Судові рішення

Постанова № 140917906 у справі № 519/2493/25 від 20.10.2026

Постанова від 20.10.2026 у цивільній справі № 519/2493/25 (категорія «Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)»). Суд: Одеський апеляційний суд, суддя Назарова М. В.

Справа№ 519/2493/25
СудОдеський апеляційний суд
СуддяНазарова М. В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяІнші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата ухвалення20.10.2026
Надійшло до реєстру27.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140917906

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Номер провадження: 22-ц/813/6718/26

Справа № 519/2493/25

Головуючий у першій інстанції Лемець С. П.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: стягувач - ОСОБА_1 , боржник - Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод», суб`єкт, дії якого оскаржуються - старший державний виконавець Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 24 квітня 2026 року, постановлену Південним міським судом Одеської області, у складі: судді Лемця С.П. в приміщенні того ж суду,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Південного міського суду Одеської області від 24 квітня 2026 року, якою провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закрито.

Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду (а.с. 52-53зв.).

В апеляційній скарзі стягувач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Південного міського суду Одеської області від 24.04.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги по суті.

Доводами апеляційної скарги є те, що предметом поданої скарги є оскарження конкретної постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 80275353, яке було відкрито на підставі рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства, а отже спір виник саме в межах виконання судового рішення у цивільній справі.

Факт приєднання зазначеного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження не змінює правової природи спору та не може бути підставою для зміни юрисдикції розгляду скарги.

Скаржник наголошує на тому, що оскарженню підлягає не діяльність державного виконавця в межах усього зведеного виконавчого провадження № 70011961, а конкретне рішення щодо зупинення виконавчих дій саме у його виконавчому провадженні.

Суд першої інстанції, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, не врахував, що така практика стосується випадків, коли оскаржуються дії виконавця саме у межах зведеного виконавчого провадження як єдиного комплексу, а не у випадках, коли предметом спору є виконання конкретного судового рішення.

Вважає, що закриття провадження у справі фактично позбавляє його права на судовий контроль за виконанням судового рішення, що суперечить ст. 129-1 Конституції України, відповідно до якої судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання.

На думку скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував правові висновки ВП ВС, викладені у постановах від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справах № 927/395/13, 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16, від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16, від 05.06.2019 у справі № 911/100/18, так як у даній справі суб`єктом звернення є фізична особа - стягувач у виконавчому проваджені; предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про зупинення виконавчих дій; спір виник у зв`язку із виконанням конкретного судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства; оскаржене рішення стосується виключно прав скаржника в межах індивідуального виконавчого провадження, а факт приєднання відповідного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження є лише організаційною формою виконання рішень і не змінює ані характеру спірних правовідносин, ані їх правової природи.

Також вважає, що не є релевантною до спірних правовідносин постанова Верховного Суду від 17.09.2025 у справі № 335/4816/24, оскільки в ній встановлено, що в межах зведеного виконавчого провадження об`єднано виконання кількох виконавчих документів, зокрема, виконавчих проваджень, які виникли з рішень судів різних юрисдикцій, натомість у даній справі предметом оскарження є постанова державного виконавця, винесена у виконавчому провадженні, відкритому на виконання конкретного рішення суду у цивільній справі про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Додатково зазначає, що Південним міським судом Одеської області вже неодноразово розглядалися аналогічні правовідносини пов`язані з оскарженням постанов державного виконавця про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях щодо стягнення заборгованості із заробітної плати з АТ «Одеський припортовий завод», зокрема, у справах № 519/2083/25, 519/2080/25, 519/2436/25, що свідчить про наявність усталеної практики розгляду таких спорів в порядку цивільного судочинства (а.с. 58-63).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя - доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.) від 11.05.2026 та 15.06.2026 відповідно за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20.10.2026 о 16:00 год (а.с. 65-65зв., 69).

У судове засідання 20.10.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, скаржник (стягувач) ОСОБА_1 - у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримав судову повістку-повідомлення на 20.10.2026, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 74), боржник АТ «Одеський припортовий завод» та суб`єкт, дії якого оскаржуються - старший державний виконавець Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 20.10.2026 доставлені до їх електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» 28.08.2026 о 20:48:06 та 20:50:07, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 73-73зв.), не з`явилися.

Крім того, 08.09.2026 від скаржника (стягувача) ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 335/4816/24 (провадження № 61-9445св25)).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. При цьому, суд вважав за необхідне роз`яснити скаржнику його право на звернення з відповідним адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) зроблено висновок, що:

«закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних відносин так і на час касаційного перегляду справи, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства.

Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц».

У пунктах 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що:

«згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 908/2349/14 (провадження № 12-49гс19) вказано, що:

«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.

Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2. Отже, скарга ТОВ «ТД «Украгропром» щодо винесення державним виконавцем постанови від 20 вересня 2018 року про повернення йому (стягувачу) виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому ГПК України порядку, тобто в межах цієї справи за правилами господарського судочинства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.

Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2».

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2025 заочним рішенням Південного міського суду Одеської області стягнуто з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 124136 грн 85 коп (а.с. 27-28).

Постановою старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Н.В. від 17.02.2026 відкрито виконавче провадження № 80275353 з виконання виконавчого листа № 519/2493/25, виданого 15.12.2025 Південним міським судом Одеської області про стягнення з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період лютий-серпень 2025 року в сумі 124136,85 грн (а.с. 35).

Постановою старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Н.В. від 17.02.2026 вказане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 70011961, яке веде Південний ВДВС в Одеському районі Одеської області ОМУ МЮУ, щодо боржника Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» (а.с. 50а).

17.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80275353, у зв`язку із включенням єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації на підставі п. 12 ч. 1, ч. 2. ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 34).

Відповідно до листа Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 8007 від 21.04.2026 на примусовому виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 70011961 про стягнення грошових коштів з боржника АТ «Одеський припортовий завод» (код за ЄДРПОУ 00206539), до складу якого станом на 14.04.2026 входять 986 виконавчих проваджень, з яких: 540 виконавчих проваджень з виконання рішень місцевих судів на користь фізичних осіб, які мають категорію: стягнення заборгованості із заробітної плати; 349 виконавчих проваджень з виконання рішень місцевих судів про стягнення судового збору на користь держави; 65 виконавчих проваджень з виконання рішень господарських судів на користь юридичних осіб; 6 виконавчих проваджень з виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду на користь ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ; 12 виконавчих проваджень з виконання вимог ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС ПО РОБОТІ З ВЕЛИКИМИ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ про сплату боргу (недоїмки); 14 виконавчих проваджень з виконання постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору на користь держави.

Отже, станом на момент подання скарги на дії державного виконавця, виконавче провадження № 80275353 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 70011961, до складу якого входить 986 виконавчих проваджень щодо боржника АТ «Одеський припортовий завод» з виконання судових рішень, які ухвалені судами цивільної, господарської та адміністративної юрисдикції.

Доказів про те, що на час винесення оскаржуваної постанови про зупинення вчинення виконавчих дій виконавче провадження № 80275353 було виведено зі зведеного виконавчого провадження, матеріали справи не містять і суд першої інстанції такої обставини не встановив.

У постанові від 27 травня 2026 року у справі № 718/460/25 Верховний Суд, скасовуючи ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 серпня 2025 року, яка залишена без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року, про відмову у задоволенні скарги на рішення заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області, та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив:

«Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд у своїх судових рішеннях чітко вказували, що виконавче провадження щодо ОСОБА_1 знаходиться у зведеному виконавчому провадженні, але суди не перевірили вказане зведене виконавче провадження.

У відзиві відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області на скаргу ОСОБА_1, поданому до суду першої інстанції, суду було повідомлено, що виконавче провадження № НОМЕР_1, у межах якого було винесено оскаржувану постанову державним виконавцем, входить до складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5 про стягнення коштів з ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів». Також зазначено, що до вказаного зведеного виконавчого провадження входять виконавчі документи зі стягнення коштів на користь стягувачів різної форми власності та різних органів державної влади, що вочевидь не могло в судовому порядку вирішуватись у порядку цивільного судочинства.

Суди попередніх інстанцій на вказані доводи відзиву відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області уваги не звернули, не перевірили їх. Ухвалили судові рішення по суті скарги, не перевіривши, чи підлягає вона розгляду в порядку цивільного судочинства».

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як оскарження правомірності дій та рішень державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № 70011961 щодо боржника АТ «Одеський припортовий завод» підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Доводи скаржника щодо неодноразового розгляду Південним міським судом Одеської області аналогічних правовідносин, пов`язаних з оскарженням постанов державного виконавця про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях щодо стягнення заборгованості із заробітної плати з АТ «Одеський припортовий завод», зокрема, у справах № 519/2083/25, 519/2080/25, 519/2436/25, що свідчить про наявність усталеної практики розгляду таких спорів в порядку цивільного судочинства, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, висновки щодо застосування норм права, які викладені у судових рішеннях інших судів, ніж в постановах Верховного Суду, не є обов`язковими під час розгляду справи апеляційним судом у подібних правовідносинах.

Посилання скаржника на помилкове врахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 17.09.2025 року № 335/4816/24 не заслуговує на увагу, оскільки свідчить про помилковість тлумачення скаржником норм права, натомість, судом вказані висновки застосовані вірно як релевантні до спірних правовідносин по теперішній справі («у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства». Такий висновок зроблений за обставин оскарження боржником як неправомірної постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С. М. від 08 листопада 2024 року про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № НОМЕР_1 та № НОМЕР _2 під час виконання судового рішення).

Таким чином, порушень норм процесуального права за доводами апеляційної скарги, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Південного міського суду Одеської області від 24 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 20 жовтня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
15.06.2026 Ухвала № 137490780 Одеський апеляційний суд
11.05.2026 Ухвала № 136746927 без тексту Одеський апеляційний суд
24.04.2026 Ухвала № 135974822 без тексту Південний міський суд Одеської області
07.04.2026 Ухвала № 135503395 без тексту Південний міський суд Одеської області
12.03.2026 Ухвала № 134775678 без тексту Південний міський суд Одеської області
15.12.2025 Рішення № 132626094 без тексту Південний міський суд Одеської області
15.12.2025 Ухвала № 132626093 без тексту Південний міський суд Одеської області
24.11.2025 Ухвала № 132050123 без тексту Південний міський суд Одеської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 00206539. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг