СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
26 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 917/2374/25
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Мартюхіної Н.О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №2207 П/2)
на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 (повне рішення складено 15.07.2026) у справі № 917/2374/25 (суддя Сірош Д. М.)
за позовом першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, м. Полтава
до відповідача фізичної особи - підприємця Кального Володимира Дмитровича, м. Полтава
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовом в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до фізичної особи - підприємця Кального Володимира Дмитровича, в якому просив суд:
- зобов`язати фізичну особу-підприємця Кального В.Д. усунути перешкоди Полтавській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,1573 га, яка межує із належною Кальному В.Д. земельною ділянкою із кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0504, що розташована за адресою: вул. Громадська, 39 у м. Полтава, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: частини цегляного паркану на кам`яному фундаменті вздовж вул. Громадська, довжиною 9,22 м (загальною довжиною 31,05 м), висотою близько 1,7 м, що розташований на відстані 18,05 м від урізу води річки та цегляної підпірної стінки зі східцями до води довжиною 24,73 м (з урахуванням монолітної ділянки довжиною 14,3 м) та висотою від 0,6 м до 1 м, із літнім майданчиком праворуч від східців, підлога якого вкрита бруківкою, довжиною 5,75 м, шириною 4,31 м, яка розташована на відстані 2,09 м від урізу води річки, а також демонтажу споруд: паркану з металевого профілю вздовж вул. Громадська (від цегляного паркану до урізу води річки Ворскла), довжиною 18,05 м та висотою близько 2 м; паркану з металевого профілю, встановлений перпендикулярно до вул. Громадська (від цегляного паркану до великої дерев`яної бесідки) довжиною 34,65 м, висотою 1,8 м, що розташований на відстані 17,24 м від річки; паркану з металевого профілю, що пролягає паралельно гаражу з металевого профілю до урізу води річки, довжиною 21,35 м, висотою 1,8 м; частину великої дерев`яної альтанки, загальною довжиною 9,1 м, шириною 4,1 м, що розташована на відстані 17,31 м від річки (об`єкт № 5); дерев`яну альтанку, довжиною 2,85 м, шириною 1,7 м, що розташована на відстані 5,90 м від урізу води річки (об`єкт №6); дерев`яну альтанку, довжиною 2,85 м, шириною 1,7 м, що розташована на відстані 6,38 м від урізу води річки (об`єкт №7); частину дерев`яної альтанки, довжиною 2,85 м, шириною 1,7 м, що розташована на відстані 19,54 м від урізу води річки (об`єкт № 8); гаража з металевого профілю, довжиною 10,5 м, шириною 4 м, що розташований на відстані 15,54 м від урізу води річки (об`єкт №9).
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на порушення інтересів держави у зв`язку з незаконним зайняттям відповідачем земельної ділянки до урізу води річки Ворскла, площею 0,1573 гектара, що перебуває у розпорядженні Полтавської міської ради та межує із належною ОСОБА_1 земельною ділянкою із кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0504, враховуючи таке:
- відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку без жодних правовстановлюючих документів (рішення органу місцевого самоврядування, договору оренди чи акта про право власності);
- наведеним створюються перешкоди у користуванні землею та водним об`єктом, обмежено доступ територіальній громаді та громадян до річки Ворскла, незаконно встановлено паркани по периметру самовільно зайнятої ділянки;
- на спірній земельній ділянці відповідач здійснив самочинне будівництво без належних дозволів, проектної документації та повідомлення органів державного архітектурно-будівельного контролю звів на комунальній землі 10 споруд (паркани, альтанки, гараж, підпірну стінку зі східцями);
- зведені відповідачем споруди розташовані у межах прибережної захисної смуги та водоохоронної зони річки Ворскла, в зоні охоронюваного ландшафту, в другому поясі санітарної охорони питних джерел, а також частково потрапляють в охоронну зону повітряних ліній електропередач напругою 110 кВ, що є прямим порушенням вимог земельного, водного та містобудівного законодавства України;
- протиправність дій відповідача підтверджена вироком Подільського районного суду міста Полтави від 10.07.2025 у кримінальній справі № 917/2374/25 (за ч. 4 ст. 197-1 КК України), який набрав законної сили та має преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 у справі №917/2374/25 позов задоволено.
Зобов`язано відповідача усунути перешкоди Полтавській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,1573 га, яка межує із належною ОСОБА_1 земельною ділянкою із кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0504, що розташована за адресою: вул. Громадська, 39 у м. Полтава, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: частини цегляного паркану на кам`яному фундаменті вздовж вул. Громадська, довжиною 9,22 м (загальною довжиною 31,05 м), висотою близько 1,7 м, що розташований на відстані 18,05 м від урізу води річки та цегляної підпірної стінки зі східцями до води довжиною 24,73 м (з урахуванням монолітної ділянки довжиною 14,3 м) та висотою від 0,6 м до 1 м, із літнім майданчиком праворуч від східців, підлога якого вкрита бруківкою, довжиною 5,75 м, шириною 4,31 м, яка розташована на відстані 2,09 м від урізу води річки, а також демонтажу споруд: паркану з металевого профілю вздовж вул. Громадська (від цегляного паркану до урізу води річки Ворскла), довжиною 18,05 м та висотою близько 2 м; паркану з металевого профілю, встановлений перпендикулярно до вул. Громадська (від цегляного паркану до великої дерев`яної бесідки) довжиною 34,65 м, висотою 1,8 м, що розташований на відстані 17,24 м від річки; паркану з металевого профілю, що пролягає паралельно гаражу з металевого профілю до урізу води річки, довжиною 21,35 м, висотою 1,8 м; частину великої дерев`яної альтанки, загальною довжиною 9,1 м, шириною 4,1 м, що розташована на відстані 17,31 м від річки (об`єкт № 5); дерев`яну альтанку, довжиною 2,85 м, шириною 1,7 м, що розташована на відстані 5,90 м від урізу води річки (об`єкт №6); дерев`яну альтанку, довжиною 2,85 м, шириною 1,7 м, що розташована на відстані 6,38 м від урізу води річки (об`єкт №7); частину дерев`яної альтанки, довжиною 2,85 м, шириною 1,7 м, що розташована на відстані 19,54 м від урізу води річки (об`єкт № 8); гаража з металевого профілю, довжиною 10,5 м, шириною 4 м, що розташований на відстані 15,54 м від урізу води річки (об`єкт № 9).
Стягнуто з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури 2422,40грн судового збору.
Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність звернення до суду із відповідним позовом прокурора в інтересах держави (територіальної громади міста Полтави) та дотримання ним передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку реалізації такого захисту.
Задовольняючи позовні вимоги по суті спору, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач здійснив самовільне захоплення спірної земельної ділянки комунальної власності, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, тому вимоги прокурора про усунення відповідачем перешкод у здійсненні права комунальної власності на користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1573 га, що перебуває у розпорядженні Полтавської міської ради та межує із належною Кальному В.Д. земельною ділянкою із кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0504, з приведенням земельної ділянки під ними у придатний для подальшого використання стан є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_1 13.10.2026 звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 та закрити провадження у справі №917/2374/25, оскільки, на його думку, такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства (судом загальної юрисдикції), а не за правилами господарського судочинства. Також в апеляційній скарзі апелянт просить звільнити його від сплати судового збору, враховуючи те, що позивач обрав неправильну юрисдикцію суду та не повідомив Кального В.Д. про наявну позовну заяву, чим позбавив відповідача можливості вчасно подати до суду клопотання і не нести судові витрати по оскарженню судового рішення.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначена апеляційна скарга не відповідає вимогам глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Порядок та форма звернення з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду визначені главою 1 розділу ГПК України.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
По-перше, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (станом на момент подання позову до суду) прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ФОП Кального В.Д. про зобов`язання відповідача усунути перешкоди Полтавській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,1573 га, яка межує із належною Кальному В.Д. земельною ділянкою із кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0504, що розташована за адресою: вул. Громадська, 39 у м. Полтава, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва (згідно наведеного в позові переліку).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 у справі №917/2374/25 позов задоволено.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт оскаржує та просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 у справі № 917/2374/25 в повному обсязі.
Таким чином, з огляду на фактичний зміст та доводи апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яким розглянуто одну немайнову позовну вимогу, яка була задоволена Господарським судом Полтавської області, а відтак при визначенні розміру судового збору за подання апеляційної скарги підлягає врахуванню саме зазначена одна немайнова вимога.
Прокурором при поданні позовної заяви згідно платіжної інструкції №3259 від 11.12.2025 сплачено судовий збір в сумі 2422,40грн (3028,00*0,8), що відповідає вимогам ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", якою визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Разом з цим, Верховний Суд в ухвалі від 20.01.2025 у справі №905/989/24 вказав, що системне тлумачення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" свідчить, що передбачений нею коефіцієнт підлягає застосуванню одноразово, тобто розмір судового збору розраховується без урахування фактично сплаченого судового збору за звернення до суду першої інстанції. Пониження ставки судового збору застосовується щоразу при вчиненні відповідної процесуальної дії з використанням підсистеми "Електронний суд".
Таким чином розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги здійснюється не від пониженої ставки за подання позову (із застосуванням коефіцієнта 0,8), а від звичайної ставки, що підлягала сплаті за подання позову (яка в даному випадку складає 3028,00грн).
Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Отже, при поданні апеляційної скарги про перегляд рішення суду першої інстанції у цій справі розмір судового збору становить 4542,00грн (3028,00грн * 150%).
Між тим, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.
Разом з цим, за змістом апеляційної скарги відповідачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено, що саме позивач (прокурор) обрав неправильну юрисдикцію суду та не повідомив Кального В.Д. про наявну позовну заяву, у зв`язку чим відповідача було позбавлено можливості вчасно подати до суду клопотання і не нести судові витрати за апеляційне оскарження судового рішення.
Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що наведені скаржником доводи про порушення правил юрисдикції (підсудності) та неповідомлення відповідача про розгляд справи стосуються предмета перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції по суті розгляду справи, однак вони не є підставою для звільнення відповідача від сплати судового збору під час подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У статті 8 Закону України "Про судовий збір" наведено вичерпний перелік умов, за наявності яких враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Отже, відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від сплати судового збору буде законним за наявності підстав, вказаних у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) та виключно за наявності умов, передбачених у ч. 1 ст. 8 цього Закону.
Відтак, враховуючи, що наведені скаржником обставини не свідчать про наявність передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" умов, за яких суд вправі звільнити від сплати судового збору, а предметом спору у справі №917/2374/25 у даному випадку не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю, суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.
По-друге, згідно п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (ч. 1 ст. 41 ГПК України). У розумінні ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в господарському процесі є позивач і відповідач.
Повноваження прокурора у господарському процесі визначено, зокрема, положеннями ст. 53 ГПК України. Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
При цьому зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України).
Відповідно до ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
До апеляційної скарги скаржником надано докази направлення копії апеляційної скарги лише на адресу Полтавської обласної прокуратури, проте не долучено доказів надсилання копії апеляційної скарги визначеному прокурором позивачу - Полтавській міській раді (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000).
Зазначені обставини відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України є підставою для застосування наслідків, передбачених ст. 174 ГПК України, а саме, залишення апеляційної скарги без руху з метою усунення скаржником протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали недоліків.
По-третє, відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як встановлено апеляційним судом, передбачений ч. 1 ст. 256 ГПК України двадцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 08.07.2026, повний текст якого складено 15.07.2026, сплив 04.08.2026. При цьому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано 13.10.2026, тобто більше ніж через два місяці після закінчення зазначеного строку.
Частиною 2 ст. 256 ГПК України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а на всіх наявних в матеріалах справи поштових конвертах, якими направлялася кореспонденція, вказана неправильна адреса.
Суд враховує, що прокурор направляв поштову кореспонденцію разом із позовною заявою разом та додатками на адресу ФОП Кального В.Д. (яка зазначена як адреса фактичного місця проживання відповідача). Місцевий господарський суд також направляв ухвалу від 16.03.2026 про відкриття провадження у справі №917/2374/25 і оскаржуване рішення від 08.07.2026, ухвалене за результатами розгляду справи по суті спору, на адресу відповідача (вул. Небесної Сотні, 124, кв.110, м. Полтава, 36000).
В апеляційній скарзі Кальний В.Д. посилається на неотримання поштової кореспонденції на зазначену адресу, однак відповідач вказав знову ту ж саму адресу, яка зазначена прокурором як адреса фактичного місця проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ) та на яку направлялися судом всі процесуальні документи по справі, що свідчить про направлення місцевим господарським судом поштової кореспонденції на дійсну адресу скаржника.
У практиці Верховного Суду сформовано сталу правову позицію про те, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (див. постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 09.08.2024 у справі № 903/1130/23).
Суд зауважує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 09.08.2024 у справі №903/1130/23).
При цьому в апеляційній скарзі скаржником не зазначено іншої адреси для листування, окрім тої, на яку направлялася кореспонденція прокурором та судом першої інстанції ( АДРЕСА_1 ), а отже, місцевим господарським судом здійснено належні заходи для повідомлення відповідача про винесення судом оскаржуваного рішення у справі.
Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку, що місцевий господарський суд направляв поштову кореспонденцію на адресу, зазначену самим же скаржником в апеляційній скарзі, а відтак, вона вважається достовірною.
Крім того, в обґрунтування клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження відповідач посилається на те, що його представник ознайомився з матеріалами справи 22.09.2026 та передав відповідачу копію рішення суду та фотоматеріали лише 23.09.2026, що, на думку скаржника, свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Як вбачається з комп`ютерної системи "Діловодство спеціалізованого суду", 27.08.2026 до Господарського суду Полтавської області від представника відповідача (Яресько) надійшла заява у справі № 917/2374/25 про видачу копії судового рішення нарочно.
Разом з цим, скаржником не зазначено, що саме перешкоджало представнику відповідача звернутися за отримання судового рішення до місцевого господарського суду у період з 27.08.2026 по 22.09.2026, тобто з моменту направлення до суду відповідного клопотання.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Проте, апелянтом не було подано до суду належних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
У свою чергу, долучена відповідачем до апеляційної скарги копія рішення Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 у справі №917/2374/25 свідчить лише про її виготовлення (роздрукування) з автоматизованої системи та засвідчення працівником цього - 22.09.2026, однак вона не підтверджує факту видачі представнику відповідача копії судового рішення саме в цю дату. Тобто, сама по собі дата засвідчення копії рішення працівником суду не є доказом вручення цього рішення стороні по справи в той самий день.
Суд зауважує, що належним документальним підтвердженням вручення копії судового рішення є: 1) докази отримання судового рішення засобами поштової кореспонденції оператора поштового зв`язку / або через підсистему "Електронний суд"; 2) якщо копія рішення отримувалася представником особисто в приміщенні суду, то належними доказами є розписка про отримання копії рішення, або відмітка судді чи уповноваженого працівника суду на клопотанні про видачу копії рішення чи ознайомлення з матеріалами справи.
Однак, за відсутності наданих скаржником доказів того, що адреса фактичного місця проживання відповідача, на яку прокурор та суд першої інстанції направляли поштову кореспонденцію, не належить ОСОБА_1 (тоді як аналогічна адреса була вказана самим же скаржником в апеляційній скарзі), та з урахуванням звернення представника відповідача до суду з клопотанням про отримання копії судового рішення 27.08.2026 і відсутності належного документального підтвердження того, коли саме відповідач отримав копію рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд позбавлений можливості належним чином перевірити обґрунтованість причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
За приписами ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд не визнає викладені скаржником в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини пропущення цього строку поважними, у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху із наданням скаржнику строку для зазначення інших підстав для поновлення цього строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору у сумі 4524,00грн або підстав для звільнення останнього від сплати судового збору; доказів направлення апеляційної скарги позивачу та зазначення інших підстав для поновлення строку разом з доказами на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху вирішується суддею-доповідачем, визначеним в порядку ч. 1 ст. 260 ГПК України протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарга на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 у справі № 917/2374/25.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 у справі № 917/2374/25 - залишити без руху.
3. Встановити апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у сумі у сумі 4524,00грн або наявності підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору;
- докази направлення апеляційної скарги з додатками позивачу у справі - Полтавській міській раді (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000) в порядку ст. 42 ГПК України;
- вказати інші підстави для поновлення строку та надати належні докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
4. Роз`яснити ОСОБА_1 , якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги у строк встановлений судом, вона вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач Н.О. Мартюхіна