з початку його дії;
- особливості електричної енергії як товару, неможливість її зберігання та щомісячні розрахунки мають враховуватися при оцінці змін ціни; виконання зобов`язань за окремий місяць не означає виконання всього договору;
- застосування судової практики без урахування воєнного регулювання порушує юридичну визначеність та легітимні очікування постачальника, який покладався на державне регулювання і роз`яснення уповноважених органів. Скаржник посилається на справи ЄСПЛ «Щокін проти України», «Stretch v. the United Kingdom», «Rysovskyy v. Ukraine», постанову Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21 та можливість мотивовано не погодитися з висновками Верховного Суду;
- суд надав перевагу доказам прокурора, порушив статті 7, 86, 236 ГПК України та неповно встановив обставини справи.
З огляду на викладене скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, унаслідок чого дійшов помилкових висновків та ухвалив необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.08.2026, для розгляду справи № 918/480/26 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Коломис В.В., Тимошенко О.М.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2026 у справі № 918/480/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на "21" жовтня 2026 р. об 11:00 год. /т. 2 а.с. 27/.
11.09.2026 (вх. № 7712/26) від Вараської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін /т. 2 а.с. 30-35/.
У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Коломис В.В. з 19.10.2026 по 04.11.2026 включно, проведено її заміну у судовій справі № 918/480/26, протокол від 19.10.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Поліщук П.Я.
Ухвалою суду від 19.10.2026 колегією суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Поліщук П.Я. прийнято справу № 918/480/26 до свого провадження /т. 2 а.с. 41/.
В судове засідання 21.10.2026 з`явилися прокурор та представник ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради не забезпечило явку в судове засідання повноважного представника. Про час та дату судового засідання сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалою суду від 04.09.2026 явка представників сторін в судове засідання 21.10.2026 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради, оскільки його неявка не перешкоджає перегляду справи.
Представник ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" в судовому засіданні 21.10.2026 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, прокурор надав заперечення щодо апеляційної скарги з підстав,- викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у судовому засіданні поясненння представника відовідача та прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Управлінням освіти виконавчого комітету Вараської міської ради проведено відкриті торги з особливостями UA-2023-01-23-013869-a щодо закупівлі електричної енергії за кодом ДК 021:2015:09310000-5. Переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ «РОЕК»), із яким 17.02.2023 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 18046-ВЦ/50 на суму 5 932 800,00 грн з ПДВ /т. 1 а.с. 23-28/.
За пунктом 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач оплачує вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з договором.
Відповідно до пункту 3.1 договору початок постачання визначається заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до договору. У цьому додатку датою початку постачання зазначено 01.03.2023.
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що розрахунки здійснюються за цінами, визначеними відповідно до механізму, встановленого обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 5.4 договору).
Первісно строк дії договору визначено до 31.12.2023 (пункт 13.1 договору).
Комерційною пропозицією «По факту - ТЕНДЕР», що є додатком № 2 до договору, визначено ціну 4,12 грн за 1 кВт·год без ПДВ за формулою Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача, де Цзак - закупівельна ціна електричної енергії постачальником для споживача на ринках електричної енергії; Цп - ціна послуг, пов`язаних із постачанням; Т передача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ «НЕК «Укренерго». Значення ціни не включає тариф на розподіл. Складові ціни, крім Цп, визначено такими, що не залежать від постачальника та можуть змінюватися з повідомленням споживача /т. 1 а.с. 31/.
Пункт 13.8 договору передбачає незмінність істотних умов після його підписання до повного виконання зобов`язань, крім установлених випадків. Підпунктом 2 цього пункту передбачено зміну ціни пропорційно ринковому коливанню, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін у частині ціни, за умови документального підтвердження та без збільшення загальної суми договору. Відсоток підвищення договірної ціни не може перевищувати відсотка ринкового зростання.
Документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціни та обсяги купівлі-продажу на РДН і ВДР у торговій зоні «ОЕС України», оприлюднені АТ «Оператор ринку», або документи органів, установ та організацій, уповноважених визначати відповідні ринкові показники. Договір передбачає застосування зміненої ціни з початку розрахункового періоду, в якому відбулися зміни.
Окремо підпункт 7 пункту 13.8 договору передбачає зміну регульованих тарифів та інших визначених показників за умови встановлення договором порядку зміни ціни. Для тарифів на передачу та розподіл таким порядком визначено зміну ціни у зв`язку з набранням чинності постановою НКРЕКП та застосування нового тарифу з дня його введення в дію.
Додатковою угодою № 2 від 25.04.2023, укладеною з посиланням на підпункт 7 пункту 19 Особливостей № 1178, ціну встановлено на рівні 4,16997 грн за 1 кВт·год без ПДВ із застосуванням до відносин сторін із 01.04.2023. Ця угода не є предметом позову /т. 1 а.с. 33 на звороті/.
Додатковою угодою № 3 від 04.08.2023 ціну збільшено до 5,01749 грн за 1 кВт·год без ПДВ із застосуванням із 01.07.2023. У преамбулі угоди наведено підпункт 2 пункту 19 Особливостей № 1178 та посилання на експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати від 31.07.2023 /т.1. а.с. 33 на звороті/.
Додатковою угодою № 5 від 06.09.2023 ціну збільшено до 5,20000 грн за 1 кВт·год без ПДВ із застосуванням із 01.08.2023. Підставою зазначено підпункт 2 пункту 19 Особливостей № 1178 та експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати від 31.08.2023 /т.1. а.с. 36 на звороті/.
Додатковою угодою № 8 від 12.12.2023 ціну збільшено до 5,42113 грн за 1 кВт·год без ПДВ із застосуванням із 01.11.2023. Угода містить посилання на ту саму правову підставу та висновок Рівненської торгово-промислової палати від 30.11.2023 /т.1. а.с. 39 на звороті/.
Пунктами 2 зазначених угод передбачено коригування орієнтовних обсягів закупівлі у зв`язку зі збільшенням ціни, пунктами 3 - поширення дії угод на визначені попередні дати, пунктами 4 - незмінність інших умов договору.
Додаткові угоди № 1 від 30.03.2023, № 4 від 15.08.2023, № 6 від 19.09.2023, № 7 від 01.11.2023, № 9 від 27.12.2023 та № 10 від 17.01.2024 стосувалися обсягів закупівлі та строку дії договору; самостійних вимог щодо їх недійсності не заявлено.
АТ «Оператор ринку» листом від 03.02.2025 № 01-31/293 надав інформацію про середньозважені ціни на РДН і ВДР у торговій зоні «ОЕС України» за 2023 рік. Зокрема, середньозважена ціна на РДН без ПДВ становила: у лютому - 3 213,43 грн/МВт·год, квітні - 2 813,74 грн/МВт·год, червні - 2 971,47 грн/МВт·год, липні - 3 669,87 грн/МВт·год, серпні - 4 162,23 грн/МВт·год, жовтні - 4 065,58 грн/МВт·год, листопаді- 4 357,80 грн/МВт·год. /т. 1 а.с. 56/.
Постачання та оплата підтверджуються актами прийняття-передавання товарної продукції за особовими рахунками № 480031510-480031514 та платіжними інструкціями Управління освіти.
За розрахунком прокурора, за липень 2023 року - січень 2024 року поставлено 584 146 кВт·год на суму 3 713 387,35 грн.
Застосувавши ціну 4,16997 грн без ПДВ, прокурор визначив належну оплату у розмірі 2 923 045,55 грн та різницю 790 341,80 грн.
Прокуратура листом від 12.02.2026 № 52-236ВИХ-26 повідомила Управління освіти про встановлені порушення та запропонувала повідомити про заходи реагування /т. 1 а.с. 51-53/.
У відповіді від 11.03.2026 № 5200-223-01.1-11-26 Управління зазначило, що претензійно-позовна робота з порушеного питання не здійснювалася /т. 1 а.с. 54/.
Повідомленням від 08.04.2026 № 52/1-892ВИХ-26 прокуратура поінформувала Управління про намір звернутися з позовом щодо трьох додаткових угод та стягнення 790 341,80 грн; матеріали містять список рекомендованих відправлень від 08.04.2026 /т. 1 а.с. 57/.
29.07.2026 Господарським судом Рівненської області ухвалено оскаржуване рішення, яким позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорювані додаткові угоди передбачають підвищення ціни понад установлене законом десятивідсоткове обмеження, а надане обґрунтування не підтверджує правомірності таких змін. Суд вважав, що постанова № 1178 не усуває обмежень статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та визнав угоди недійсними за статтями 203, 215 ЦК України. Надмірну оплату визначено шляхом застосування до спірного обсягу постачання ціни за додатковою угодою № 2. Підстави представництва прокурором інтересів держави суд визнав підтвердженими листуванням з Управлінням освіти та невжиттям останнім заходів захисту.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
За пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом. Стаття 53 ГПК України покладає на прокурора обов`язок обґрунтувати порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, підстави звернення та визначити компетентний орган.
Управління освіти є виконавчим органом Вараської міської ради, здійснює управління у сфері освіти, матеріальне та фінансове забезпечення відповідних закладів, виступило замовником закупівлі, стороною договору й платником бюджетних коштів. Його статус та функції підтверджуються Положенням, наданим у матеріалах. Отже Управління має власні повноваження щодо захисту майнових прав, які виникли з договору; предмет позову пов`язаний із збереженням коштів місцевого бюджету та забезпеченням освітніх потреб територіальної громади.
Прокурор не обмежився загальним посиланням на порушення інтересів держави: звернувся до компетентного органу із конкретними відомостями про спірну закупівлю, отримав відповідь про відсутність претензійно-позовної роботи, а до подання позову повідомив про представництво. Між повідомленням про порушення від 12.02.2026 та поданням позову у квітні 2026 року орган мав можливість відреагувати. Доказів самостійного звернення Управління з відповідними вимогами не наведено.
Посилання на Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 не спростовує цих висновків. Конституційний Суд визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», однак визначив втрату ними чинності з 01.01.2027. Водночас приписи абзаців першого, другого, третього частини четвертої цієї статті визнано конституційними; визначено також особливості дії рішення щодо правовідносин представництва, які виникли під час чинності відповідних приписів.
З огляду на частину другу статті 152 Конституції України відтермінування втрати чинності є складовою обов`язкового рішення Конституційного Суду. Застосування частини шостої статті 11 ГПК України не надає суду повноваження ігнорувати спеціально визначені Конституційним Судом часові наслідки його рішення з тієї самої підстави, яка вже була предметом конституційного контролю.
Звернення прокурора у цій справі відбулося у квітні 2026 року, тобто до визначеної дати втрати чинності приписами закону, за наявності конкретно підтверджених підстав представництва.
Виключність представництва оцінюється за обставинами окремої справи. Кількість аналогічних позовів не спростовує встановленого у цій справі невжиття компетентним органом заходів захисту. Сама участь прокурора не звільняє позивача від доказування та не надає його доказам наперед установленої сили.
Скаржник реалізував можливість подати заперечення й апеляційну скаргу, а конкретних обмежень доступу до матеріалів чи права висловити позицію не обґрунтував, отже, наведені ним обгрунтування щодо рівності сторін не є підставою для залишення позову без розгляду.
Посилання на судові акти у справах № 910/403/26, № 910/2088/26 та на загальний процесуальний наслідок відсутності повноважень прокурора не підміняє перевірку підстав представництва у цій справі. Оскільки такі підстави підтверджені, пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України застосуванню не підлягає.
Щодо суті спору колегія суддів враховує, що договір укладено за результатами публічної закупівлі.
Відповідно до статей 203, 215 ЦК України правочин, зміст якого суперечить таким приписам, може бути визнаний недійсним. Саме підписання угоди обома сторонами не усуває підстав її недійсності.
Пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, застосовній до спірних відносин, передбачає можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно ринковому зростанню, без збільшення суми договору. Для електричної енергії виняток стосується періодичності зміни ціни, а не скасування граничного розміру її збільшення.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 виходила з того, що граничний розмір визначається щодо ціни, погодженої за результатами закупівлі, незалежно від кількості додаткових угод. Висновок про можливість необмеженого послідовного підвищення ціни із дотриманням 10 % за кожною окремою угодою не відповідає такому тлумаченню.
Доводи про особливе правове регулювання закупівель під час воєнного стану колегія суддів оцінює з урахуванням пункту 3-7 розділу X Закону та пунктів 17, 19 Особливостей № 1178. Особливості застосовні до цієї закупівлі; водночас це саме по собі не підтверджує висновок скаржника про необмеженість підвищення ціни.
У постанові від 09.06.2026 у справі № 918/918/25 Верховний Суд розглянув аналогічні заперечення ТОВ «РОЕК» щодо меж повноважень Кабінету Міністрів України за пунктом 3-7 розділу X Закону та співвідношення Особливостей № 1178 із пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону. Суд відхилив тлумачення, за яким Особливості усувають десятивідсоткове обмеження. Висновок щодо цього співвідношення підтримано також постановою Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 918/1230/25.
Отже наведені скаржником заперечення щодо співвідношення положень Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей № 1178 вже отримали оцінку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Застосовуючи ці висновки, колегія враховує подібність правового питання, а не переносить фактичні обставини інших справ. У цій справі спірні угоди прямо укладені у зв`язку з ринковим коливанням за підпунктом 2 пункту 19 Особливостей.
Угода № 2, яка стосується іншої підстави зміни ціни та не оспорюється, враховується окремо.
Ціна за додатковою угодою № 3 перевищує початкову на 21,78 %, за угодою № 5 - на 26,21 %, за угодою № 8 - на 31,58 %.
Навіть порівняння з ціною 4,16997 грн за неоспореною угодою № 2 дає відповідно 20,32 %, 24,70 % та 30,00 %.
Тобто висновок про перевищення граничного підвищення не залежить від включення до розрахунку зміни, погодженої угодою № 2. Уже перша оспорювана угода передбачає підвищення понад 10 % від попередньої ціни.
Збереження загальної суми договору за рахунок зменшення кількості товару не є самостійною достатньою підставою для зміни ціни. Вимоги щодо ринкового обґрунтування, пропорційності, граничного підвищення та незбільшення загальної суми мають виконуватися сукупно.
Формула у комерційній пропозиції визначає складові ціни, але сама по собі не доводить, що будь-яка ціна, погоджена наступною угодою, правомірна.
Договір містить конкретне початкове значення ціни, а пункт 13.8 установлює умови її зміни.
У спірних угодах не йдеться лише про механічне застосування нового регульованого тарифу: сторони послалися на ринкове коливання та висновки торгово-промислової палати. Тому аргумент про наявність формули не усуває необхідності дотримання вимог, установлених для обраної сторонами підстави підвищення.
Документ торгово-промислової палати або дані АТ «Оператор ринку» можуть підтверджувати ринкові показники, однак підлягають перевірці щодо відповідного періоду, бази порівняння, відсотка зміни та його співвідношення з договірною ціною. Статус установи, що видала документ, не надає йому наперед установленої сили.
Лист АТ «Оператор ринку» підтверджує, що ціни протягом 2023 року як знижувалися, так і зростали. Зокрема, приріст між червнем і липнем відображає іншу базу порівняння, ніж приріст між лютим і липнем. Порівнювати оптовий показник РДН із повною договірною ціною без урахування її складових також недостатньо /т. 1 а.с. 56/.
В обґрунтування правомірності підвищення ціни електричної енергії відповідач посилається на експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати від 31.07.2023 № В-148, від 31.08.2023 № В-184 та від 30.11.2023 № В-273.
Зі змісту висновку від 31.07.2023 № В-148 вбачається, що предметом дослідження було коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» у торговій зоні «ОЕС України» протягом червня та липня 2023 року. За наведеними у ньому даними ціна у червні становила 2 971,47 грн/МВт·год, у липні - 3 669,87 грн/МВт·год, що свідчить про її зростання на 23,5 %.
У висновку від 31.08.2023 № В-184 порівняно середньозважені ціни електричної енергії за липень та серпень 2023 року, які становили відповідно 3 669,87 грн/МВт·год та 4 162,23 грн/МВт·год, та встановлено зростання ціни на 13,42 %.
Висновок від 30.11.2023 № В-273 містить порівняння середньозваженої ціни електричної енергії за листопад 2023 року, яка становила 4 357,80 грн/МВт·год, із відповідними показниками липня, серпня, вересня та жовтня 2023 року. Згідно з цим висновком зростання ціни у листопаді порівняно з липнем становило 18,74 %, серпнем - 4,69 %, вереснем - 11,54 %, жовтнем - 7,19 %.
Отже зазначені документи підтверджують зростання середньозважених цін електричної енергії за визначені у них періоди. Водночас їх доказове значення для вирішення цього спору підлягає оцінці з урахуванням умов договору та підстав погодження кожного підвищення ціни.
Судом встановлено, договір про постачання електричної енергії споживачу № 18046-ВЦ/50 укладено 17.02.2023.
Пунктом 13.8 договору передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до нього в частині ціни за одиницю товару, за умови документального підтвердження такого коливання.
Проте висновок від 31.07.2023 № В-148, на який сторони послалися при укладенні додаткової угоди № 3 від 04.08.2023, містить лише порівняння цін за червень та липень 2023 року.
Відомості про рівень ринкової ціни у період укладення договору або внесення попередніх змін до договірної ціни додатковою угодою № 2 від 25.04.2023 у ньому відсутні. Тому визначений у цьому висновку показник зростання на 23,5 % характеризує співвідношення цін саме за червень і липень 2023 року та без обґрунтування обраної бази порівняння не підтверджує відповідного зростання ринкової ціни відносно періоду погодження ціни, яка діяла за договором.
При цьому колегія суддів не виходить із необхідності використання виключно ціни за один календарний день. Середньомісячні показники можуть підтверджувати ринкове коливання за умови зіставності періодів та встановлення їх зв`язку з попередньою договірною ціною.
Отже доводи скаржника про відсутність вимоги здійснювати порівняння виключно з ціною на дату укладення договору не спростовують необхідності обґрунтувати розмір конкретного підвищення.
Твердження ж про наявність у зазначених висновках аналізу коливання цін від початку дії договору не відповідає їх змісту, оскільки найранішим дослідженим у них періодом є червень 2023 року.
Висновки від 31.08.2023 № В-184 та від 30.11.2023 № В-273 відображають подальшу динаміку ринкових цін, однак не усувають необхідності перевірки обґрунтованості попереднього підвищення договірної ціни, використаної сторонами при погодженні наступних змін. Подальше зростання ринкових показників саме по собі не надає правомірності попередній зміні ціни, здійсненій із порушенням установлених вимог.
Крім того наведені у висновках ТПП показники характеризують середньозважену ціну електричної енергії на ринку «на добу наперед», тоді як ціна за договором включає закупівельну ціну електричної енергії, вартість послуг постачальника та тариф на її передачу.
Зазначені документи не містять розрахунку ціни за договором № 18046-ВЦ/50, а тому питання відповідності її підвищення ринковому коливанню підлягає вирішенню шляхом оцінки цих висновків у сукупності з умовами договору, відповідними розрахунками та іншими доказами.
Таким чином, колегія суддів ураховує висновки Рівненської торгово-промислової палати як докази динаміки ринкових цін. Однак підтвердження такого зростання не звільняє сторони від дотримання інших установлених вимог до зміни ціни за договором про закупівлю та не усуває встановленого судом перевищення граничного розміру її підвищення. Отже посилання скаржника на зазначені висновки не спростовує висновку про недійсність додаткових угод № 3 від 04.08.2023, № 5 від 06.09.2023 та № 8 від 12.12.2023 і не є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Доводи апелянта про особливості електричної енергії як товару, щомісячний порядок розрахунків та виконання зобов`язань за окремими розрахунковими періодами колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини не звільняють сторони від дотримання встановлених законодавством вимог до зміни ціни за договором про закупівлю.
Завершення окремого розрахункового періоду не означає виконання сторонами договору в повному обсязі, однак не є самостійною підставою для перегляду вартості поставленої електричної енергії.
Передбачена частиною третьою статті 631 ЦК України можливість поширення умов договору на відносини, які виникли до його укладення, не усуває необхідності дотримання вимог закону при погодженні таких умов.
Тому положення додаткових угод щодо застосування зміненої ціни з початку відповідного розрахункового періоду самі по собі не підтверджують правомірності її підвищення.
Посилання скаржника на статтю 652 ЦК України також не спростовує наведеного, оскільки зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, може бути підставою для його зміни або розірвання у встановленому порядку, проте не надає права відступати від спеціальних вимог законодавства про публічні закупівлі. Тому доводи про економічну невигідність постачання електричної енергії за погодженою ціною не підтверджують законності оспорюваних додаткових угод.
Колегія суддів відхиляє й доводи апелянта щодо порушення принципів юридичної визначеності, належного урядування та легітимних очікувань унаслідок визнання додаткових угод недійсними.
Роз`яснення органів виконавчої влади не змінюють змісту законодавчих приписів та не є підставою для недотримання сторонами обов`язкових вимог до зміни істотних умов договору про закупівлю. Погодження таких змін замовником також не виключає можливості їх оспорювання та перевірки судом на відповідність закону.
Посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Щокін проти України», «Stretch v. the United Kingdom», «Rysovskyy v. Ukraine» не спростовують висновків суду щодо неправомірності підвищення ціни за оспорюваними додатковими угодами.
Наведені скаржником принципи підлягають урахуванню при вирішенні спору, однак їх застосування не означає неможливості визнання недійсними умов правочину, які суперечать вимогам законодавства, та повернення коштів, отриманих на їх виконання.
При цьому стягнення надмірно сплачених коштів є наслідком недійсності додаткових угод і не позбавляє відповідача права на оплату фактично поставленої електричної енергії за ціною, визначеною чинними умовами договору.
Доводи апелянта щодо можливості мотивовано не погодитися з висновками Верховного Суду також не є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведені вище правові висновки стосуються застосування законодавства щодо зміни ціни за одиницю товару в договорах про публічну закупівлю, у тому числі з урахуванням Особливостей № 1178.
Обставин, які б свідчили про їх незастосовність до спірних правовідносин, скаржником не обґрунтовано.
Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди передбачають підвищення ціни за одиницю товару з порушенням установлених законодавством вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними.
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість одержаного у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки додаткові угоди № 3 від 04.08.2023, № 5 від 06.09.2023 та № 8 від 12.12.2023 є недійсними та не породжують правових наслідків, підстава для оплати електричної енергії за встановленими в них підвищеними цінами відпала.
Водночас договір про постачання електричної енергії та додаткова угода № 2 від 25.04.2023, яка не є предметом спору, зберігають чинність.
Відтак поверненню підлягає різниця між фактично сплаченою сумою та вартістю поставленої електричної енергії, визначеною за ціною, встановленою додатковою угодою № 2.
Аналогічний підхід щодо застосування статей 216, 1212 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 09.06.2026 у справі № 918/918/25.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми з урахуванням фактичного обсягу поставленої електричної енергії, здійсненої оплати та ціни, встановленої додатковою угодою № 2 від 25.04.2023, колегія суддів погоджується з прийнятим судом першої інстанції розрахунком надмірно сплачених коштів.
Так вартість електричної енергії, поставленої у період із липня 2023 року по січень 2024 року, за ціною, встановленою додатковою угодою № 2 від 25.04.2023, становить 2 923 045,55 грн з ПДВ, тоді як фактично за цей період сплачено 3 713 387,35 грн. Різниця між зазначеними сумами становить 790 341,80 грн.
Отже кошти у розмірі 790 341,80 грн сплачені понад вартість фактично поставленої електричної енергії, визначену за чинними умовами договору, та на підставі статей 216, 1212 ЦК України підлягають поверненню відповідачем.
За наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
При цьому доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують зазначених висновків.
Відповідно до статей 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.
Колегія суддів надала оцінку доводам скаржника, умовам договору, висновкам торгово-промислової палати та відомостям про ринкові ціни у сукупності з іншими доказами у справі.
Незгода відповідача з результатами такої оцінки не свідчить про порушення рівності учасників справи або надання доказам прокурора наперед установленої сили.
Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції статей 7, 86, 236 ГПК України свого підтвердження не знайшли.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище в сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2026 у справі № 918/480/26 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
На підставі статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2026 року у справі № 918/480/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Справу № 918/480/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повну постанову складено "22" жовтня 2026 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Поліщук П.Я.